Тема 2. Консультативна бесіда як основний метод роботи соціального педагога- консультанта.
ПЛАН
Умови взаємодії: організація місця, час бесіди, одяг і імідж консультанта.
Встановлення і підтримка контакту: знайомство, дистанція, спостережливість, уважна поведінка консультанта.
Активне слухання: навички слухання, дослідження і навички дій.
Завдання для самоконтролю
Опишіть значення «активного слухання» в процесі консультації.
Дайте загальну характеристику навичок слухання.
Назвіть основні мікротехніки навичок дослідження й дій.
Доберіть тренінгові вправи на розвиток навичок «активного слухання» й проведіть їх серед своїх однокурсників.
Рекомендована література
Айви А. Е., Айви М. Б., Саймек-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. - М., 1999.
Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. - М., 1994.
Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посіб. Для студ. курсів психол. фак. тавід-нь ун-тів. - Харків : Фоліо, 1996.
Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. - СПб. : Питер, 2001.
Чепмен А., Чепмен-Сантана М. Проблемно-ориентированная психотерапия. - СП. : Питер, 2001
Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування. - К., 2000.
Тема 3
Деякі аспекти індивідуального консультування
Зміст.
Підготовка, основні процедури і етапи індивідуального консультування.
|
|
|
Техніка індивідуального консультування.
Лекція 3
Тема Деякі аспекти індивідуального консультування
Зміст.
1.Підготовка, основні процедури і етапи індивідуального консультування.
2.Техніка індивідуального консультування.
Ключові поняття:невербальна поведінка; психологічне тестування клієнта; картотека клієнта соціального консультування; процедура соціального, соціально-педагогічного консультування.
Цілі та завдання вивчення розділу.
Успішне вивчення розділу дозволяє:
Мати уяву про основні етапи сприймання та утримання інформації.
Знати техніку та етапи індивідуального консультування.
Володіти ключовими поняттями:невербальна поведінка; психологічне тестування клієнта; картотека клієнта соціального консультування; процедура соціального, соціально-педагогічного консультування
Навчальний матеріал.
1.Прочитайте, виділіть основні рисита законспектуйте.
Серед загальних питань підготовки до індивідуального консультування найчастіше виділяють наступні:
1. Вибір приміщення і устаткування місця для проведення консультацій.
|
|
|
2.Постачання консультації папером, розмножувальною технікою, комп'ютером, всім необхідним для фіксації ходу консультування і його результатів.
3.Устаткування місця проведення консультування необхідною документацією і забезпечення засобами її зберігання, зокрема реєстраційним журналом, картотекою клієнтів і сейфом (сейф потрібний і для зберігання файлів з конфіденційною інформацією при використанні комп'ютера). У реєстраційний журнал, записуються загальні дані про клієнтів і про проведення консультацій. До картотеки вносяться персональні дані про кожного клієнта, отримані в ході консультації в результаті розпитування клієнта консультантом. Ці дані повинні бути достатньо докладними для того, щоб по ним можна було скласти уявлення про клієнта і про суть його проблеми.
4. Придбання для консультації мінімуму спеціальною, зокрема психологічною, літератури. Ця література, по-перше, потрібна для того, щоб психолог-консультант вчасно і достатньо швидко міг отримати для себе і для клієнта необхідні довідки безпосередньо з першоджерел, по-друге, для того, щоб видавати клієнтові потрібну літературу для тимчасового користування з метою самоосвіти. Крім того, рекомендується набувати для консультації деякої кількості найбільш корисних популярних видань по практичній психології, які клієнт мав би можливість тут же отримати за додаткову плату у власне, постійне користування по рекомендації консультанта.
|
|
|
Оформлення приміщення консультації проводиться так, щоб клієнт в нім відчував комфортно. Бажано, щоб приміщення нагадувало щось середнє між офісом і будинком
До спеціальних питань підготовки соціального консультування відносяться наступні:
·попереднє знайомство консультанта з клієнтом по даним про нього, які є в реєстраційному журналі і в картотеці. Індивідуальна картка на кожного клієнта вперше зазвичай заповнюється тоді, коли клієнт звертається в консультацію і приходить на прийом до конкретного консультанта. Запис в індивідуальній картці клієнта робить той консультант, який проводить консультацію. Він же відповідає за конфіденційність інформації, отриманої від клієнта;
·підготовка матеріалів і устаткування, яке може знадобитися в ході проведення консультації;
·отримання з різних доступних джерел додаткової інформації про клієнта - такий, яка може знадобитися під час консультування;
|
|
|
·розробка плану проведення консультації з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта і проблеми, що хвилює його.
Перший етап консультації починається з особистої зустрічі консультанта з клієнтом. Консультантові і його помічникові рекомендується зустрічати клієнта, стоячи біля входу в приміщення консультації, де проводитиметься консультування. Той, що зустрічає повинен першим представитися клієнтові і, якщо це необхідно, проводити його і усадити на те місце, де він повинен знаходитися під час консультації. Далі, перш ніж починати розмову з клієнтом по суті його справи - з тієї проблеми, з якою він звернувся в консультацію, - слідує, розташувавшись поряд з клієнтом, зробити невелику паузу в розмові для того, щоб клієнт зміг заспокоїтися і настроїтися на майбутню бесіду. Як тільки клієнт заспокоїтися і психологічно буде настроєний, можна починати змістовну розмову про проблему клієнта.
Бесіду з клієнтом слід починати із знайомства з ним як з людиною, уточнюючи те, що важливе для консультування, але не відмічене в картці клієнта. При необхідності консультант може розповісти дещо про себе.
Після завершення процедури загального знайомства консультант може запропонувати клієнтові розповісти про те, що хвилює, і уважно, терпляче і доброзичливо вислухати його. Час від часу консультант може ставити клієнтові питання, уточнюючи дещо для себе не заважаючи клієнтові в його сповіді. Необхідно стежити за тим, щоб питання консультанта не збивали клієнта з думки, не викликали у нього роздратування, напруги, опору, не породжували бажання перервати розмову або ж просто перевести його на формальні рейки або на іншу тему.
Консультант під час слухання клієнта повинен запам'ятовувати імена, дати, факти, події і багато що інше, що важливе для розуміння особи клієнта, для пошуку оптимального рішення його проблеми, вироблення правильних і ефективних висновків і рекомендацій.
Краще всього запам'ятовувати інформацію, що поступає від клієнта, без її письмової фіксації. Проте якщо консультант не цілком упевнений в своїй пам'яті, то, попросивши на той дозвіл клієнта, він цілком може робити короткі письмові записи почутого від клієнта, у тому числі і під час сповіді.
До кінця розповіді-сповіді клієнта у консультанта вже повинне скластися певне уявлення про суть проблеми клієнта, а також пропозиції про можливі причини проблеми і способах її дозволу. Всім цим консультант повинен безпосередньо поділитися з клієнтом після закінчення сповіді і після порівняно невеликої паузи, яка зазвичай необхідна для того, щоб консультант зібрався з думками, а клієнт настроївся на уважне слухання консультанта.
Далі розмову продовжує консультант, а клієнт слухає і ставить питання, що цікавлять його.
Для того, щоб зробити правильніші висновки і сформулювати обґрунтовані рекомендації щодо суті і вирішення проблеми клієнта, консультантові іноді буває потрібна додаткова інформація про нього. В цьому випадку консультант проводить додаткову бесіду з клієнтом або іншими особами, що мають відношення до проблеми, що виникла у клієнта, і здатними представити корисну для консультування інформацію.
Про те, що консультант збирається розмовляти з іншими особами про проблему клієнта, він повинен наперед поінформувати самого клієнта і запитати на цей дозвіл.
Іноді для ухвалення рішення про проблему клієнта консультантові може знадобитися провести додаткове обстеження клієнта за допомогою ряду психологічних тестів, В цьому випадку консультант повинен пояснити клієнтові необхідність проведення такого обстеження, вказавши, зокрема, в чому воно полягатиме, скільки часу на нього знадобиться, як воно проходитиме, і які результати воно може дати. Важливо також наперед сказати клієнтові про те, як, де і ким можуть бути або реально будуть використані результати його психологічного обстеження.
Якщо клієнт не дає згоду на проведення психологічного тестування, то консультант не повинен на цьому наполягати. Разом з тим він зобов'язаний - якщо це насправді так - попередити клієнта про те, що його відмова брати участь в психологічному тестуванні може утруднити осмислення його проблеми і знаходження її оптимального рішення.
Весь процес консультування з початку і до кінця можна представити у вигляді послідовності основних етапів консультування, кожний з яких в ході консультування по-своєму необхідний, вирішує яку-небудь приватну задачу і має свої специфічні особливості.
Основні етапи проведення консультування наступні:
1. Підготовчий етап. На цьому етапі консультант знайомиться з клієнтом по попередньому запису, наявному про нього в реєстраційному журналі, а також за тією інформацією про клієнта, яку можна отримати від третіх осіб, наприклад від працівника консультації, який приймав заявку від клієнта на проведення консультації. На даному етапі роботи консультант, крім того, сам готується до проведення консультації, виконуючи практично все те, про що йшлося в попередньому розділі даного розділу. Час роботи консультанта на цьому етапі складає зазвичай від 20 до 30 хв.
2. Настроювальний етап. На даному етапі консультант особисто зустрічає клієнта, знайомиться з ним і настроюється на спільну роботу з клієнтом. Те ж саме з свого боку робить клієнт. В середньому цей етап за часом, якщо все інше вже підготовлене для проведення консультації, може займати від 5 до7 хв.
3. Діагностичний етап. На даному етапі консультант вислуховує сповідь клієнта і на основі її аналізу прояснює, уточнює проблему клієнта. Основний зміст даного етапу складає розповідь клієнта про себе і про свою проблему (сповідь), а також психодіагностика клієнта, якщо виникає необхідність її проведення для уточнення проблеми клієнта і пошуку оптимального її рішення. Достатньо точно встановитичас необхідне для проведення даного етапу консультування, не представляється можливим, оскільки багато що в його визначенні залежить від специфіки проблеми клієнта і його індивідуальних особливостей. Практично цей час складає як мінімум одну годину, виключаючи час, необхідний для проведення тестування. Іноді даний етап консультування може займати від 4 до 6-8 год.
4. Рекомендаційний етап. Консультант, зібравши на попередніх етапах необхідну інформацію про клієнта і його проблему, на даному етапі разом з клієнтом виробляє практичні рекомендації за рішенням його проблеми. Тут ці рекомендацій уточнюються, вияснюються, конкретизуються у всіх істотних деталях. Середній час, що зазвичай витрачається на проходження цього етапуконсультування, складає від 40 хв. до 1 год.
5. Контрольний етап. На даному етапі консультант і клієнт домовляються один з одним про те, як контролюватиметься і оцінюватиметься практична реалізація клієнтом отриманих їм практичних порад і рекомендацій. Тут же вирішується, питання про те як, де і коли консультант і клієнт надалі зможуть обговорювати додаткові питання, які можуть виникнути в процесі виконання вироблених рекомендацій. В кінці даного етапу, якщо в цьому виникне необхідність, консультант і клієнт можуть домовитися один з одним про те, де і коли вони зустрінуться наступного разу. В середньому робота на даному, останньому етапі консультування проходить протягом 20-30 хв.
Якщо підсумовувати все, сказане вище, то можна встановити, що на проходження всіх п'яти етапів консультування в середньому може знадобитися (без часу, що відводиться на психологічне тестування) від 2-3 до 10-12 год.
Під процедурами консультування розуміються групи об'єднаних за цільовим призначенням прийомів ведення консультування, за допомогою яких вирішується одне з приватних завдань консультування. Від продуманості процедур консультування безпосередньо залежить його результативність.
Оскільки процедури зазвичай пов'язані з конкретними етапами консультування, то ми їх виділятимемо і розглядатимемо у зв'язку з тими етапами, які були виділені і описані вищим.
На першому етапі консультування, як правило, не виділяються і не застосовуються ніякі спеціальні процедури.
На другому етапі застосовуються процедури зустрічі з клієнтом, загального, емоційно-доброзичного настрою клієнта на проведення консультації, зняття психологічних бар'єрів спілкування консультанта з клієнтом.
Процедура зустрічі клієнта включає спеціальні дії, що здійснюються консультантом під час зустрічі клієнта, включаючи його вітання, проводи на місце, де він повинен буде знаходитися під час проведення консультації. До цієї процедури відноситься також вибір самим консультантом місця свого розташування по відношенню до клієнта під час початку розмови з ним, прийоми встановлення психологічного контакту консультанта з клієнтом, перші слова, які вимовляє консультант, починаючи свою розмову з клієнтом.
Дана процедура включає і інші конкретні прийоми і дії, за допомогою яких консультант з самого початку консультації прагне справити на клієнта найбільш сприятливе враження і створити у нього що забезпечує успіх консультації настрій.
Більшість клієнтів, які звертаються в психологічну консультацію, мають психологічні бар'єри і комплекси, які перешкоджають нормальному спілкуванню з людьми, у тому числі і з консультантом. Особливо сильно негативна дія подібних бар'єрів і комплексів виявляється в незнайомій обстановці, наприклад при першій зустрічі консультанта з клієнтом, в очікуванні непростої розмови клієнта з незнайомою людиною - консультантом - про своїх, глибоко особистих проблемах.
Для нейтралізації можливої негативної дії комплексів і зняття психологічних бар'єрів використовується процедура «зняття психологічних бар'єрів». При застосуванні цієї процедури консультант за допомогою спеціальних дій і прийомів заспокоює клієнта, створює для нього ситуацію психологічної безпеки, розкріпачує його, вселяє в нього упевненість, викликає довіру до себе.
Загальний емоційно-позитивний настрій клієнта на майбутню консультацію забезпечується не тільки за допомогою описаної вище процедури - вона в основному тільки заспокоює його, - але також за допомогою застосування особливої процедури, переслідує вказану мету. В рамках даної процедури можна, зокрема, застосовувати спеціальні прийоми, що піднімають настрій у клієнта, зухвалі у нього позитивні емоційні переживання.
На третьому етапі психологічного консультування активно працює процедура так званого емпатійного слухання, а також процедури активізації мислення і пам'яті клієнта, процедури підкріплення, прояснення думці клієнта і психодіагностичні процедури.
Процедура емпатійного слухання включає два взаємозв'язані моменти: емпатію і слухання, які в даному випадку взаємно один одного доповнюють. Слухання полягає в тому, що, відмовившись на якийсь час від власних думок і переживань, психолог-консультант повністю зосереджує свою увагу на клієнтові, на тому, що він говорить. Завдання емпатійного слухання полягає в достатньо глибокому, емоційному розумінні клієнта - такому, яке дозволило б консультантові особисто сприйняти і до кінця зрозуміти все те, про що йому говорить клієнт, а також придбати здатність думати і переживати що відбувається так само, як його переживає сам клієнт (емпатійний момент слухання).
Під час емпатійного слухання клієнта консультант психологічно ототожнює себе з клієнтом, але одночасно, залишаючись в своїй ролі, продовжує думати, аналізувати, роздумувати над тим, що йому говорить клієнт. Це, проте, роздуми особливого роду - такі, в процесі яких консультант, вживаючись в образ клієнта, переживаючи і відчуваючи те, що він говорить, психологічно оцінює і намагається зрозуміти не себе в образі клієнта, а клієнта в його власному образі. Це і є те, що називається емпатійним слуханням. Воно є основною процедурою другого етапу консультування.
Процедурою активізації мислення і пам'яті клієнта називається система прийомів, в результаті застосування якої активізуються, стаючи продуктивнішими, когнітивні процеси клієнта, зокрема його пам'ять і мислення, пов'язані з обговорюваною проблемою, з пошуком її оптимального практичного рішення. Клієнт в результаті застосування даної процедури починає точніше і повніше згадувати події, факти, що мають відношення до його проблеми, відкриває для самого себе і консультанта, що уважно слухає його, те, що раніше було приховане від свідомості.
До процедури активізації мислення можуть бути віднесені такі прийоми, як підтвердження що слухає, в даному випадку консультантом, точки зору що говорить - клієнта, вираз визначеного, частіше всього позитивного, відносини до того, про що він повідомляє, надання клієнтові практичної допомоги у разі виникнення у нього утруднень в правильному оформленні вислову. Сюди ж можна віднести заповнення консультантом невиправданих, таких, що вводять в замішання самого клієнта пауз в його мові для забезпечення її зв'язності і зняття психологічних бар'єрів, постановка перед клієнтом навідних питань, що нагадують йому про те, що слід говорити далі, стимулюючих пам'ять і мислення клієнта.
Процедура підкріплення полягає в тому, що, слухаючи клієнта, консультант час від часу - найчастіше тоді, коли сам клієнт шукає підтримку з боку консультанта - словами, жестами, мімікою, пантомімікою і іншими доступними засобами виражає згоду з тим, що говорить клієнт, схвалює, підтримує його.
Процедура прояснення консультантом думки клієнта полягає в тому, що консультант час від часу вступає в діалог з клієнтом в процесі вислухування його сповіді в тих випадках, коли думка клієнта йому не зовсім зрозуміла або неточно виражена самим клієнтом, прояснює вголос для себе думка клієнта або допомагає йому точніше її сформулювати. Необхідність використання цієї процедури найчастіше виникає тоді, коли очевидно, що сам клієнт не цілком задоволений тим, що і як він говорить консультантові.
На четвертому етапі проведення консультування можуть використовуватися наступні процедури: переконання, роз'яснення, пошук взаємоприйнятного рішення, уточнення деталей, конкретизація. Всі ці процедури пов'язані з доведенням до свідомості клієнта тих рад і практичних рекомендацій, які разом з ним виробляє консультант. Мета відповідних процедур полягає в тому, щоб добитися максимально повного і глибокого розуміння клієнтом тих висновків і рішень, до яких приходить консультант, а також в тому, щоб мотивувати клієнта на виконання цих рішень.
Переконання - це процедура, заснована на логічно бездоганно аргументованому доказі клієнтові правильності того, що йому в результаті тривалої роботи з ним пропонує консультант. Переконання включає аргументи, факти, логіку доказу, зрозумілу і достатньо переконливу для клієнта.
Роз'яснення - це процедура, що включає розгорнений, конкретний виклад, пояснення клієнтові тих думок, які у зв'язку з його проблемою виникають у консультанта. Тут психолог-консультант свідомо веде діалог з клієнтом так, щоб стимулювати різноманітні питання до себе з його боку і дати на ці питання ґрунтовні відповіді. Пропонуючи ці відповіді, консультант одночасно уважно спостерігає за клієнтом і шукає з його боку очевидні підтвердження того, що клієнтові зрозуміле те, що йому говорять.
Під процедурою, званою «пошук взаємоприйнятного рішення», є на увазі наступне. Нерідко в процесі проведення консультування виникає така ситуація, коли клієнта не влаштовують пропозиції консультанта. В цьому випадку необхідно шукати інше, прийнятніше для клієнта рішення його проблеми.
Дана процедура включає такі прийоми, як пропозицію альтернативних варіантів рішення, залишення за клієнтом права остаточного вибору того рішення, яке його влаштовує, уточнення, прояснення деталей того, що не влаштовує клієнта в пропонованому рішенні, пропозиція клієнтові самому висловитися з приводу можливого рішення його проблеми.
Наступна процедура - «уточнення деталей» - пов'язана з роз'ясненням клієнтові дрібних, але істотних подробиць, пов'язаних з виконанням спільно вироблених консультантом і клієнтом практичних рекомендацій. Для того, щоб переконатися в тому, що клієнт не тільки правильно зрозумів його, але і добре знає, що робити, як утілювати в життя отримані рекомендації, психолог-консультант ставить клієнтові питання і на основі його відповідей визначає правильність розуміння клієнтом того, що вони обговорюють. Якщо щось в розумінні клієнта з обговорюваних питань не цілком влаштовує консультанта, то він пропонує клієнтові додаткове роз'яснення своїх думок, причому прагне зробити це максимально конкретно і практично орієнтовано.
На п'ятому, завершальному етапі консультування застосовуються ті ж процедури, які використовувалися на четвертому етапі. Проте цього разу вони в основному стосуються оцінок очікуваної ефективності практичного виконання клієнтом тих рад, які він отримав від консультанта. Тут спеціальною є процедура зміцнення у клієнта упевненості в тому, що його проблема обов'язково буде вирішена, а також готовності відразу ж після завершення консультації приступити до практичного рішення своєї проблеми. На даному етапі також можуть застосовуватися прийоми переконання, навіювання, емоційно-позитивного стимулювання і ряд інших.
Питання та завдання:
1.Що ви як практикуючий консультант робитимете на кожному з п'яти етапів консультування?
2.Допустимо, що ви як консультант зустрічаєте в приміщенні консультації клієнта. Проведіть процедуру зустрічі клієнта з ким-небудь, пригадавши і використавши все, що в цьому випадку повинен робити добре підготовлений консультант.
3.Уявіть собі, що ви знов створюєте консультацію і вам необхідно практично організувати її роботу. З чого ви почнете це робити? Які кроки будуть далі? Опишіть і поясніть необхідність кожного з планованих вами кроків.
4.Розкреслите лист за формою реєстраційного журналу відвідувачів консультації. Впишіть в нього дані про двох-трьох потенційних клієнтів.
5.Підготуйте і заповніть дві-три індивідуальні картки клієнта. Внесіть в них дані про двох-три потенційних клієнтів.
Висновки (стисле резюме)
Із сказаного виходить, що для того, щоб навчитися правильно, різносторонньо і інтегровано інтерпретувати сповідь клієнта, консультант сам повинен стати різносторонньо теоретично підготовленим практичним психологом. Хороша загальнотеоретична підготовка консультанта припускає його глибоке знайомство з різними психологічними теоріями, що охоплюють круг тих проблем, з якими люди можуть звернутися в консультацію.
У практиці роботи для успішного проведення консультування важлива не тільки правильно організована зустріч клієнта в консультації і хороша продуктивна, професійна робота з ним, але також і продумана процедура розставання з клієнтом після закінчення консультації. Вельми істотно, щоб клієнт покинув консультацію у хорошому настрої, з повною упевненістю в тому, що його проблема в результаті реалізації отриманих рекомендацій буде успішно вирішена.
Семінарське заняття 3
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!