Конституційнипй статус людини і громадянина як категор і я Конституц і йного права в Укра ї н і .
Поняття “правовий статус ” і “правове положення особи по суті співпадають. Поняття правового статусу особи складається з сукупності прав, законних інтересів і обов'язків особи, гарантій їх здійснення і захисту, а також місця людини в соціальній системі суспільства. В найзагальнішому вигляді правовий статус особи визначається як юридичне закріплення положення особи в державі і суспільстві.
Серед декількох видів правового статусу особи виділяють загальний або конституційний статус людини і громадянина.
Структура правового статусу особи складається з наступних елементів: а) статусні правові норми і правові відносини; б) суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки; в) громадянство; г) правові принципи і юридичні гарантії; д) законні інтереси; е) правосуб'єктність; же) юридична відповідальність.
Принципи правового статусу - це основні ідеї, які характеризують положення людини і громадянина в сучасному суспільстві. Конституція України розпочинає регламентацію правового статусу людини і громадянина із закріплення загальних його принципів, а також порядку їх практичного здійснення. Ці принципи проголошуються в статтях 21- 24 Конституції України:
А)Свободи людини(ст. 21)Б) Рівність людей у своїй гідності та правах(ст. 21)В) Невідчужуванність і напорушливість прав людини (22)Г) Грантованність прав, свобод і обов’язків людини і громадянина(22)Д) невичерпаність конституц. Переліку прав і свобод людини і громадянина(22)Е) Равність конституц.прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом (240Ж) Єдність прав людини та її обов’язків перед суспільством(ст. 23)
|
|
|
Перш за все, ст. 21 встановлює принцип свободи і рівності всіх людей в своїй гідності і правах, і проголошує, що має рацію і свободи людини є невідчужуваними і непорушними.
Рівність людей означає, що кожна людина рівна іншому в його політичному, економічному, моральному і правовому положенні, положенні його як особи в суспільстві і державі.
Рівноправність громадян передбачає:
а) рівність перед законом;
б) рівність прав жінки і чоловіка;
в) рівність громадян будь-якої національності.
рівність перед законом означає, що не може бути привілеїв або обмежень по ознаках раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконаннях, підлозі, етнічному і соціальному походженні, майновому положенні, місцю проживання, по мовних і інших ознаках.
В ст. 22 Основного Закону України був проголошений принцип, відповідно до якого права и свободи людини і громадянина, що закріплені в Конституції не є вичерпними. Вони гарантуються і не можуть бути скасовані, а при внесенні змін в діючі закони або ухваленні нових законів не допускається звуження їх змісту і обсягу. невичерпність і неможливість відміни прав і свобод передбачає: а) існуюче конституційне регулювання прав і свобод може бути розширено при внесенні змін і доповнень в Конституцію України; б) неприпустимість ухвалення конституційних законів, в яких передбачається відміна або обмеження прав і свобод людини і громадянина (ст. 157 Конституції України).
|
|
|
Єдність прав і свобод означає:
а) кожна людина одночасно має права і обов'язки;
б) багато конституційних прав мають і властивості обов'язку;
в) не існує прав без обов'язків, так само як і обов'язків без прав.
Важливим елементом правового статусу людини і громадянина є правосуб'єктність – здатність людини бути учасником правовідносин. Вона включає правоздатність (здатність суб'єкта мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки) і дієздатність (здатність суб'єктів своїми діями самостійно реалізовувати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки).
Громадянство в Україні:поняття і законодавче регулювання.
Громадянство України - це стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передбаченому Конституцією та законами України.
|
|
|
Принципи громадянства:
Єдине громадянство; запобігання виникнення випадків без громадянства; неможливість позбавлення громадян Укр. Його громадянства; право на зміну гром-ва і т.д.
Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, складає головний конституційно-правовий інститут - інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:
1. Конституція України.
2. Закон України «Про громадянство України» в редакції Закону від 18 січня 2001 р.
3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.
4. ЗУ «Про правовий статус закордонних Українців» від 4-го вересня 2004 року.
5. Підзаконні акти (наприклад, Указ Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 «Питання виконання Закону України «Про громадянство України»).
Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини1, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, і порядок їх вирішення.
|
|
|
міжнародно-правові норми з питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універсального і спеціального характеру. До них можна віднести:
а) Гаазьку Конвенцію, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 р.;
б) Статут ООН;
в) Загальну декларацію прав людини;
г) Конвенцію Ради Європи про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 6 травня 1963 р.;
д) Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р.;
e) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.;
е) Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р.;
ж) Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 р.;
з) Європейську Конвенцію про громадянство від 6 листопада 1997 р. та ін.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!