Класифікація синонімії та антонімії у сучасній китайській мові та джерела їх формування
Синонімія демонструє багатство та розмаїття мови. Наявність великої кількості синонімів створює широкі можливості для передачі думок і почуттів, робить мову гнучкою і виразною. Чим багатша лексична синоніміка, тим більше можливостей смислового вираження, тим вище експресивний потенціал мови. Багата мова та, в якій можна знайти слова не тільки для означення головних ідей, а й для пояснення їх відмінностей. Синоніми – це слова, що позначають одне і те ж поняття. Загальне поняття зближує, ріднить синоніми. Синоніми семантично близькі, подібні, паралельно-існуючі слова. Володіючи смисловою близькістю, вони разом з тим відрізняються один від одного тонкими семантичними відтінками, емоційно-експресивними і функціонально-стилістичними конотаціями.
А. А. Брагіна пише: «Ми беремо за основу синонімії близькість значень, яка виражає відтінки одного поняття. Так висувається на перший план диференційна роль синонімів, виділяється не тільки загальне в значенні синонімічних слів, а ще й найважливіші розпізнавальні ознаки кожного із синонімів» [8, 59]. Освоєння та використання всіх багатств мови неможливе без ретельного вивчення властивостей слова, його значень, здатності вступати у поєднання з іншими словами, утворювати синонімічні ряди. Однак існує багато проблем, пов'язаних зі словом та його властивостями, а також із освоєнням структури мови, які досі остаточно не вирішено. До подібних проблем належить і проблема синонімів. Проблемі присвячені роботи таких філологів-сходознавців, як А. А. Брагіна [7], В. І. Горелов [11],
А. Ф. Кондрашевський [29], О. О. Селіванова [38], А. Л. Семенас [41], у Китаї на розкриття основних засад зазначеної проблеми спрямували свої наукові наробки Лян Цуйчжен [32], Сю Анчхонг [60], Тань Аошуан [48] та інші.
|
|
|
Синонімія – універсальне явище, що спостерігається на різних рівнях мови. Вона грає важливу роль у мовно-розумовій діяльності, оскільки надає тому, хто говорить, можливість вибору оптимального способу вираження із ряду семантично близьких лексем або синтаксичних структур. Аналіз синонімічних відносин тісно пов'язаний з вирішенням питань, що відносяться до загальних логічних проблем подібності та відмінності. Особливістю синонімічних сполук є те, що якщо сам факт синонімічності встановлюється на основі семантичної подібності двох або декількох слів, характеристика кожного члена синонімічного ряду дається із урахуванням існуючих між синонімами відмінностей [51, 70]. Розглянемо приклади синонімів: процент – відсоток; екземпляр – примірник; тираж – наклад; фотографія – світлина; давній – старовинний; борошно – мука; площа – майдан; півники – іриси; нагідки – календула; воротар – голкіпер; мовознавство – лінгвістика.
|
|
|
Відомо кілька підходів до вивчення синонімії: у першому з них у центрі уваги спостерігається тотожність або схожість значень, у другому, що спирається у значній мірі на логічну еквівалентність, – їх повна або часткова взаємозамінність у тексті, у третьому – їх оціночно-визначальні, стилістичні властивості. Існує вузьке та широке розуміння синонімії відповідно до якого властивості мовних одиниць повністю (вузьке) або частково (широке) збігаються за своїм значенням [19, 96]. Перше має велику цінність при адекватному перефразуванні висловлювань, друге – при уточненні змісту позначень об'єкта та розкритті різних його сторін.
Синоніми, називаючи одне і те ж по-різному або виділяючи у названій речі різні її сторони, характеризують цю річ з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи одне і те ж, як правило, не є словами абсолютно ідентичними один до одного як щодо семантики, так і щодо відношення до своїх емоційно-стилістичних властивостей. Синоніми відрізняються також здатністю вступати у поєднання з іншими словами, здатністю до словотворення та утворення форм суб'єктивної оцінки. Нерідко синоніми визначаються як слова різного звучання, які мають близькі значення. Таке визначення неточно характеризує сутність синонімів як явищ мовної
системи [71]. Можна подумати, що серед синонімів спостерігаються тільки такі слова, які обов'язково розрізняються між собою додатковими відтінками у значенні, хоча насправді є і такі синоніми, відмінність між якими полягає тільки в експресивно-стилістичному забарвленні або використанні та інше. Можна також подумати, що немає синонімів, які можуть заміняти один одного (адже значення синонімів лише близькі, а не тотожні), хоча насправді це є найважливішою, найбільш характерною властивістю синонімів, на відміну від порівняльно близьких за значенням, але все ж несинонімічних слів.
|
|
|
У словниковому складі мови також існують такі слова, які постійно протиставлені один одному за значенням, і це сприймається усіма носіями мови. Їх називають антонімами. Антоніми – це слова, у лексичному значенні яких висвітлено їх протиставлення один одному. Тому «відображення у значенні слова його протилежності у значенні іншого слова – основна семантична особливість слова-антоніма». Антонімічність – це протиставлення, що отримало вираження засобами мови. Розглянемо приклади антонімів: радість – журба; успіх – невдача; сила – слабкість; далекий – близький; веселий – сумний; дружити – ворогувати; широкий – вузький; ясно – темно; сонячно – хмарно; добре – погано; тут – там [36, 12].
|
|
|
За словами Л. Новикова, «антонімія виступає у значенні «роздвоєної» на протилежності єдності, одночасно й визначаючи межу вияву тієї або іншої якості, властивості, дії, відношення і вказуючи на нерозривний зв’язок протилежностей у кожному конкретному вияві сутності» [65]. Лінгвістична антонімія визначається як смислова протилежність, що закріплена у нормах слововживання й передбачає певну типологію семантично протилежних слів і самої протилежності. Важливим для розуміння лінгвістичної сутності лексичних антонімів є їх семантико-типологічна класифікація, тобто виявлення основних видів антонімів відповідно до логічних, а головне семантичних властивостей їх протилежності у парадигмі, а також з урахуванням їх синтагматичних відношень [28, 55].
Семантична класифікація ґрунтується на відмінності між двома різновидами протилежності – контрарної (виражена видовими максимально протилежними поняттями, «значеннєвий простір» між якими може заповнюватися одним чи кількома проміжними членами, наприклад: між антонімами молодий – старий можна помістити такі назви вікової градації, як немолодий, ні молодий ні старий, середнього віку, літній, нестарий, старуватий) і комплементарної (базується на відношенні між поняттями, які взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значеннями ступенів чи градацій вияву відповідних ознак, наприклад: живий – мертвий; холостий – жонатий; чоловік –
жінка) [46, 29].
Не можна вважати антонімічними поняття, пов’язані з розрізненням чоловічої та жіночої статі: цап – коза; баран – вівця; батько – мати. Однак варто зазначити, що такі слова можна протиставляти, тобто вважати антонімами, бо вони знайшли вираження в іменниках чоловічого і жіночого роду. Лінгвіст заперечує належність до антонімів слова з конкретним значенням, оскільки вони називають такі поняття, які не мають прямих відповідників, співвідносних за протилежністю: бандура, стіл, піч, фабричний, алюмінієвий. Сучасні мовознавці зазначають, що обов’язково необхідна умова антонімічних відношень між словами полягає в наявності в їх значеннях таких ознак, яким властива своєрідна шкала якісних чи кількісних змін, перехід у крайню протилежність. Слова, не пов’язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: літак, думка, стіл, вікно [72].
За сферою вживання виділяють загальномовні, загальновживані
(І. П. Ющук), узуальні (А. П. Грищенко) (такі, протилежне значення яких міститься в семантиці слів, наприклад, мало – багато; усе – ніщо) та контекстуальні антоніми, чи індивідуально-авторські (А. П. Грищенко) (слова, що набувають протилежного значення лише в певному контексті на основі вживання слів у переносному значенні, наприклад, мати в’яне, дочка червоніє) [23, 29]. Антоніми, будучи протиставлені семантично, є контрастні, взаємно заперечні один одному пари слів, свого роду лексико-семантичні «антиподи». Разом з тим вони співвідносні, так як в антонімічні пари об'єднуються лише слова, які логічно можна порівняти, віднести до однієї і тієї ж категорії об'єктивної дійсності. Про антонімію як явище лексико-семантичної системи мови можна говорити лише при наявності мінімум двох слів, протилежних, але разом із тим співвідносних за своїм лексичним значенням.
Для антонімів характерні такі риси: спільне і, разом з тим, регулярне вживання у мові, зазвичай загальна сфера лексичної сполучуваності, одна і та ж категоріальна приналежність. Антонімія дозволяє чітко визначити, показати протилежні явища, властивості та особливості предметів навколишньої дійсності. Разом з тим антонімія є дієвим засобом художньої виразності. Антоніми в мові існують тому, що у самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки із протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі та далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості. Антоніми виражаються однією частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану [65].
Між лексичними антонімами і синонімами існує певний зв'язок. Вони утворюють у мові співвідносні класи слів і у мовній практиці нерідко взаємодіють між собою. «Антоніми і синоніми аж ніяк не є двома діаметрально протилежними класами слів. Антоніми у своїх функціях іноді зближуються з синонімами», – пише Вей Цзяньгун [59, 18]. Зв'язок між антонімами і синонімами виявляється у тому, що окремо взяте слово може вступати в антонімічні відносини з кількома лексичними одиницями. Останні в цьому випадку співвідносяться між собою як синоніми. Синоніми – слова, які позначають одне й те ж поняття, проте чимось відрізняються значенням, стилістикою чи особливостями сполучуваності. Синонімія використовуваних у різних формах спілкування для передачі найтонших відтінків значень слів, з метою осягнення глибинної суті найрізноманітніших проявів позамовної дійсності. Антоніми – слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття [53, 112]. Суть антонімії полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження та поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення.
При класифікації синонімів слід виходити з розпізнавальних, диференційних ознак. Ці ознаки визначаються властивими синонімам додатковими (конотативними) відтінками. Сутність синонімії як семасіологічного явища знаходить своє пояснення та отримує потрібну інтерпретацію у тлумаченні відтінків значення. Саме відтінок значення визначає природу синонімії та її функції. Щоб показати різноманіття диференційних ознак, доцільно поділити лексичні синоніми китайської мови на три класи: відтіночно-смислові, експресивно-стилістичні та функціонально-стилістичні.
Відтіночно-смисловим синонімам властиві диференційні ознаки, засновані на додаткових семантичних відтінках, уточнюючих значення основного поняття. Призначення синонімів даного класу – надати уточнення, конкретизувати ситуацію. Вони, таким чином, виконують функцію розпізнавання сенсу. Відтіночно-смислові синоніми здатні диференціювати найрізноманітніші ознаки, наприклад, ознаки, властиві конкретним і абстрактним поняттям, а також деякі ознаки, властиві людям і тваринам. Нерідко синоніми цього класу уточнюють відмінності у здійсненні близьких за значенням дій і вчинків. Відмінності між синонімами даного класу іноді визначаються смисловим обсягом або семантичним діапазоном. Синонімічні відмінності також бувають пов'язані із градацією значення, обумовленої поступовим посиленням дії або наростанням якості [41].
Розглянемо приклади відтіночно-смислових синонімів:
1) 隐藏 (yǐncáng) – ховатися і 隐瞒 (yǐnmán) – приховувати. Об'єднує ці слова значення – «тримати в таємниці». Перше слово зазвичай вживається по відношенню до людей і предметів, тоді як друге використовується переважно по відношенню до абстрактних понять. Наприклад, 隐藏在幕后 (yǐncáng zài mùhòu) – сховатися за лаштунками, 隐 瞒缺点 (yǐnmán quēdiǎn) – приховувати недоліки.
2) 关上 (guānshān) – закривати, зачиняти і 锁上 (suǒshàng) – закривати, замкнути. Ці синоніми об'єднуються значенням – «закривати що-небудь відкрите», проте друге слово, так само як в українській мові слово «замкнути», означає «закривати на запор або на замок» [14, 141].
3) 胖 (pàng) – товстий, повний і 肥 (féi) – жирний, товстий. Загальне для цих слів значення – «наявність великої кількості жиру». Разом із тим кожне з них має додаткове значення: перше вживається в путунхуа тільки по відношенню до людей, а друге використовується лише стосовно тварин.
4) 按脉(ànmài) – перевіряти пульс і 号脉(hàomài) – перевіряти пульс (рахуючи удари).
5) 品质 (pǐnzhí) – якості, властивості (взагалі властиві людині) і 品德 (pǐndé) – моральні якості, моральність. Перше слово має більшу широту смислового значення, ніж друге.
6) 明白 (míngbái) – зрозуміти, усвідомити і 明确 (míngquè) –усвідомити, надати ясність. За свідченням Чжоу Цзумо, перше слово пов'язане з розумовою і чуттєвою діяльністю людини, тоді як друге обмежене лише сферою інтелектуальної діяльності і, отже, має менший смисловий діапазон.
7) 尊重 (zūnzhòng) – поважати, цінувати і 尊敬 (zūnjìng) – поважати, шанувати. Перший синонім вживається зі словами, що позначають і людей, і предмети, а другий використовується стосовно до людей і лише в поодиноких випадках застосовується по відношенню до предметів.
8) 事情(shìqíng) – справа, випадок, 事件(shìjiàn) – подія, інцидент і 事故(shìgù) – аварія, нещасний випадок. Найбільший семантичний обсяг має перше з цих слів, найменший – останнє.
9) 请求 (qǐngqiú) – просити і 恳求 (kěnqiú) – переконливо, вимагати.
10) 大 (dà) – великий, 巨大 (jùdà) – величезний і 庶大(shùdà) – колосальний. Ці лексичні одиниці, будучи об'єднані загальним значенням значної величини (розміру), в той же час висловлюють поступове наростання якісної ознаки.
11) 努力(nǔlì) – докладати зусиль, намагатися, 竭力(jiélì) – докласти всіх зусиль, всіма силами і 尽力(jìnlì) – віддати всі сили, напружити сили до межі, з усіх сил. Ці синоніми передають смислові відмінності, пов'язані з послідовним зростанням зусиль [11, 123].
Експресивно-стилістичним синонімам властиві диференційні ознаки синонімів, особливості яких пов'язані з конотативними експресивно-емоційно-оціночними відтінками. Призначення синонімів цього класу полягає в тому, щоб, крім основного предметного значення, передати суб'єктивну оцінку і разом з тим емоційно забарвити висловлювання. Вони, отже, виконують експресивно-розпізнавальну функцію. Дослідники лексичної синонімії звертають увагу на ту обставину, що у межах одного синонімічного ряду можна об'єднувати слова з позитивною і негативною оцінкою. Дійсно, таке порівняння руйнує синонімічний ряд, так як слово з позитивним емоційно-оцінним значенням і слово з негативною оцінкою є в системі мови швидше як антоніми, ніж як синоніми. Слова, які мають суб'єктивну оцінку, слід зіставляти із нейтральними словами, так як нерідко саме на тлі останніх виявляються конотативні відтінки (експресивні, емоційні, оціночні) [13, 167-169].
Розглянемо наступні приклади експресивно-стилістичних синонімів:
1) 可爱 (kě'ài) – улюблений, милий; 亲爱 (qīn'ài) – дорогий, любий; 亲密 (qīnmì) – близький, задушевний; 亲切 (qīnqiè) – близький. Загальне для цих слів значення – «почуття любові». Два останніх слова, крім того, передають додаткове значення душевної близькості.
2) 团结 (tuánjié) – згуртуватися, об'єднатися; 勾结 (gōujié) – знюхатися; 勾串 (gōuchuàn) – змовитися (в непристойних цілях). Перше слово відноситься до нейтральної лексики, другому і третьому властива негативна конотація.
3) 坚决 (jiānjué) – твердий, рішучий; 坚定(jiāndìng) – твердий, стійкий; 顽强 (wánqiáng) – наполегливий; 固执(gùzhí) – впертий, незговірливий; 顽固 (wángù) – впертий, твердолобий. Останні два слова містять негативну оцінку.
4) 风格 (fēnggé) – стиль; 风度 (fēngdù) – манера; 派 头(pàitóu) – звичка, замашка. Ці слова об'єднуються значенням – «характерний спосіб дії, особливості поведінки, які проявляються у зовнішніх прийомах». Перші два слова відносяться до нейтральної лексики, тоді як слово 派头 (pàitóu) – володіє додатковим емоційно-оціночним значенням, зазвичай вживається несхвально.
5) 方法(fāngfǎ) – прийом; 手段(shǒuduàn) – прийом, міра; 花招 (huāzhāo) – прийом, трюк, виверт; 挺俩 (tǐngliǎ) – прийом, хитрування, махінація; 诡计 (guǐjì) – прийом, каверза. Загальне значення цих синонімів – «спосіб здійснення дії». 方法 (fāngfǎ), а також в одному зі своїх значень 手段(shǒuduàn) є нейтрально-літературні слова.手段(shǒuduàn) у другому значенні містить емоційну оцінку і відповідає в українській мові словами «виверт, махінація».
6) 花招(huāzhāo) і 伎俩 (jìliǎng) мають конотативне емоційно-оцінне значення «хитромудрий, спритний прийом, нерідко застосовуваний в непристойних цілях». Негативне значення особливо яскраво проявляється в слові 诡计 (guǐjì) – прийом зловмисний, підступний, застосовуваний людьми, витонченими в підступи і махінаціях [13].
Призначення функціонально-стилістичних синонімів полягає в тому, щоб надати висловам стилістичного забарвлення, характерного для конкретної сфери спілкування, притаманного певному стилю мовлення. Вони виконують функцію розпізнання стилю. Розпізнавальні ознаки, які існують між синонімами цього класу, визначаються додатковими відтінками, пов'язаними із особливостями вживання слів [4, 125].
Для китайської мови дуже характерні пари синонімів, що виникли в результаті вживання в путунхуа запозичень з веньянь. У цих парах слова путунхуа співвіднесені з веньянізмами. Наприклад, 消灭 (xiāomiè) та 奸灭(jiānmiè) – знищувати; 埋藏 (máicáng) та 安葬 (ānzàng) – закопати, поховати; 办法 (bànfǎґ) та 措施 (cuòshī) – міра, подія; 思想 (sīxiǎng) та
思糸佳 (sīxìjiā) – думка. У наступних синонімічних парах перше слово відноситься до нейтральної лексики, а друге – до лексики розмовного стилю: 头 (tóu), 脑袋 (nǎodai) – голова; 前额 (qián'é), 脑门子 (nǎoménzi) – чоло; 顿腮颊 (dùnsāijiá), 腿帮子 (tuǐbāngzi) – щока [11, 130].
Порівняємо пари синонімів, утворені нейтрально-літературними словами і словами, що існують в китайському просторіччі: 最好 (zuìhǎo) – найкращий і 上好 (shànghǎo) –відмінний;很 (hěn) – дуже і 老大(lǎodà) – здорово;青年人 (qīngniánrén) – молодий чоловік і 小伙 子 (xiǎohuǒzi) – хлопець; 恐吓 (kǒnghè) – залякати і 吓毛 (xiàmáo) – застрахати. Іноді стильове забарвлення визначається тим, що один із синонімів відноситься до загальнонародної мови, тоді як інший сприймається як діалектизм (друге слово): 玩具 (wánjù), 玩儿 (wáner) – іграшки, дрібнички; 太阳 (tàiyáng), 日头 (rìtou) – сонце; 做 (zuò), 搞 (gǎo) – робити. Пари синонімів також виникають в зв'язку з тим, що поряд з нейтральним словом існує термінологічна назва. У цих парах міжстильове слово пов'язане з терміном: 肺摄 (fèishè) та 肺 结核 (fèijiéhé) – туберкульоз легенів; 扭伤(niǔshāng) та 脫位 (tuōwèi) – вивих; 牙床 (yáchuáng) та齿释 (chǐshì) – десна; 抽筋 (chōujīn) та痉挛 (jìngluán) – спазм, судома; 主米 (zhǔmǐ) та 玉蜀黍 (yùshǔshǔ) – кукурудза [7, 95-96].
В основу класифікації антонімів можуть бути покладені різні ознаки. Стосовно до лексичного складу китайської мови найбільш істотною слід визнати морфологічну класифікацію. Спроба такої класифікації вже зроблена в роботі Гао Цинци, присвяченій синонімам і антонімам китайської мови. У китайській мові антоніми поділяються на два класи: різнокореневі антоніми і антоніми однокореневі. Відмінності між словами цих класів засновані на способі вираження протиставлення і в той же час на особливостях їх морфологічної структури. А. Л. Семенас вважає, що поєднання типу 贵不贵 (guìbùguì) не можна вважати антонімами в китайській мові. Такої ж думки дотримується китайський лінгвіст Сунь Лянмін. З цим слід погодитися. Однак твердження про те, що «антонімічні пари можуть бути представлені тільки різнокореневими словами», суперечить фактам китайської мови, так як у ній є пари дієслів, які утворені від одного кореня і знаходяться між собою в антонімічних відношеннях [65].
Різнокореневі антоніми (власне лексичні) чисельно домінують у китайській мові. Цей клас антонімів утворює слова, в яких протиставлення виражається в значенні кореня без допомоги морфологічних засобів. З точки зору кількісно-складового змісту вони зазвичай бувають короткими і двоскладовими.
Односкладові антоніми: 冷 (lěng) – холодно / 热 (rè) – жарко; 远 (yuǎn) – далеко / 近 (jìn) – близько; 天 (tiān) – небо / 地 (dì) – земля; 生 (shēng) – життя / 死 (sǐ) – смерть; 长 (chǎng) – довгий / 短 (duǎn) – короткий; 大 (dà) – великий / 小 (xiǎo) – маленький; 高 (gāo) – високий / 低 (dī) – низький; 厚 (hòu) – товстий / 薄 (báo) – тонкий; 黑(hēi) – чорний / 白 (bái) – білий; 好 (hǎo) – добре / 坏 (huài) – погано; 多 (duō) – багато / 少 (shǎo) – мало;富 (fù) – багатий / 穷 (qióng) – бідний; 软 (ruǎn) – м'який / 硬 (yìng) – твердий.
Двоскладові антоніми: 快乐 (kuàilè) – радість / 痛苦 (tòngkǔ) – горе; 广阔 (guǎngkuò) – широкий / 狭窄 (xiázhǎi) –вузький; 干净 (gānjìng) – чистий / 肮脏 (āngzāng) – брудний; 稠密 (chóumì) – густий / 稀疏 (xīshū) – рідкий; 先进 (xiānjìn) – передовий / 落后 (luòhòu) – відсталий; 朋友 (péngyǒu) – друг / 敌人 (dírén) – ворог; 和平 (hépíng) – мир / 战争 (zhànzhēng) – війна;光 明 (guāngmíng) – світло / 黑暗 (hēi'àn) – темрява [4, 125].
Однокореневих антонімів (лексико-граматичних) більше, ніж різнокореневих. Антоніми цього класу мають один і той же корінь, але різні афікси. Протиставлення виражається саме афіксами. У китайській мові найважливішу роль в утворенні однокореневих афіксальних антонімів грають співвідносні та протилежні за своїм значенням суфікси. Ці суфікси утворюють результативно-спрямовані дієслова.
Розглянемо антонімічні пари даного типу: 跑上 (pǎoshàng) – вибігти / 跑下 (pǎoxià) – втекти; 飞 上 (fēishàng) – злетіти / 飞下 (fēixià) – приземлитися; 走进 (zǒujìn) – увійти / 走 出 (zǒuchū) – вийти; 搬进 (bānjìn) – внести / 搬出 (bānchū) – винести. Іноді в антонімічні відносини вступають складне слово і слово, утворене антонімічним префіксом, наприклад,
反 (fǎn)：革命 (gémìng) – революційний / 反革命 (fǎngémìng) – контрреволюційний [11, 67].
Об'єктивною передумовою виникнення у мові синонімів є невичерпна кількість ознак предмета, які можуть бути покладені в основу його найменування. Це можуть бути особливості його форми, призначення. Так, для українського слова «термос» (посудина, що оберігає від охолодження або нагрівання) є наступні китайські еквіваленти: 暖壶 (nuǎnhú) – теплий чайник, 暖瓶 (nuǎnpíng) – тепла пляшка, 热水瓶 (rèshuǐpíng) – пляшка з гарячою водою [53].
Джерела походження китайської синонімії неоднорідні, тому варто розглянути наступні:
1) створення синонімів з близьких за значенням компонентів, але з'єднаних у різному порядку. Наприклад, 展开(zhǎnkāi) – розгортати + відкривати = розкривати; 开展 (kāizhǎn) – відкривати + розгортати = розгортати. Однак таким способом створюється небагато синонімів. Набагато частіше вони утворюються на базі загального компонента шляхом приєднання до нього різних компонентів: 文法 (wénfǎ) та 语法 (yǔfǎ) – граматика. Приєднання до загальних основ різних афіксів. Наприклад, 运动家 (yùndòngjiā), 运动员 (yùndòngyuán), 运动者 (yùndòngzhě) – спортсмен. Тут суфікси 家，员，者передають значення особи.
2) запозичення при одночасному існуванні із споконвічними словами. Наприклад, 摩登 (módēng) від англ. modern і 时髦 (shímáo) – модний; 拷贝 (kǎobè) від англ. copy і副本 (fùběn) – копія; 马达 (mǎdá) і 发动机 (fādòngjī) – двигун; 巴士 (bāshì) від англ. bus і 公共汽车 (gōnggòng qìchē) – автобус; 模特儿 (mótèer) від англ. model і表演时装的女工 (biǎoyǎn shízhuāng de nugōng) – модель; 卡通 (kătōng) від англ. cartoon і动画片 (dònghuàpiān) – мультфільм.
3) створення двоскладового слова на базі односкладового і одночасне співіснування їх. Наприклад, 牙(yá) і 牙齿 (yáchǐ) – зуб; 耳(ěr) і 耳朵 (ěrduo) – вухо; 石(shí) і 石头 (shítou) – камінь; 树 (shù) і 树木 (shùmù) – дерево; 杯(bēi) і 杯子 (bēizi) – стакан; 母 (mǔ) і 母亲 (mǔqin) – мати [11].
4) слова замінюються в розмовно-побутовій мові синонімами просторічного або діалектного характеру. Діалектні слова, місцеві назви: кукурудза в загальнонаціональній мові – 玉米 (yùmǐ), на півночі та сході країни – 包米 (bāomǐ), у Сичуані – 包谷 (bāogǔ), у південній частині провінції Фуцзянь – 金豆 (jīndòu). Існування даної групи синонімів пояснюється тим, що номінація відбувалася в різних районах Китаю.
5) синоніми з'являються в мові в зв'язку з проникненням запозичених слів, близьких або ідентичних за значенням. Різні способи запозичення одного і того ж поняття: а) фонетичний, б) калькування, в) фонетико-семантичний [13, 169-170].
Розглянемо приклади фонетичного способу запозичення: 吉他 (jítā) – гітара; 木乃伊 (mùnǎiyī) – мумія; 雷达 (léidá) – радар; 麦克风 (màikèfēng) – мікрофон; 苏维埃 (sūwéi’āi) – рада;巧克力 (qiǎokèlì) – шоколад; 布拉吉 (bùlājī) – плаття; 荷尔蒙 (hè’ěrméng) – гормон. Останнім часом помітна тенденція витіснення фонетичних запозичень кальками. Наприклад, 德律风 (délǜfēng) – телефон вже витіснено його синонімом 电话 (diànhuà) [41].
Розглянемо приклади семантичного способу запозичення (калькування): 扩音机 (kuòyīnjī) – підсилювач звуку; 连衣裙 (liányīqún) – плаття; 生命质量 (shēngmìng zhìliàng) – якість життя; 激素 (jīsù) – гормон; 不动产 (bùdòngchǎn) – нерухомість; 电子流 (diànzǐliú) – потік електронів; 国际法 (guójìfǎ) – міжнародне право.
Розглянемо приклади фонетечно-семантичного способу запозичення: 摩托车(mótuōchē) – мотоцикл (摩托 (mó tuō) – фонозапис, 车 (chē) – повозка); 喇嘛教 (lǎmajiaò) – ламаїзм (喇嘛 (lǎ ma) – фонозапис, 教 (jiaò) – релігія); 沙文主义 (shāwénzhǔyì) – шовінізм (沙文 (shāwén) – фонозапис,
主义 (zhǔyì) – доктрина); 芭蕾舞 (bāleǐwǔ) – балет (芭蕾 (bā leǐ) – фонозапис, 舞 (wǔ) – танець) [32, 54].
Терміни у сучасній китайській мові, в своїй переважній більшості, є власне китайськими словами. Разом з тим, деяке число термінів являють собою іншомовні запозичення. Запозичена лексика (外来语wàiláiyǔ) – це одне із проявів лінгвістичних контактів, взаємодії окремих мов. Всі запозичення поділяються на фонетичні й семантичні. Фонетичних запозичень у китайській мові небагато. За даними китайських лінгвістів із санскриту запозичено близько 200 слів, із тибетської, маньчжурської, монгольської мов, а також із західних мов запозичено близько 900 слів. Найбільша кількість звукових запозичень припадає на спеціальну науково-технічну термінологію: 海洛因 (hǎiluòyīn) – героїн (нім.); 卢布 (lúbù) – рубль (рос.) [19, 171].
Семантичні запозичення (калька), що виникли в результаті перекладу на китайську мову іноземних слів – особливий вид перекладу, при якому в мові з'являються нові слова. Семантичні запозичення на відміну від фонетичних запозичень складаються з китайських лексичних елементів. Вони передають нові поняття, взяті з іноземних мов, і з точки зору джерела появи їх слід вважати іншомовними запозиченнями. За своєю структурою терміни-кальки, існуючі в китайській мові, незмінно являють собою багатоскладові слова. Вони поділяються на власне кальки і напівкальки. Терміни-кальки: 重水 (zhòngshuǐ) – важка вода. Терміни-напівкальки: 坦克车 (tǎnkèchē) – танк; 拖拉机 (tuōlājī) – трактор. У напівкальках один із компонентів (车(chē), 机 (jī)) являє собою семантично значущу морфему, що розкриває зміст терміна, тоді як інша частина передає його звучання. У китайській мові в сфері науково-технічної термінології зустрічається досить багато запозичень з японської мови. Однак ці терміни не можна віднести ні до фонетичних, ні до семантичних запозичень. Ці терміни склалися в японській мові з китайських лексичних елементів і нічим не відрізняються від власне китайських слів. Запозичення такого роду називають вторинними запозиченнями. Наприклад, економічні терміни: 保险 (bǎoxiǎn) – страхувати, 消费 (xiāofèi) – споживати; логічні терміни: 概念 (gàiniàn) – поняття, 前提 (qiántí) – посилка [16, 112].
Також існує інтернаціональна лексика 国际语汇(guójì yǔhuì), яка зазвичай являє собою греко – латинські лексичні елементи. Вони вживаються в багатьох мовах і характеризуються подібністю звучання, а також смисловою спільністю. У китайській мові інтернаціоналізми в своїй більшості кальки (рідше – напівкальки). Інтернаціональних слів у формі фонетичних запозичень зовсім небагато. До інтернаціоналізмів можна віднести такі слова, як 阿司匹林 (āsīpīlín) – аспірин (медична назва);
卡特尔 (kǎtèěr) – картель; 布尔什维克 (bù'ěrshéwéikè) – більшовики. Особливу групу становлять терміни – інтернаціоналізми, утворені за допомогою суфіксів та префіксів [18, 49].
Можливий семантичний розвиток слова. Наприклад, 斟酌 (zhēnzhuó) – обдумувати, зважувати та考虑 (kǎolǜ) – думати, міркувати. Початкове значення斟酌(zhēnzhuó) – розливати вино. Розливаючи вино, не можна налити повний бокал і не можна недолити, налити занадто мало. Звідси виникло переносне значення «зважувати», «враховувати».斟酌 (zhēnzhuó) та 考虑 (kǎolǜ) відрізняються за семантичним обсягом. Зазвичай斟酌 (zhēnzhuó) вживається в тих випадках, коли мова йде про невеликі події, а 考虑 (kǎolǜ) вживається в більш серйозній ситуації, стосовно важливих подій.
Лексичні антоніми виникають у мові як важливий засіб протиставлення понять. Антонімія, як і синонімія, – явище синхронне. Зміна в значенні слова може призвести до втрати антонімічних стосунків. Розвиток нових значень породжує нові антонімічні зв'язки між словами. Антонімія в мові представлена вужче, ніж синонімія: в антонімічні відносини вступають лише слова, співвідносні по якій-небудь ознаці – якісній, кількісній, тимчасовій, просторовій і приналежні до однієї категорії об'єктивної дійсності як взаємовиключні поняття. Існування антонімів характеризує можливість суперечливого сприйняття дійсності. Цим і пояснюється взаємозв'язок протиставлення контактних слів і понять. Протиставлення обумовлено підсвідомим розумінням наявності протилежностей. Якщо ми говоримо良好 (liánghǎo) – добро, значить, десь є і邪恶 (xié'è) – зло. Говорячи про 加速
(jiāsù) – прискорення, знаємо, що існує і 减速 (jiǎnsù) – уповільнення [26].
Поряд із загальномовними антонімами в антонімічні стосунки в певній ситуації можуть вступати слова, які в звичайному вживанні не мають протилежних значень. Протиставленість значень у таких слів створюється лише в індивідуальному використанні, тобто в спеціальному контексті. Це антоніми мовлення, або контекстуальні, тобто слова, що набувають антонімічних стосунків тільки в певному контексті. Контекстуальні антоніми тісно пов'язані з ознаками, властивими поняттям, вираженим загальномовними антонімами [50, 69].
Протилежність також може бути зумовлена приєднанням антонімічних префіксів, таких як 反 (fǎn), 非 (fēi), 抗 (kàng), 排 (pái), 逆 (nì), 防 (fáng) та інші. Розглянемо приклади використання антонімічних префіксів: 反人民 (fǎn rén mín) – антинародний; 反封建 (fǎn fēng jiàn) – антифеодальний; 反历史
主义 (fǎn lì shǐ zhǔ yì) – антиісторизм; 非正式 (fēizhèngshì) – неофіційний;
非正义 (fēizhèngyì) – несправедливий; 非人 (fēirén) – негуманний; 抗病毒剂 (kàngbìngdújì) – противірусний засіб; 抗癌 (kàng’ái) – протираковий; 抗日战争 (kàng rì zhàn zhēng) – антияпонська війна; 排日运动 (pái rì yùn dòng) – антияпонський рух; 排外 (pái wài) – антиіноземний; 排美 (pái měi) – антиамериканський; 逆气旋 (nì qì xuán) – антициклон; 逆辐射 (nì fú shè) – противипромінювання [48].
У антонімічні відносини зазвичай вступають слова із загальним значенням якості, кількості, а також слова, що позначають час і простір. У китайській мові найбільша кількість слів-антонімів припадає на частку прикметників. Далі йдуть дієслова. Серед іменників слів-антонімів порівняно небагато. Іноді пари антонімів утворюють також і прислівники. Не можуть вступати в антонімічні відносини числівники й більшість займенників. Антоніми потрібно відрізняти від лексичних одиниць, утворених способом словоскладання , які представляють собою слова антонімічного типу [32, 71].
Отже, в сучасній китайській мові існує багато синонімів та антонімів, що діляться на різні типи та класи. Доцільно підрозділити лексичні синоніми китайської мови на три класи: відтіночно-смислові, експресивно-стилістичні і функціонально-стилістичні. Антоніми поділяються на два класи: різнокореневі антоніми і антоніми однокореневі, односкладові та багатоскладові. У китайській мові існують такі джерела формування синонімії: запозичення, створення двоскладового слова на базі односкладового, створення синонімів із близьких за значенням компонентів, семантичний розвиток слова. Антоніми виникають в мові як важливий засіб протиставлення понять. Синоніми та антоніми є тими елементами мови, що додають їй колоритності, барвистості та неповторності.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 623; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!