Принципи цивільного (приватного) права.
Право приватне і публічне. Зміст і основні особливості приватноправового регулювання.
Поділ на галузі започатковано ще римськими юристами.
Характерними ознаками приватного права є:
· Визнання пріоритетів інтересів окремої особи, встановлення правовідносин між приватними особами, жодна з яких не виступає від імені державних органів.
· Юридична рівність учасників цивільних правовідносин.
· Ініціативність сторін при встановленні цивільних правовідносин.
· Вільний розсуд при виборі правил поведінки прямо незаборонених законом.
При характеристиці публічного права недостатньо лише вказувати на те, що воно стосується інтересів держави в цілому. Слід також врахувати, що публічні правовідносини складаються між особами котрі,перебувають у відносинах підпорядкування або хоча б одна з них є представником держави.
Однією з характерних ознак публічного права є імперативний метод регулювання відповідних правовідносин. Властиві:
· Жорстка окресленість меж можливої поведінки суб'єктів.
· Застосування зобов'язання.
· Застосування заборони певних дій з метою формування поведінки фізичних чи юридичних осіб.
· Використання державного примусу для забезпечення належної поведінки.
Приватне право – сукупність правил і норм, що стосуються визначення статусу і захисту інтересів окремих осіб, які не є фігурантами держави, не перебувають у відносинах влади-підпорядкування одне до одного, рівноправно і вільно встановлюють свої права та обов'язки, які виникають з її ініціативи.
|
|
|
Публічне право – сукупність правових норм, що складають особливу функціональну систему, яка з метою врегулювання і захисту суспільних інтересів та розпоряджень імперативного характеру регламентує відносини за участю держави,а також між суб'єктами, які перебувають у відносинах влади – підпорядкування один щодо одного.
Поняття та предмет цивільного права як галузі права.
Поняття цивільного права як галузі права-сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників,з метою задоволення власних матеріальних та духовних потреб та інтересів.
Предмет особисті:
· Немайнові-їх об'єктами є нематеріальні блага, позбавлені матеріального змісту. Не можуть бути предметом товарообігу.
· Майнові відносини – виникають на засадах майнової відокремленості їх учасників,які у своєму інтересі володіють і користуються цим майном, несуть тягар його утримання, розпоряджаються ним, несуть відповідальність за порушення зобов'язань або при вчиненні деліктів. Носять товарно-грошовий характер, що зумовлює товарообіг.
|
|
|
Метод цивільного права як галузі права.
Метод-сукупність правових способів та засобів впливу на майнові та особисті немайнові відносини, які отримали відображення в цивільно-правових нормах.
Види:
· диспозитивний (юридична рівність сторін, ініціатива сторін при встановленні правовідносин, можливість вибору варіанта поведінки, що не суперечить цивільному законодавству і моралі суспільства).
· імперативний (виникає у зобов’язаннях внаслідок заподіяння шкоди).
Функції цивільного права.
Функції-головні напрями впливу цивільного права та цивільні відносини з метою впорядкування останніх:
· Регулятивна функціязабезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових та особистих немайнових відносин.
· Охоронна функціязабезпечує захист порушених суб'єктивних майнових і особистих прав.
· Попереджувально-виховна функціятісно пов'язана з охоронною. Попереджувально-виховний ефект досягається через, інститут цивільно-правової відповідальності. Ця функція може здійснюватися лише щодо правопорушників.
|
|
|
· Інформаційно-орієнтуюча – ознайомлення суб’єктів цивільних відносин з концепцією прав людини, принципами визначення становища приватної особи, загальними тенденціями правового регулювання в цій галузі тощо.
Принципи цивільного (приватного) права.
Принципи-фундаментальні ідеї згідно х якими здійснюється регулювання відносин, які становлять предмет цивільного права (Стаття 3 ЦКУ):
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи. Конституція України гарантує недоторканність особистого і сімейного життя фізичної особи (ст. 32). Фізична особа має право на особисте життя. Вона сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом. Конституція України проголошує непорушність права приватної власності;
3) свобода договору.Цивільне право не передбачає вичерпного переліку договорів. Можливо укладення договору, який хоч і не передбачений законом, але такий, що йому не суперечить;
4)свобода підприємництва. Конституція України гарантує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності;
|
|
|
5)судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.Конституція забезпечує кожному судовий захист його прав. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 141; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!