Поняття, види і цивільно-правове значення актів цивільного стану.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Такими актами є насамперед народження та смерть людини, вступ її у шлюб або розірвання нею шлюбу, набуття та втрата громадянства або вихід з нього, досягнення певного віку, надання чи обмеження повної дієздатності та інші.
Такі акти цивільного стану, як народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть, підлягають державній реєстрації у відповідних органах, які утворюються в структурі Міністерства юстиції України (управління юстиції) та у виконавчих органах сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. За фактом реєстрації акту цивільного стану фізичній особі видається відповідне свідоцтво.
Особливості цивільно-правового становища фізичних осіб як підприємців. Банкрутство фізичної особи як підприємця.
Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
|
|
|
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Тлумачення змісту правочину.
. Правочин — це юридична дія, в якій виявляється воля громадянина. Воля є силою, яка проявляється невідомими явищами, через які стає відомою сторонній свідомості, тому важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вираз — волевиявлення.
Перш за все при тлумаченні змісту правочину треба використовувати його буквальний зміст. Головними правилами для тлумачення змісту правочину є:
а) якщо незрозуміле буквальний зміст правочину, необхідно тлумачити його відповідно до його сутності, згідно з принципами справедливості та добросовісності учасників правочину;
б) якщо одна частина правочину не підлягає тлумаченню, то ця частина тлумачиться за допомогою іншої, зрозумілої частини;
в) при встановленні змісту правочину важливим є надати їй такого змісту, за яким він стає законним та дійсним;
г) якщо із самого правочину неможливо зрозуміти його зміст через недостатнє визначення юридичних відносин, які встановлює правочин, то треба звернутись до законодавства на випадок, що сторони неналежним чином визначили свої відносини;
д) якщо правочин двозначний, так що за одним змістом тягне для особи, зобов'язаної за правочином, більш тяжкі наслідки, ніж для іншої, то правочин тлумачиться на користь особи зобов'язаної;
е) якщо всі спроби визначити позитивно зміст правочину стають безуспішними, то правочин вважається недійсним, тобто воля учасників виражена недостатньо, щоб встановити між ними будь-які юридичні відносини.
|
|
|
Поняття і ознаки юридичної особи
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Однак, для того, щоб певна організація була визнана як юридична особа, то вона повинна бути наділена наступними ознаками:
1) організаційна єдність, тобто юридична особа повинна мати певну структуру, яка характеризується наявністю системи соціальних взаємозв'язків членів юридичної особи та їх структурною і функціонально диференціацією (органи управління, структурні підрозділи тощо). Переважно зазначена організаційна структура закріплюється в установчих документах організації.
|
|
|
2) реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридична особа повинна бути легалізованою державою, шляхом засвідчення факту її створення. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
3) наявність цивільної правоздатності та дієздатності, тобто юридична особа повинна мати соціально-правову можливість бути визнаною учасником цивільних правовідносин.
4) майнова відокремленість, тобто юридична особа повинна мати в наявності відокремлене майно. При цьому, вказане майно має бути відокремлене як від майна колективу, так і від майна держави, АРК, територіальної громади і інших юридичних осіб, в тому числі і вищестоящих. Дане майно може перебувати у особи як на праві власності так і на інших речових правах.
5) самостійна майнова відповідальність за зобов'язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов'язаннями усім своїм майном. При цьому, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
|
|
|
6) виступ у цивільному обігу та при вирішенні спорів в судах від власного імені, тобто кожна юридична особа виступає в цивільному обігу та в судах від свого імені. При цьому, найменування юридичної особи повинно містити в собі інформацію про її організаційно-правову форму (АТ, ТзОВ тощо) та характер діяльності. Крім повного найменування юридична особа може мати скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ст.90 ЦК України).
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 135; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!