Серія : Соціальні комунікації , 2011 р ., № 4
57
нях з усією серйозністю. Наприклад, розгля-
дали закон щодо подовження робочого дня
в тих закладах, де готують продукти, що
швидко псуються. Й не важливо, залишився
товар на прилавку чи його вже давно розку-
пили. На порушників нових безглуздих зако-
нів чекали цілком суворі покарання – від
штрафів до арештів. “І ніхто не позбавить
нас цих безглуздих обмежень, крім тих, хто
був ув’язнений в офісах адвокатів” [15].
У зв’язку з подіями в містечку Коалвіль
британський публіцист згадав старе, як світ,
гасло “Хліба і видовищ!”. Тридцять школярів
якимось дивом опинилися на перших рядах,
пропустивши при цьому шкільні заняття.
Такий цирк, зазначає автор, який дітлахи
побачили на “полі бою”, ще не скоро дове-
деться спостерігати. Політики спочатку зма-
галися не по-справжньому, для розваги, але
політичні розбіжності, напевно, взяли гору і
бій став справжнім. У хід пішли аперкоти та
підніжки – і все це на радість публіки. Що й
казати: хліба і видовищ!
Для послідовності У.Н. Коннор наприкінці
своєї колонки трохи зачіпає тему хліба, від-
творюючи термінове оголошення: “Ціна на
омари буде зростати – поспішайте купити їх
за 3 фунти”. “Мені стає ніяково від того, які
думки мають виникати у сотень домогоспо-
дарок, чиї чоловіки безробітні. Не можу
уявити, як вони вистрибують з будинків й
закупають кілька фунтів омарів перед ціно-
вим підвищенням” [15].
|
|
|
Висвітлюючи міжнародне життя, Касанд-
ра залишається таким самим принциповим.
В умовах “умиротворення” А. Гітлера з боку
британського прем’єра Н. Чемберлена жур-
наліст “Дейлі міррор” показує ницість нелю-
да через переконливі приклади. Так, одного
англійця при перетині кордону з Німеччини
на батьківщину вирішили обшукати. Підозру
викликала одна марка. За наказом
А. Гітлера була обмежена сума вивозу ва-
люти з країни до 10 марок. А англієць віз
лише одну. Прикордонники обшукали його
речі – нічого не знайшли. Потім провели
особистий обшук: роздягнули його догола й
залишили лише шкарпетки та взуття. Нічого
не знайшли. Дійшли висновку, що гроші у
туфлях. Вимагали зняти і їх. Тут у англійця
повстала гордість, і він сказав, що зніме їх
лише тоді, коли йому нададуть ріжок для
взуття. Прикордонники заметушилися, побі-
гли придбати ріжок і таким чином змусили
його зняти і взуття. Нічого не знайшли. Чому
люди, резонно запитує колумніст, змушені
підкорятися безглуздим розпорядженням?
Як-от на війні, коли 30 вояків стріляють у 30
своїх однолітків з протилежного табору. В
результаті країни отримують 60 трупів за-
мість 60 працьовитих чоловіків [22].
|
|
|
Хто в усьому цьому винний? – мимоволі
виникає запитання в людських головах. А
публіцист продовжує називати факти. Він
пише про глобальну брехню політиків, яка
охопила всіх значних гравців на світовому
полі. Так, Китай бреше, нападаючи на Япо-
нію за колишні образи, хоча, за словами
автора, найкраще, що було в Китая, – це
Японія. Касандра розкриває брехню
А. Гітлера, який три роки тому обіцяв не
втручатися в справи Австрії, а насправді ще
й як втрутився. “Ви чуєте звуки: ні, не розби-
того скла, а порушених обіцянок. Такою са-
мою буде доля і Чехословаччини – її теж
обмануть” [15]. В останньому випадку маємо
справу із прогнозом – реальним, точним і
невигаданим, на відміну від прогнозу
Н. Чемберлена та його європейських колег.
IV. Висновки
Ми відстоюємо ту думку, що авторська
колонка, так само, як і колонка редактора,
на наших теренах є не жанром журналістсь-
кої творчості, а формою, в якій реалізується
або певний, “чистий” жанр, або сплав жан-
рів. Останній випадок термінологічно заплу-
тує ситуацію, тому що назви такий сплав
жанрів не має, і назва форми моментально
та органічно переходить на назву жанру (ку-
рсив наш. – О. Д.-Я.)! Для створення назви
|
|
|
нового жанру у формі авторської колонки
можна згадати, приміром, публіцистичний
роздум чи публіцистичні нотатки. Це дійс-
но синкретичні жанри, які зазнають конвер-
генціонального впливу. В них можна бачити
фрагменти різних жанрів з усіх трьох груп –
інформаційно-публіцистичних, аналітично-
публіцистичних і художньо-публіцистичних.
У зв’язку з тим, що в західних засобах
масової інформації склався дещо відмінний
жанровий поділ, ніж на наших теренах, то
можна говорити не про три–чотири групи
жанрів, як це прийнято у нас, а лише про
дві. При цьому в другій групі жанрів, де змі-
шано представлена і аналітика, і публіцис-
тика, місію наставника широких читацьких
мас, своєрідного гуру журналістики історич-
но взяв на себе не один, чітко визначений
жанр, який має свої завдання, але й свої
обмеження, і не така форма, як колонка го-
ловного редактора, думка якого стримуєть-
ся волею медіа-власника, а така форма, як
авторська колонка, яку може вести або ма-
ловідомий автор, але з оригінальним мис-
ленням, або широко визнаний журналіст, до
голосу якого прислуховуються як пропонен-
ти, так і опоненти. Слово “колонка” (газетна
чи журнальна) англійською звучить як
“column”. Звідси журналістів, авторів таких
колонок, називають колумністами, а саме
явище – колумністикою.
У передвоєнний, воєнний та повоєнний
час у лондонській пресі виділявся своєї тво-
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 90; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!