Мантуло Н . Б . Жанр як інструмент соціальних комунікацій

Анотація . У статті узагальнено сучасні наукові підходи до визначення функцій жанру як ін-

струменту соціальних комунікацій.

Ключові слова : жанр, соціальні комунікації, текст, інструмент, функція.

Мантуло Н . Б . Жанр как инструмент социальных коммуникаций

Аннотация . В статье обобщаются современные научные подходы к определению функ-

ций жанра как инструмента социальных коммуникаций.

Ключевые слова : жанр, социальные коммуникации, текст, инструмент, функция.

Mantulo N. Gengre as an Instrument of Social Communications

Annotation. The article sums up modern approaches to the definition of genre functions as instrument

of social communications.

Key words: genre, social communications, text, instrument, function.__

 

Деяк-Якобишин О.М. Колонка як форма журналістської творчості. Еволюція публіцистичних роздумів про політику… // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 4. – С. 53-59

Серія: Соціальні комунікації, 2011 р., № 4

53

УДК 007:304:070(410)

Деяк-Якобишин О.М.

КОЛОНКА ЯК ФОРМА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ.

ЕВОЛЮЦІЯ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ РОЗДУМІВ ПРО ПОЛІТИКУ

БРИТАНСЬКОГО УРЯДУ КОЛУМНІСТА У.Н. КОННОРА В 30–40- Х РР . ХХ СТ .

(НА ПРИКЛАДІ ЙОГО АВТОРСЬКОЇ КОЛОНКИ

В ЛОНДОНСЬКІЙ ГАЗЕТІ “ДЕЙЛІ МІРРОР”)

У статті розглянуто теоретичний пошук місця авторської колонки серед жанро- і фор-

мотворчих особливостей журналістики та складників фахової майстерності, а також відо-

бражається еволюція публіцистичної думки британського журналіста Уільяма Нейла Конно-

ра, автора персональної колонки в лондонській газеті “Дейлі міррор” напередодні Другої сві-

тової війни та після її закінчення.

Ключові слова: колумніст, колумністика, “Дейлі міррор”, лондонська газета, британський,

журналістський твір, публіцистична думка, фабула, факт.

І. Вступ 1

Після зникнення біполярного світу відбу-

лося переформатування світового інформа-

ційного простору. Внаслідок нової глобаль-

ної конфігурації почали відбуватися приро-

дні процеси взаємопроникнення, взаємовп-

ливу та взаємозалежності світових шкіл жу-

рналістики – насамперед острівної (США,

Великобританія, Австралія та їхні географі-

чно-журналістські сателіти), континенталь-

ної (держави Європи поза “залізною заві-

сою”) і так званої пострадянської (у тому

числі Україна). Наша країна взяла як основу

американську модель журналістики з акцен-

том на подачу новин. Важкий стан націона-

льної економіки спричинив оприлюднення

редакціями в основному негативу (так зва-

них “новин катастроф”). Водночас сильні

сторони вітчизняної журналістики – аналіти-

ка та публіцистика, які навіть за імперської

цензури виживали й користувалися читаць-

ким попитом упродовж майже двохсот років,

в умовах сучасного правового безладу, а

також диктату медіа-власників і рекламода-

вців перетворились на малочисельні прояви

мужньої громадянської позиції, гідної від-

знаки на рівні Національної спілки журналіс-

тів України.

Водночас деякі журналістикознавці, ре-

дакційні працівники і представники суміжних

із журналістикою наукових дисциплін, котрі

цікавляться проблемами й тенденціями

розвитку мас-медіа, почали активно вводити

в науковий і публіцистичний дискурс понят-

тя й терміни, що означають явища, які при-

таманні теорії та практиці зарубіжних реда-

кцій та які не мали раніше аналогів на на-

ших теренах. Так, серед українських редак-

ційних професіоналізмів з’явилися “адвето-

ріал”, “фічерс”, “лайф сторі”, “ток-шоу”, “ко-

1 © Деяк-Якобишин О.М., 2011

лумніст”, “колумністика”, “гонзожурналісти-

ка”, “інфотейнмент”, “ед’ютейнмент” тощо.

Бажання кожного небайдужого висловитись

дуже швидко призвело до того, що відбуло-

ся або бездумне, або легковажне змішуван-

ня жанрів і форм журналістської творчості,

викладачі та студенти журналістських під-

розділів вищих навчальних закладів почали

плутатись у функціях, принципах і навіть

самій місії журналістики в суспільстві. На

нашу думку, настав час розчищати теорети-

чні “завали”, розпочавши цей процес із та-

ких зрозумілих, на перший погляд, понять,

як “колумніст” і “колумністика”.

Свої погляди щодо колумністики у вітчи-

зняній спеціальній літературі висловлювали

Л. Звелідовська, О. Морозова, Ю. Нестерен-

ко, Н. Остапенко. Однак їхні теоретичні мір-

кування лежать винятково у площині авто-

рської колонки як жанру – щоправда, так до

кінця і не зрозуміло, якого саме: чи то з гру-

пи аналітико-публіцистичних, чи то з групи

художньо-публіцистичних. У зв’язку із не-

з’ясованістю цього питання результати до-

сліджень цих науковців не можна вважати

верифікованими.

Дотичні до окресленої проблематики ди-

сертації О. Голік, О. Кирилової, І. Растегара,

С. Шебеліста, однак і вони, розглядаючи

відповідно взаємозбагачення та взаємоко-

реляцію жанрів, явище персонального жур-

налізму, колонку редактора в іранській пре-

сі, місце і роль української есеїстики в сис-

темі журналістських жанрів, не дають виче-

рпної відповіді, що ж собою являє таке яви-

ще, як авторська колонка (вона ж column,

колумн; відповідно, створення авторських

колонок – колумністика).

Також слід приділити увагу дослідникам жу-

рналістики, дисертації яких присвячені дослі-

дженням публіцистики конкретних авторів:

В. Гренджі-Донського (О. Барчан), І. Дзюби та

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 81; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!