Людина, її права і свободи як вища соціальна цінність.
Найважливішим конституційним принципом є гуманізм правового статусу особистості, гарантованість її прав і свобод. Цей принцип міститься, насамперед, у таких конституційних положеннях: Конституція України (ст. 3) розглядає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпеку та недоторканність як найвищу соціальну цінність; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і напрямок діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є основним обов'язком держави, і всі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Конституційні права, свободи і обов'язки називають основними тому, що вони встановлюють найбільш важливі, істотні відносини і зв'язки між громадянином і державою. Тому цілком закономірно, що одним з перших розділів Конституції України є розд. 2 "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" (ст. 21 - 68). Перелік цих прав і свобод ширше в порівнянні з попередньою Конституцією, а їх вміст у переважній більшості більш об'ємно. До того ж права і свободи визнаються не лише за громадянами України, але й за іншими особами, які проживають на її території (іноземцями, особами без громадянства).
|
|
|
Інтереси захисту людини, її прав і свобод вимагають від держави активних дій і надання йому відповідних прав на випадок можливих порушень прав і свобод людини в повсякденному житті.
Людина, її права і свободи повинні захищатися державою за допомогою різноманітних норм матеріального і процесуального права, що й знайшло своє закріплення в подальших статтях Конституції (ст. 55, 56, 59-63).
Зміст основних принципів конституційного ладу України( принципи народного суверенітету, поділу влади, верховенства права та ін. ).
Народний суверенітет насамперед означає повновладдя народу, тобто володіння народом, який є єдиним джерелом влади, політичними та соціально-економічними засобами для реальної участі у здійсненні публічної, політичної влади (державної влади та місцевого самоврядування), в управлінні державними та суспільними справами. в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України.
|
|
|
Результати народного волевиявлення у визначених Конституцією та законами України формах безпосередньої демократії є обов'язковими. Важливою гарантією народного суверенітету є заборона узурпації державної влади (ч. 4 ст. 5 Конституції України), під якою слід розуміти захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб. Таким чином, народний суверенітет слід розглядати як природне право народу самостійно розпоряджатися своєю долею, створювати такий суспільний і конституційний лад, який відповідає його волі. За змістом народний суверенітет обмежується правами людини: «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина» (ст. 157 Конституції України). Здійснення народовладдя відбувається у двох формах: безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (безпосередня (пряма) і представницька демократія).
|
|
|
Принцип верховенства права передбачає:
- пов 'язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного (над позитивного) права);
- верховенство закону, що означає, по-перше, визнання за Конституцією України найвищої юридичної сили (ч. 2 ст. 8); по-друге, віднесення до предмета законодавчого регулювання найважливіших, визначальних суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 92); по-третє, панування закону, безумовне підпорядкування законові всіх членів суспільства та держави в цілому;
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 367; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!