Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; ці явища певною мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження.
Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового дослідження. При цьому проблеми, що вивчаються кримінологією, із погляду їх значущості для науки та практики, нерівнозначні. Одні з них є центральні, створюють власне предмет кримінології, інші мають прикладне, допоміжне значення, стають умовою чи засобом глибокого й усебічного пізнання цього предмета. У процесі свого розвитку кримінологія окреслила власний предмет, до якого нині входять чотири основні елементи:
1. Головним елементом предмета кримінології є власне злочинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво, проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як "фонові" явища.
2. Особа злочинця постає як система демографічних, соціально-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Зазначимо, що злочин - це акт вольовий, свідомо обраний; це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпосередньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.
|
|
|
3. Причини й умови злочинності, об'єднані родовим поняттям "детермінанти", чи "криміногенні фактори", є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови(детермінанти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.
4. Запобігання злочинності є системою державних і громадських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень.
Основні елементи предмета кримінології не вичерпують усього її змісту. Щоб повніше, глибше й ефективніше вирішувати завдання, що стоять перед кримінологією, вона вивчає і проблеми, що безпосередньо не входять до її предмета. Це питання є дискусійним у зв'язку з тим, що до цих проблем мають певне відношення інші юридичні та неюридичні науки. Крім основних елементів предмета науки, кримінологія також вивчає додаткові питання.
|
|
|
Жертва злочину-це особа або спільнота людей, яким прямо чи опосередковано нанесена будь-яка шкода від злочинного посягання.
Для означення цього аспекту в науковій літературі виник термін "віктимологія" - вчення про жертву злочину. У кримінологічних дослідженнях до недавнього часу основна увага приділялася особі злочинця. Однак потерпілий взаємодіє із злочинцем, а тому ця проблема становить неабиякий інтерес для кримінологів.
Супутні щодо злочинності негативні соціальні явища, які в кримінології називають "фоновими" - це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки й органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного та тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - і всього суспільства).
Кримінологія не може не брати їх до уваги, оскільки їхній уплив на злочинність значний. Крім цього, запобігання злочинам є найефективнішим, якщо воно починається на стадії ранньої профілактики, тобто в процесі дозлочинної асоціальної поведінки.
|
|
|
Суїцидальна поведінка (самогубство) - це навмисне заздалегідь обдумане позбавлення себе життя, один із видів насильницької смерті.
Деякі вчені виступають проти включення цього питання до предмета кримінології5, проте є й протилежні думки. На наш погляд, ця проблема має міждисциплінарний характер, вона стосується психіатрії, психології, кримінального права, але має і кримінологічний аспект.
Прогнозування злочинності — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.
Планування заходів протидії злочинності -це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, методичне забезпечення на визначений період часу.
Застосування дієвих заходів боротьби зі злочинністю неможливе без відповідного прогнозування, а також планування цього процесу. Тож ця проблематика має бути залучена і до предмета кримінології.
|
|
|
Кримінально-правова статистика - це заснована на загальних принципах і змісті юридичних наук система положень та прийомів загальної теорії статистики, що застосовується при вивченні кількісно-якісного аспекту злочинності й пов'язаних з нею явищ і заходів соціального контролю за нею.
Кримінально-правова статистика допомагає правоохоронним органам правильно організувати свою роботу щодо боротьби зі злочинністю.
Методика вивчення злочинності - це сукупність наукових методів (способів і засобів наукового пізнання), застосовуваних для збору, опрацювання, аналізу чи інтерпретації кримінологічно-значимої інформації. При проведенні кримінологічних досліджень використовують прийоми (способи) інших наук - соціологічні, статистичні, математичні, психологічні, -пристосовуючи їх до проблеми, що вивчається.
Поширені чотири основні точки зору щодо місця кримінології в системі наук.
Перша полягає в тому, що кримінологія - соціологія злочинності, і базовою повинна бути соціологічна підготовка дослідника. Виходячи з цього в ряді держав кримінологію викладають майбутнім соціологам, а не юристам (США, Великобританія та ін.)
Друга позиція зводиться до того, що кримінологія - юридична наука, і базової повинна бути юридична підготовка відповідного фахівця. Тут наводять такі аргументи: межі злочинного встановлює закон, боротьба зі злочинністю в усіх її аспектах регулюється законом з такою ретельністю, якої не спостерігається при боротьбі з іншими формами правопорушень та іншими негативними соціальними відхиленнями. Крім того, кримінолог, що аналізує, що оцінює злочинність та її причини, які приймалися дієвість заходів, повинен ясно собі уявляти практику боротьби зі злочинністю, реальне функціонування законодавства. Не випадково тому кримінологію викладають на юридичних факультетах в Росії, інших державах Східної Європи, в Китаї та ряді інших держав. При цьому кримінологія розглядається як одна з юридичних спеціальностей.
Іноді при цьому підкреслюють, що кримінолог на відміну від інших фахівців-юристів повинен краще знати соціологію, соціальну психологію. Іншими словами, кримінологію вважають соціально-правовою наукою. Але, строго кажучи, взагалі юриспруденції властивий соціологічний в широкому сенсі слова погляд на світ. Не випадково в програму навчання майбутніх юристів входить викладання та філософії, і психології, і економіки, і статистики, і судової психіатрії, судової медицини. У юриспруденції вже давно подолана виключно юридико-догматичний підхід. Зрозуміло, існує спеціалізація юристів. Існує і спеціалізація кримінологів. Вони повинні не тільки знати основи філософії, психології, статистики і т. п., але й розбиратися в дисциплінах так званого кримінологічного циклу в широкому сенсі слова (кримінальне право, кримінальний процес, судова статистика і т. п.).
Третя позиція полягає в тому, що кримінологічне дослідження - це дослідження перш за все поведінки людини і, відповідно, його повинні проводити фахівці-психологи, психіатри. Це характерно для представників так званої клінічної кримінології. Але в останні десятиріччя на практиці такий підхід все більше переростає в розгляд кримінологічного дослідження як комплексного або міждисциплінарного. Тобто здійснюється з урахуванням соціологічних, економічних, юридичних та інших знань.
Четверта позиція прямо визначає кримінологічне дослідження як міждисциплінарний. «Кримінологія - це система різнорідних ... знань і методів, що утворюють специфічну цілісність, а також система особливого роду міждисциплінарної науково-дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення злочинності », - вважають В. Б. Першин та А. Н. підряду 1.
При такому підході кримінологію називають ще комплексної наукою. Угорська кримінолог М. Вермеш писав: «Дійсно, кримінологія як наука носить комплексний характер. Не можна погодитися з тими вченими, які бачать в ній лише один бік і в зв'язку з цим повністю відносять її або до правових наук ... або до соціології. Доцільно ж, з огляду на характер змісту предмета кримінології, віднести її до числа стикових, комплексних наук »2.
Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів.
Мета та предмет кримінології визначають її завдання.
Основні завдання кримінології:
1)отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології;
2)вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;
3)соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;
4) вивчення особи злочинця, дослідження механізму
вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних
проявів і типів особи злочинця;
5) розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку;
6) наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них;
7) вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;
8) визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.
Функції кримінології
Виходячи із завдань, які стоять перед кримінологією, виділяють функції кримінології:
1. Описова: кримінологія виявляє та фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їхні властивості й ознаки, дає їхній науковий опис.
2. Пояснювальна: розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних обєктів, кримінологія дає їм наукове пояснення.
3. Прогностична: вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно значущих процесів і явищ, кримінологія прогнозує їхній майбутній стан.
4. Регулятивна (практично-перетворювальна). Регулятивна функція кримінології полягає в розробці та реалізації рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення практики боротьби зі злочинністю на підставі конкретного емпіричного матеріалу, отриманого при здійсненні кримінологічного дослідження.
Отже, доходимо висновку: кримінологія вивчає злочинність і злочин, намагається пояснити причини їх виникнення, розроблює методику прогнозування злочинності та індивідуальної поведінки.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 267; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!