ПРО ЗАХИСТ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА
ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПІДПРИЄМЦІВ
І ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
Законодавство про захист честі, гідності та ділової репутації підприємців
Поряд із захистом майнових прав підприємців важливе значення має захист їх особистих немайнових прав, у тому числі честі, гідності та ділової репутації, тим паче, що порушення цих прав нерідко тягне за собою збитки в майновій сфері.
До 1993 р. законодавство України передбачало захист тільки честі і гідності громадян і організацій. У зв'язку з внесенням змін у ст. 7 Цивільного Кодексу України і викладенням її у новій редакції, у ній був передбачений захист поряд з честю і гідністю також ділової репутації громадян і організацій. Введення у ст. 7 ЦК України вказівки на можливість захисту ділової репутації означає, що від поширення відомостей, що порочать, не відповідають дійсності, захищається репутація громадян і юридичних осіб у сфері їх ділової активності, передусім у галузі підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України "громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності". Таким чином, закон надає потерпілому мож-
ливість захищати свою честь, гідність та ділову репутацію шляхом пред'явлення цивільного позову.
|
|
|
За законом, судовому захистові підлягає ділова репутація будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, чи це фізична чи юридична особа.
Для задоволення вимоги підприємця (його позову в суді) про захист честі, гідності та ділової репутації необхідні три умови. Першою є поширення відомостей, під яким розуміється повідомлення їх будь-якій третій особі або кільком особам, або невизначеному колу осіб. Це може бути опублікування їх в пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, в інших засобах масової інформації, в публічних виступах, заявах тощо.
Друга необхідна умова для судового захисту ділової репутації — відомості мають бути такими, що порочать або завдають шкоди інтересам підприємця. Такими, що порочать, є відомості, які принижують честь, гідність та ділову репутацію особи в громадській думці, у думці колективу або окремих осіб (зокрема, партнерів з ділових зв'язків) з точки зору додержання законів і правил ділової етики. До тих, що порочать, відносять не будь-які відомості про особу, а лише ті, що містять інформацію про факти, які негативно оцінюються з правових позицій або норм ділової практики. Це може бути, зокрема, інформація про погану або неефективну роботу суб'єкта підприємницької діяльності, неякісність створюваної ним продукції, виконаних робіт або наданих послуг, неправомірне використання ним чужого товарного знака, фірмового найменування або маркування товару тощо.
|
|
|
Навіть якщо відомості, що відповідають дійсності, не мають характеру тих, що порочать, але завдають шкоди інтересам особи, їх поширення може призвести до судового захисту ділової репутації підприємця.
Третьою умовою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації є невідповідність поширених відомостей дійсності (тобто їх неправдивий характер або неправдиве викладення). Якщо ж відомості хоч і негативно характеризують громадянина або юридичну особу, але відповідають дійсності, то порушення прав під-
приємця з боку інших осіб немає, бо він власною діяльністю створює про себе негативну думку.
При розгляді справи в суді позивач повинен доводити факт поширення про нього цих відомостей, але не зобов'язаний доводити їх недостовірність. Обов'язок доказування, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача. Відомості вважаються не відповідними дійсності, поки інше не доведено відповідачем або не встановлено судом. Якщо такі відомості суд визнає відповідними дійсності, вимога про їх спростування задоволенню не піддягає.
|
|
|
Закон регламентує не тільки умови, а й засоби спростування не відповідних дійсності відомостей. Безпосередньо у тексті закону названо два засоби спростування відомостей: при поширенні їх через засоби масової інформації, а також якщо вони містяться у документі, що виходить від організації.
"Якщо відомості були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом" (ч. 2 ст. 7 ЦК України).
Процедура спростування інформації, яка міститься у пресі, передбачена Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 рА
Відповідно до ст. 37 цього закону, якщо редакція друкованого засобу масової інформації не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу або опублікувати його за власною ініціативою.
|
|
|
Спростування має бути набрано тим самим шрифтом і міститися під заголовком "Спростування" на тому самому місці шпальти, де було повідомлення, яке спростову-
1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. — № 1. — С. 1. • і
ється. Обсяг спростування не може більше ніж у два рази перевищувати обсяг спростовуваного фрагмента опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються. Редакція зобов'язана у строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови. Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування або порушення порядку його публікації до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЦК України якщо відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається.
У всіх інших випадках питання про спосіб і порядок спростування вирішує суд залежно від конкретних обставин кожної справи, причому спосіб спростування відомостей визначається виходячи із способу поширення їх.
Захист ділової репутації підприємців здійснюється не тільки за допомогою спростування відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам підприємців. Поряд із спростуванням їх заінтересована особа має право вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної поширенням їх.
Відшкодування майнової шкоди означає стягнення завданих збитків. Під збитками розуміються витрати, що їх зазнала особа, права якої порушено, втрата або пошкодження її майна (позитивна шкода), а також неодер-жані доходи, які ця особа мала отримати, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!