Мізинської стоянки Хтис.до н.е.
Реконструкція палеолітичної
Оселі з каркасом із бивнів мамонта
В Україні в добу неоліту вищого рівня розвитку набула трипільська культура (V—III тисячоліття до н. е.). Її назва походить від села Трипілля біля Києва, де київський археолог В. Хвойка провів свої знамениті розкопки. Розвиток цієї культури тривав понад дві тисячі років і охоплював не лише новокам'яну, але й бронзову та залізну епохи.
Характерні особливості трипільської культури:
По-перше, трипільці вели господарство колективно, основним джерелом їх існування було хліборобство і скотарство. Не цурались вони мисливства й рибальства.
По-друге, поселення зводились на відкритих місцях, без оборонних споруд. Вони мали форму кола, середина залишалась порожньою й використовувалась як загін для худоби. Хати будувались каркасні, до 140 кв. м площею. Стіни розписувались яскравим орнаментом. Житло було поділене на окремі кімнати, що призначались для різних членів родини. Хату опалювали зведеною з глини піччю. У хаті могло проживати до 20 осіб, а поселення, за підрахунками етнографів, налічувало понад 500 осіб.
По-третє, трипільці жили великими родами, очолюваними жінками. Дослідження засвідчують, що суспільним устроєм у них був матріархат.
По-четверте, поряд із високою культурою землеробства і скотарства, у трипільців на той час існував великий інтерес до мистецтва. Значного поширення набуло виготовлення різних керамічних виробів побутового призначення, зокрема: горшків, мисок, глечиків, декоративної кераміки для прикраси житла. Ці вироби мали яскравий декоративний розпис і привабливий естетичний вигляд. Їхній художній рівень на той час був дуже високий.
|
|
|
По-п'яте, трипільці мали досить розвинуті релігійні вірування та поховальні обряди. Трипільська культура мала широку географію. Племена трипільців заселяли на той час Придніпров'я, особливо густо був заселений правий берег Дніпра, а також Придністров'я.
Вторгнення войовничих кочових племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію. Проте окремі елементи трипільської культури, а іноді й цілі її пласти були успадковані іншими народами, що проживали в Україні. Вони були збережені, переосмислені й розвинуті в культурі цих народів. Трипільська культура цікава не лише своєю географією, а й тим, що в ній виражено розквіт, вершину первісного землеробського мистецтва, багатого космогонічним та міфологічним змістом.
Пам’ятки трипільської культури
|
|
|
Наступним етапом формування культури східнослов'янських племен була скіфська культура (VI—II ст. до н. е.). З численних іранських племен найбільше культурних пам'яток залишили в Україні скіфи. Історично ця назва охоплювала багато місцевих племен південних районів Східної Європи. У південній Право- і Лівобережній Україні залишилась велика культурно-мистецька спадщина скіфської доби. Знайдено великі городища, оточені глибокими ровами або високими валами.
У виявлених багаточисельних високих курганах ховали скіфських царів, вельмож і воїнів. Розкопки показали, що в могилу з небіжчиком клали його зброю, коштовності й побутові речі, забитих коней і слуг. Скіфське мистецтво збагатило слов'янську культуру, зокрема — житлове будівництво. Відомий дослідник української культури М. Семчишин слушно вважає, що скіфське мистецтво було одним із джерел слов'янської культурної спадщини.
На культуру скіфів значно вплинули традиції античного світу, безпосередньо - міста-колонії на узбережжях Чорного і Азовського морів. У VI ст. до н. е. на колоніальних територіях виникають грецькі міста-поліси: Ольвія — на березі Буго-Дністровського лиману; Тирас - у гирлі Дністра; Пантикапей — на місці сучасної Керчі; в V ст. до н. е. було засновано місто Херсонес біля сучасного Севастополя.
|
|
|
У скіфському суспільстві утверджується рабовласництво, роз-вивається державність, виникає Скіфське царство, територія якого простяглась від Дунаю до Дону (VI—IV ст. до н. е.).
Коли до кордонів скіфської держави наблизились межі Римської імперії, скіфська культура зазнала істотного впливу римської. Наприклад, на лівому березі Дніпра біля м.Заліщики знайдено сліди укріплень римського імператора Траяна. З того часу, як римський легіонер вступив на землю скіфської держави, зав'язуються торговельні та культурні зв'язки між двома країнами. Це підтверджується археологічними знахідками скарбу римських монет в м.Київ, а також скляного посуду та емалі римського походження.
В історію скіфи ввійшли як вправні вершники, що мали досить могутню "варварську" державу і велику армію. Могутність скіфської держави підірвали перси, особливо знесилив їх похід царя Дарія. Довершив розгром цієї імперії перський цар Антей та македонський цар Філіп — батько Олександра Македонського. Остаточно скіфська держава була знищена готами. Після цього скіфи розчинилися серед інших племен і були асимільовані ними.
|
|
|
Деякі вчені вважають, що скіфи були сміливими, хоробрими, здібними воїнами-вершниками, але поганими ремісниками. Їхні мистецькі твори виконувались переважно іноземними майстрами, зокрема грецькими.
Шедеврами скіфського мистецтва є малюнки на відомих вазах. Гайманової та Чортомлицької могили; гребінь із Солохи та пекторалі з Товстої могили. Художній вигляд мають скіфські кам'яні статуї із зображенням воїнів.
.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!