Вимоги, яким повинні відповідати правові акти прокурора.
документи прокурорського реагування складаються відповідно до певних вимог. У документах прокурорського реагування слід вказувати: а) ким допущено порушення закону; б) яке його положення порушено; в) в чому полягає порушення; г) що слід зробити для його усунення; д) у який термін порушення повинно бути усунуто. Посилаючись на положення закону, що порушено, прокурор називає його статтю (частину, пункт). Виклад порушення закону означає опис його фактичної сторони. Вказівка про те, що необхідно зробити посадовій особі чи органу для усунення порушення, дається у вигляді вимог. Термін усунення порушення визначається законом України «Про прокуратуру», стосовно до приписом він може бути конкретизований прокурором. Документ прокурорського реагування включає в себе: 1) вступну частину - прізвище, ініціали та посада особи або найменування органу, якому адресується документ, назва документа, дату і місце його винесення, а стосовно до постанови посаду, класний чин, прізвище, ініціали прокурора або його заступника; 2) описово-мотивувальну частину - джерело інформації про порушення закону, ким і яке його положення порушено, в чому полягає порушення, посилання на норму, якою керується прокурор; 3) заключну (резолютивну) частину-вказівка на те, що необхідно зробити для усунення порушення законів, причин порушення та сприяють йому умов (в протесті, приписі, поданні), відносно кого порушується дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, якому посадовій особі або органу документ направляється для розгляду або кому доручається розслідування кримінальної справи. У документі вказується також, що він підлягає обов'язковому розгляду у встановлений законом термін і про результати має бути повідомлено прокурора, роз'яснюється право на оскарження (в розпорядженні). Документ повинен бути підписаний прокурором (його заступником) із зазначенням посади, класного чину, прізвища та ініціалів. До документа можуть бути включені матеріали, що підтверджують викладені в ньому висновки та вимоги.
|
|
|
Вимоги, яким повинні відповідати прокурори і слідчі прокуратури. Порядок їх призначення.
Прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.
Прокурором регіональної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше трьох років.
Прокурором Генеральної прокуратури України може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше п’яти років. Ці вимоги не поширюються на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
|
|
|
Військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п’ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.
Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.
Керівник прокуратури за наслідками спеціальної перевірки, передбаченої антикорупційним законодавством, своїм наказом призначає кандидата на посаду прокурора не пізніше 30 днів з дня отримання подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Відмова прокурора від обвинувачення та її правові наслідки.
|
|
|
Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 КПК України, повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.
Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суці, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 162; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!