Який препарат запропонує лікар хворому?

Дати обґрунтовану відповідь.

Виписати рецепти.

Задача ХІУ

У хворої 25 років гострий бронхіт, самостійно приймала препарат тетрацикліну гідрохлорид по 1 таблетці 3 рази на день протягом12-и днів. Після чого звернулася до лікаря-гастроентеролога зі скаргами на розлади роботи кишечника.

Яка причина даного ускладнення?

Дати характеристику даній групі препаратів.

Як можна було попередити вказану побічну дію препарату?

Виписати рецепт.

Лекція Y

ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ РІЗНИХ ГРУП

1. Протитуберкульозні засоби

2. Протиспірохетозні засоби

3. Противірусні засоби

4.Засоби для лікування хворих на трихомоноз

5. Протимікозні засоби

6. Протигельмінтні засоби

1. До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу. Комітет з лікування Міжнародної протитуберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:

1. Група А (найбільш ефективні) — ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти, рифампіцин.

2. Група В (ефективні) — стрептоміцин, етамбутол, канаміцин,
етіонамід, піразинамід, циклосерин.

3. Група С (найменш ефективні) — ПАСК, тіоацетазон.

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

— тривале лікування (18—24 місяці). Спочатку призначають комбінацію з трьох препаратів (2—3 місяці), потім з двох;

— преривесте лікування;

— короткотривалі курси лікування.

Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу.

Залежно від концентрації спричиняє бактеріостатичну або бактерицидну дію.

Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар'єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину.

Підлягає ацетилюванню. Виводиться нирками.

Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу.

Призначають всерединупо 0,3 г 2 рази на день або по 0,6 г 1 раз на день. У разі необхідності призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Побічні явища:

— нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення,
порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В₆);

— відчуття сухості у роті, нудота, блювання, закрепи.

Рифампіцин — антибіотик широкого спектра дії.

Спричиняє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у великих дозах і на грамнегативні.

Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко проникає через тканинні бар'єри, в тому числі й через ГЕБ.

Терапевтичний ефект триває 8-12 год.

Екскреція відбувається з жовчю, частково з сечею, бронхіальними та сльозовими залозами.

Застосовують для лікування всіх видів туберкульозу.

Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутрішньовенно.

Побічні явища:

— ураження функції печінки та підшлункової залози;

— диспепсичні явища;

— надає сечі, мокротинню та сльозовій рідині червоного забар
влення.

Не рекомендують призначати в перші 3 місяці вагітності.

Етамбутол — це синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція відбувається нирками.

Призначають при всіх формах туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні явища:— порушення зору (через 2—6 місяців лікування препаратом).

Піразинамід — один із найактивніших препаратів групи В, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) — це синтетичний протитуберкульозний препарат. Ефективний при застосуванні всередину. Призначають у дозі 3—4 г на одне приймання 3 рази на добу через 1/2—1 год. після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2% розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенно крапельно вводять 3% розчин натрію парааміносаліцилату.

Побічні явища:

— нудота, блювання, діарея;

— агранулоцитоз, тромбоцитопенія;

— алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

Стрептоміцину сульфат — антибіотик широкого спектра дії «Антибіотики-аміноглікозиди».

Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:

— суворо дотримуватися режиму дозування;

— для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніази дом піридоксин (вітамін B 1;

— при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний конт роль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спромож ність читати дрібний текст (газети), щоб виявити побічні явища на
ранній стадії і повідомити лікаря;

— розчин натрію пара-аміносаліцилату вводять внутрішньо венно під ретельним наглядом лікаря.

Протитуберкульозні засоби

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Ізоніазид (Isoniazidum)	Порошок; таблетки по 0,1; 0,2 і 0,3; 10% розчини в ампулах по 5 мл	Всередину по 0,3 2 рази на день або 0,6 1 раз на день; внутріш-ньовенно крапельно — 0,01- 0,015 г/кг
Рифампіцин (Rifampicinum)	Капсули по 0,05 і 0,15; ампули по 0,15 г (розчи-няють перед застосуван-ням)	Всередину по 0,45 зранку до іди
Етамбутол ( Ethambutolum)	Таблетки по 0,1; 0,2 і 0,4 г	Всередину по 0,025 г/кг за 1-2 приймання
Натрію парааміноса-ліцилат ( Natrii paraami - nosalicylas )	Порошок; таблетки по 0,5; таблетки, розчинні в кишках, по 0,5; гранули (2,0 препара-ту в 6,0 гра-нул); флакони по 250 і 500 мл 3% розчи-ну	Всередину по 3,0—4,0 після їди з молоком або лужною водою за 3 приймання; 3% розчин внутрішньо-венно краплинно

Протиспірохетозні засоби.

Для лікування всіх стадій сифілісу призначають антибіотики групи пеніциліну, як короткої дії (бензилпеніциліну натрієву або калієву сіль), так і пролонговані препарати (новокаїнову сіль бензилпеніциліну, біциліни). Бензилпеніцилін спричиняє швидку і виразну трепонемоцидну дію.

Призначають препарати курсами, тривалість яких визначається формою і стадіями захворювання.

У разі непереносимості бензилпеніциліну для лікування застосовують інші антибіотики — це фалоридин, еритроміцин, азитроміцин (сумамед).

Для лікування різних форм сифілісу в комбінації з пеніцилінами призначають препарати вісмуту.

До них відносять бійохінол і бісмоверол. На відміну від антибіотиків препарати вісмуту пригнічують лише збудника сифілісу.

Терапевтичний ефект препаратів вісмуту розвивається повільно. З травного каналу вони не всмоктуються, тому їх вводять внут рішньом'язово. Екскреція відбувається нирками.

Побічні явища:

— стоматит, гінгівіт;

— коліт, діарея;

— темна облямівка (смуга) по краю ясен.

При застосуванні препаратів необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота, функцією нирок та печінки.

Протиспірохетозні засоби

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Бійохінол (Biiochinolum)	Флакони по 100 мл	Внутрішньом'язово 2 мл 1 раз на 2—3 дні
Бісмоверол (Bismoverolum)	Флакони по 100 мл	Внутрішкьом'язово 1,5 мл 2 рази на тиждень

3. Віруси — це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на
них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганізму неможливо.

Противірусні засоби — препарати з обмеженим спектром терапевтичної дії. Найбільшого ефекту можна досягти при їх застосуванні з профілактичною метою або місцево. Найбільше практичне значення мають засоби для профілактики та лікування грипу.

До них відносять: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон тощо), мідантан. Всі ці препарати захищають клітини людини від проникнення в них вірусу грипу.

Призначають їх у період хвороби, але тільки у перші 2 доби захворювання, для обмеження поширення вірусу в організмі і зменшення ускладнень захворювання, а також для індивідуальної та масової профілактики грипу під час епідемії.

Для лікування хворих на СН ІД призначають азидотимідин (зи довудин).

Фармакокінетика. Всі препарати, крім оксоліну призначають всередину. Із травного каналу вони добре всмоктуються у всі тканини і рідини. Виводяться нирками.

Оксолін призначають місцево або у вигляді мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа; у вигляді розчину, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 2 краплі 5—6 разів на добу; ефективний при герпетичних ураженнях.

Побічні явища:

— нудота, блювання, атаксія, галюцинації, психоз (ремантадин);

— диспептичні явища, висипка на шкірі, відчуття сухості в роті, тремтіння пальців (мідантан);

— чхання, підвищене виділення слизу (оксолін).

Інтерферони — глюкопротеїди, що виробляються клітинами макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Препарат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.

Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань розчин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на добу. При перших ознаках грипу краще застосовувати інгаляційно.

Існують противірусні препарати для лікування герпесу (ацик ловір, герпевір, ідоксуридин).

Противірусні засоби

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Мідантан (Midantanum)	Таблетки, вкриті обо-лонкою, по 0,1	Всередину по 0,1 2 рази на день
Ремантадин (Remantadinum)	Таблетки по 0,05	Всередину по 0,05—0,1 3 рази на день перші 5 діб захворювання
Оксолін (Охоііпит)	Порошок; 0,25; 0,5; 1; 2% та 3% мазь	У порожнину кон'юнктиви по 1—2 краплі 0,1—0,2% розчину або 0,25% мазь; для змащування слизової оболонки носа — 0,25—0,5% мазь; зовнішньо 1—3% мазь

4. Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне за
хворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву при статевих зносинах. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечівника і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення.

Для лікування використовують препарати метронідазол, трихомонацид тощо.

Метронідазол (трихопол, метрагіл) добре всмоктується з травного каналу, проникає у всі тканини, метаболізується в печінці, виводиться нирками.

Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій.

Застосовують для лікування трихомонозу. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.

Побічні явища:переважно нудота, головний біль, відчуття сухості або металевий присмак у роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (12%) може бути діарея, безсоння, слабість, стоматит, висипка.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год. до приймання препарату і протягом 48 год. після приймання останньої дози.

Не слід призначати метронідазол у період вагітності (особливо в І триместрі), лактації, а також дітям грудного віку.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосовують при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чоловіків. Призначають внутрішньо за схемою. Подібну дію спричиняють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 250; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!