Акт ревізії, його структура і зміст.
Керівник ревізійної групи складає загальний акт ревізії як документ про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.
Акт складається з двох частин: загальна (вступ) і результативна. У загальній (вступній) частині вказуються: повна назва цього документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, № наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства) з визначенням терміну їх роботи за ревізований період; дані про попередню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути вказані розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами. Вступна частина закінчується стереотипною фразою «Ревізією встановлено:».
Результативна частина акта ревізії являє собою систематизований перелік виявлених у ході ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.
Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за розділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів — за основними напрямами контролю по цьому розділу.
Таким чином, у результативній частині акта можуть бути виділені такі розділи:
|
|
|
І. Грошові кошти.
ІІ. Розрахункові операції.
ІІІ. Основні засоби, нематеріальні активи.
ІV. Товарно-матеріальні цінності.
V. Виробництво і реалізація.
VІ. Витрати, собівартість.
VІI. Фінансові результати, фонди, резерви.
VIII. Капітальні вкладення.
IX. Бухгалтерський облік і звітність.
X. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.
XI. Додатки до акта.
Треба зауважити, що структура акта ревізії нормативно не регламентована.
Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:
а) до акта ревізії повинні включатися тільки перевірені документально обґрунтовані факти порушень;
б) факти порушень мають викладатися чітко, ясно, доступно для розуміння;
в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, треба стисло викласти суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатки до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);
г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;
д) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами типу «антидержавна політика», «крадіжки», «розбазарювання коштів», «злочинець», «шахрай», «привласнив державне майно», «зловживання службовим становищем», «безвідповідальне ставлення», «безгосподарність» і т. п.
|
|
|
Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підписують: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ревізованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату про одержання акта.
При наявності заперечень або зауважень по акту ревізії (перевірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їх підписання подають з цього приводу пояснення чи заперечення. Ревізори повинні в 15-денний термін дати по цих документах письмовий висновок, який затверджується керівником контрольно-ревізійного відділу.
Використання результатів державного фінансового контролю.
«Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 8 Оприлюднення результатів державного фінансового контролю»
Під результатами державного фінансового контролю розуміють результати діяльності суб'єктів державного фінансового контролю з виконання ними завдань щодо забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують обов'язкове оприлюднення результатів державного фінансового контролю із врахуванням необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, установлених законодавством.
|
|
|
Порядок оприлюднення результатів державного фінансового контролю розробляється кожним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади самостійно з дотриманням норм даного Стандарту та відповідно до чинного законодавства.Суб'єкти ДФК під час оприлюднення результатів державного фінансового контролю за погодженням із ініціаторами контрольних заходів можуть використовувати такі форми висвітлення інформації:
- випуск і поширення інформаційних та довідкових збірників (спеціальних бюлетенів), журналів, оглядів, прес-релізів, експрес-інформації;
- опублікування нормативно-правових актів в офіційних виданнях та базах законодавства;
- проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівниками суб'єктів державного фінансового контролю для вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;
|
|
|
- публікації виступів керівників або інших відповідальних працівників суб'єктів ДФК у засобах масової інформації;
- проведення тематичних теле- і радіопередач з питань діяльності суб'єктів ДФК;
- функціонування власних веб - сторінок в Інтернеті;
- інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечить чинному законодавству.
Публічність та прозорість діяльності суб'єктів ДФК забезпечується шляхом налагодження зв'язків із громадськістю, шляхом розгляду й надання на звернення (запити, скарги, заяви) громадян письмової або усної інформації за погодженням з ініціаторами контрольних заходів Службові особи суб'єктів ДФК мають дотримуватись встановлених вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, конфіденційної, таємної, службової інформації та іншої інформації, обмеження щодо розголошення якої установлені суб'єктом господарювання у межах, визначених законодавством, а також установлених термінів її нерозголошення.
Обмеження доступу до службової інформації суб'єктів ДФК встановлюються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відповідно до законодавства, внутрішніх нормативно-правових документів.
ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ІНФОРМАЦІЇ
Основна вимога до інформації – корисність (для прийняття рішень різними групами користувачів).
Для того, щоб бути корисною, інформація повинна відповідати певним характеристикам:
Доступність (зрозумілість) - інформація має бути доступною і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.
1. Доречність- інформація має бути доречною і надавати можливість вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити і відкоригувати оцінки, зроблені у минулому.
Для цього вона має відповідати таким вимогам, як:
Суттєвість - інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неправильна оцінка може вплинути на економічні рішення користувачів
Своєчасність - вся значуща інформація повинна бути вчасно включена до фінансового звіту, у протилежному випадку вона перестає відображати реальний стан речей.
Можливість використання для прогнозу.
2. Достовірність (надійність)-інформація, яка не містить суттєвих помилок або пристрасних оцінок та правдиво відображає господарську діяльність.
3. Повнота- повне висвітлення діяльності, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій і подій, які можуть вплинути на рішення користувачів.
4. Правдивість . Передбачає застосування принципів обліку:1)Автономності 2)Періодичності 3)Безперервності діяльності 4)Нарахування та відповідності 5)Єдиного гоошового вимірювача 6)Послідовності 7)Повного висвітлення
5. Превалювання суті над формою- операції та події повинні надаватися у звітності відповідно до їх економічної суті, а не тільки виходячи з юридичної форми
6. Нейтральність- інформація не повинна містити пристрасних оцінок, тобто не повинна надаватися вибірково, з метою досягнення певного результату
7. Обачність- обумовлена невизначеність будь- яких подій і полягає здебільшого у обліку потенційних збитків, а не потенційних прибутків
8. Зіставність -характеризує можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди, а також різних підприємств.
Якісні характеристики інформації повинні знаходитися в оптимальному сполученні.У цьому проявляється професіоналізм бухгалтера
Слід пам'ятати, що дотримання всіх вимог до якості інформації повинно узгоджуватись з обмеженням затрати/вигоди .Вигода від отриманої інформації повинна бути більше затрат на її отримання .
РОЗКРИТТЯ ТА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ.
Генерування інформації в системі обліку та її контролю передбачає оприлюднення інформації і надання інформації.
Оприлюднення - це поширення інформації шляхом її публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань (Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 14)
Розкриття - це вимоги до надання інформації, яка є суттєвою для користувачів цієї інформації або фінансової звітності.Основна вимога, яка має дотримуватись у процесі надання інформації, - зрозумілість.Зрозумілість інформації забезпечується спеціальними вимогами до її надання.Зрозумілість інформації фінансової звітності забезпечується вимогами до її розкриття, визначеними пп. 19-25 чинного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та положеннями, що регламентують порядок складання конкретних форм фінансової звітності"
19. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
- підприємство;
- дату звітності та звітний період;
- валюту звітності та одиницю її виміру;
- відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;
- облікову політику підприємства та її зміни;
- консолідацію фінансових звітів;
- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
- обмеження щодо володіння активами;
- участь у спільних підприємствах;
- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;
- переоцінку статей фінансових звітів;
- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
20. Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:
Ø назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
Ø короткий опис основної діяльності підприємства;
Ø назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
Ø середню кількість працівників підприємства протягом звітного періоду;
Ø дату затвердження звітності та орган управління підприємством, що її затвердив.
21. Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює.
22. У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.
23. Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності і методів обліку щодо окремих статей звітності.
24. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.
25. У примітках до фінансових звітів слід розкривати:
· Облікову політику підприємства.
· Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).
· Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
Важливим для фахівця у галузі фінансового контролю є поняття режиму доступу до інформації.
Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації, делегуючи його уповноваженим спеціальним органам.
За режимом доступу інформація поділяється на: 1.Відкриту інформацію;
2. Інформацію з обмеженим доступом.
Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:
ü Систематичної публікації в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках)
ü Поширення її засобами масової комунікації;
ü Безпосереднього надання її зацікавленим користувачам (громадськості, органам державного управління, юридичним особам)
Інформація з обмеженим доступом поділяється на:
конфіденційну - відомості, котрими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні або юридичні особи, які можуть поширювати ці відомості на свій розсуд і на встановлених ними умовах.
службову (професійну) таємницю – 1)узагальнений перелік відомостей, доступ до яких обмежений колом виконавців певних службових обов'язків, котрим розголошення цих відомостей заборонене; 2)відомості про особу, комерційну, професійну тощо діяльність клієнтів, отримані установами, їхніми службовцями та окремими фахівцями у процесі професійної діяльності, які не підлягають розголошенню, крім випадків, прямо передбачених законом. Наприклад, зобов'язані зберігати в таємниці отримані від клієнтів відомості банківські службовці, працівники організацій зв'язку, податкової служби, лікарі, страхові агенти тощо. комерційну таємницю- це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінською, фінансовою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення якої може привести до економічних втрат.Державну таємницю — це таємна інформація, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України.
За порушення правового режиму доступу та розкриття інформації передбачено відповідальність згідно з статтями чинних кодексів:Кримінального кодексу України
Ст. 328. Розголошення державної таємниці Ст. 329. Втрата документів, що містять державну таємницю Ст. 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю державиСт. 232. Розголошення комерційної таємниці.Кодексом України про Адміністративні правопорушення
Ст. 212-2. Порушення законодавства про державну таємницю
Ст. 146 . Незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!