ЗАКОНОДАВСТВО ПРО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ

ОХОРОННІ ЗАСОБИ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Поняття адміністративно-правових

Охоронних засобів у сфері підприємництва

України

Регулювання підприємницької діяльності здійснюється шляхом різних організаційно-правових засобів.

Сама по собі наявність правових засобів, закріплених у чинному законодавстві, не може забезпечити підприєм­ницьку діяльність без відповідного і високоякісного орга­нізаційного механізму по їх застосуванню у практиці, що включає наявність певної організаційної структури, пов­новажень відповідних органів, підготовку їх кадрів тощо. Для досягнення організованості правових засобів недос­татньо лише нормативної регламентації, а важливо їх на­лежне застосування, що неможливо без організаційного аспекту, тобто належного функціонування державних ор­ганів, які застосовують правові засоби. Регулювання під­приємницької діяльності не може зводитися лише до ор­ганізаційних засобів, але і не повинно бути абстраговане від питань організації регулювання цієї діяльності.

Отже, регулювання підприємницької діяльності не об­межується її нормативно-правовою регламентацією (хоч, певно, таке регулювання має важливе значення), а нероз­ривно пов'язано з організаційними формами регулюван­ня, що дає змогу розширити регулятивні можливості за­собів забезпечення підприємництва.

ні

Нерозривність організаційних і правових аспектів регулювання підприємництва дає можливість використа­ти узагальнений термін "організаційно-правові засоби регулювання підприємництва" для позначення засобів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і виконання обов'язків суб'єктами підприємницької діяльності, захист державних і громадських інтересів у сфері підприєм­ництва.

Таким чином, організаційно-правові засоби регулю­вання підприємництва — це передбачені в законодавстві засоби впливу на суб'єктів підприємництва та на інших осіб у сфері підприємництва, спрямовані на спонукання їх до належного здійснення прав і виконання обов'язків.

Підприємницька діяльність різноманітна за своєю природою, що зумовлює не тільки множинність організа­ційно-правових засобів її регулювання, а й їхню специфі­ку у різних сферах відповідних відносин.

Множинність та єдине цільове спрямування всіх орга­нізаційно-правових засобів регулювання підприємництва не виключають, а, навпаки, припускають можливість їх систематизації, внутрішнього диференціювання.

Класифікація організаційно-правових засобів можлива за різними критеріями, у тому числі за механізмом та умовами їх застосування, характером і метою тощо, їх та­кож можна класифікувати залежно від конкретної сфери їх застосування (такі, що застосовуються у сфері держав­ної реєстрації, ліцензування, захисту прав споживачів, оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності тощо).

Якщо підставою класифікації обрати засіб впливу, то організаційно-правові засоби регулювання підприємницт­ва поділяються на: засоби організації діяльності, контро­лю і нагляду за нею та охоронні засоби.

Засоби організації діяльності включають, зокрема, дер­жавну реєстрацію, ліцензування, тобто правові засоби, спрямовані на легітимацію суб'єктів підприємницької ді­яльності і визнання державою їх статусу суб'єктів права. Засоби контролю, зокрема за зовнішньоекономічною ді­яльністю, включають засоби митного регулювання, ліцен­зування і квотування експорту й імпорту, експортного контролю, валютного регулювання, контролю за цінами і

тарифами на товари та послуги, які імпортуються і екс­портуються, забезпечення їх належної якості, сертифіка­цію тощо.

Важливу роль у системі організаційно-правових засо­бів регулювання підприємницької діяльності відіграють охоронні правові засоби (засоби примусу), що їх застосо­вують у рамках охоронних правовідносин. Цю групу засо­бів відрізняє від інших організаційно-правових засобів те, що це засоби державно-примусового впливу, вони перед­бачені лише законодавством (не можуть встановлюватися угодою сторін) і реалізуються державними органами. Вони, зокрема, включають засоби юридичної відповідаль­ності різної галузевої приналежності.

У системі охоронних засобів примусового характеру можна виділити як самостійну підсистему засоби адмі­ністративного примусу (санкції), що їх застосовують з метою запобігання правопорушенню або при вчиненні порушення законодавства, що регулює відносини у сфері управління підприємця з державними органами, зокрема тими, які здійснюють функції державного регулювання підприємництва.

У законодавстві передбачені різні засоби адміністра­тивного примусу, що їх застосовують при порушенні ан-тимонопольного, податкового законодавства, законодав­ства про захист прав споживачів, законодавства про стан­дартизацію, якість продукції, метрологію і сертифікацію та іншого адміністративного і фінансового законодавства, яке регулює відносини у сфері управління. Ці правопору­шення не обов'язково ущемлюють які-небудь суб'єктивні лрава, а в багатьох випадках порушують державні і гро­мадські інтереси. Вони порушують законодавство, що регулює відносини у сфері управління, тобто завдають шкоди адміністративним правовідносинам, учасниками яких є, з одного боку, органи державного управління, що здійснюють функції державного регулювання підприєм­ництва, а з іншого — суб'єкти підприємництва.

Засоби адміністративного примусу поділяються на міри адміністративної відповідальності, що їх застосову­ють до суб'єктів підприємництва за правопорушення у

сфері управління, та засоби адміністративного запобіган­ня правопорушенням (засоби захисту).

Термін "засоби захисту" має певною мірою умовний характер, бо міри юридичної відповідальності також за­безпечують захист прав і правопорядку, державних і сус-і цільних інтересів. Тому засоби захисту і юридичної відпо­відальності можна об'єднати у більш об'ємне родове по-?няття "засоби правового захисту" ("охоронні правові засоби").

; ? Спільності і розмежуванню засобів захисту і мір відпо-іВідальності присвячена значна кількість праць¹. ? • Диференціювання міри захисту і відповідальності про-¹ водиться за трьома критеріями: підставами застосування, характером несприятливих наслідків та функціями, що вони виконують.

По-перше, в той час як міри юридичної відповідаль­ності застосовуються лише за наявності правопорушення, засоби захисту можуть застосовуватися як за наявності правопорушення, так і за його відсутності, зокрема при об'єктивно протиправному вчинку, за відсутності вини особи. Засоби захисту, які, як і міри відповідальності, є примусовими, відрізняються від них тим, що реалізу­ються незалежно від наявності вини правопорушника (суб'єкта), а т^кож за відсутності деяких інших елементів, що включаються до складу правопорушення.

По-друге, застосування мір юридичної відповідальнос­ті зумовлює покладення на правопорушника додаткового обтяження (наприклад, адміністративна відповідальність виявляється у покладенні додаткового обов'язку або по­збавленні прав), а застосування засобів захисту, як прави-

¹ Алексеев С. С. Общая теория права. - М., 1981. - Т. 1. - С. 280-283; Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования об-щественннх отношений. — Свердловск. — 1972. — С. 125; Стоякин Г. Я. Мерн защитьі в советском гражданском праве: Авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук. — Свердловск. — 1973; Тархов В. А. Гражданско-правовая ответственность й мерн защитн // Хозяйство. Право. Управление. — Саратов. — 1977. — Вьш. 3. — С. 94—103; Шев­ ченко Я. Н. Средства защитн в гражданском праве // Советское госу-дарство й право. —1977. — № 7. — С. 55—62; Власник і право власності. - К., 1994. - С. 129-133.

ло, не супроводжується додатковими обов'язками, по­збавленням прав.

По-третє, у той час як основною функцією юридичної відповідальності, у тому числі адміністративної, є караль­ний і виховний вплив на правопорушника¹, основною функцією засобів захисту є запобігання правопорушен­ням, їх шкідливим наслідкам або відновлення становища, що існувало до правопорушення.

Враховуючи ці особливості, адміністративно-правові засоби захисту можуть бути визначені як засоби адмініст­ративного примусу, що їх застосовують як за наявності, так і за відсутності складу правопорушення, та спрямова­ні на запобігання правопорушенням, усунення їх шкідли­вих наслідків.

' 2. Види адміністративно-правових засобів
'                  захисту підприємництва

Виходячи з поняття адміністративно-правових засобів захисту, до їх числа можна віднести ряд передбачених у законодавстві про підприємництво примусових засобів впливу.

1. Тимчасове припинення (зупинення) діяльності — одна з поширених адміністративно-правових санкцій.

Це, наприклад, тимчасове зупинення зовнішньоеконо­мічної діяльності, передбачене Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і врегульоване Поло­женням про порядок застосування до суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності спеціальних санкцій — тим­часового зупинення зовнішньоекономічної діяльності і застосування режиму індивідуального ліцензування за по­рушення чинного законодавства України у сфері зовніш-

Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. — К, 1986. — С. 127; Кивалов С. В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможеннмх правил). — Одесса. — 1997. - С. 66.

ньоекономічних відносин і валютного регулювання, за­твердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг) від 5 червня 1995 р. № 103 в редакції від 28 квітня 1998 р. № 248.

Ця санкція передбачає позбавлення права займатися зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів усіх форм власності та іноземних суб'єктів господарської діяльності при проведенні експортно-імпортних операцій з товарами (послугами), її підставами є: порушення суб'єктом подат­кового, валютного, митного та іншого законодавства сто­совно сфери зовнішньоекономічної діяльності; виявлення валютних цінностей, розміщених з порушенням встанов­леного порядку на рахунку і внесках за межами України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльнос­ті, інші порушення Закону України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність" або пов'язаних із ним законодавчих актів України, здійснення дій, що можуть завдати шкоди інтересам національної економічної безпеки (п. 2 По­ложення).

Тимчасове припинення діяльності підприємств перед­бачено Положенням про порядок тимчасового припинен­ня діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоб­роякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, затвердженим постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р.¹. Діяльність вищезазначених господарюючих суб'єктів тимчасово припиняється у разі, якщо інші захо­ди впливу не дали чи не дадуть належних результатів, зокрема:

• повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного й того ж порушення (наприклад, обману спо­живачів);

• виявлення недоліків, причини яких не можна усуну­ти негайно, а подальша діяльність його може запо­діяти шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів;

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 5. — Ст. 34.

• невиконання господарюючими суб'єктами приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів (п. З Положення).

Тимчасове припинення діяльності передбачає зупи­нення на певний час (до усунення виявлених недоліків) роботи структурних підрозділів, пов'язаних з обслугову­ванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів (п. 6 Положення). Тобто за змістом законодавства тимча­сове припинення — це зупинення діяльності. Вважаємо точнішим вживання терміна "зупинення", оскільки він підкреслює відміну від припинення, що має остаточний

характер.

За порушення правил здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності деякі нормативні акти перед­бачають тимчасове зупинення не всієї діяльності, а окре­мих її видів (окремих операцій). Так, згідно зі ст. 39 За­кону України "Про цінні папери і фондову біржу"¹ Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, ви­значених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фон­дової біржі, можуть, зокрема, зупиняти на строк до одно­го року передплату і продаж цінних паперів і зупиняти на певний строк укладення угод щодо деяких видів діяль­ності з випуску та обігу цінних паперів.

Правила розгляду справ про порушення вимог законо­давства на ринку цінних паперів і застосування санкцій, затверджені наказом № 2 Державної комісії з цінних па­перів і фондового ринку від 9 січня 1997 p., називають поряд із зазначеними у законі також дві інші санкції — припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі і зупинення всіх операцій на банківських рахунках відповідної юри­дичної особи до виконання або скасування у судовому порядку рішення про накладення штрафу (пункти 10.10 та 10Л1).

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

Вважаємо неправильним те, що підзаконний відомчий нормативний акт збільшує кількість санкцій, передба­чених у законі за порушення законодавства про цінні папери.

2. Тимчасове зупинення операцій на банківських рахунках суб'єкта підприємництва.

Це, наприклад, зупинення операцій платників подат­ків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, за винятком опе­рацій щодо сплати податків, інших платежів у разі:

відмови у проведенні документальної перевірки чи не­допущення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням інших об'єктів оподаткування незалежно від їх місцезнаходжен­ня, обладнання, електронних контрольно-касових апара­тів, комп'ютерних систем, що їх застосовують для розра­хунків за готівку із споживачами, вагокасових комплек­сів, систем та засобів штрихового кодування;

неподання органам державної податкової служби та її посадовим особам бухгалтерських звітів, балансів, подат­кових декларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності, звітів про застосування електронних контроль­но-касових апаратів, комп'ютерних систем та інших до­кументів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

непред'явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозво­лів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, сертифіка­тів відповідності електронних контрольно-касових апара­тів, комп'ютерних систем;

порушення підприємством, установою, організацією, громадянином—суб'єктом підприємницької діяльності встановленого законом порядку реєстрації в органі дер­жавної податкової служби як платників податків, відсут­ності обліку об'єктів оподаткування або коли існує реаль­на загроза витрачання коштів чи відчуження майна, вилу­чення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збитків, завданих державі, у зв'яз­ку з неплатоспроможністю юридичної особи, що переві-

ряється (ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні")¹.

Прикладом також може бути зупинення всіх операцій на банківських рахунках юридичної особи до виконання або скасування у судовому порядку рішення про накла­дення штрафу у разі виявлення ознак правопорушення у вигляді випуску в обіг або розміщення не зареєстрованих згідно з чинним законодавством цінних паперів або діяльності на ринку цінних паперів без спеціального доз­волу (ліцензії). Ця санкція застосовується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до п. 5 Положення про Державну комісію з цінних папе­рів та фондового ринку, затвердженого Указом Президен­та України від 14 лютого 1997 p. № 142/97².

3. Застосування індивідуального режиму ліцензування. У разі застосування цієї санкції суб'єктові господарської ді­яльності необхідно отримати індивідуальний письмовий дозвіл МЗЕЗторгу на здійснення зовнішньоекономічної операції. Підставою до її застосування є порушення суб'єктами положень Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність" щодо антимонопольних заходів, заборони демпінгу та інших визначених у ньому поло­жень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави. Цю санкцію щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності застосовують у разі порушення законодавства в цій сфері діяльності, коли ці порушення безпосередньо не можуть завдати шкоди інтересам націо­нальної економічної безпеки держави (п. З Положення).

Відповідно до п. 6.1 Положення від 5 червня 1995 р. в редакції від 28 квітня 1998 р. № 248 індивідуальному ліцензуванню підлягають усі без винятку види зовніш­ньоекономічних операцій, передбачених ст. 4 Закону Ук­раїни "Про зовнішньоекономічну діяльність", що їх здійснюють суб'єкти господарювання, до яких застосова-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 84.

² Офіційний вісник України. - 1997. - № 7, 8. - С. 113-121.

но режим індивідуального ліцензування. Згідно з п. 6.4 Положення видачу разових ліцензій суб'єктам підприєм­ницької діяльності, до яких застосовано режим індиві­дуального ліцензування, здійснюють Управління експорт­но-імпортного контролю МЗЕЗторгу, Міністерство тор­гівлі, зовнішніх економічних зв'язків і захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим, обласні, Київ­ське і Севастопольське міські управління зовнішньоеко­номічних зв'язків.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких у встановленому порядку застосовано спеціальну санкцію у формі тимчасового зупинення цієї діяльності або індиві­дуального ліцензування, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співро­бітництва, консигнації, дилерські, дистриб'ютерські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних опера­цій іншими особами або на користь інших осіб за дору­ченням, або передачу майна у термінове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності (п. 1 наказу МЗЕЗторгу від 27 липня 1996 р. № 467). Таку ж заборону встановлено для суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності, що укладають договори з іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано ті самі санкції (п. 2 наказу МЗЕЗторгу від 27 липня 1996 р. № 467).

4. Застосування антидемпінгових процедур — передба­чено ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Підстава — здійснення суб'єктом зовніш­ньоекономічної діяльності демпінгу.

Згідно із законодавчим визначенням демпінг — це продаж товару за цінами нижчими контрактних цін на міжнародних товарних ринках за умови, що низький рі­вень цін не зумовлений відповідним рівнем витрат вироб­ництва цього товару (ст. 1 закону). Відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання тор­говельних спорів" від 25 серпня 1994 р. при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експорт-

них та імпортних операцій безпосередньо або через зов­нішньоторговельного посередника контрактні (зовніш­ньоекономічні) ціни мають відповідати цінам, що склали­ся або складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Ця санкція застосовується Міжвідомчою комісією з питань антидемпінгових розслідувань з експорту товарів походженням з України МЗЕЗторгу України за рішенням суду або арбітражного суду України чи за представленням правоохоронних органів України.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльнос­ті, застосування індивідуального режиму ліцензування та антидемпінгових процедур є охоронними засобами — санкціями за вчинені правопорушення, їх слід відрізняти від звичайних засобів державного регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності, що їх постійно застосовує держава, зокрема митно-тарифних засобів, тобто стягнен­ня митних зборів (митний тариф, інші податки на імпорт і експорт), а також квотування, ліцензування та інших, нетарифних засобів, що відрізняються від митних зборів. На відміну від постійних ці засоби є тимчасовими, їх застосуванню передує спеціальне розслідування, що про­водиться у встановленому законом порядку.

З другого боку, слід відрізняти зазначені охоронні засоби, що є санкціями за вчинені правопорушення, від захисних засобів, що не є такими, зокрема обмеження імпорту товару.

5. Обмеження імпорту товару.

Обмеження імпорту товару відповідно до норм і прин­ципів системи ГАТТ (COT) регулюється Положенням про порядок застосування обмежень імпорту товару відповід­но до норм і принципів системи ГАТТ (COT), затвердже­ним Указом Президента України від 27 червня 1996 р. № 478/96¹. У ньому обмеження імпорту товару визначено

¹ Голос України. - 1996. - № 129-130.

як тарифні або нетарифні (кількісні) засоби, що їх засто­совують у встановленому порядку щодо імпорту певного товару за умови, що товар імпортується в Україну у кіль­костях, які зростають в абсолютних величинах, або щодо обсягів виробництва цього товару в Україні, що призво­дить або може призвести до заподіяння серйозної шкоди галузі національного виробництва. Серйозною шкодою вважається значне загальне ослаблення на внутрішньому ринку України позицій галузі національного виробництва щодо певного товару; загрозою заподіяння такої шкоди є наближення серйозної шкоди, яка неминуче випливає з обставин, що склалися на внутрішньому ринку України (п. 2).

6. Відмова у державній реєстрації суб'єктів підприєм­ ництва, зовнішньоекономічних договорів, іноземних інвести­ цій, відмова у видачі ліцензії.

Це, наприклад:

а) відмова у реєстрації зовнішньоекономічних догово­рів відповідно до Указу Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів) в Україні" від 7 листопада 1994 р. і затвердженого цим Указом Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

У реєстрації зовнішньоекономічного договору (контр­акту) може бути відмовлено, якщо: подано не всі доку­менти, передбачені п. З Положення; умови зовніш­ньоекономічного договору (контракту) не відповідають законодавству України; до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся за реєстрацією зов­нішньоекономічного договору (контракту), застосовано санкції згідно зі ст. 37 Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність"; існує заборона з боку інозем­них держав щодо ввезення на їх митну територію відпо­відних товарів походженням з України; вичерпано ім­портні квоти (контингенти), встановлені іноземними державами, митними союзами на ввезення відповідних товарів походженням з України; до іноземного контр­агента зовнішньоекономічної діяльності України застосо­вано режим індивідуального ліцензування відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяль-

ність"; є офіційна інформація щодо порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавства України;

б) відмова у видачі індивідуальної ліцензії на здійснен­ня резидентами майнових інвестицій за межами України. Видача такої ліцензії передбачена Положенням про поря­док видачі індивідуальних ліцензій на здійснення рези­дентами майнових інвестицій за межами України, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. № 229^і.

Підстави для відмови у видачі індивідуальної ліцензії передбачені у п. 5 Положення: подання документів, що свідчать про намір резидента здійснити майнову інвести­цію, яка не може бути предметом інвестування; виявлен­ня у поданих документах недостовірної інформації; невід­повідність поданих документів вимогам законодавства України; порушення проти заявника справи про банк­рутство; заборона або обмеження щодо іноземних інвес­тицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.

У Порядку прийняття і розгляду МЗЕЗторгом доку­ментів для одержання індивідуальних ліцензій на здійс­нення резидентами майнових інвестицій за межами Ук­раїни, затвердженому наказом МЗЕЗторгу України від 26 березня 1996 р. № 171, поряд із вищезазначеними назва­но ще дві підстави: подання заявником не всіх докумен­тів, передбачених п. З Положення; наявність у резидента обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності (п. 8).

Вважаємо невиправданим, що цей засіб захисту та йо­го підстави закріплені у підзаконних нормативних актах (особливо те, що відомчий нормативний акт розширив підстави її застосування), а також те, що ці акти не пе­редбачають можливості оскаржити відмову у видачі лі­цензії в судовому порядку;

в) відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій відповідно до Закону України "Про режим іноземного ін­вестування" від 19 березня 1996 р.

¹ Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 8. - Ст. 285.

Відповідно до ст. 13 цього закону підставою для відмо­ви у реєстрації іноземних інвестицій є тільки порушення встановленого порядку реєстрації. Однак формулювання підстав такої відмови у Положенні про порядок держав­ної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженому по­становою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928^і, відрізняється від встановленого законом. Згідно з п. 9 Положення відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї ін­вестиції суперечить законодавству України або подані до­кументи не відповідають вимогам Положення. Оскільки таке формулювання не відповідає тому, що є в законі, його слід привести у відповідність із законом.

7. Вилучення товарів, документів та інших предметів.

Це, зокрема, вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів відповідно до Положення про поря­док вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р.². Вилученню з обігу підлягають партії това­рів, якість яких не відповідає вимогам нормативних доку­ментів, а їх недоліки не можуть бути усунені на місці; до­кументи, що свідчать про порушення прав споживачів; предмети — засоби виміру, що не відповідають вимогам нормативних документів (п. З Положення).

8. Припинення (заборона) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва това­ рів, виконання робіт і надання послуг відповідно до Поло­ження про порядок припинення (заборони) господарюю­чими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і ви­робництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, за­твердженого постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р.

¹ Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - Mb 16. - Ст. 439.

² Відомості Верховної Ради України. — 1995. — Ms 5. — Ст. 34.

9. Примусове припинення (ліквідація або реорганізація) суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням суду (ар­ бітражного суду).

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про підприємництво" діяльність підприємця може бути припинена як у добро­вільному порядку (з власної ініціативи підприємця), так і примусовому порядку (на підставі рішення суду або ар­бітражного суду у випадках, передбачених законодавством України).

Це, наприклад, примусова ліквідація господарського товариства на підставі рішення суду або арбітражного су­ду за поданням органів, що контролюють діяльність това­риства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства (підпункт "в" ч. 4 ст. 19 Закону Украї­ни "Про господарські товариства")¹.

Такими, що систематично порушують законодавство, слід вважати господарські товариства, які раніше двічі до­пускали порушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідаль­ності за попередні порушення. Як виняток з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних із характером вчинено­го порушення законодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та наслідків систематичним може бути визнано і повторне порушення законодавства. Грубим може вважатися одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, здійснення без спеціально­го дозволу (ліцензії) підприємницької діяльності, щодо якої чинним законодавством встановлено обмеження) та (або) потягло за собою наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам (п. 16 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'яза­них із створенням, реорганізацією та ліквідацією підпри­ємств" від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334).

Прикладом примусової реорганізації суб'єкта підпри­ємництва є примусовий поділ монопольних утворень за

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

; рішенням Антимонопольного комітету України згідно з антимонопольним законодавством.

10. Безоплатне вилучення у судовому порядку прибутку, незаконно отриманого у результаті порушення законодав- ': ства.

•  Це, наприклад, вилучення судом чи арбітражним су­дом до державного бюджету прибутку, незаконно одержа­ного суб'єктами підприємницької діяльності внаслідок порушення статей 4 і 5 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкурен­ції у підприємницькій діяльності" (ст. 21).

11. Визнання недійсними актів управління ненорматив­ ного характеру.

Це, наприклад, визнання у судовому порядку недійс-і ними незаконних актів державних органів про відмову у державній реєстрації суб'єктів підприємництва, у видачі ліцензії на здійснення деяких видів діяльності.

ВИСНОВКИ

І Значну роль у системі організаційно-правових засобів j регулювання підприємницької діяльності в Україні відіг-, рають адміністративно-правові засоби. . І У системі охоронних засобів примусового характеру як _і самостійна підсистема діють засоби адміністративного примусу (санкції), що їх застосовують з метою запобіган-' ня або при вчиненні порушення законодавства, яке ре-\ гулює відносини підприємця з державними органами, ' зокрема тими, що здійснюють функції державного регу­лювання підприємництва, у сфері управління.

Засоби адміністративного примусу в свою чергу поді-

* ляються на міри адміністративної відповідальності, що їх ' застосовують до суб'єктів підприємництва за правопору-¹ шення у сфері управління, та засоби адміністративного ¹ запобігання правопорушенням (засоби захисту).

Адміністративно-правові засоби захисту — це засоби адміністративного примусу, які застосовуються як за на­явності, так і за відсутності складу правопорушення,

спрямовані на запобігання правопорушенням та усунення їх шкідливих наслідків.

Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передбачених у законодавстві про підприємництво охо­ронних примусових засобів впливу:

• тимчасове припинення (зупинення) діяльності суб'єкта підприємництва;

• тимчасове зупинення операцій на банківських рахун­ках суб'єкта підприємництва;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• застосування антидемпінгових процедур;

• обмеження імпорту товару;

• відмова у державній реєстрації суб'єктів підприєм­ництва, зовнішньоекономічних договорів, іноземних інвестицій, відмова у видачі ліцензії;

• вилучення товарів, документів та інших предметів;

• припинення (заборона) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг;

• примусове припинення (ліквідація або реорганізація) суб'єктів підприємництва;

• безоплатне вилучення прибутку, незаконно отрима­ного суб'єктом підприємництва у результаті пору­шення законодавства;

• визнання недійсними актів управління ненорматив­ного характеру.

Дієвість законодавства про підприємництво визна­чається, зокрема, встановленням ефективної системи адміністративно-правових охоронних засобів регулювання підприємництва.

Як було зазначено, адміністративно-правові засоби за­хисту у сфері підприємництва регламентуються різними законами, деякі з цих засобів або підстави чи процедура застосування їх передбачені підзаконними нормативними актами, інші суперечать закону.

Адміністративно-правові засоби захисту у сфері під­приємництва потребують закріплення на рівні закону, де необхідно передбачити їх систему, підстави і процедуру застосування, чітко визначити повноваження щодо їх за-

стосування відповідних державних органів, у тому числі тих, що виконують функції регулювання підприємництва, право суб'єктів підприємництва на судове оскарження за­стосування до них адміністративно-правових санкцій. До­цільно встановити однакову процедуру застосування ад­міністративно-правових засобів захисту або істотно наб­лизити відповідне законодавство.

Слід вдосконалити регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності в Україні. Так, вважаємо за необхідне видати Закон "Про засоби державного регулювання зов­нішньоекономічної діяльності", де, зокрема, треба пере­рахувати засоби такого регулювання, а також передбачи­ти, що інші засоби державного регулювання зовнішньо­економічної діяльності шляхом втручання і встановлення обмежень державними органами не допускаються. Необ­хідно на законодавчому рівні сформулювати загальне поняття засобів державного регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності, включаючи застосування засобів захисту в екстраординарних ситуаціях.

Зокрема, застосування засобу захисту у вигляді обме­ження імпорту товару потребує деталізації. Норми Поло­ження про порядок застосування обмежень імпорту това­ру відповідно до норм і принципів системи ГАТТ (COT) містять лише загальні правила щодо застосування обме­жень імпорту товару. Ці питання вимагають більш повно­го і детального регулювання, оскільки, зокрема, прове­дення розслідування, визначення наявності причинно-на-слідкових зв'язків між збільшенням обсягу імпорту товару і заподіянням серйозної шкоди галузі національного ви­робництва або загрозою її заподіяння, характеру та термі­ну обмеження імпорту товару, мають складний характер.

Засоби захисту внутрішнього ринку і, отже, вітчизня­них підприємців від нечесної торгівлі не вичерпуються лише обмеженням імпорту товару, тому треба регламен­тувати застосування всіх засобів забезпечення захисту внутрішнього ринку. Доцільно передбачити, що у разі ім­порту будь-якого товару (товарів) у настільки великій кількості або на таких умовах, коли завдається істотна шкода або виникає загроза заподіяння такої шкоди ви-

робникам подібних або безпосередньо конкуруючих това­рів на території України, Кабінет Міністрів України має право вжити заходів на такий термін, що може бути необ­хідний для усунення серйозної шкоди або щоб запобігти загрозі заподіяння її, у формі кількісних обмежень або за-

провадження спеціального підвищеного мита.

  Необхідно розробити в Україні законодавчі акти, які б
регулювали заходи захисту внутрішнього ринку і вітчиз­
няних підприємців у формі антидемпінгових, компенса-

ційних та інших охоронних заходів (обмеження імпорту товару), основаних на нормах і принципах COT, з метою

вдосконалення механізму захисту економічних інтересів

України при ввезенні товару на її митну територію.

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!