Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть особи, винні в:
• розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
• розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством;
• порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами;
• недодержання вимог законодавства щодо змісту та
достоаірності реклами.
' Хто ж кесе відповідальність за порушення законодавства про рекламу?
У практиці нерідко споживачі подають свої вимоги щодо недобросовісної реклами до розповсюджувача реклами, вважаючи його відповідальним за недостовірність реклами або інші порушення законодавства щодо її змісту. Однак розповсюджувач реклами може нести відповідальність у цих ситуаціях тільки у тому разі, якщо він перекрутив інформацію, отриману від рекламодавця, тобто за наявності його вини. В інших же випадках, якщо пред'явлені претензії з приводу змісту реклами, вони мають бути адресовані рекламодавцеві, відповідальному за зміст реклами.
Недоліком Закону України "Про рекламу" є відсутність чіткого розподілу відповідальності між учасниками рекламних відносин — рекламодавцем, виробником реклами та її розповсюджувачем. У ч. З ст. 27 закону лише зазначено, що рішення про порушення законодавства про рекламу надсилається рекламодавцеві, виробнику або розповсюджувачеві реклами і є обов'язковим для виконання. Звідси можна зробити висновок, що застосування мір правової відповідальності можливо відносно не тільки рекламодавця, а й інших учасників ринку реклами.
|
|
Проте відсутність чітких вказівок щодо розподілу відповідальності безпосередньо у законі спричинює значні
складності у практиці рекламної діяльності, коли виникає питання про те, чи несе, наприклад, розповсюджувач реклами відповідальність за рекламу товарів, що піддягають сертифікації, якщо сертифіката не існує1.
Виходячи із законодавчих визначень понять цих учасників, можна зробити такий висновок про розподіл відповідальності між ними.
Рекламодавець несе відповідальність за порушення законодавства про рекламу щодо змісту інформації, яка подається для створення реклами (якщо не доведе, що порушення відбулося з вини виробника реклами або її розповсюджувача). Виробник реклами відповідає за порушення законодавства про рекламу стосовно її оформлення, виробництва та підготовки. Розповсюджувач реклами несе відповідальність за порушення часу, місця і засобів розміщення реклами.
Таке тлумачення відповідає загальноприйнятому у світовій практиці розподілу відповідальності між учасниками рекламної діяльності. Так, Міжнародний кодекс рекламної практики передбачає, що відповідальність за додержання правил поведінки, викладених у даному кодексі, лежить на рекламодавцях, виконавцях рекламних послань, рекламних агентствах, видавництвах, власниках засобів масової інформації і взагалі учасниках контрактів щодо рекламних послань. Рекламодавець повинен нести повну відповідальність за своє рекламне послання. Виконавець рекламного послання або рекламне агентство повинні вживати всіх заходів до того, щоб при підготовці рекламного послання та інших діях рекламодавець міг забезпечити свою відповідальність. Видавець, власник засобів масової інформації або інший учасник рекламного процесу, який укладає контракти, друкує, передає або іншим способом розповсюджує рекламні послання, повинен відповідально ставитися до того, що саме вони несуть суспільству (ст. 14).
|
|
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу має різну галузеву приналежність.
1 Бизнес. - 1998. - № 27. - С. 41-42.
Цивільно-правова відповідальність — це відшкодування винною особою збитків, заподіяних потерпілим особам недобросовісною рекламою. Згідно з п. 10 ст. 27 закону положення цієї статті не обмежують прав осіб, яким було завдано шкоди недобросовісною рекламою, на відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства України.
|
|
Отже, при порушенні законодавства України про рекламу, особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних їй збитків. Під збитками розуміють витрати, що особа, право якої порушено, зробила їх або має буде зробити, щоб відновити порушене право, втрата або пошкодження її майна (позитивна шкода), а також неодержані доходи, що ця особа повинна була б отримати, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"1 збитки, заподіяні споживачеві товарами (роботами, послугами), що придбані у результаті недобросовісної реклами, піддягають відшкодуванню винною особою в повному обсязі. Розглядаючи вимогу споживачів про відшкодування збитків, заподіяних недостовірною чи неповною інформацією про товари (роботи, послуги) або недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення про відсутність у споживача спеціальних знань про властивості і характеристики товарів (робіт, послуг), що набуваються ним (п. 6 ст. 18 закону).
|
|
Відповідальність також встановлено у вигляді штрафів на суб'єктів підприємницької діяльності:
за розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України, — у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами;
за розповсюдження реклами, забороненою чинним законодавством, — у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — N° 1. — Ст. 1.
за порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами — у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
за недодержання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами — у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами.
Стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу здійснюється у судовому порядку.
Зазначені штрафи має право накладати Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі за поданням державних органів та громадських організацій або самостійно, крім тих, які віднесено винятково до компетенції Антимонопольного комітету України і які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав.
Антимонопольний комітет України накладає стягнення за порушення антимонопольного законодавства у галузі реклами.
Важливим правом Державного комітету України у справах захисту прав споживачів є його право вимагати від рекламодавця публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, та звертатися з позовом до суду, у тому числі від невизначеного кола споживачів, з приводу протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
Оскільки розміри штрафів надто значні й інші санкції істотні, важливе значення має передбачений законом засіб захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності від неправомірних актів державних органів — можливість оскаржити у суді або арбітражному суді рішень у справах про порушення законодавства про рекламу. Заінтересована особа, до якої було застосовано відповідну санкцію, має право звернутися до суду або арбітражного суду із заявою про визнання недійсним повністю або частково припису щодо припинення порушення законодавства про рекламу, а також про відміну або зміну постанови про накладення штрафу.
Відповідно до п. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу" з метою захисту інтересів суспільства, держави, спо-
живачів та учасників рекламного процесу, уповноважені державні органи (Міністерство у справах преси та інформації, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Антимонопольний комітет України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення) можуть заборонити рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, та вимагати їм публічного спростування.
Спеціальною санкцією, передбаченою ст. 28 Закону України "Про рекламу", є публічне спростування недобросовісної реклами добровільно або за рішенміям суду, що здійснюється за рахунок винної особи, через той самий рекламний засіб з використанням тих же простору, часу, місця і в тому ж порядку, в якому здійснювалась реклама. Метою її є ліквідація несприятливих наслідків, спричинених розповсюдженням недобросовісної реклами. Виходячи зі змісту закону, ця санкція не може застосовуватися щодо реклами, підготовленої до опублікування, але ще не розповсюдженої, а стосується лише вже розповсюдженої або реклами, що розповсюджується.
Тут йдеться про контррекламу — спростування недобросовісної реклами, що розповсюджується з Іметою ліквідувати спричинені нею наслідки. У разі винесення відповідної ухвали суду порушник зобов'язаним! здійснити контррекламу у строк, встановлений судом, який ухвалив рішення про здійснення контрреклами. Прн цьому порушник несе витрати з контрреклами у повміому обсязі. Контрреклама здійснюється таким же чином, як була розповсюджена неналежна реклама.
ВИСНОВКИ
Як було показано, більшість норм законодавства, що регулюють рекламу, є регулятивними, тобто спрямовані на регулювання відносин у сфері реклами шляхом надання учасникам прав і покладення на них обов'язків, у той час як охоронні норми зосереджені в розділа IV Закону України "Про рекламу". Серед регулятивних норм пере-
важають заборонні та зобов'язуючі норми. Особливо це стосується розділів II і III вищезгаданого закону, де регулювання відносин у сфері реклами в основному здійснюється шляхом покладення обов'язків на учасників рекламного процесу або заборони певної поведінки. Обов'язки стосуються вимог щодо змісту рекламної продукції, що мають характер певних стандартів, яким має відповідати належна реклама, з метою захисту від недобросовісної конкуренції. Особливо помітний заборонний характер багатьох норм Закону України "Про рекламу", які стосуються як загальних обмежень, так і спеціальних вимог щодо рекламування окремих видів продукції.
Прийняття і дія Закону України "Про рекламу", незважаючи на його загальну позитивну оцінку, не означають завершення тривалого процесу формування нормативної основи регулювання реклами. Як було показано, цей закон, незважаючи на свій комплексний і універсальний характер, має деякі недоліки, прогалини і внутрішні суперечності, що призводить до труднощів у практиці застосування законодавства про рекламу. Це зумовлює необхідність внесення відповідних змін і доповнень у Закон України "Про рекламу", а також деталізації і конкретизації його норм у численних підзаконних нормативних актах та актах саморегульованих організацій у сфері рекламної діяльності.
Розділ VII
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 150; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!