Плосковальгусна деформація стопи. Клініка, профілактика і лікування.
Плосковальгусна деформація стопи - це деформація, що супроводжується сплощенням склепінь.
При сплощенні поздовжнього склепіння виникає поздовжньо-плоска стопа, а при сплощенні поперечного – поперечно-плоска стопа. Частіше плоскостопість характеризується сплощенням як поздовжнього, так і поперечного склепінь. Зазвичай приєднується вальгусне відхилення.
Клініка:
· Раннім симптомом є швидка втомлюваність нижніх кінцівок,
· поява болю в стопах, гомілках, колінних суглобах наприкінці дня.
· Надалі біль з’являється навіть при нетривалому перебуванні на ногах.
· Біль локалізується на підошві в зоні головок плеснових кісток, на висоті склепіння, у ділянці надп’ятково-човноподібного суглоба, у м’язах гомілки, навколо внутрішньої кісточки, особливо при зовнішніх відхиленнях стопи.
· Виникає неврит підошвового нерва з болем позаду внутрішньої кісточки та на підошві.
· Відбувається розширення передньої частини стопи з її пронацією.
· Підошва та підбори зношуються с внутрішнього боку.
Діагностика:
Плантографія (відбиток стопи на папері) та проводять подометрію за Фрідландом.
Лікування:
На ранніх етапах проводиться консервативне лікування. Призначають індивідуального виготовлення устілку-супінатор., ЛФК для укріплення м’язів гомілки, масаж, електроміостімуляцію, ходіння босоніж по піску, ортопедичне взуття.
При тяжкому ступені захворювання з постійним больовим синдромом показане оперативне лікування (серпоподібна резекція середнього відділу стопи за Куликом із формуванням склепіння).
|
|
|
Ампутація. Класифікація засобів ампутації. Показання.
Ампутацією називають операцію відтинання кінцівки на протязі її сегмента. Відтинання кінцівки на рівні суглоба називають екзартикуляцією, або вичлененням.
Класифікація:
За часом виконання розрізняють:
● первинні — ампутації, які виконуються з метою видалення явно нежиттєздатної частини кінцівки при її травматичному пошкодженні в перші 24 години, в об’ємі ПХО рани;
● вторинні — ампутації, які виконуються після формування демаркаційної лінії нежиттєздатних тканин або загрози гострої ниркової недостатності;
● пізні — ампутації, які виконуються в плановому порядку.
Залежно від розтину м’яких тканин: колові та клаптеві.
При коловому виді ампутації м’які тканини пересікаються перпендикулярно до довгої осі кінцівки.
При гільйотинній ампутації — на одному рівні,
при двохмоментній ампутації — шкіра з підшкірною клітковиною після циркулярного перетину зміщується проксимальніше, а потім пересікають усі інші м’які тканини та кістку на одному рівні;
|
|
|
при трьохмоментній (конусній) ампутації проводять циркулярний розріз шкіри, підшкірної клітковини та фасції, потім вище — м’язи, а потім ще вище перепилюють кістку, тобто відносно вищезгаданих тканин утворюються три рівні розтину.
Якщо в клапоть включається фасція, то спосіб ампутації називається фасціопластичним, якщо і м’язи — фасціоміопластичним
Показання:
Абсолютними показаннями до ампутації є:
1. Травматичні пошкодження кінцівок — відрив сегмента кінцівки, якщо неможлива його реплантація або у випадках, коли його відсутність не буде відчутно впливати на функцію кінцівки (повна та неповна травматична ампутація фаланги пальця стопи, кисті), розтрощення сегмента на значному протязі з роздав
ленням 2/3 м’язів, магістральних судин, нервів та розтрощенням кісток.
2. Гангрена кінцівки різноманітного походження (тромбоз магістральної артерії кінцівки, біла флегмазія — тотальний тромбоз артерій та вен кінцівки, синя флегмазія — тотальний тромбоз усіх венозних стволів, емболія, ендартеріїт у стадії критичної необоротної ішемії кінцівки, декомпенсований цукровий діабет, опіки та відмороження IV ступеня, електротравма тощо): ● суха гангрена кінцівки з формуванням демаркаційної лінії некрозу; ● волога гангрена кінцівки з прогресуванням.
|
|
|
3. Гострі гнійно-некротичні післятравматичні процеси (анаеробна інфекція, сепсис).
4. Травматичний токсикоз (краш-синдром), який не піддається лікуванню та загрожує життю хворого.
Відносні показання до ампутації:
1. Хронічні гнійні процеси кінцівок (остеомієліт, тромбофлебіт) з ознаками прогресуючого амілоїдозу внутрішніх органів або злоякісним переродженням нориць, трофічних виразок тканин; сепсис при остеомієліті та гнійному ураженні суглобів, які не піддаються лікуванню.
2. Трофічні виразки при судинній патології (артеріальній чи венозній), які не піддаються консервативному та оперативному лікуванню.
3. Вроджені та набуті важкі вади кінцівок, які не піддаються хірургічному лікуванню та заважають протезуванню.
4. Злоякісні пухлини кісток, якщо неможливо радикально видалити вогнище ураження.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!