Неприпустимість антиконкурентних узгоджених дій
Одним з видів порушень антимонопольного законодавства є антиконкурентні узгоджені дій, що призводять до дискримінації конкурентів і споживачів та створюють небезпеку для ефективного функціонування ринкових відносин.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обмеження монополізму..." антиконкурентними узгодженими діями визнаються погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до:
• встановлення (підтримання) монопольних цін (тари-ц фів), знижок, надбавок (доплат), націнок; Ц • розподілу ринків за територіальним принципом, • асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи за-Ш купівель або за колом споживачів чи за іншими оз-Ц наками, що призвели або можуть призвести до їх Ш монополізації;
Р • усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
За цією нормою, неправомірними узгодженими діями можуть бути угоди, інші погоджені дії, що призвели або І можуть призвести до обмеження конкуренції у вигляді І встановлення монопольних цін, розподілу ринків з метою І їх монополізації, усунення з ринку або обмеження досту-I пу на нього підприємців. Ці правопорушення, на відміну І від зловживання монопольним становищем, учиняються рне однією особою, а двома і більше підприємцями, які ^укладають угоди (здійснюють погоджені дії) для досяг-юнення антиконкурентної мети, тобто є не індивідуальни-Гми, а колективними діями. Заборона здійснювати такі дії спрямована на попередження надмірної монополізації і нарощування монополістичних явищ для сприяння створенню ринку, де захищені інтереси споживача.
|
|
Антимонопольний комітет України розцінює як неправомірні угоди між підприємцями такі дії асоціації підприємців або групи її учасників за участю третіх сторін або в будь-якій сукупності зазначених суб'єктів права:
• прямий або опосередкований вплив на встановлення, фіксацію, підтримання, перегляд цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійного збору, меж прибутковості (рентабельності) то-
#г. що, а також підвищення, зниження, підтримка цін (тарифів) на аукціонах, конкурсах, інших торгах;
, • встановлення нормативів цін (тарифів), ставок, знижок, надбавок (доплат), націнок, комісійного збору
< як звичайних базових, мінімальних, детермінантних, перепродажних цін, у тому числі у вигляді формул, таблиць, переліків алгоритмів тощо;
• звуження територіальних меж ринків, на яких діють
і учасники асоціації, розподіл ринків за територіаль-
; ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх
реалізації чи закупівель, за колом продавців або спо-
|
|
і живачів тощо;
• здійснення тиску на постачальників з метою обме-і; жити або виключити придбання їхньої продукції або матеріалів, відмова або змова про усунення підпри-! ємців від ведення справ з будь-яким клієнтом, постачальником, конкурентом, покупцем (замовниці ком);
п • обмеження участі у торгах шляхом вибору запрошених постачальників, встановлення пріоритетів при підписанні контрактів;
• розподіл замовлень, підрядів, проектів, визначення ;••• замовників, одержувачів замовлень або стандартизація з цих приводів;
• обмеження обсягу, змісту реклами, що надається учасниками асоціації та відповідає чинному законодавству (інформаційний лист Антимонопольного комітету України "Про принципи забезпечення відповідності антимонопольному законодавству створення та діяльності асоціації підприємців" від 20 грудня 1995 p. № 5/03)1.
Антиконкурентні угоди (погоджені дії) господарюючих суб'єктів заборонені законодавством країн СНД. Типовими складами правопорушень, що визнаються законодавством антиконкурентними угодами, є:
• угоди, спрямовані на встановлення або погодження цін (тарифів), знижок і надбавок;
• розподіл ринків за територіальним принципом, за обсягом продажу або закупівлі, асортиментом товарів, що реалізуються, або за колом продавцівГчи покупців;
|
|
1 Закон і бізнес. - 1996. - № 5. - С. 26-29.
• обмеження доступу на ринок або витіснення з нього інших господарюючих суб'єктів;
• відмова від укладення договору з певними продавцями або покупцями.
Принципова відмінність у законодавчій регламентації антиконкурентних угод у країнах СНД простежується у їх класифікації. Так, закони України і Казахстану не передбачають поділу антиконкурентних угод на горизонтальні (в яких беруть участь конкуренти — господарюючі суб'єкти, які перебувають на одному і тому ж рівні виробництва і розподілу, діють на ринку однорідних або взаємозамінних товарів) і вертикальні (що укладаються господарюючими суб'єктами, один з яких є постачальником або покупцем іншого). На відміну від них закони Азербайджану, Білорусі, Молдови, Росії та Узбекистану розрізняють ці два види угод. Останнє вважаємо більш виправданим.
Інша, не менш істотна, розбіжність законів країн— членів СНД виявляється у врахуванні або відсутності врахування домінуючого становища на ринку суб'єктів, що беруть участь в угоді, для визнання її забороненою. У деяких державах (наприклад, в Україні, Казахстані) всі антиконкурентні угоди (горизонтальні і вертикальні) визнаються протиправними, незалежно від частки, що належить на ринку суб'єктам, які беруть участь у таких угодах. В інших державах СНД облік домінуючого становища однієї із сторін угоди залежить від того, чи є угода горизонтальною або вертикальною. Так, у Білорусі, Молдові, Росії та Узбекистані вертикальна угода визнається протиправною, якщо один з її учасників — господарюючих суб'єктів посідає домінуюче становище на ринку. Відповідно до законодавства Білорусі і Узбекистану горизонтальні угоди, спрямовані на обмеження конкуренції, забороняються незалежно від частки, яку мають на ринку суб'єкти, що беруть у них участь. Навпаки, у Молдові необхідною умовою визнання горизонтальних угод протиправними є домінуюче становище їх суб'єктів.
|
|
У більшості конкурентних законів країн Центральної і Східної Європи, що здійснюють трансформацію до ринкової економіки, немає чіткого розмежування між двома видами угод — горизонтальними і вертикальними. Так,
румунський закон не робить такого розмежування в нормі, яка стосується угод між підприємцями, що мають за мету або можуть викликати обмеження, запобігання або істотне викривлення конкуренції. Конкурентні закони Чехії і Словаки чітко не диференціюють горизонтальні і вертикальні угоди. Кожний з цих законів у ст. З "Угоди, що обмежують конкуренцію" забороняє угоди між підприємцями (закон Словакії) або конкурентами (закон Чехії). Однак цей термін визначений у попередній статті таким чином, що він охоплює всі фірми, що діють на ринку, а не тільки ті, які перебувають у горизонтальних відносинах між собою, предметом або результатом угоди яких може бути обмеження конкуренції. Також у кожному законі зазначено види тієї діяльності, яка може бути заборонена, включаючи угоди, що встановлюють ціни або рівні продукції чи розподіл ринку.
Стаття 4 польського закону (після внесених доповнень) забороняє цінові угоди між конкурентами, а також інші види угод (у тому числі розподіл ринку і обмеження продуктивності) без вживання терміну "конкуренти", що дає можливість припустити про заборону як горизонтальних, так і вертикальних угод. В угорський закон було внесено певні доповнення і зміни, спрямовані на заборону як горизонтальних, так і вертикальних угод. Стаття 11 закону в її первісній редакції, що містила заборону угод, які обмежують економічну конкуренцію, охоплювала угоди конкурентів, що давало підставу тлумачити, наче цією забороною охоплюються лише горизонтальні угоди. Згодом цей термін був замінений терміном "підприємства" ("підприємці"), щоб охопити також вертикальні угоди або основані на зговорі дій, предметом або потенційним чи дійсним результатом яких є запобігання, обмеження або викривлення конкуренції (ст. 11.1).
Таким чином, більшість конкурентних законів у країнах Центральної і Східної Європи чітко не диференціює горизонтальні і вертикальні угоди. Разом з тим, внесені у деякі з цих законів доповнення були спрямовані на включення поряд із горизонтальними також вертикальних угод у число неправомірних угод між підприємцями.
Що стосується заборони угод залежно від обліку домінуючого становища одного з їх учасників, то у країнах Центральної Європи, як і в країнах СНД, існують відмінності в законодавчому вирішенні цього питання. Так, хоч останнім часом у закон Чехії внесено зміни і доповнення, однак, як і раніше, він охоплює забороною всі угоди, як горизонтальні, так і вертикальні, учасниками яких є фірми з невеликою ринковою часткою. При цьому ринкова частка фірми, достатня для виключення угоди з числа заборонених, досить мала — 5 відсотків національного ринку або ЗО відсотків місцевого ринку. Тому не виключається імовірність заборони угод фірм, ринкові частки яких перевищують ці межі, але які не володіють дійсним домінуванням на ринку.
На відміну від закону Чехії, у словацький, угорський і польський закони були внесені важливі зміни щодо регулювання цього питання. Згідно з доповненим словацьким законом будь-яка вертикальна угода, незалежно від становища на ринку її учасників, заборонена (отже підлягає можливому розслідуванню антимонопольним органом), якщо метою або результатом її може бути обмеження конкуренції. До повноважень антимонопольного органу віднесено вирішення питання про те, чи є небезпечною для конкуренції вертикальна угода, учасниками якої є дві фірми з незначними частками на ринку. На відміну від словацького закону внесені в угорський і польський закони зміни, навпаки, призвели до виключення з числа заборонених вертикальних угод фірм, що не мають впливової влади на ринку. Так, в Угорщині виключенню підлягають угоди фірм з часткою на ринку менше 10 відсотків.
Одним з найважливіших положень у реалізації конкурентного законодавства в державах з ринковою економікою є встановлення відмінності між горизонтальними і вертикальними угодами. Проводяться і внутрішні відмінності цих двох категорій угод, особливо між горизонтальними картельними угодами та іншими горизонтальними угодами. Є відмінність між вертикальними угодами, в яких одна із сторін володіє становищем ринкової влади або домінує, і вертикальними угодами, в яких жодна із
сторін не володіє таким становищем. Особливо підлягають регулюванню законодавством горизонтальні угоди, оскільки вони найбільш здатні обмежувати конкуренцію. Вертикальним угодам між підприємствами властива спрямованість на обмеження конкуренції і тому вони не вважаються настільки шкідливими для конкуренції як горизонтальні угоди. Це не виключає того, що за певних умов і вертикальні угоди можуть бути небезпечні для конкуренції.
В ЄС стаття 85(1) Римської угоди стосується підприємницької діяльності та угод, основаних на зговорі, а також рішень торговельної асоціації. Такі види підприємницької діяльності вважаються несумісними із Спільним Ринком і забороняються, якщо вони здатні впливати на торгівлю між державами — членами ЄС і предметом або результатом їх є запобігання, обмеження або викривлення конкуренції в межах ЄС. Стаття 85(1) перераховує окремі заборонені види діяльності:
1) фіксування цін або торговельних умов;
2) обмеження виробництва, збуту, технічного розвитку або інвестування;
3) розподіл ринків або джерел постачання;
4) застосування неоднакових умов до еквівалентних угод, створення конкурентних незручностей;
5) зумовленість контракту запровадженням комерцій-но не пов'язаних додаткових умов.
Перелік цих видів діяльності не є вичерпним, що дає змогу вільно тлумачити текст ст. 85(1), зокрема визнання забороненими "джентльменських угод", рекомендацій торговельної асоціації, які впливають на конкуренцію. Стаття 85 (2) визнає юридичне недійсними угоди і рішення, заборонені ст. 85 (1).
Стаття 85 (3) зазначає, що ст. 85 (1) неприйнятна, якщо угоди, рішення і діяльність, основані на зговорі, сприяють вдосконаленню виробництва або розподілу товару чи підтримці технічного або економічного прогресу, зберігають вигоди для споживачів, не дають підприємцям можливості домовитися про істотне усунення конкуренції на ринку. Тільки за наявності цих обставин Комісія ЄС може проголосити "декларацію неприйнятності" ст. 85
(1) до певної діяльності. Оскільки ст. 85 (3) встановлює винятки із загального правила (заборони), вони не підлягають поширеному тлумаченню. У процесі розслідування впливу на ринок обмежуючих конкуренцію угод, рішень і діяльності, основаних на зговорі, аналіз можливостей застосування статей 85(1) і 85(3) здійснюється водночас. Такий підхід подібний до "правила розумності" (rule of reason), передбаченого законодавством СІЛА.
Статтю 85 (1) не можна застосувати, якщо випадок, що аналізується, не є угодою між підприємцями або діяльністю підприємств, основаною на зговорі. Отже, принаймні дві сторони повинні брати участь в угоді (за винятком рішень торговельної асоціації). Поведінка одного суб'єкта підприємництва не охоплюється цією нормою. "Підприємство" у законодавстві ЄС тлумачиться як функціонально незалежна економічна сутність. Це визначення включає комерційні і некомерційні організації та господарські товариства або приватні підприємства. Однак ця норма не стосується основаних на зговорі угод між "материнськими" корпораціями і дочірніми компаніями.
Поняття "погоджені дії" (основана на зговорі діяльність) включає будь-який вид неформального співробітництва підприємств на відміну від письмових або усних угод і рішень. Така гнучка законодавча концепція необхідна для протидії обходу ст. 85 (1). Комісія ЄС і Суд ЄС широко застосували концепцію основаної на зговорі діяльності у випадку Імперіал Кемікал Індастріз. З 1964 по 1967 роки мало місце потрійне збільшення цін щодо повного асортименту понад 6 тис. анілінових барвників. Діючи на основі інформації, яку надали торговельні організації, що використовують барвники, Комісія ЄС дійшла висновку, що 10 виробників, які домовилися про це підвищення цін і володіють 80 відсотками ринку ЄС, порушили ст. 85 (1).
Виявлені Комісією ЄС докази основаної на зговорі діяльності включали: 1) майже ідентичне підвищення цін у кожній країні; 2) одноманітність товарів, на які було підвищено ціни; 3) підвищення відбувалися в один і той же час; 4) одночасне відправлення дочірнім (залежним) під-
приємствам і представництвам інструкцій про збільшення цін, що були майже ідентичні за формою і змістом; 5) існування неформальних контактів і випадкових зустрічей представників пов'язаних підприємств. Комісія ЄС вирішила, що ці факти дають підставу для висновку про основану на зговорі діяльність з фіксування цін1. При апеляції цього рішення Суд ЄС підтвердив його.
Розглядаючи справу, Суд ЄС розмежував основану на зговорі діяльність і угоду, рішення відповідно до ст. 85 (1). Форма співробітництва підприємств, що не вважається угодою, заміняє практичне співробітництво між ними з ризиком для конкуренції. Суд ЄС доповнив, що хоч незалежна паралельна поведінка конкурентів не означає основаної на зговорі діяльності, однак факт такої поведінки може вказувати на цю діяльність, результатом якої є умови ринку (особливо ціни), що відрізняються від діючих ;при конкуренції. Свідомий паралелізм у підвищенні цін був доказом, що підтверджував рішення Комісії ЄС. На думку Суду ЄС, загальна сукупність доказів, на основі яких Комісія ЄС визнала основану на зговорі діяльність, доводила конвергентні наміри виробників збільшувати ціни й уникати конкурентних умов на ринку анілінових
•) барвників.
• Концепція діяльності, основаної на зговорі, грунтується на доказах співпрацюючої поведінки підприємців. Правилам конкуренції ЄС притаманна вимога, щоб кожне підприємство незалежно визначало свої дії на Спільному Ринку. Безпосередній або опосередкований контакт, метою або результатом якого є вплив на поведінку на ринку дійсного або потенційного конкурента, інформування його або іншої особи про свій курс поведінки на ринку для сприймання ним, заборонені.
Стаття 85 (1) застосовується лише у тому разі, якщо угода, рішення або діяльність, основані на зговорі, мають на меті або як результат запобігання, обмеження або викривлення конкуренції у межах Спільного Ринку. Суд використовує "правило розумності" при оцінці впливу
1 Common Market Law Report. - P. 494.
такої діяльності на конкуренцію і вважає, що тільки така угода, рішення або діяльність, що завдають істотної шкоди конкуренції у конкретних обставинах, є забороненими і юридичне недійсними.
В Україні у 1994 р. найбільш типовими з неправомірних угод між підприємцями, що дискримінують потенційних конкурентів і споживачів, були неправомірні угоди, спрямовані на усунення з ринку або обмеження доступу на нього інших підприємців, а також на встановлення монопольних цін (тарифів)1.
У 1995 р. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення розглянули 31 справу про неправомірні угоди, що в 3,4 раза більше, ніж у 1994 р. Так, за ініціативою Комітету розглянуто справу про неправомірну угоду між Управлінням Одеської залізниці і транспортним акціонерним страховим підприємством "ТАСП-Га-рантія". Було встановлено, що угодою про спільну діяльність між цими підприємствами Управлінням Одеської залізниці надано "ТАСП-Гарантія" виключні права на страхування всіх вантажів, туристів і багажу, що перевозяться залізничним транспортом, можливість створення у відділеннях залізниці своїх філій, оренду приміщень на пільгових умовах. До того ж Управління Одеської залізниці є одним із співзасновників товариства "ТАСП-Гарантія". Укладення зазначеної угоди, внаслідок якої товариство "ТАСП-Гарантія" дістало значні переваги перед конкурентами, призвело до монополізації регіонального ринку страхових послуг на Одеській залізниці, незважаючи на те, що тільки в м. Одесі працювали 47 страхових компаній. Антимонопольний комітет визнав угоду про спільну діяльність між Управлінням Одеської залізниці і "ТАСП-Гарантія" такою, що спрямована на усунення з цього ринку інших підприємств. На виконання рішення Комітету адміністрація Одеської залізниці і підприємство "ТАСП-Гарантія" скасували зазначену генеральну угоду. Таким чином, завдяки втручанню Комітету було захище-
Антимонопольннй комитет Украйни. Годовой отчет. — К., 1994. - С. 19-20.
но законні інтереси підприємств і споживачів на ринку надання страхових послуг1.
У 1996 р. органи Антимонопольного комітету України виявили і припинили 21 порушення у вигляді укладання неправомірних угод, що в 1,5 раза менше, ніж у 1995 р. Загальна незначна кількість виявлених і припинених порушень пояснюється передусім невеликою кількістю фактичних випадків їх укладання. Про це свідчить і відносно невелика кількість заяв, звернень від підприємців, споживачів та інших заінтересованих осіб. Всього надійшла 21 заява, за якою було припинено 7 порушень, або 33 відсотки. Решта 14 порушень, або 66 відсотків, було припинено органами Комітету за розглядом справ, початих за власною ініціативою.
Незначна кількість таких порушень, зокрема, зумовлюється: частими змінами умов функціонування господарюючих суб'єктів, насамперед цін на енергетичні ресурси, системи оподаткування тощо; особливостями ринкової поведінки господарюючих суб'єктів на сучасному етапі, які, як правило, ще перебувають у процесі приватизації, постійними змінами керівництва, власників, тобто на їх поведінку впливають фактори внутрішнього розвитку, а не тільки процеси, що відбуваються на ринку; затримкою періоду трансформації державних об'єднань із державних організаційних структур монопольного типу в ринкові структури (професійні асоціації, що не втручаються у діяльність засновників, торгові доми, біржі, посередницькі, консультативні контори).
Найбільшу кількість порушень було вчинено у вигляді усунення з ринку або обмеження доступу на нього підприємців. Як правило, одним із учасників таких дій був суб'єкт природної монополії — державне підприємство, яке використовувало свою необмежену ринкову владу на суміжних та інших ринках для створення суттєвих переваг обраному приватному контрагентові2.
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 40.
г\
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 14-16.
Типовим прикладом неправомірної угоди між підприємцями, спрямованої на встановлення монопольних цін, є така справа. Вінницьке обласне орендне підприємство елеваторної та зернопереробної промисловості та комбінат хлібопродуктів № 1 входять до складу БО "Елеватор-зернопром" на правах юридичних осіб. Разом їм належить близько 60 відсотків регіонального ринку послуг із переробки зерна на борошно. У 1995 р. натуроплата за переробку ними давальницького зерна на борошно становила від 20 до 25 відсотків загальної кількості переробленого зерна. Але з січня 1996 р. на підставі рішення техні-ко-економічної ради ВО "Елеваторзернопром" зазначені підприємці підвищили натуроплату за переробку давальницького зерна до ЗО відсотків від загальної кількості переробленого зерна. При цьому здійснення таких погоджених дій статут виробничого об'єднання не передбачав. Це дало можливість Вінницькому обласному орендному підприємству елеваторної та зернопереробної промисловості незаконно отримати від споживачів 27,3 т зерна, або 4 019 грн., а хлібокомбінату — відповідно 5,35 т, або 632 грн. Дії відповідачів згідно з абзацем 2 ст. 5 Закону України "Про обмеження монополізму..." кваліфіковано як укладання неправомірних угод між підприємцями, спрямованих на встановлення монопольних цін на переробку давальницької сировини. На відповідачів були накладені штрафи і прийнято рішення про вилучення незаконно отриманого прибутку. Відповідачі сплатили штрафи і перерахували до державного бюджету незаконно отриманий прибуток1.
Неправомірні угоди в умовах ринкових відносин укладають потайки, що ускладнює виявлення цих порушень і збирання доказів щодо існування таких угод. Боротьба з такого роду зловживаннями ускладнюється і тим, що наявність галузевої структури управління економікою і організаційних структур монопольного типу (концерни, асоціації) створює додаткові можливості провадження
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 62.
господарюючими суб'єктами дій, передбачених не тільки ст. 5, а й статтями 4 і 6 Закону України "Про обмеження монополізму..."1.
У 1997 p., незважаючи на певну стабілізацію кількості виявлених і припинених порушень антимонопольного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем і неправомірних договорів між підприємцями, їх кількість в Україні на 1 млн. жителів становить 7, 96, що значно перевищує аналогічний показник країн з розвинутою ринковою економікою (Франція — 0, 71, Італія — 1, 8) і країн з перехідною економікою (Польща — 2, 2, Литва - 3, 7)2.
Так, у 1997 р. Вінницьке територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі — відділення) провело перевірку 11 господарюючих суб'єктів, що діяли на ринку фотопослуг м. Вінниці.
Під час перевірки було вилучено копію спільного прейскуранта цін, підписаного на загальній зустрічі представниками зазначених господарюючих суб'єктів. Цей прейскурант передбачав недопущення оптових і персональних знижок на фотопослуги і фотоматеріали у роздрібній торгівлі та містив погоджені розцінки на фотопослуги.
З 4 листопада 1997 р. всі фотолабораторії підняли розцінки на послуги з проявлення кольорових плівок з 1 грн. ЗО коп. до 2 грн. 50 коп. Ціни було підвищено відповідно до прийнятого на загальній зустрічі прейскуранта.
Відділення розглянуло справу за такою кваліфікацією: укладення неправомірної угоди між підприємцями, спрямованої на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів) відповідно абзацу 2 ст. 5 Закону України "Про обмеження монополізму...".
Погоджені дії щодо підписання прейскуранта цін на фотопослуги, неприпустимість оптових і персональних знижок на послуги і фотоматеріали у роздрібній торгівлі і
Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1995. — С. 40. 2 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9.
одночасне підвищення ціни на проявлення плівок і фотодрук мають антиконкурентний характер, замінюють ризик конкуренції на координовану поведінку на ринку. За результатами перевірки встановлено таке.
1. Ринок фотопослуг на Україні регіоналізований внаслідок зручності надання підприємцями фотопослуг і одержання цих послуг споживачами за місцем їх розташування, проживання. Це, зокрема, характерно для великих міст. На ринку діє велика кількість підприємців, серед яких провідну роль відіграють підприємці системи "Фуджі" і "Кодак". Ринок тісно зв'язаний із суміжними | ринками фотоматеріалів, фотообладнання та його обслу- '} говування. Регіональні ринки фотопослуг у великих міс- ї тах є потенційно місткими і висококонкурентними, оскільки бар'єри вступу на них нових підприємців незначні. Разом з тим при вирівнюванні цін, характерному для ринку, що сформувалися переважно з неціновою конкуренцією, має залишатися певне диференціювання цін, пов'язане з масштабами послуг, усталеними колом клієнтури, місцем розташування приймальних пунктів і т. д.
2. Мають місце ознаки існування системи взаємного впливу, контролю діяльності конкурентів на ринку фотопослуг. Крім м. Вінниці, схожість цін на фотопослуги було виявлено в містах Івано-Франківську, Рівному, Чернігові, Донецьку, Хмельницькому, Севастополі, Житомирі, Харкові та Луганську.
Одним з механізмів системи є погоджені дії з прийняттям, наприклад, єдиного для учасників ринку прейскуранта цін на фотопослуги, виявленого в м. Вінниці, яким передбачено також неприпустимість оптових і персональних знижок на фотопослуги та фотоматеріали у роздрібній торгівлі1.
У 1998 р. Херсонське територіальне відділення Анти-монопольного комітету оштрафувало підприємство "Херсонтелеком" на 6 тис. грн. за участь у монопольному зговорі з рекламним агентством "Едельвейс".
1 Юридическая практика. — 1998. — № 9. — С. 6.
Порушення полягало в тому, що ці підприємства уклали угоду, яка призвела до неможливості розміщувати рекламу на таксофонних картках іншими підприємствами і встановлення в результаті цього високих цін на цю рекламу1.
ВИСНОВКИ
Внаслідок аналізу законодавства України про антикон-курентні узгоджені дії, практики його застосування, а також зарубіжних аналогів можна зробити деякі пропозиції з метою вдосконалення законодавства.
Як відзначалося, Антимонопольний комітет України визнає неправомірними певні дії асоціації, спрямовані на координацію (погодження) підприємницької діяльності її учасників на шкоду конкуренції. Отже, в антимонополь-ній практиці спостерігається тенденція до поширеного тлумачення цих правопорушень, що включають не тільки дії двох або більше суб'єктів господарювання, а й дії (рішення) єдиного суб'єкта — господарського об'єднання.
Тому вважаємо за потрібне включити в число заборонених узгоджених дій, поряд з угодами, також антиконку-рентні дії господарських об'єднань, спрямовані на протиправну координацію (погодження) самостійної підприємницької діяльності її учасників.
Необхідно передбачити в законодавстві України загальновизнаний поділ антиконкурентних угод на горизонтальні і вертикальні.
Одним із критеріїв визнання або не визнання угод за
бороненими має бути врахування становища на ринку
суб'єктів, що беруть у них участь, зокрема їх частки на
ринку. Заборона не повинна охоплювати угоди, які не
викликають істотних обмежень конкуренції, якщо їх
учасниками є суб'єкти господарювання з невеликою рин
ковою часткою.
______ ч»
1 Бизнес. - 1998. - № 28. - С. 45.
Перелік погоджених дій, що визнаються законом забороненими, не повинен бути вичерпним, він має охоплювати лише деякі типові правопорушення.
Необхідно передбачити можливість виключення із заборони погоджених дій, які, хоч і мають формально ознаки правопорушень, але сприятливі щодо вдосконалення виробництва або розподілу товарів чи економічному, технічному прогресу, діяльності малих і середніх підприємств на внутрішньому ринку, що підсилюють конкурентоспроможність українських товарів на міжнародних ринках.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!