Заборона дискримінації суб'єктів господарювання
Відповідно до п. 1 ст. б Закону "Про обмеження монополізму..." наступний вид порушень антимонопольного законодавства — дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю охоплює такі різновиди:
• заборону створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції;
• примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів;
• прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело або може призвести до монопольного становища на ринку;
• встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший;
• надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело або може призвести до монополізації І ринку певного товару;
• обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
• встановлення заборон чи обмежень відносно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання.
|
|
'" Пункт 2 ст. 6 закону сформульований у такій редакції: "Дискримінацією суб'єктів господарювання визнається також укладення між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністратив-| ио-господарського управління та контролю, а також між ] дими органами та суб'єктами господарювання угод, а також надання цими органами повноважень фізичним або юридичним особам для провадження дій, передбачених пунктом 1 цієї статті".
Органами державної влади вважаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади. Органи адміністративно-господарського управління та контролю — це об'єднання підприємств, інші суб'єкти господарювання, громадські організації при виконанні ними функцій управління та контролю у межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму...").
|
|
Зазначені дії порушують загальну гарантію прав підприємців, встановлену в ст. 12 Закону України "Про підприємництво": "Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших
ресурсів". Виходячи з цього положення, орган державної влади не має права надавати жодній з конкуруючих сторін додаткові переваги, підтримку або, навпаки, обмежувати когось з них у будь-яких аспектах їхньої діяльності (можливості ціноутворення, придбання сировини і матеріалів, ринки реалізації продукції, що використовуються, тощо).
Необхідність заборони дискримінації підприємців органами державної влади зумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває своєчасне виявлення і запобігання будь-яким посяганням з боку державних органів на свободу підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності щодо розширення економічної самостійності частково мають опір з боку деяких органів державної влади. Нерідко свобода діяльності, самостійність, права і законні інтереси підприємців утискуються державними органами як організаційно, так і фінансово-економічно.
|
|
Відповідно до закону, правопорушеннями визнаються діяння (дії та бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарсько-го управління та контролю, що призвели або можуть призвести до недопущення, істотного обмеження або усунення конкуренції чи обмеження свободи підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють дискримінаційні або виняткові умови для діяльності деяких учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До них належать дії, які спонукають підприємців учинити певні дії або, навпаки, що містять заборону їх здійснення, зокрема певних напрямків і видів діяльності; вказівки про вчинення дій на шкоду інтересам підприємців, створення необгрунтованих перешкод при утворенні підприємців або, навпаки, неправомірне надання їм пільг.
Одним із типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади є примушування підприємців вступати до господарських об'єднань. Нерідко трапляються і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, що є одним із проявів регіональ-
|
|
ного монополізму. Причому іноді шляхом видання підза-конних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють такі заборони та економічні санкції за вивіз підприємцями продукції за межі регіону. Ці незаконні дії не тільки обмежують свободу підприємницької діяльності, а й ведуть до руйнування або заподіяння відчутної шкоди міжрегіональним господарським зв'язкам, сприяючи відокремленню регіонів.
Антимонопольний комітет України вважає дискримінацією підприємців такі дії асоціації:
• встановлення, координація, контроль обсягів, скорочення або обмеження обсягів виробництва, виробничих потужностей (їх ліквідація) чи продажу товару, використання обладнання або будь-яких стандартів;
• обмеження впровадження нового або додаткового обладнання, операцій, що воно здійснює, пошкодження або знищення обладнання;
• обмеження розвитку або використання технологій;
• встановлення вимог, здійснення тиску або спонукання учасників асоціації до здійснення, обмеження або припинення договірних правовідносин із підприємцями, які не є учасниками асоціації;
• відмова з будь-яких причин, у будь-якій формі (у тому числі необгрунтоване високими внесками) будь-якому підприємству, яке відповідає критеріям членства в асоціації, увійти до або вийти з її складу, якщо немає жодного законного виправдання для відмови, у тому числі стосовно порушення учасником внутрішнього кодексу поведінки; або обмеження членства рамками певних сегментів галузі, в якій діють учасники асоціації;
• обмеження функцій членів асоціації чи контроль за <- їх діловою активністю (інформаційний лист Антимо-нопольного комітету України "Про принципи забезпечення відповідності антимонопольному законодавству створення та діяльності асоціації підприємців" від 20 грудня 1995 р. № 5/03).
В антимонопольному законодавстві країн СНД сформульовано заборони монополістичної, антиконкурентної
діяльності органів влади та управління. Такі заборони, зокрема, містяться в ст. 7 закону Білорусі, статтях 6 і 8 закону Казахстану, статтях 5 і 6 закону Молдови, статтях 7 і 8 закону Росії, ст. 5 закону Узбекистану.
Перелік найхарактерніших антиконкурентних дій органів влади та управління, зазначених у законодавстві, однотипний у більшості країн СНД, не має вичерпного характеру і, на відміну від позначення інших видів порушень монопольного законодавства, є власне не переліком складів правопорушень, а переліком заборон. Органам влади та управління забороняється:
• встановлювати заборони на здійснення певних видів діяльності господарюючими суб'єктами або на виробництво певних видів товарів, за винятком випадків, передбачених законодавством;
• необгрунтоване перешкоджати створенню нових господарюючих суб'єктів у будь-якій сфері діяльності;
• давати господарюючим суб'єктам вказівки про першочергову поставку товару певному колу покупців (замовників) або про пріоритетне укладання угод, за винятком випадків, передбачених законодавством;
• необгрунтоване надавати окремим господарюючим суб'єктам податкові або інші пільги, що надають їм переважне становище щодо інших господарюючих суб'єктів, які працюють на ринку того самого товару.
Як свідчить практика, головною причиною дискримінації підприємців є об'єднання в особі одного органу функцій державного управління і господарської діяльності. За таких умов природним є бажання цих органів надати своїм підрозділам привілейованих умов щодо інших підприємців, які займаються аналогічною діяльністю1.
Протягом 1995 р. органи Антимонопольного комітету України припинили 139 порушень антимонопольного законодавства у вигляді дискримінації підприємців органами влади та управління, що майже в 4 рази більше, ніж у 1994 р.
Антимонопольньш комигет Украйни. Годовой огчет. — К, 1994. — С. 20.
Значне збільшення кількості припинених порушень у вигляді дискримінації підприємців органами влади і управління пояснюється, з одного боку, розширенням сфери контролю за додержанням вимог антимонопольного законодавства органами влади та управління. З іншого боку, значна кількість справ свідчить про те, що дискримінація підприємців органами влади та управління залишається досить поширеним порушенням антимонопольного законодавства.
Найхарактернішими проявами дискримінації підприємців органами влади і управління були такі.
1. Встановлення не передбачених чинним законодавством обмежень на здійснення деяких видів діяльності або надання дозволу на їх здійснення при виконанні певних (як правило, дискримінаційних) умов. Так, Мінсільгосппрод України видав наказ "Про створення Харківського обласного підприємства по дорощуванню, заготівлі і реалізації племінних тварин", згідно з яким іншим організаціям було заборонено займатися означеним видом діяльності. За заявою колективного сільгосппідприємства "Харківплемсервіс", яке внаслідок такої заборони зазнало значних збитків, Комітет порушив справу за ознаками дискримінації підприємців. Під час розслідування встановлено, що на порушення ст. З Закону України "Про племінне тваринництво" Мінсільгосппрод України не розробив порядку видачі суб'єктам підприємництва свідоцтв на право займатися племінною справою, що й призвело до запровадження неправомірних заборон та фактичного усунення конкуренції на ринках племінної худоби. Після втручання Комітету Мінісільгосппрод скасував дію зазначеного наказу в частині, що суперечить антимонопольному законодавству.
2. Примушування підприємців до пріоритетного укладання угод або до першочергової поставки товарів певному колу споживачів. Прикладом такого роду порушень можуть бути дії Міністерства промисловості України, яке направило інструктивний лист на адресу міністерств, відомств та обласних державних адміністрацій із вказівкою укладати договори про здачу відходів та брухту кольоро-
вих металів на 1995 р. тільки з підприємствами "Вторко-льормету". Ця вказівка була продубльована центральними та місцевими органами влади та управління у вигляді наказів і розпоряджень щодо підвідомчих їм підприємств і організацій, яких фактично примушували до пріоритетного укладання угод із "Вторкольорметом". Таким чином, останньому було створено переваги на ринку заготівлі та первинної переробки брухту кольорових металів. Водночас обмежувалися права інших підприємців, що діяли на цьому ринку, включаючи підприємства "Вторчормету", що завдавало шкоди конкуренції. Після втручання Комітету Мінпром України скасував дію свого листа.
3. Заборона реалізації товарів з одного регіону України в інший. Особливо часто такі порушення допускалися в 1995 р. щодо продовольчої групи товарів. Так, подібні порушення було допущено органами влади та управління Запорізької, Рівненської, Чернігівської та ряду інших областей і було припинено на вимогу територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
4. Надання окремим підприємцям пільг або інших переваг у конкуренції з іншими підприємцями. Прикладом такого роду порушень можуть бути дії органів влади та управління Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської та інших областей, які своїми рішеннями зобов'язували підприємців укладати договори обов'язкового страхування тільки з наперед визначеними певними страховими компаніями. Внаслідок таких дій з ринку страхових послуг усувалася значна кількість підприємців, що мають ліцензії на здійснення відповідних страхових операцій.
5. Обмеження законних прав окремих підприємців або груп підприємців, зокрема щодо ціноутворення, вільного вибору партнерів, розподілу прибутку тощо. Так, Луганська облспоживспілка прийняла ряд рішень, згідно з якими обмежувалися права підприємств щодо випуску продукції та укладання договорів, заборонялося закуповувати продукцію в комерційних структурах, встановлювалися обсяги виробництва та реалізації продукції, розподілялися фонди тощо. За розпорядженням Луганського обласного
територіального відділення Комітету ці порушення було припинено1.
У 1996 p., незважаючи на скорочення кількості виявлених порушень, передбачених ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму...", в 1,6 раза, дискримінація підприємців з боку органів влади та управління залишалася одним з найпоширеніших видів порушень анти-монопольного законодавства. Це пояснюється повільним відходом частини державних органів, особливо регіонального та місцевого рівня, а також різних об'єднань, від адміністративних методів управління, їх намаганням перекласти труднощі економічної кризи на плечі підприємців. Традиції командно-адміністративної системи, бажання деяких керівників тримати під безпосереднім контролем діяльність підприємств незалежно від форми їх власності, правовий нігілізм, рецидиви якого все ще мають місце, призводять до обмеження законних прав одних підприємців і надання неправомірних переваг іншим, до невиправданих заборон і обмежень підприємницької діяльності.
Наприклад, Головне управління ветеринарної медицини з держветінспекцією Мінсільгосппроду України на порушення Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності дозволів (ліцензій) на виготовлення і реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів безпідставно заборонили спільному українсько-голландсько-му підприємству "Інвек" займатися діяльністю з реалізації певних видів біологічних ветеринарних препаратів. Подібні дії допускалися Управлінням торгівлі Херсонської облдержадміністрації, Херсонською облспоживспіл-кою та асоціацією "Діоніс" (м. Херсон), які своїми рі-:шеннями та безпосередньою діяльністю дискримінували окремих підприємців шляхом обмежень стосовно придбання та реалізації ними товарів2.
У січні 1996 р. до Антимонопольного комітету від Одеської міської ради народних депутатів надійшла заява
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 41-43.
2 Там само. - 1996. - С. 16.
про неправомірні дії Одеської облдержадміністрації. У вересні 1995 р. облдержадміністрація видала розпорядження, згідно з яким усі постачальники теплової енергії, крім обласного орендного підприємства "Одестеплокомун-енерго", здійснюють постачання тепла дитячим дошкільним закладам та загальноосвітнім школам за ціною З 120 000 крб./Гкал., у той час як ООП "Одестешіоко-муненерго" — за ціною 6 870 000 крб./Гкал. Встановлення таких тарифів означало надання ООП "Одестеплоко-муненерго" пільг, які поставили його у привілейоване становище щодо інших підприємців Одеської області. Таким чином, у розпорядженні вбачалися ознаки порушення, передбаченого абзацем шостим п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму...". Під час розгляду справи було створено комісію, яка встановила, що зазначене розпорядження Одеської облдержадміністрації видано без погодження з Одеським територіальним відділенням. У процесі роботи комісії Одеська облдержадміністрація видала погоджене з Одеським територіальним відділенням розпорядження, що усунуло дискримінацію підприємців1.
Досить поширеними були порушення у вигляді заборони на реалізацію продукції з одного регіону країни в інший. Так, у лютому 1996 р. Комітет розглянув справу стосовно прийняття Закарпатською обласною державною адміністрацією розпорядження, яким встановлювалася заборона на вивіз за межі області лісоматеріалів у круглому вигляді та необрізних пиломатеріалів. Згідно з абзацем п'ятим п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму..." дії відповідача були кваліфіковані як дискримінація підприємців органами влади та управління у вигляді встановлення заборони на реалізацію товару з одного регіону держави в інший. Враховуючи вимоги Антимонопольного комітету і з метою усунення порушень антимонопольного законодавства, Закарпатська облдержадміністрація прийняла розпорядження, яким бу-
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 88.
ло скасовано заборону на вивезення за межі області лісоматеріалів у круглому вигляді та необрізних пиломатеріалів1.
Усього за 1996 р. органами Антимонопольного комітету було розпочато 90 справ за ознаками порушень, передбачених ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму...". При цьому загальна кількість припинених порушень становила 86 випадків (у 1995 р. — 139). Підставами для розгляду справ за ознакам порушень, передбачених ст. 6 закону, були заяви підприємців (53) та споживачів (10), подання і звернення органів влади (5), а також планові та вибіркові перевірки додержання антимонопольного законодавства. За результатами розгляду справ про дискримінацію підприємців при здійсненні ними функцій органів управління на них накладено штрафи на загальну суму 23 111 тис. грн.2.
У 1997 р. органи Антимонопольного комітету припинили стільки ж випадків дискримінації підприємців органами влади та управління, скільки за три попередні роки разом. Порівняно з 1996 р. їх кількість зросла в три рази. Прагнучи зберегти важелі адміністративного впливу на підприємців в умовах втрати контролю над товаропотока-ми і значною частиною фінансів, органи влади та управління, передусім місцеві, перевищуючи свої повноваження, поширено тлумачили законодавчі акти, перешкоджали доступу на ринок, встановлювали бар'єри у вигляді різного роду ліцензування, сертифікації, патентування, примушення до пріоритетного укладання угод з певними підприємцями.
Так, Київська міська держадміністрація ліквідувала Головне управління капітального будівництва, а функції замовника з проектування і будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок державного і міського бюджетів, тобто функції місцевого органу державної виконавчої влади, передала холдинговій компанії "Київміськбуд".
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 97.
2 Там само. - С. 16-17.
Внаслідок цього компанія об'єднала функції замовника і виконавця підрядних робіт, а також функції контролю за своєю діяльністю і діяльністю конкурентів. Це було розцінено Антимонопольним комітетом України як дискри-'мінація підприємців органами влади у вигляді надання окремим підприємцям додаткових привілеїв. Розглянувши справу, Київська міська держадміністрація припинила порушення антимонопольного законодавства1.
До Донецького територіального відділення Антимонопольного комітету надійшла заява з приводу відмови Управління з питань торгівлі і громадського харчування Донецької обласної державної адміністрації (далі — управління) у видачі ліцензії на підставі несплати заявником коштів державному комунальному підприємству "Маркет-Центр".
Згідно з чинним законодавством управлінню надано виняткові повноваження щодо видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на право здійснення оптової торгівлі на території Донецької області.
Управління при видачі ліцензій змушувало підприємців до пріоритетного укладення договору з "Маркет-Центр" і сплати йому коштів за немовби надані юридичні послуги, що їм, як правило, були не потрібні. Платежі підприємців на рахунок "Маркет-Центр" мали масовий характер: з 2090 ліцензій, виданих управлінням, 1869 оформлені за участю цього комунального підприємства.
Дії Управління з питань торгівлі і громадського харчування Донецької обласної державної адміністрації відповідно до абзацу третього п. 1 ст. 6 Закону України "Про обмеження монополізму..." Донецьким територіальним відділенням Антимонопольного комітету України кваліфіковано як дискримінація підприємців органами влади та управління у вигляді примушування підприємців до пріоритетного укладення договору.
У 1998 р. Антимонопольний комітет України оштрафував на 25, 275 тис. грн. Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і серти-
1 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9.
фікації за дискримінацію суб'єктів господарювання, яку він здійснив на загальнодержавних ринках сертифікації медичних послуг. Комітет також визнав наявність фактів дискримінації суб'єктів господарювання органами влади у діях Державного департаменту авіаційного транспорту, що призупинило дію дозволу авіакомпанії "Авіалінії Донбасу" на перевезення за маршрутами Донецьк—Баку, Донецьк—Москва і Донецьк—Кишинів1.
ВИСНОВКИ
Аналіз законодавства про дискримінацію суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління і контролю дає можливість зробити висновки.
Необхідно попередити перелік конкретних складів правопорушень, що визнаються дискримінаційною діяльністю зазначених органів, формулюванням загальної заборони на здійснення такої діяльності. Така заборона має ^-бути основоположною при визначенні кола заборонених дій, виходячи із спільного спрямування на обмеження конкуренції. Тому і перелік конкретних складів порушень має бути не вичерпним, а похідним від цієї загальної заборони і вказувати лише на найбільш типові їх прояви.
Вимагає уточнення і загальне визначення цього виду правопорушень терміном "дискримінація суб'єктів господарювання". Вважаємо, що коло визначених у законі і тих, які потребують заборони, дій і угод зазначених органів охоплює не тільки власне дискримінацію, а й інші ан-тиконкурентні дії, що варто уточнити в законі.
Внаслідок аналізу всіх порушень антимонопольного законодавству можна дійти такого до висновку.
Заборона учиняти всі три види дій (зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкур"ентні
1 Юридическая практика. - 1998. - № 9. - С.6; Бизнес. - 1998. -№ 31. - С. ЗР.
узгоджені дії і дискримінація підприємців) прямо не сформульована в законі. У відповідних нормах антимоно-польного законодавства не вказується, що зазначені дії є забороненими. Заборона здійснення таких дій випливає із загрози застосування санкцій за їх учинення, передбачених законом. Таке формулювання заборон в антимоно-польному законодавстві вважаємо необгрунтованим. Отже, в законі слід вказати, що зазначені дії забороняються (не допускаються). Тоді диспозиція відповідної заборонної норми була б сформульована прямо, а гіпотеза містила б ті умови, за яких дії забороняються.
Необхідно дати визначення названим у законі трьом основним видам правопорушень. У той час, як заборонені законом види діяльності, що порушують антимоно-польне законодавство, мають бути вичерпними, перелік їх найтиповіших складів правопорушень, навпаки, не повинен мати вичерпного характеру.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!