Використовуються наступні методи моделювання:
1. методи подовження моделі. Наприклад, показник капіталомісткість продукції знаходиться з вираження
(1.4)
У зв'язку з тим що
K=F+E, (1.5)
де F - необоротні активи (основний капітал),
Е — оборотні активи (оборотний капітал), капіталомісткість може бути розкладена в такий спосіб:
(1.6)
Уводимо позначення:
- капіталомісткість (фондомісткість) продукції по основному капіталу,
(1.7)
- капіталомісткість продукції по оборотному капіталу,
(1.8)
В результаті одержуємо, що капіталомісткість продукції складається з капіталомісткості продукції по основному капіталу і капіталомісткості продукції по оборотному капіталу:
(1.9)
2. методи розширення факторної системи. Наприклад, фондомісткість продукції по основному капіталу знаходиться з вираження
(1.10)
Помноживши і розділивши на А (амортизація), одержимо
F/N=(F/A)*(A/N), (1.11)
де F/A - кількість років служби основних засобів;
A/N— амортизаціемісткість продукції (частка амортизації в продукції);
3. методи скорочення (розподілу) факторної системи (моделі).
Наприклад, рентабельність ( 
)
, (1.12)
де Р - прибуток;
К - капітал.
Скориставшись співвідношенням
K=F+E (1.13)
зробимо наступні перетворення:
, (1.14)
де P/N - прибутковість продукції;
F/N- фондомісткість продукції по основному капіталу;
E/N - оборотність оборотного капіталу [28].
|
|
|
4. методи факторного аналізу
Факторний аналіз здійснюється шляхом використання спеціального наукового апарату - сукупності прийомів (способів) аналізу, що залежно від характеру (форми) причинно-наслідкових зв'язків функціональні або стохастичні (імовірнісні) поділяються на дві групи: одна при функціональній (прямій) формі зв'язку, тобто при жорстко-детермінованій моделі факторного аналізу, інша - при стохастичній моделі факторного аналізу.
Для факторного аналізу використовуються групові і комбінаційні таблиці.
Аналіз за допомогою жорстко-детермінованих моделей, що інколи скорочено називається детермінованим аналізом, має ряд особливостей:
§ по-перше, при детермінованому підході факторна модель повністю замикається на ту систему факторів, що підлягають об'єднанню в дану модель;
§ по-друге, даний підхід не дозволяє поділити результати впливу водночас діючих факторів, які не підлягають об'єднанню в одну модель;
§ по-третє, детермінований аналіз може виконуватися для одиничного об'єкта за браком сукупності спостережень.
Існують такі види моделей детермінованого аналізу:
ü адитивна модель, тобто модель, до якої фактори входять у виді алгебраїчної суми.
|
|
|
ü мультиплікативна модель, тобто модель, до якої входять фактори у виді добутку.
ü кратна модель, тобто модель, що являє собою відношення факторів.
ü змішана модель, тобто модель, до якої входять фактори в різних комбінаціях.
Жорстко-детермінована модель, яка налічує понад два фактори, називається багатофакторною.
Детермінований факторний аналіз має жорстку послідовність процедур, що виконуються:
· побудова економічно обґрунтованої (з позиції факторів аналізу) факторної детермінованої моделі;
· вибір прийому факторного аналізу і підготовка умов для його виконання (наприклад побудова аналітичної таблиці);
· виконання процедур розрахунку аналізу моделі разом із перевіркою;
· формулювання висновків і рекомендацій за результатами аналізу [14].
Перший етап винятково важливий, оскільки неправильно побудована модель може призвести до логічно невиправданих і неправильних результатів. Сенс даного етапу полягає в тому, що будь-яке розширення жорстко-детермінованої факторної моделі не має суперечити логіці зв'язку «причина-наслідок». На другому етапі вибирається один із прийомів факторного аналізу. Розглянемо зміст деяких прийомів, що часто використовуються під час факторного аналізу.
|
|
|
Прийоми вивчення функціональних причинно-наслідкових зв'язків при детермінованій моделі факторного аналізу
1. Індексний прийом. Під індексом (лат. - іndех) у широкому значенні розуміється відносний показник, що характеризує співвідношення рівнів явищ у часі порівняно з бізнес-планом або у просторі. Індексним прийомом можна виявити вплив різних факторів на кінцевий результат, який вивчається.
2. Прийом елімінування - це логічний прийом, при якому для визначення впливу факторів на результат припускають, що один з одночасно діючих факторів є змінним (що змінюється), а інші - сталими незалежно від економічної можливості такого ізолювання.
3. Прийом різниць абсолютних показників ґрунтується на прямому підрахунку впливу кожного фактора, включеного в розрахунок. Щоб визначити величину впливу кожного фактора на відхилення у кінцевому результаті, використовуючи цей прийом, необхідно виявити різницю між звітними (фактичними) і плановими (базисними) факторними показниками, а після цього різницю по кожному показнику помножити на абсолютну величину інших факторних показників у такому порядку:
§ «різниця» у показниках за першим фактором множиться на планову величину всіх наступних факторних показників;
|
|
|
§ «різниця» у показниках за другим фактором множиться на фактичну величину показника першого фактора і планову величину показників усіх наступних факторів;
§ «різниця» у показниках за третім фактором множиться на фактичну величину попередніх показників і планову величину наступних і т.д [14].
4. Однією з модифікацій елімінування є прийом перерахунку планових(абобазисних) показників. Перерахунок цих показників викликається зміною умов роботи об'єкта аналізу, вплив яких при дослідженні необхідно врахувати.
5. Прийом для розрахунку часткового впливу факторів. У тих випадках, коли на кінцевий результат паралельно впливає значна кількість факторів і вплив кожного з них за допомогою ланцюгових підстановок встановити складно, застосовують прийом часткового впливу факторів. Величина впливу кожного фактора при цьому визначається як пропорційна загальній зміні кінцевого результату.
6. Графічні прийоми пов'язані, передусім, із геометричним зображенням функціональної залежності за допомогою ліній на площині.
7. Балансовий прийом - це спеціальний прийом зіставлення взаємопов'язаних показників, які характеризують діяльність об'єкта, що аналізується, з метою з'ясування і виміру їх взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового прийому аналізу зв'язок між окремими показниками виражається в формі рівності підсумків, отриманих у результаті різноманітних їх зіставлень.
8. Прийом деталізації даних, що використовуються при аналізі, застосовується за необхідності деталізації їх за місцем і часом проведення господарських операцій шляхом розкладу узагальнюючих показників на частини. Наприклад, цей прийом вживається для визначення впливу результатів роботи окремих підрозділів підприємства на загальні результати його діяльності [14].
Стохастичне моделювання є певною мірою доповненням і заглибленням факторного аналізу. У факторному аналізі ці моделі використовуються з трьох основних причин:
§ необхідності вивчення впливу факторів, за якими не можна побудувати жорстко детерміновану модель;
§ необхідності вивчення впливу факторів, що не підлягають об'єднанню в одній жорстко детермінованій моделі;
§ необхідності вивчення впливу складних факторів, що не можуть бути виражені одним кількісним показником.
На відміну від жорстко детермінованого стохастичний підхід при аналізі потребує дотримання ряду передумов:
а) наявності сукупності;
б) достатнього обсягу спостережень;
в) випадковість і незалежність спостережень;
г) однорідність;
д) наявність розподілу ознак, близького до нормального;
є) наявність спеціального математичного апарату [14].
Побудова стохастичної моделі проводиться у декілька етапів:
§ якісний аналіз (визначення мети аналізу, сукупності, результативних і факторних показників (ознак), вибір періоду, за який проводиться аналіз, а також вибір прийому аналізу);
§ попередній аналіз сукупності, яка моделюється (перевірка однорідності, виключення аномальних спостережень, уточнення необхідного обсягу вибірки, установлення законів розподілу показників, що вивчаються);
§ побудова стохастичної (регресійної) моделі;
§ оцінка адекватності моделі;
§ економічна інтерпретація і практичне використання моделі.
Викладені особливості стохастичної моделі факторного аналізу необхідно враховувати при виборі прийомів аналізу явищ.
Прийоми, що використовуються для аналізу стохастичних (імовірнісних) причинно-наслідкових зв'язків
1. Прийом порівняння паралельних рядів дозволяє встановити напрямок зв'язку між факторами і кінцевим результатом шляхом зіставлення двох або кількох рядів показників. Сутність цього прийому в тому, що спочатку факторні показники розташовуються в порядку зростання або спадання (ранжируються), а після цього паралельно їм розташовуються відповідні показники результату. Порівняння цих рядів дає змогу не тільки підтвердити наявність зв'язку, а і виявити його напрям.
2. Прийом аналітичних групувань є найрозповсюдженішим прийомом аналізу. Як правило, підставою групування служить ознака-фактор, за результативними ознаками проводиться розрахунок групувань середніх значень, за зміною величини яких визначається наявність зв'язку між факторами і кінцевими результатами. Отже, аналітичними можна називати такі групування, що дозволяють встановити і вивчити зв'язок між результатами і факторами одиниць однотипної сукупності. Групування дозволяє вивчити ті або інші економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, виявити вплив найістотніших факторів, виявити ті або інші закономірності й тенденції, притаманні цим процесам і явищам [14].
3. Дисперсний аналіз пов'язаний із вивченням ознак, що варіюються (змінюються), одиниць сукупності, числове кількісне значення яких називається варіантами. Справа в тому, що середня величина, що є узагальнюючим показником для всіх одиниць сукупності, не дає інформації про індивідуальне значення ознаки, що варіюється, за відмінностями між ними. Звідси виникає необхідність доповнювати середні величини показниками, що дозволяють оцінити типовість цих середніх величин шляхом виміру коливання (варіації) ознаки, що вивчається. Використання цих показників дозволяє зробити аналіз повним і змістовним і, завдяки цьому, глибше зрозуміти сутність явищ, що вивчаються. У ролі таких показників використовуються: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, дисперсія, середнє квадратичне відхилення і відносний показник варіації - коефіцієнт варіації.
4. Прийом регресійно - кореляційного аналізу (РКА) є логічним продовженням, поглибленням більш елементарних прийомів (прийому паралельних рядів, аналітичних групувань), що дозволяє глибше досліджувати взаємозв'язки кінцевого результату і багатьох факторів, які впливають на нього. Він дає можливість виразити зв'язок у виді певного математичного рівняння, що характеризує механізм взаємодії факторів і кінцевих результатів.
РКА полягає у побудові й аналізі економіко-математичної моделі у виді рівняння регресії (кореляційного зв'язку) залежності явища від факторів, що його визначають: ух =f(х1, х2,..., хn). При лінійному зв'язку його щільність характеризується такими показниками, як коефіцієнти детермінації та кореляції.
Одним із розповсюджених аналітичних задач, що вирішуються за допомогою РКА, є задача на запуск-випуск промислових виробів.
5. Економіко-математичні прийоми можуть застосовуватися при вивченні як функціональних (детермінованих), так і стохастичних (імовірнісних) причин-но-наслідкових зв'язків. Широке використання математичних прийомів є важливим напрямом удосконалення методики економічного аналізу, підвищує його ефективність в управлінні об'єктом, що аналізується. Це досягається шляхом скорочення строків проведення аналітичної роботи (завдяки використанню ЕОМ), більш повного охоплення впливу факторів на результати діяльності, постановки і вирішення багатьох багатовимірних задач аналізу, які практично не можуть бути виконані вручну або традиційними методами.
Сформульована математична задача економічного аналізу може бути вирішена одним із розроблених класичною математичною наукою математичних прийомів і прийомами математичної статистики.
Економічні прийоми базуються на синтезі трьох галузей знань: економіки, математики і статистики. Основою економетрії є економічна модель, під якою розуміється схематичне подання економічного явища або процесу за допомогою наукової абстракції, відображення його характерних рис. Найбільш розповсюдженим у сучасній економіці є прийом аналізу економіки «затрати-випуск». Це матричні (балансові) моделі, що будуються за шаховою схемою і дозволяють у найбільш компактній формі уявити взаємозв'язок затрат і результатів виробництва.
Залежно від конкретних задач і мети аналізу для дослідження діяльності об'єкта, що аналізується, можна використати такі прийоми, як математичне програмування, теорія ігор, теорія масового обслуговування, прийоми моделювання і системного аналізу та ряд інших прийомів [14].
Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.
Розглянемо групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку (табл. 1.1) [2].
Таблиця 1.1 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість
| № | Найменування показника | Алгоритм розрахунку за балансом | Економічний зміст показника визначає | Оптимальне значення |
| 1 | Коефіцієнт надійності | КН=К/ЗК | Співвідношення власного капіталу до залучених коштів. Рівень залежності банку від залучених коштів | Не менше 5% |
| 2 | Коефіцієнт фінансового важеля | Кфв = ЗК/К | Співвідношення зобов'язань банку і капіталу, розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку | У межах 1:20 |
| 3 | Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів – достатність капіталу | КУК=К/АЗАГ | Розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків | Не менше 10% |
| 4 | Коефіцієнт захищеності власного капіталу | КЗК=АК/К | Співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу. Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість | х |
| 5 | Коефіцієнт захищеності дохідних активів | КЗДА=(К-НАД-ЗБ)/АД | Сигналізує про захист дохідних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом | х |
| 6 | Коефіцієнт мультиплікатора капіталу | КМК = А/Ка | Ступінь покриття активів акціонерним капіталом | 12,0-15,0 |
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 161; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!