ВІД ПОРУШЕНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Відповідно до ст. 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна к конкуренція. Конституційна заборона стосується діяль-| ності, спрямованої на недопущення, обмеження або усу-. І нення конкуренції незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень.
Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності"1 (далі — Закон України "Про обмеження мо-' нополізму...") називає три види порушень антимонополь-' ного законодавства: зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкурентні узгоджені дії підприємців і дискримінацію підприємців (див. Додаток).
Заборона зловживання монопольним становищем на ринку
Цей вид правопорушення може вчинятися лише суб'єктом, що займає монопольне становище на ринку. Тому аналізові поняття "зловживання" передує дослідження : категорії "монопольне становище на ринку".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму..." монопольне становище — це домінуюче
1 Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст. 296.
становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків.
|
|
Монопольне становище суб'єктів підприємництва на ринку визначається Антимонопольним комітетом України відповідно до Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку, затвердженої розпорядженням антимонопольного комітету України від 10 березня 1994 р. № 1-р. Відповідно до п. 4 Методики монопольним може бути також визнане становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить 35 і менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади.
Ознаками ринкової влади є: здатність підприємця, що не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови при продажу товару, укладенні договору про поставку, нав'язувати споживачеві невигідні умови; здатність підприємця шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок; здатність підприємця скорочувати або обмежувати випуск товарів і постачання їх на ринок збуту з метою отримати однобічну користь при купівлі або продажу товарів, при укладанні договорів і угод про постачання товарів, а інші підприємці, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів; здатність підприємця підвищувати ціни на товар і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, зумовлений конкуренцією на ринку (п. 4 Методики).
|
|
Закон встановлює критерій частки суб'єкта господарювання на ринку для визначення його монопольного (домінуючого) становища. Вважаємо, що визначення монопольного становища, що робить наголос виключно на
ринковій частці, не можна визнати обгрунтованим, бо
при цьому не враховуються інші фактори, зокрема існу-
I вання або відсутність бар'єрів для вступу на ринок.
і У визначенні монопольного (домінуючого) становища
| може бути прийнятий позитивний досвід інших країн, у
тому числі країн Центральної і Східної Європи, які за
останні роки вдосконалили відповідні норми конкурент
них законів. Так, угорський Закон "Про заборону недоб
росовісної ринкової практики", прийнятий 20 листопада
1990 p., в його первісній редакції визначав як домінуючу
фірму, товар якої не може бути куплений на інших рин
ках або може бути куплений за значно менш сприятливих
умов, або частка якої на ринку перевищує ЗО відсотків.
Зміни, внесені в закон, виключили частку на ринку як
критерій домінування, а замість нього поширили умови
домінування і запровадили перерахування ряду факторів
(включаючи можливість вступу на ринок і частку на рин
ку), які слід взяти до уваги для оцінки існування домі
нування.
|
|
Чехословацький закон, що діяв раніше, позначав фірму як домінуючу, якщо вона не є предметом істотної конкуренції. Відповідно до нього, домінуюче становище на ринку займає підприємець, який забезпечує відповідний ринок принаймні ЗО відсотками поставки ідентичних, порівняльних і взаємозамінних товарів. Новий словацький закон істотно змінився — критерій ринкової частки піднявся до 40 відсотків, і володіння цією часткою на ринку визначено як презумпція домінування, а не як його факт.
Польський Закон "Про протидію монополістичній діяльності" від 24 лютого 1990 р. визначає домінування як становище господарюючого суб'єкта, за якого немає істотної конкуренції на національному або локальному ринку, і зв'язує з ринковою часткою презюмування встановлення домінування. Внесені в цей закон зміни наслідували приклад Словакії для підняття презюмованого критерію частки на ринку з ЗО до 40 відсотків.
|
|
Комісія ЄС у встановленні існування домінуючого становища підприємця орієнтується не тільки на технічні законодавчі правила, а й на реальності комерційної діяль-
ності. Наприклад, два виробники цукру в Голландії були лише законодавче і фінансове незалежні один від одного. На практиці вони систематично співпрацювали у спільній купівлі сировини, використанні продукції, внесенні коштів до загального фонду наукових досліджень, рекламуванні і підтримці продажу, уніфікації її цін і умов. Щодо інших підприємств вони діяли як єдина фірма і утримували 85 відсотків від продажу цукру в Голландії. Комісія ЄС і Суд ЄС розцінили їх як єдине підприємство при встановленні існування домінуючого становища за ст. 86 Римської угоди (Угоди про заснування ЄС).
Основним випадком встановлення існування домінуючого становища за ст. 86 Римської угоди є приклад корпорації Континенталь Кен. Щоб встановити існування домінуючого становища цієї корпорації у певних частинах Німеччини для Комісії ЄС були достатні: докази поширеної у світі та на німецькому національному ринку могутності цієї фірми в забезпеченні певними металевими контейнерами; наявність концентрованого ринку, що характеризується неефективністю споживачів і конкурентів; істотні технічні та фінансові бар'єри для доступу на ринок конкурентів. Комісія ЄС підкреслила, що підприємства займають домінуюче становище, якщо вони незалежні, тобто коли вони діють, не зважаючи на їх конкурентів, покупців або постачальників. Це не обов'язково має бути абсолютне домінування. Досить, що така влада сильна в цілому, щоб забезпечити цим підприємствам повну незалежність діяльності, навіть за наявності відмінностей у ступені їхнього впливу на окремі ринки1.
Відповідно до § 22 розділу 1 Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" підприємство вважається домінуючим на певному ринку, якщо воно, виступаючи продавцем або покупцем певного виду продукції або послуг, не має жодного конкурента або не зазнає істотної конкуренції. За § 22 (3) підприємство вважається домінуючим відповідно до розділу 1, якщо його частка на ринку певної продукції або послуг становить одну трети-
1 Commercial Laws of Europe. — 1980.
ну. Отже, щоб визначити монопольне становище підприємства, необхідно визначити його частку на ринку. Однак, крім встановлення частки на ринку, є інші критерії визначення монопольного становища. Згідно з § 22 розділу 1 Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" підприємство вважається домінуючим, якщо щодо своїх конкурентів воно займає переважне становище на ринку. При цьому, крім частки на ринку, враховуються його фінансова потужність, доступ на ринок постачання і збуту, зв'язки з іншими підприємствами, законодавчі або фактичні бар'єри для вступу на ринок інших •підприємств, можливість змінювати своє пропонування Набо попит на іншу продукцію чи послуги, а також мож-Щщивості покупців звернутися за послугами до інших підприємств.
Відповідно до законодавства України саме по собі володіння суб'єктом господарювання монопольним становищем не є протиправним. Таким є лише зловживання домінуванням на ринку.
За ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму..." зловживаннями монопольним становищем вважаються:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;
встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
Перелік правопорушень, що визнаються зловживанням монопольним становищем на ринку, збільшувався в законі і якщо первісно в законодавстві було вказано 5 порушень, то потім їх кількість зросла до 7. Однак при цьому, незважаючи на розширення переліку правопорушень, цей перелік, як і в первісній редакції закону, є вичерпним. Це не можна визнати правильним, оскільки зазначені дії не вичерпують поняття "зловживання монопольним становищем на ринку". В це поняття можуть бути включені протиправні дії, що призвели або можуть призвести до: обмеження права на підприємницьку діяльність контрагентів за договором шляхом нав'язування їм умов; незаконної зміни або підтримання цін (тарифів, розцінок); обмеження доступу на ринок (виходу з ринку) або усунення з нього підприємців; недостатнього задоволення попиту споживачів при спроможності виробництва товарів (послуг).
Через відсутність дієвої конкуренції та ефективних засобів правового захисту споживачів різко посилюється тиск виробника (постачальника, продавця) на покупця (споживача) шляхом нав'язування умов договору, в тому числі при встановленні цін на продукцію. При монополії виробництва споживач не може реально здійснити право вибору виробника (продавця) і потрапляє в економічну залежність від виробника-монополіста, який нечесними засобами намагається скористатися своїм монопольним становищем.
Особливістю цього виду порушення антимонопольно-го законодавства є здійснення господарюючим суб'єктом, що займає монопольне становище на ринку, таких дій, що були б неможливі за умов ефективної конкуренції на
; ринку. Це, зокрема, отримання прибутку, зумовленого не | ефективною діяльністю або високою продуктивністю, а | неправомірним використанням ним свого домінуючого | становища на ринку, або утримання чи посилення такого | становища шляхом усунення з ринку конкурентів або І обмеження доступу їх на ринок.
І У визначенні кола правопорушень і їх складів, що є
І зловживанням домінуючим (монопольним) становищем
| на ринку, простежується істотна схожість законодавства
І країн СНД. Порівняльний аналіз цього законодавства по-
I казує, що основні склади правопорушень тотожні або
І значною мірою схожі. До них належать:
і • нав'язування контрагентові умов договору, невигід-
і них для нього, або таких, що не стосуються предмета
договору;
• включення у договір дискримінуючих умов, що ставлять контрагентів у нерівне становище порівняно з іншими господарюючими суб'єктами;
1 • створення перешкод для доступу на ринок іншим
І господарюючим суб'єктам або для їх виходу з ринку;
" • зміна обсягу виробництва і вилучення товарів з обігу
з метою створення штучного дефіциту і підвищення
цін;
• цінові маніпуляції з метою отримати додаткові пере-
І ваги на ринку.
І Незважаючи на таку схожість самих складів правопо-| рушень, істотна відмінність у розумінні їх природи простежується при зіставленні законодавства України, інших країн СНД і Росії. У законі України, як і більшості інших країн СНД, зазначені дії, безумовно, визнаються правопорушеннями незалежно від будь-яких обставин, у тому числі незалежно від можливості їх позитивного впливу в майбутньому. На відміну від них, закон Росії (п. 2 ст. 5) передбачає, що дії, які формально відповідають ознакам порушення, можуть бути визнані правомірними, якщо господарюючий суб'єкт, який здійснив їх, доведе, що вони можуть мати сприятливі соціально-економічні наслідки, тобто насичення товарних ринків, поліпшення споживчих властивостей товару і (або) підвищення їх конкурентоспроможності, зокрема на зовнішньому ринку.
Концепція в американському законодавстві, що відповідає європейській і українській концепції "зловживання монопольним становищем на ринку", називається монополізацією Ці концепції не ідентичні. Так, якщо український закон забороняє як поведінку домінуючого підприємця на ринку, що посилює його домінуюче становище ("створення перешкод доступу на ринок... інших підприємців"), так і поведінку, що використовує домінуюче становище (наприклад, "обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів, ... що призвели або можуть призвести до встановлення монопольних цін"), то американський закон у цілому забороняє лише поведінку першого з названих типів. Американська юриспруденція стосовно монополізації робить акцент на діях, внаслідок яких недобросовісно створюється або підтримується монопольне становище, а не на діях, пов'язаних із використанням цього становища.
Стаття 86 Римської угоди забороняє зловживання одним або більше підприємствами їх домінуючим становищем у межах істотної частини Спільного Ринку, оскільки такі зловживання можуть впливати на торгівлю між державами—членами ЄС. Таким чином, забороняється не наявність домінуючого становища, а зловживання ним.
У ст. 86 Римської угоди перераховуються певні види діяльності, які можуть бути визнані зловживанням домінуючим становищем:
нав'язування нечесних цін або інших умов торгівлі;
обмеження виробництва продукції, ринків або технічного розвитку, що завдає шкоди споживачам;
застосування неоднакових умов до еквівалентних угод, що зумовлює несприятливі наслідки для конкуренції;
підпорядкування контрактів комерційне не пов'язаним додатковим зобов'язанням (умовам).
Ці дії значною мірою, хоч і не повністю, подібні до названих у ст. 85 (1) Римської угоди різновидів антикон-курентних угод, рішень і практики, основаних на зговорі. Якщо два і більше підприємства зловживають своїм монопольним становищем за ст. 86, вони також можуть порушувати і ст. 85 (1). Однак не допускається застосування штрафів за одне й те саме порушення відповідно
до статей 85 і 86. Стаття 86 істотно відрізняється від статті 85 тим, що в ній не міститься ні положень, що передбачають автоматичне визнання зловживання домінуючим становищем юридичне недійсним, ні можливості будь-яких винятків з передбачених заборон.
І Якщо встановилося домінуюче становище підприєм-
1 ства на ринку, то Комісія ЄС має право дослідити всю
* діяльність домінуючого підприємства, включаючи анти-
конкурентні аспекти в контрактних та інших відносинах,
| локальних нормативних актах і загальній комерційній
1 практиці. Так, велика міжнаціональна швейцарська фірма
| "Хоффман-ля-Рох", була визнана такою, що зловживала
| домінуючим становищем на семи вітамінних ринках ЄС,
ї оскільки вона використовувала мережу ексклюзивних і
переважаючих контрактів з поставки, поряд з реалізацією
цього домінування шляхом скуповування товарів ринку
роздрібного продажу.
Американська міжнаціональна компанія "Юнайтед 1 Брендс" зловживала своїм домінуючим становищем на і банановому ринку шляхом дискримінаційного і надмір-I ного встановлення цін у різних країнах ЄС. Ці зловжи-I вання також охоплювали відмову мати справу з важливи-I ми в минулому замовниками і забороною перепродажу і бананів. Встановлення надмірних цін мало місце, коли і ціна на банани значно перевищувала їх економічну цін-1 ність. Зважаючи на одержані компанією високі доходи, і Комісія ЄС оштрафувала цю компанію на 1 мільйон екю. І Незважаючи на те, що суд ЄС анулював рішення Комісії і ЄС за браком фактів, суд визнав, що зловживанням за І ст. 87 Римської угоди може бути встановлення надмірно І високих цін, які не дорівнюють розумному співвідношенії ню з економічною вартістю діяльності підприємства. Р Відповідно до Закону Німеччини "Про недопущення обмеження конкуренції" офіційні особи Картельного Офісу уповноважені забороняти певні види діяльності домінуючих на ринку підприємств та оголошувати певні угоди недійсними (ст. 22 [1]). Згідно з поправкою, внесеною до закону у 1980 p., ст. 22 (4) визначає три категорії зловживань. Зловживанням домінуючим підприємством
своїм становищем вважається діяльність підприємства-монополіста, якщо вона:
• безпідставно ослаблює або обмежує можливості діяльності інших підприємств, що завдає шкоди конкуренції на відповідному ринку;
• встановлює ціни або інші умови, що не були б можливі за умов нормально діючої конкуренції (при цьому треба брати до уваги діяльність підприємств, які працюють на схожих ринках при діючій конкуренції);
• встановлює ціни або інші умови, що виявляються менш сприятливими для покупців порівняно з цінами та умовами, які пропонує інше домінуюче підприємство на подібному ринку щодо схожих покупців, за умови, що різницю у показниках їхньої продукції не встановлено і немає розумної підстави для різниці в цінах та інших умовах.
Картельний Офіс Німеччини тлумачить зловживання як будь-яке використання ринкової влади, що було б неможливо за умови ефективної конкуренції. Зловживання виявляють, порівнюючи дійсну поведінку могутньої фірми з поведінкою, яку слід було б очікувати від цієї фірми в режимі істотного конкурентного тиску, якому ця фірма насправді не піддається. Для цього порівнюють діяльність фірми на ринку, де є її домінування, з діяльністю, що дійсно має місце на конкурентному ринку (ст. 22 (4) [2]). Цей підхід був названий критерієм "чи начебто конкуренція".
Таким чином, відповідно до законодавства Німеччини, багато які види поведінки домінуючої фірми можуть вважатися зловживанням домінуючим становищем. Зловживання охоплюють будь-яку поведінку, що може істотно впливати на конкурентну структуру ринку, де діє домінуюча фірма. Звичайно такий вплив доводиться наявністю шкоди у конкурентів. Будь-яка істотна перешкода, створена домінуючою фірмою діючим конкурентам на відповідному ринку, може вважатися зловживанням. Вона включає: встановлення надмірних цін; придбання засобів або постачальників, які важливі для конкурента; поведінка, що створює або посилює бар'єри вступу на ринок но-
вих конкурентів; зловживання владою над замовниками шляхом встановлення надмірних цін, забезпечення товаром і послугами гіршої якості або нав'язування їм невигідних для них умов купівлі-продажу. Однак згідно із законодавством Німеччини не кожна діяльність домінуючої фірми вважається зловживанням. Для того, щоб поведінка підпадала під поняття "зловживання", недостатньо її домінування, необхідно завдати шкоди конкуренції, причому шкода має бути настільки значуща, щоб створити І« серйозну загрозу конкурентній структурі ринку. Необхідні но також встановити причинний зв'язок між поведінкою
• домінуючої на ринку фірми і шкодою, завданою конку-
• рентній структурі ринку або певній фірмі1. щ: Конкурентні закони, прийняті у колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи, містять ряд норм, які спрямовані проти зловживання домінуючим становищем. Так, ст. 5 закону Польщі містить перелік дій, що визнаються зловживанням домінуючим становищем, зокрема протидія створенню умов, необхідних для появи або розвитку конкуренції; відмова продавати або купувати товар таким чином, що це дискримінує певних господарюючих суб'єктів за відсутності альтернативних джерел поставки або збуту. Ці норми можуть бути вико-I ристані при впливі як на горизонтальних конкурентів, Е так і на підприємства, що функціонують на інших ринках Ц за наявності вертикальних зв'язків з домінуючим підпри-т ємством. Крім того, ст. 12 закону Польщі встановлює, що підприємства, які мають домінуюче становище на ринку, можуть бути поділені або ліквідовані, якщо вони постійно обмежують конкуренцію або умови її появи. т Закон Угорщини забороняє зловживати позицією до-Ш мінування шляхом: безпідставної відмови створювати або В підтримувати відносини підприємництва, відповідні типу В угоди; безпідставної дискримінації сторін у торгівлі; без-I підставного створення несприятливих ринкових умов для р конкурентів; безпідставної перешкоди вступу на ринок
™ _ ___^_
1 Raybould, О. М. Law of Monopolies: Competition Law and Practice in the U. S. A., EEC, Germany and the U. K. - Graham & Trotman. -1991. - P. 401-403.
будь-яким іншим чином (ст. 12). Стаття 11 перераховує приклади угод, що заборонені, якщо їх предметом, потенційним або дійсним результатом є запобігання, обмеження або руйнування конкуренції, що перешкоджають доступу на ринок, обмежують ринкові можливості інших підприємств або дискримінують їх.
Закон Чехії забороняє зловживати домінуючим становищем, що завдає шкоди іншим конкурентам або споживачам і суспільному інтересу (ст. 9.3). Як чеський, так і словацький закони перераховують категорії зловживань, але, на відміну від закону Польщі, не містять положень про демонополізацію як засіб протидії зловживанню домінуючим становищем.
З чеським і словацьким законами схожі відповідні норми закону Румунії. Підприємствам, що займають домінуюче становище, забороняється зловживати цим становищем шляхом антиконкурентної дії, метою якої є або може бути наслідком руйнування торгівлі або шкода для споживачів. На відміну від чеських і словацьких законів, румунські конкурентні органи можуть використовувати демонополізацію підприємства, яке зловживає домінуючим становищем, якщо інші заходи і санкції, що їх застосовує конкурентний орган, не відновлюють конкуренції і не усувають небезпеку повторення зловживань, але з використанням судового порядку відповідно до ст. 7 закону. В Україні протягом останніх кількох років зловживання монопольним становищем на ринку є одним з найпо--ширеніших порушень антимонопольного законодавства.» Про це свідчать такі факти.
У 1994 р. із 224 заяв про порушення антимонопольного законодавства, які надійшли до Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, 74 заяви стосувалися зловживань монопольним становищем, що в загальній структурі розглянутих справ становило 31 відсоток1. Серед найтиповіших порушень, розглядом яких займався Антимонопольний комітет України в 1994 p., були
Антимонопольннй комитет Украинн. Годовой отчет. — К. 1994. - С. 42.
дії монополістів, спрямовані на створення перешкод для доступу на ринок іншим підприємцям. Характерним прикладом є справа проти неправомірних дій концерну "Укргаз", порушена за заявою тресту "Рівнегазбуд". Концерн "Укргаз", займаючи природне монопольне становище на ринку послуг з експлуатації побутових газових мереж, видав розпорядження, згідно з яким газові мережі мають бути введені в експлуатацію за умови обладнання їх газовими лічильниками виробництва лише семи визначених концерном фірм при реальній можливості їх закупівлі у більшої кількості фірм. Аргументом було посилання на відсутність фахівців високої кваліфікації, які добре володіють знаннями і досвідом експлуатації різнотипових лічильників. На підставі цього концерн "Укргаз" неправомірно намагався накласти заборону на використання продукції італійської фірми "Самгаз". Ці дії призвели до того, що трест "Рівнегазбуд" мало не позбувся вже підписаного контракту з італійцями, а це загрожувало великими збитками — штрафними санкціями, які йому прий-Ішюся б сплатити валютою у разі розірвання контракту. Крім того, концерн "Укргаз" вживав спроби регулювати ринок за територіальним принципом. Своїм розпорядженням у лютому 1994 р. в адміністративному порядку "Укргаз" передбачив закріплення кожного типу газових лічильників за конкретними обласними виробничими об'єднаннями газового господарства, що позбавляло споживачів права вибору лічильників, запропонованих іншими виробниками на кращих умовах. Антимонопольний комітет України кваліфікував дії "Укргаз" як перешкоди для доступу на ринок і, отже, як зловживання монопольним становищем. Комітет скасував вищезгадані розпорядження концерну і зобов'язав його усунути порушення1.
У 1995 р. справи по виявленню і припиненню зловживань монопольним становищем на ринку також посідали центральне місце в діяльності органів Антимонопольного комітету України, але акценти в цій роботі були зміщені.
Антимонопольннй комитет УкраиньІ. Годовой отчет. — К.,
1994.-С. 19. . .... .,..;
Якщо більшість порушень, припинених у 1994 p., була пов'язана з діями монополістів, спрямованими на обмеження конкуренції шляхом створення бар'єрів вступу на ринки, то в 1995 р. стало значно більше справ, розглянутих за ознаками цінових зловживань з метою одержати незаконний монопольний прибуток. Увагу Комітету до діяльності підприємств-монополістів у сфері ціноутворення було значно посилено в другій половині 1995 р. після внесення змін до ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму...", згідно з якими встановлення монопольних цін також кваліфікувалося як зловживання монопольним становищем.
Характерними в 1995 р. були справи про порушення з боку AT "Вінницям'ясопром" та "Вінмолпром", які посідали монопольне становище на обласних ринках відповідно м'ясних виробів та тваринного масла. Після лібералізації цін та введення в дію постанови Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 р. № 733 обидва підприємства підвищили оптово-відпускні ціни на м'ясні вироби і тваринне масло до рівня монопольне високих. До того ж AT "Вінмолпром" попередньо знизило обсяг реалізації масла і створило його дефіцит на ринку. Після втручання органів Антимонопольного комітету AT "Вінницям'ясопром" і "Вінмолпром" припинили порушення і перерахували до державного бюджету незаконно отримані прибутки.
Значну частину цінових зловживань, виявлених у 1995 p., було допущено суб'єктами природних монополій — підприємствами зв'язку, енерго-, тепло-, газопостачання тощо, тарифи на товари (роботи, послуги) яких, як правило, регулюються. Однак, як свідчить практика, регулювання повною мірою не гарантує від порушень. Перевірки, здійснені органами Антимонопольного комітету, показали, що існуючий механізм ціноутворення та регулювання тарифів дає змогу суб'єктам природних монополій завищувати розміри витрат, опосередковано, а то і безпосередньо встановлювати монопольні ціни. Поєднання монопольної влади на ринках товарів, які неможливо або дуже важко замінити у споживанні, з мож-
ливістю списання кештів з рахунків споживачів створює основу для зловживань.
Характерними прикладами подібних порушень, справи за якими розглядали органи Антимонопольного комітету в 1995 p., є: встановлення доплати на розвиток підприємства; вимога сплати послуг, наданих у минулому періоді, за новим тарифом; надання вихідних даних для проектування та будівництва об'єктів соціальної сфери за додаткову оплату; залучення коштів населення та підприємств для розвитку місцевого телефонного зв'язку шляхом запровадження підвищеного тарифу на встановлення телефонів без забезпечення передбаченого права розпорядження телефонною парою; припинення подачі електроенергії у житлові будинки з вимогою сплати мешканцями вартості заміненого кабелю; запровадження підвищеного (майже в 3 рази) тарифу для приватних підприємств порівняно з державними на встановлення або перенесення телефонів1.
У 1996 р. органами Антимонопольного комітету було припинено 380 порушень у вигляді зловживання монопольним становищем (у 2, 5 раза більше порівняно з 1995 p.), що становить 36,8 відсотка від усіх припинених за рік порушень. Це дало змогу Антимонопольному комітету стверджувати, що зловживання монопольним становищем у 1996 р. стало порушенням антимонопольного законодавства, що вчинялося найчастіше. Про це свідчить і той факт, що з 399 заяв, звернень про порушення антимонопольного законодавства, що надійшли до органів Комітету, 45 відсотків стосувалися порушень, передбачених ст. 4 закону.
З одного боку, велика кількість таких зловживань, що мають місце у відносинах між підприємцями, пояснюється суб'єктивними та об'єктивними особливостями перехідного періоду, зокрема відсутністю ефективного власника на підприємствах, невмінням керівників підприємств налагодити пошук нових партнерів; підтримкою певних
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К, 1995. — С. 36-38.
монопольних утворень з боку владних структур шляхом надання їм пільг і переваг, нерозвинутістю інфраструктури ринків, перш за все інформаційної тощо. З іншого боку, органами Комітету був організований процес планових наскрізних перевірок монопольних утворень, що збільшило коефіцієнт виявлення порушень. Цьому сприяло й те, що на початок 1996 р. Комітетом було сформовано базу даних стосовно рівня монополізації двох тисяч ринків, на яких діють 2,7 тис. монопольних утворень, а також збільшення активності підприємців, інтереси яких ущемлюються внаслідок зловживань, у відстоюванні своїх прав за допомогою механізмів антимонопольного законодавства.
Всього у 1996 р. надійшло 174 заяви про зловживання господарюючими суб'єктами монопольним становищем, за результатами розгляду яких припинено 137 порушень.
Найчастіше у 1996 р. зловживання монопольним становищем здійснювалися у вигляді:
• нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагентові (137 порушень, або 36 відсотків від усіх припинених);
• встановлення монополько високих цін, що призводить до порушення прав споживачів (129 порушень, або 34 відсотки);
• встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів (84 порушення, або 22 відсотки).
Ці три види порушень становили 92 відсотки від усіх випадків зловживань монопольним становищем1.
У 1997 р. з припинених Антимонопольним комітетом України 976 порушень антимонопольного законодавства більше третини (381) припадало на зловживання монопольним становищем2.
1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 11-12.
2 Бизнес. - 1998. - № 10. - С. 9. ~ "
Так, за зверненням до Антимонопольного комітету України керівних осіб Української ліги підприємців АПК, Національної асоціації бірж України, Української академії наук соціального прогресу щодо ситуації, яка склалася в Україні на ринку зерна та іншої сільськогосподарської продукції, було почато розслідування діяльності компанії "Хліб України".
Виявилося, що компанія разом з підпорядкованими їй представництвами і хлібоприймальними та хлібозаготовчими підприємствами у 1997 р. посіла монопольне стано-| вище на регіональному ринку послуг заготівлі, переробки Ш і зберігання зерна у межах Дніпропетровської, Луган-Ц ської, Львівської, Миколаївської, Харківської, Херсон-т ської та Черкаської областей.
•• Своєю телеграмою від 4 серпня 1997 р. № 3-1-02/902
I до директорів представництв компанії голова її правління |ї категорично заборонив хлібоприймальним і зернопере-рі робним підприємствам приймати зерно від КСП, фер-
II мерських господарств інших областей, з якими не був Ц укладений договір на поставку зерна у держресурси. І Приймання зерна від них могло здійснюватися тільки за Р наявності довідки райзаготінспекції про виконання roc-Is подарством державного і регіонального замовлень та пов-К не погашення заборгованості останніх років за авансами і Ц натуральним кредитом.
В Дії компанії згідно зі ст. 4 Закону України "Про обме-Ш ження монополізму..." кваліфіковано як зловживання мо-I нопольним становищем на ринку. На компанію "Хліб І України" накладено штраф у розмірі ЗО тис. грн., врахо-I: вуючи, що порушення припинене у зв'язку з практичним Р завершенням заготівлі зерна врожаю 1997 р. за держза-р мовленням1.
* У 1998 р. Луганське територіальне відділення Антимонопольного комітету оштрафувало підприємство "Луганс-телеком" на 5,86 тис. грн. за встановлення дискримінаційних цін на послуги телефонного зв'язку для ряду підприємців, а також за відмову в наданні таких послуг.
1 Бизнес. - 1998. - № 24. - С. 8.
Заподіяні споживачам збитки у розмірі 29,076 тис. грн. підприємство "Луганстелеком" погодилося відшкодувати добровільно.
У 1998 р. робота Антимонопольного комітету була зосереджена в основному на порушеннях, що завдають найбільшої шкоди економіці держави, до яких належать у першу чергу зловживання монопольним становищем з боку природних монополістів. На їх частку припадало в першому півріччі 1998 р. 34,8 відсотка всіх порушень. Здебільшого не додержують закону підприємства жилко-мунхозу, транспорту і ТЕКу. Головною причиною тому став самий факт існування природних монополій у колишньому вигляді. Без реструктуризації і приведення їх затрат до розумну меж держава не в змозі протистояти такому свавіллю. Наприклад, на залізничному транспорті подібні порушення допускають усі — від Державної адміністрації залізничного транспорту до її окремих підрозділів і навіть станцій. Замість прямого підвищення цін природними монополістами намітилася тенденція нена-дання або неповного надання послуг, але за колишню ціну. Якщо раніше природні монополісти намагалися використати своє монопольне становище для збільшення прибутку, то тепер вони перешкоджають появі на ринку конкурентів1.
ВИСНОВКИ
Внаслідок аналізу законодавства про зловживання монопольним становищем на ринку в Україні і практики його застосування, а також порівняння із зарубіжними аналогами можна зробити такі висновки.
Використання у Законі України "Про обмеження монополізму..." для визначення домінування на ринку виключно критерію частки підприємця на ринку не є задовільним.
1 Бізнес. - № 28. - С. 45; там само. - № ЗО. - С. 6.
І |
Щоб визнати становище підприємця домінуючим необхідно виявити дві умови — його частки на ринку і здатність обмежувати конкуренцію. З точки зору критерію "здатність обмежувати конкуренцію" домінуючим слід визнати становище підприємця на ринку певного товару, яке дає йому можливість здійснювати вирішальний вплив на конкуренцію, ускладнювати доступ на ринок іншим підприємствам або іншим чином обмежувати свободу їх підприємницької діяльності. Виявлення домінуючого становища підприємця не повинно зводитися лише до визначення його частки на ринку, а мати комплексний характер, який включає врахування наявності конкуренції, доступу інших підприємців на ринок, існування бар'єрів для доступу на ринок тощо. Про домінування суб'єкта на ринку може свідчити те, що у нього немає жодного конкурента або він не зазнає істотної конкуренції, посідає щодо конкурентів пе-^ реважне становище на національному або локальному Н| ринку, куди доступ обмежений, що призводить до неза-Н| лежності його діяльності від конкурентів, покупців або Н постачальників.
Н Критерій частки на ринку має бути підставою не фак-Н. ту домінування на ринку, а лише його презумпції, що НІ підприємець може спростувати шляхом доведення, що Н| його становище на ринку не є домінуючим, незважаючи Н| на перевищення граничної величини частки на ринку. Н Вважаємо необгрунтованим надання Антимонополь-Н йому комітету повноважень визначення монопольного
• становища на ринку підприємців, частка яких на ринку
•і менше 35 відсотків. В інтересах захисту підприємців не-Hf обхідна фіксація критеріїв визначення монопольного ста-В| новища підприємця безпосередньо в імперативній нормі
В закону.
• Необхідно сформулювати в законі визначення поняття Н "зловживання монопольним становищем на ринку", де Ну як основний критерій визнання тієї чи іншої дії або без-Н' діяльності зловживанням обрати можливість істотного Н обмеження ним конкуренції, що виключалося б при нормально функціонуючій конкуренції на ринку.
р. Перелік названих у законі дій, що їх визнають зловживанням монопольним становищем на ринку, не повинен мати вичерпного характеру, оскільки зловживанням слід визнавати не тільки безпосередньо зазначені в законі дії, а й будь-яку поведінку домінуючого на ринку суб'єкта, що може істотно негативно впливати на конкурентну структуру ринку. Іншими словами, це ті дії і бездіяльність такого суб'єкта, предметом, потенційним або дійсним результатом яких є істотне обмеження конкуренції, що перешкоджає доступу на ринок, обмежує ринкові можливості інших суб'єктів або дискримінує їх.
Крім того, такий перелік необхідно доповнити іншими поширеними складами правопорушень. Це, зокрема, застосування неоднакових умов до еквівалентних угод, які мають несприятливі наслідки для конкуренції; підпорядкування угод комерційне не пов'язаним з ними зобов'язанням.
Деякі поняття, пов'язані зі зловживанням монопольним становищем на ринку, потребують законодавчої дефініції. Так, вимагають законодавчого визначення обмежувальні умови договору, нав'язування яких контрагентові вважається зловживанням, а також поняття монопольної ціни, у тому числі монопольне високої ціни і монопольне низької ціни.
Необхідно передбачити можливість виключення про-типравності певних дій, які формально відповідають ознакам правопорушень, при доведеності суб'єктами, що їх учинили, відсутності істотних для ринку і конкурентоспроможності негативних наслідків.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 166; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!