МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Необхідність розв'язання глобальних екологічних проблем зумовила створення міжнародних організацій, прийняття документів та здійснення відповідних заходів з охорони навколишнього природного середовища.
Головні природоохоронні правові міжнародні організації та їх діяльність
Дуже важливе значення в міжнародному співробітництві мають спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН). У рамках ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури) розроблена і успішно здійснюється ціла низка важливих природоохоронних програм, таких як: "Людина і біосфера", "Міжнародна гідрологічна програма", "Програма вивчення Світового океану" тощо. Продовольча і сільськогосподарська організація {ФАО) активно сприяє міжнародним заходам в області збереження природних ресурсів - грунтів, лісів, водойм та ін.
Завдання охорони здоров'я народів світу визначається статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Міжнародна морська консультативна організація (ІМКО) одним з найважливіших завдань бачить розробку високих стандартів екологічної безпеки судноплавства. До складу Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) входять групи експертів з питань забруднення повітря, кліматичних змін, з питань змін погоди. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) покликане запобігати та усувати несприятливі наслідки мирного використання атомної енергії. При МАГАТЕ діє міжнародна лабораторія радіоактивності моря та відділ ядерної безпеки і охорони навколишнього середовища.
|
|
|
Міжнародний союз охорони природи (МСОП) - це міжнародна неурядова організація, головна мета діяльності якої - заохочувати, сприяти та допомагати народам світу зберегти цілісність і ба-гатоманіття природи та забезпечити екологічно стале і справедливе використання природних ресурсів. МСОП був створений в 1948 p., штаб-квартира знаходиться в Швейцарії; налічує більше 980 членів з приблизно 140 країн світу (Окружающая среда для Европы, 2003). Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) - створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 15 грудня 1972 р. згідно з рекомендаціями Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища. Головне завдання ЮНЕП полягає в координації природоохоронної діяльності в системі ООН та розповсюдження екологічних знань в світі.
Рада Європи - це міжурядова організація, цілями створення якої є: захист прав людини, пошук вирішення характерних для європейського суспільства проблем, зокрема, захист навколишнього середовища, допомога у зміцненні демократичної стабільності в Європі тощо. Європейська економічна комісія (ЄЕК ООН) була заснована у 1947 р. Вона забезпечує регіональний форум урядів Європи, Північної Америки, Середньої Азії та Ізраїлю для вивчення економічних і технологічних проблем навколишнього середовища регіону та визначає рекомендовані напрямки діяльності; бере участь у формуванні міжнародних юридичних інструментів та встановленні міжнародних норм і стандартів. В наш час діяльність ЄЕК ООН охоплює 55 держав.
|
|
|
Міжнародна Комісія із захисту Дунаю {МКЗД) - це інститу-ційна структура, заснована для виконання Конвенції із захисту р. Дунай. Вона встановлює принципи міжнародного співробітництва в басейні р. Дунай, забезпечує захист водних та екологічних ресурсів та їх стійке використання. Міжнародні групи експертів працюють у таких напрямках: управління річковим басейном; моніторинг, лабораторні дослідження і обробка інформації; запобігання і контроль катастроф. Всесвітній Фонд Дикої Природи (ВФДП, WWF ) - одна з найбільших в світі незалежних природоохоронних організацій. Заснував для регіону Дунай-Карпати спеціальну програму з акцентом на збереженні, відновленні та стійкому використанні природи, особливо чистої води та лісових ресурсів шляхом розробки типових
|
|
|
проектів, політики впливу, співробітництва, розвитку потенціалу, обміну інформацією та реагування на кризи в країнах басейну Дунаю і Карпатських гір - це Міжнародна програма Дунай-Карпати (МДК)-
Найважливішим джерелом і початком міжнародного екологічного співробітництва стала Декларація ООН з навколишнього середовища, яку було прийнято на Всесвітній конференції ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) та Всесвітня хартія природи, прийнята Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів. Під егідою ООН також проводяться міжнародні форуми, на яких обговорюється природозбереження і координуються дії з міжнародного екологічного співробітництва. Розроблено спеціальні екологічні принципи, які передбачають наступне:
♦ захист навколишнього середовища для нинішнього і майбутніх поколінь;
♦ неприпустимість заподіяння транскордонного забруднення;
♦ екологічно обгрунтоване використання природних ресурсів;
♦ неприпустимість радіаційного забруднення;
♦ захист Світового океану;
♦ заборона військового та будь-якого іншого негативного впливу на природне середовище, забезпечення екологічної безпеки довкілля.
|
|
|
5.2. Найважливіші конвенції та декларації останніх десятиріч
Для вдосконалення міжнародного екологічного співробітництва мала і має велике значення МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і РОЗВИТКУ, яка відбулася в червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). На цій конференції був ухвалений один з найважливіших документів - "Порядок денний на XXI століття". Серед основних 27 принципів, проголошених у Декларації Ріо з навколишнього природного середовища і розвитку, особливо слід відзначити такі:
♦ Люди є центром піклування в процесі постійного розвитку. Вони мають право на здорове і творче життя в гармонії з природою.
♦ Згідно із статутом ООН і принципами міжнародного права, держави мають суверенне право на проведення власної природоохоронної політики і гарантують у межах своєї юрисдикції, що їхні дії не зашкодять навколишньому середовищу інших держав або регіонів, які перебувають за межами дії їх національних законів.
♦ Для того, щоб досягти постійного та безпечного розвитку, природоохоронні заходи мають посідати належне місце у процесі розвитку і не можуть розглядатися окремо від нього.
♦ Спеціальної пріоритетності потребують країни, що розвиваються, особливо найменш розвинені, а тому найбільш екологічно вразливі. Міжнародні дії в галузі охорони природи та розвитку мають відповідати інтересам і потребам усіх країн.
♦ Держави повинні співпрацювати у дусі глобального партнерства, щоб зберегти, захистити та реставрувати здорову цілісність всіх екосистем Землі. Зважаючи на неоднаковий внесок у глобальне погіршення навколишнього середовища, держави несуть загальну, але диференційовану, відповідальність.
♦ З метою досягнення стабільного розвитку та високої якості життя всіх людей держави мають скорочувати та ліквідовувати ті виробництва, які не відповідають схемі постійного і безпечного розвитку (особливо це стосується військово-промислового комплексу деяких держав, зокрема, Іраку та Північної Кореї), а також проводити відповідну демографічну політику.
♦ На рівні держави кожний індивідуум повинен мати доступ до інформації про навколишнє середовище, яка надається представниками влади, а також можливість брати участь у процесі розроблення та прийняття рішень. Держави мають сприяти ознайомленню громадян зі станом довкілля шляхом поширення екологічної інформації.
♦ Держави розробляють природоохоронне законодавство, не забуваючи про відповідальність та компенсацію збитків потерпілим від екологічних лих.
♦ Держави мають ефективно співпрацювати у несприянні чи запобіганні розміщенню або перенесенню до інших держав будь-яких дій та об'єктів, які призводять до деградації навколишнього середовища або визнані шкідливими для людини (сюди можна віднести застосування США ядерної зброї у Японії, хімічної та бактеріологічної зброї у В'єтнамі, а також випробування різних видів зброї всіма іншими країнами.
♦ Держави та люди співпрацюють на основі доброї волі і в дусі партнерства в реалізації принципів, втілених у Декларації Ріо, та вдосконалення міжнародного законодавства щодо постійного і безпечного розвитку.
Крім зазначених принципів постійного і безпечного розвитку, в Ріо-де-Жанейро було підписано цілу низку конвенцій, таких як: Рамкова Конвенція про зміну клімату, Конвенція про біологічне різноманіття та ін.
За останні три десятиріччя відбулося значне розширення та поглиблення загальноєвропейського співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища та підтримки сталого розвитку. З початку 90-х років XX ст. особливу роль у прискоренні даного співробітництва відіграв процес "Довкілля для Європи". Європейський Союз активно підтримав цей процес, спрямований на охорону і покращання нашого спільного середовища мешкання.
З 26 серпня по 4 вересня 2002 р. в Йоганнесбурзі (Південна Африка) проходив Всесвітній Самміт з питань сталого розвитку -так званий "САММІТ ЗЕМЛІ-2", який ще отримав назву "10 років після Ріо" (до речі, у Ріо в 1992 р. відбувся "Самміт Землі-1"). Там було проаналізовано проблеми та все, що зроблено за останні 10 років для реалізації підписаної в Ріо Декларації. Учасники форуму провели дискусії щодо способів покращання умов життя у світі та обмеження нищення навколишнього середовища. На жаль, суттєвих результатів в охороні довкілля поки що досягти не вдалося, тому розвинуті країни відмовилися визначати нові цілі; вони вважають за краще працювати над впровадженням у життя тих планів, які були прийняті 10 років тому у Ріо. На самміті в Йоганнесбурзі було презентовано програму партнерства "Схід-Захід" (це був єдиний захід, підготовлений спільно пострадянськими країнами з перехідною економікою) для виконання рішень Всеєвропейської конференції Міністрів довкілля (м. Оргус, Данія, 1998 p.).
Наступна, п'ята Всеєвропейська конференція міністрів охорони навколишнього середовища "ДОВКІЛЛЯ ДЛЯ ЄВРОПИ" відбулась у м. Києві 21-23 травня 2003 р. у Міжнародному виставковому центрі. Рішення про проведення її в столиці України було прийнято під час 5-ї сесії Комітету з екологічної політики ЄЕК ООН у вересні 1998 р. за згодою Президента України. В результаті проведеної Конференції було підписано низку документів, серед яких три протоколи до міжнародних конвенцій з питань навколишнього середовища, Рамкова конвенція про захист та сталий розвиток Карпат та ін. Також налагоджено співробітництво між країнами регіону в окремих сферах охорони навколишнього середовища.
Протокол про реєстр викидів та переносу забруднювачів до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Оргуської конвенції) -Протокол підписали 36 країн. Основна мета цього протоколу полягає у розширенні доступу громадськості до інформації шляхом створення узгоджених комплексних загальнонаціональних реєстрів викидів та переносу забруднювачів (РВПЗ), які могли б сприяти участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, а також сприяти попередженню та скороченню забруднення довкілля. Відповідно до цього Протоколу від підприємств вимагатиметься надавати щорічну звітність про свої викиди в навколишнє середовище та переноси певних забруднювачів. Ця інформація буде розміщуватись у відкритому для громадськості реєстрі, який називається Реєстр викидів та переносу забруднюючих речовин (РВПЗ). Реєстр повинен містити інформацію з 86 забруднювачів, які створюють загрозу для довкілля та здоров'я людей, зокрема, такі, як парникові гази, важкі метали, речовини, що викликають кислотні опади, канцерогени тощо.
Протокол із стратегічної екологічної оцінки до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті - Протокол підписали 35 країн. Метою Протоколу є забезпечення високого рівня охорони навколишнього середовища, включаючи здоров'я населення. Протоколом визначено перелік галузей, для яких здійснюватиметься стратегічна екологічна оцінка, і Сторони вживатимуть необхідних законодавчих, нормативних та інших відповідних заходів з метою практичного застосування Протоколу.
Протокол про цивільну відповідальність та компенсацію за шкоду, спричинену в результаті транскордонного впливу промислових аварій на транскордонні води до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер і Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій - Протокол підписали 22 країни. Метою Протоколу є забезпечення всеохоплюючого режиму цивільної відповідальності і адекватної та негайної компенсації за шкоду, спричинену в результаті транскордонного впливу промислових аварій на транскордонні води, що тісно пов'язано з принципом міжнародного екологічного права "забруднювач платить". Для реалізації Протоколу Сторони повинні прийняти на національному рівні конкретні кроки для впровадження його положень.
Ще одним важливим результатом проведеної Конференції стало підписання Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат - Конвенцію наразі підписало 6 із 7 країн Карпатського регіону: Румунія, Сербія і Чорногорія, Угорщина, Словаччина, Чехія та Україна. Представники Польщі Конвенцію у Києві не підписали, проте пообіцяли це зробити у найближчому майбутньому* (Огляд 5-ї Всеєвропейської.., 2003). Основними принципами, на яких базується Конвенція, є:
□ принцип запобігання та застереження;
□ принцип "забруднювач платить";
□ участь громадськості та залучення зацікавлених організацій;
□ посилення транскордонного співробітництва;
□ інтегроване планування та управління земельними та водними
ресурсами; □ програмний та екосистемний підходи.
Завершальним документом 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища "Довкілля для Європи" стала Київська Міністерська Декларація, в якій закладено ухвалені протягом Конференції рішення, перспективи, програми, а також окреслено напрямки розвитку процесу "Довкілля для Європи" у майбутньому (Проект декларации.., 2003).
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 54; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!