Стилі керівництва групою у рамках різних підходів до групової корекції. (також див. Консп.)
Демократичний стиль керівництва – керівник залучає учасників групи до процесу прийняття рішення на підставі групової дискусії, обговорення, стимулює їхню активність. Демократичного лідера, на відміну від авторитарного, члени групи сприймають як "одного із нас".
Авторитарний стиль керівництва – керівник приймає рішення одноосібно, визначає діяльність підлеглих і не дає їм можливості виявити ініціативу. Він "замикає" всю діяльність на собі.
Ліберальний стиль керівництва – керівник уникає особистої участі у прийнятті рішення, надає повну свободу учасникам групи самостійно приймати рішення.
За С.Кратохвілом: 1. Лідер. У цій ролі психолог відкрито проявляє свою владу, впливаючи на членів групи. Він спонукує їх, оберігає, підтримує, критикує й т.д. В керованій таким способом групі клієнти часто звертаються до психолога за вказівкою, підтримкою, порадою й сильно від нього залежать.
Особлива увага активній ролі психолога приділяє школа трансактного аналізу. Представники цієї школи вважають групу, у якій психолог відмовляється від керівництва (стає як би одним зі членів групи) не психокорекційною, а зустріччю милих друзів. Активна керівна роль психолога знаходить своє застосування також під час роботи в психодрамі й гештальттерапії.
2. Аналітик. У групах психоаналітичної орієнтації психолог повинен бути в розпорядженні клієнтів для здійснення ними перенесення на нього інфантильних почуттів до батька й матері. Тому він повинен являти собою щось начебто чистого білого аркуша.
|
|
|
Він поводиться абсолютно індиферентно, пасивно, ніяк себе не проявляє, не дає рад, нікого не засуджує, не виражає ніяких почуттів й оцінок. Зовні він як би пускає все на самоплив, надає членам групи можливість вільно асоціювати й вільно проявляти свої інтеракції. Незабаром група сама зрозуміє, що обговорювати корисно, а що - порожня витрата часу. Психолог поступово починає інтерпретувати поведінку, вчинки клієнтів, щоб розкрити їхні підсвідомі мотиви. Надалі група сама починає брати участь у тлумаченнях і судженнях.
3. Коментатор. У цій ролі психолог не керує групою й не направляє її діяльність. Час від часу він узагальнює й коментує все, що відбулося в групі. Він цілком націлений на груповий процес і служить групі своєрідним дзеркалом. Тому роль коментатора має особливе значення в групах, орієнтованих на інтеракцію. Свої коментарі психолог підносить як би не від себе особисто, а у вигляді резюмованого опису діяльності групи, без вираження власних почуттів й оцінних суджень. Безособистісний характер коментарів і відсутність вказівок часто викликають агресивну реакцію групи, невдоволення такою поведінкою керівника. Повторними коментарями керівник все-таки направить увагу клієнтів у певному напрямку й надалі в групі зрозуміють, що відбувається.
|
|
|
4. Експерт. Керівник не приймає активної участі в роботі групи, про свої почуття не говорить, але іноді радить, що варто було б зробити, підказує зміст того або іншого заходу, або в зручну хвилину користується яким-небудь прийомом, наприклад пропонує зіграти психодраматичну сцену або безсловесно виразити власне почуття. Він координує обговорення. Якщо хтось не може виявити себе або навіть одержати слово, він змушує групу дати можливість цій людині висловитися. Експерт не нав'язує певних рішень, власної думки, але й не відмовляється сприяти. Своїми зауваженнями він допомагає групі підійти до якого-небудь питання з різних сторін. Він не фруструє групу, не тримає її в напрузі через недолік інформації. Він пояснює все, що клієнти не знають, і навчає тому, чого вони не вміють.
5. Автентична особистість. Керівник поводиться як один зі членів групи, виражає свої справжні почуття. Він стає моделлю для наслідування, робить абсолютно все разом зі своєю групою, без коливань ділиться своїми особистими проблемами. Завдяки автентичній поведінці і являючи приклад для інших, керівник допомагає створити групі необхідні норми. Питання про автентичність керівника є спірним.
|
|
|
2.Балінтовська група.
Балінтовські групи є видом супервізії, під час якої ведучий групи, використовуючи групові процеси, виявляє навики і досвід всіх її членів. Під час зустрічей можуть використовуватися ролеві ігри, елементи психодрами, тренінг сенситивності, прийоми емпатійного слухання і невербальної комунікації і ін.
Учасники балінтовських груп прояснюють власні почуття по відношенню до клієнта, стереотипи своєї професійної поведінки, що перешкоджають вирішенню проблем, і «білі плями», що заважають ефективній комунікації з пацієнтами і колегами. Участь в балінтовських групах сприяє позитивній трансформації професійного «Я», дає її учасникам позитивну оцінку своєї професійної діяльності, дозволяє розширити здатність групи фахівців краще розуміти проблеми пацієнтів і ухвалювати рішення
Групи підтримки. Участь персоналу в підтримуючих групах сприяє розумінню свідомих і несвідомих механізмів, що впливають на здатність ефективно працювати з клієнтами, перешкоджають особистісному зростанню і позитивній груповій динаміці. Участь в таких групах пов'язана з підвищеною тривогою, оскільки робота в ній має на увазі відверту розмову про відчуття, які викликають у учасників клієнти, колеги. Ведучі, провідні подібні групи, і персонал, що бере участь в них, говорять про те, як важко вести подібні групи, мета яких - розвиток чутливості персоналу і підвищення особистого відчуття відповідальності, що є ключовим моментом для розвитку персоналу.
|
|
|
Группа и докладчик пытаются определить суть отношений «врач—больной» посредством комментариев исвободных ассоциаций (идей) по поводу обсуждаемого случая. Эти свободные ассоциации разбиваютсообщение, подобно призме, на, возможно, бессознательные (неосознанные) детерминанты. Психоаналитиккак руководитель группы изучает этот процесс, направляет и стимулирует его, делает выводы и даетинтерпретации. Он объясняет структуру отношения «врач—больной»: формально — как она описывается, помнению группы; содержательно — по способу ведения дискуссии, поведению группы (Loch W., 1969). При этомпронизываются различные уровни отношений: как пациент спонтанно сообщает о себе и своей болезни, такврач спонтанно делится со своими коллегами переживаниями отношений с пациентом; как врач пытаетсяособым способом слушания понять скрытый смысл представлений своего пациента в контексте ситуативногомомента, так стараются его коллеги добиться понимания отношений «врач—больной» в контексте своихреакций-отношений к спонтанным феноменам, которые обнаруживают в докладе своего коллеги. Неосознанные аспекты отношений, возникающих из «переноса», проявляются врачом как на уровне пациента, так и на уровне коллег.
Этот актуальный «поперечно-рассеченный» феномен можно выявить в условиях долгосрочного группового процесса, протекающего в течение нескольких лет одновременно и как учебный процесс, и как процесс отношений.
Білет № 9
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 305; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!