Наслідування як механізм освоєння діяльності.
Доведено, що емоційна близькість та позитивне емоційне підкріплення викликає у дитини прагнення бути в усьому схожою на значимого дорослого, виникає потреба в ідентифікації (В.С. Мухіна, З. Фрейд), що в значній мірі впливає як на поведінку дитини, так і на формування її особистості в цілому. Наслідування є також механізмом формування у дитини самосвідомості та самооцінки, оскільки імітуючи, аналізуючи дії інших, дитина пізнає не лише оточуючий світ, а й саму себе, свої можливості, будує своє бачення світу, включається до системи соціальних стосунків. Зазначені особливості наслідування в дитячому віці ставлять певні специфічні вимоги перед оточуючими, що полягають у сприянні розширенню, збільшенню творчих можливостей наслідування дітей в ході онтогенезу. Проте нез'ясованим залишається ще питання впливу наслідування на розвиток творчих здібностей та особливостей переходу від наслідувальної до творчої діяльності.
Наслідування як засіб оволодіннядіяльністю в дошкільному віці.
Здатність до наслідування є однієї з істотних у життєдіяльності людини. Вона відіграє велику роль у психосоціальному розвитку дитини. Що ж стосується біологічних властивостей організму і їхнього дозрівання, то вони, не будучи рушійною причиною розвитку, становлять його необхідну умову: не породжуючи яких-небудь нових психологічних утворень, вони на кожному віковому щаблі створюють специфічні передумови для засвоєння нових видів діяльності, виділення нових об'єктів орієнтування й придбання нового досвіду. Л. С. Виготський уважав наслідування джерелом виникнення всіх специфічно людських властивостей свідомості й видів діяльності. Це
|
|
|
найважливіше положення було розвинене в роботах А. В. Запорожця, С. Л. Новосьолової, Ф.И. Фрадкіної і ін., які показали нерозривний зв'язок наслідування дитини певного віку зі специфічною соціальною ситуацією
його розвитку: установили функції окремих видів наслідування, виявили
його споріднення з орієнтовно-дослідницькою діяльністю.
Наслідування сприяє соціальному розвитку дитини. На думку Г. Тарда
й Дж.М. Болдуіна, воно допомагає перейняти традиції й норми суспільства;
забезпечує "просочування" навколишнім середовищем на найперших етапах
онтогенезу. Наслідування розглядається як шлях формування особистості
дитини[22]. У психоаналізі ідентифікація дитини з батьками, що проявляється в наслідуванні їм, виступає як спосіб виникнення нових структур в особистості дитини. Наслідування іншій людині є спосіб пізнати цього іншого й одночасно сформувати знання про самого себе, свої можливості, у процесі наслідування в дитини виробляється довільна регуляція поведінки (Дж. М. Болдуин, А. Валлон).
|
|
|
Ж. Піаже й А. Валлон відзначають істотну роль наслідування в розвитку інтелекту дитини : репрезентативна здатність зізнається похідній від сенсомоторної імітації; наслідування дорослому розглядається як форма
мотивації, не пов'язана із задоволенням органічних потреб, як невичерпне
джерело ініціативи, нових знань і вмінь.
Вітчизняними психологами проаналізована роль наслідування для
первісного розуміння й освоєння дошкільником різних по складності й
ступеню узагальненості сторін людської діяльності й життя людини в
суспільстві. Дослідники підкреслюють, що наслідування бере участь у формуванні особистості дитини : ідентифікація -і механізм формування особистості (В. С. Мухіна); наслідування - механізм становлення суб'єктивності, внутрішнього світу людини (В. И. Слободчиков); глобальна наслідуваність – необхідний етап у розвитку особистісної позиції дитини (Е. В. Субботский). Експериментальні факти свідчать про наявність у тканині дитячих образів моторних елементів імітаційного характеру (Л. С. Виготський, Н. Н. Поддьяков і ін.) [22].
|
|
|
Наслідування дітей дошкільного віку позначається багатьма
психологами терміном "ідентифікація", тим самим підкреслюється інша спрямованість імітаційного процесу. Зміст наслідування в цей період розширюється й заглиблюється, виходить за рамки безпосереднього сприймання. Воно являє собою моделювання поведінки дорослого як представника певної статі, дорослого як професіонала, здійснюване в сюжетно-ролевій грі . Протягом дошкільного віку спостерігається динаміка
переходу від відбиття відносин дорослого до предметів до відбиття його
взаємозв'язків з іншими людьми, що також виконують певні суспільно- значимі функції, і, нарешті, до моделювання в діях внутрішніх підстав
поводження відображуваного дорослого[12]. Наслідування дитиною
одноліткові створює основи ориєнтації дитини не тільки в зовнішньому
об'єктивному світі, але й у власному суб'єктивному світі. За допомогою
наслідування будується образ іншої особи, заглиблюється його зміст, і
одночасно, будується й заглиблюється уявлення дитиною про самого себе [12].
За літературними даними, Обухова намічає генетично- послідовне
виділення нових аспектів образа іншої людини: партнер по практичній
взаємодії в раннім дитинстві; уособлення реально можливих досягнень у
|
|
|
різних видах практичної діяльності в середньому дошкільному віці;
індивідуальність сукупності рис характеру в старшому дошкільному віці ;
особистість у єдності інтелектуальних і моральних якостей в підлітковому
віцi [22]. Протягом дошкільного віку наслідування здобуває нових
якостей. Наслідувальні дії дитини-дошкільника використовуються як
узагальнений символ, їхнє здійснення має сенс не в самих цих діях, а в їхньому відношенні до більш громадського подання, наприклад, до нормативів поводження відповідноїстаті. Символічне моделювання, характерне для дитини більше молодшого віку, у дошкільному віці переростає з узагальнено-символічне моделювання [22].
Сказане, однак, не означає, що інші форми наслідування в
дошкільному віці зникають емоційне зараження, копіювання, символічне
моделювання продовжують існувати як у вигляді окремих самостійних
проявах, так і включаючись у більше високу форму складеними компонентами.
Знання про дитяче наслідування як своєрідну форму орієнтування у світі специфічно людських видів діяльності, способів спілкування й особистісних якостей шляхом уподібнення, моделювання їх у власній діяльності розвиває висунуте вітчизняними психологами принципове положення про наслідування як шляхи культурногорозвитку дитини [22].
Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що зміна
змісту наслідування перебуває в закономірному зв'язку зі зміною типу провідної діяльності в розвитку дитини. Зазначені зміни сконцентровані на
самих початкових етапах становлення нової провідної діяльності і являють
собою орієнтовний етап у її розвитку.
2. Основні види наслідування. Форми та функції наслідування в онтогенезі.
Основні види наслідування
Існує три варіанти здійснення наслідування зразку.
* Відповідно інструкції. Цей вид наслідування використовується в офіційних групах. Наприклад, у військових та міліційних підрозділах.
* Завдяки домовленості між особами. Цей варіант наслідування може виявитися у процесі виробничих відносин, якщо досвід роботи та ділові відношення певної бригади стають об'єктом вивчення та розповсюдження. Люди, які переймають досвід, роблять це за допомогою наслідування.
* Стихійно. У цьому випадку імітують поведінку, прийоми розумової діяльності, стиль спілкування відомої людини, авторитетної особи чи колективу.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!