Предмет, об’єкт і функції соціології права
Соціологія права – це галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соц. інститутів, динаміку та розвиток структури правових норм та їх роль у сус-ві, механізми реалізації в поведінці індивіда, групи чи інститутів.
Предметом соціології права є соц. відносини, за яких формуються правові норми.
Об’єктом є соц. правові відносини.
Дана галузь досліджує кілька головних напрямків:
1. походження правових норм, що склалися історично
2. соц. відносини, що є об’єктом правового регулювання
3. правові мотиви, що поступово втілюються в правові акти
Класифікація соціології права:
1. за рівнем дослідження (міро, мезго, марко)
2. за особливостями дослідження (теоретична, емпірична)
3. за цілями і завданнями (фундаментальна, прикладна)
4. за категоріями права та соціології (за юридичними категоріями – соціологія адміністративного права, за соціологічними категоріями – соціологія шлюбу або сімї0
Загальні функції соціології права:
1. теоретико-пізнавальна реалізується обґрунтуванням причинно-наслідкових зв’язків взаємодії права і соціології.
2. практична – реалізується через прогнозування правової ситуації в країні, вивчення громадської думки і містить елементи прогнозування та оцінки.
Конкретні функції соціології права:
1. інтегративна – об’єднуюча, що складається з сус-ва та права
2. регулятивна функція
3. охоронна – спрямована на захист інтересів індивіда чи групи
|
|
|
4. комунікативна – правові документи є носіями важливої інформації, що є обов’язковою для виконання, тобто ця інформація носить наказовий характер.
5. соціалізуюча – реалізується шляхом соц. інтеграції підростаючого покоління через засвоєння соц. норм.
Правова культура та правова поведінка
Правова культура – це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнень сус-ва в правовому процесі і відображають в правовій формі стан свободи особи та ін. соц. якості особистості.
Розрізняють правову культуру особистості та сус-ва.
Правова культура особистості – це єдність правових знань, вмінь, почуттів, вольових компонентів, повага до закону, активної правомірної діяльності, з а якою виявляється повага до права як соц. інституту.
Правова культура сус-ва – це сфера матеріального і духовного відтворення права, юридичного ставлення до нього та практика, що склалася в певний історичний період.
Функції правової культури:
1. пізнавально-перетворююча
2. регулятивна
3. ціннісно-нормативна
4. комунікативна
Однією з складових правової культури є правосвідомість – це специфічна форма суспільної свідомості відображення правової діяльності в теоріях, поглядах, почуттях, уявлення людей про право.
|
|
|
Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають теоретичне ставлення сус-ва до норм права.
Правова поведінка – сукупність соціально-значущих дій або бездіяльності, що стосується сфер життя, які регулюються правом.
Негативна частина правосвідомості відноситься до правового нігілізму – це правове безкультур’я, відкидання або ігнорування юридичних норм права,правових цілей та зневажливе ставлення до правових традицій.
Причини правового нігілізму:
1. невідповідність норм права сучасним реаліям життя
2. слабка санкція
3. нестабільність або нестійкість певної норми
4. відрив соціальної норми від реалії життя.
Життєдіяльність людини регулюється багатьма чинниками і один з яких є правова поведінка.
На сьогодні виділяють такі види правомірної поведінки:
1. матеріальна правомірна поведінка, яка спрямована на досягнення соціо-економічних, інтелектуальних та інших результатів.
2. інструментальна правомірна поведінка – постає у вчинках, що мають юридичні наслідки
3. правова без дія особистості – проявляється у пасивному дотриманні законів
|
|
|
4. соціально-правова активність – постає як добровільна ініціатива, що сприяє зміцненню правопорядку та інтересу до права.
Предмет, об’єкт і функції соціології політики
Соціологія політики є міждисциплінарною науко, що зосереджується на пізнанні та дослідженні політичного життя, діяльності суб’єктів політики, політичної поведінки індивідів, широких мас.
В соціології політики використовуються такі поняття як економічна політика, міжнародна політика, соц. політика і т. д. .
Політика – це галузь відносин між соц. суб’єктами щодо здійснення політичної влади.
Соціологія політики – це галузь соціологічного знання, що вивчає соц. механізми здійснення влади, їх вплив на сус-во, закономірності впливу на законність та порядок, політичні засади соц. інститутів, напрямки функціонування політичної свідомості та політичної поведінки в сус-ві.
Предмет соціології політики охоплює соц. аспекти функціонування політичної сфери, інституціалізацію, соціалізацію, а також політичну свідомість і діяльність людей.
Специфікою соціології політики є те, що вона вивчає політику через дослідження окремих соц. засад. Вона досліджує переважно відносини політики і сус-ва, діяльність окремих соц. інститутів через призму політики. Соціологія політики вивчає виникнення політичного феномену в середині соц. контексту.
|
|
|
Широке коло досліджень соціології політики дало змогу сформувати політичне поле соціології політики:
1. аналіз політичного процесу – сюди входять дослідження відносин, взаємодії політичних і неполітичних організацій, інститутів, де основними компонентами є інститут держави.
2. соціологічний аналіз механізму функціонування влади та участь індивідів у здійсненні політичної влади
3. політична стратифікація – виражається у взаємодії державних і політичних інститутів, партій та рухів.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!