Підстави, умови та порядок припинення права власності на земельну ділянку. 14 страница

Тим не менш, для застосування цивільно-правової відповідальності є невиконання підприємствами, установами і організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геолого-знімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбачених правовими нормами обов'язків щодо приведення займаних ділянок землі у придатний стан для їх використання за призначенням за свій рахунок й у встановлений строк. У такому разі відповідно до ст.ст. 611, 1166, 1192 ЦК вони мають відшкодувати власнику чи землекористувачу заподіяну шкоду у розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначення розміру цієї шкоди, згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Самовільне заняття та забруднення земельних ділянок є самостійними видами відповідальності за земельно-правові порушення. При вирішенні питань про відшкодування власникам землі та землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним заняттям землі чи забрудненням земельних ділянок, слід враховувати те, що згідно з ст. 211 ЗК і ст.ст. 611, 1166 ЦК, така шкода має відшкодовуватися у повному обсязі.

Одним із видів правопорушень в галузі земельних відносин є пошкодження посівів і насаджень. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських земель та іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні, на користь землевласника чи землекористувача стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, що обчислюється за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури у господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, вартість обробітки землі тощо).

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, що виникла в результаті порушення земельного законодавства, зобов'язаний відшкодувати у в повному обсязі. Проте це загальне правило, з огляду на специфіку землі варто розглядати в двох основних аспектах: як об'єкта господарювання та об'єкта природного походження.

Зміст збитків, заподіяних в наслідок земельного правопорушення в результаті господарювання на землі, полягає у витратах, що особа, чиє право було порушено, зробила чи повинна була зробити для відновлення порушеного права (невикористані затрати власника земельної ділянки, що складають його збитки і підлягають відшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може діставати вияв у псуванні земель, втраті можливості її обробки та використання у визначених цілях. Під неодержаними доходами (упущеною вигодою), слід розуміти вартість продукції, що потерпілий одержав би зі своєї ділянки, якби його майнові права не були порушені. Таким чином, збитки складаються з вартості неодержаного врожаю. Причому це положення діє не тільки тоді, коли він ще не дозрів, а й тоді, коли на ділянці був проведений основний комплекс агротехнічних заходів.

Вартість врожаю може бути визначена, виходячи із середньої врожайності ушкоджених сільськогосподарських культур у цій місцевості. Власники земельних ділянок і землекористувачі можуть вимагати відшкодування затрат на відновлення родючості пошкоджених земель (внесення мінеральних і органічних добрив, вапнування ґрунтів тощо). У разі неправомірного заподіяння збитків врахування необхідної стадії вегетаційного розвитку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпілого про відшкодування вартості неодержаного врожаю — обґрунтованими.

У разі незаконного зайняття земельних ділянок у багатьох випадках заподіюються збитки не тільки знищенням посівів і насаджень, а й руйнуванням родючого ґрунтового шару. Через це сільськогосподарські виробники змушені нести відповідні витрати, пов'язані з відновленням родючості пошкоджених угідь (нанесення верхнього родючого шару, закладка більшого обсягу добрив тощо). При застосуванні заходів цивільно-правової відповідальності в подібних випадках слід керуватися нормами цивільного законодавства про повне відшкодування збитків.

При відшкодуванні шкоди, заподіяної землі як природному об'єкту та її ресурсам, відшкодування відбувається в натурі, що дістає вияв у відновленні колишнього стану земельної ділянки: у відновленні сприятливого фізичного стану її поверхні або відновленні якості ґрунту. Якщо, наприклад, неправомірно порушений сприятливий рельєф земельної ділянки, до правопорушника може бути пред'явлена вимога щодо відновлення колишнього стану земельної ділянки, що останній зобов'язаний ліквідувати власними коштами і засобами. Якщо псування земельної ділянки пов'язано з її захаращенням уламками будівельних матеріалів та іншими відходами виробництва, то вимога відновлення його колишнього стану може полягати в усуненні цих недоліків.

Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства вимагає також врахування особливостей земельних відносин, умов заподіяння шкоди та специфіки її змісту. Ці особливості зумовлюють необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, заподіяних землі як об'єкту природи. Тому відшкодування збитків, заподіяних псуванням земель, передбачається нормами цивільного законодавства, а порядок обчислення і визначення їх розміру — екологічним та земельним законодавством.

Відповідно до ст. 69 Закону "Про охорону навколишньої природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних у результаті псування землі як природного об'єкта, у деяких випадках застосовуються спеціальні методики. Зокрема, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Мінприроди України від 27 жовтня 1997 р. № 171. Вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм власності на них.

Згідно з п. 3.1 цієї Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого грунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (уже земель сільськогосподарського призначення).

У разі псування сільськогосподарських угідь власники землі і землекористувачі вправі вимагати відшкодування заподіяної ним шкоди в натурі, тобто реального відшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язані за вимогою землевласника власними засобами відновити попередній стан ушкоджених ділянок. Якщо з певної причини це неможливо, то допустимим є інший спосіб реального відшкодування шкоди — освоєння рівновеликої земельної ділянки замість зіпсованої. Такий спосіб відшкодування шкоди власникам земель і землекористувачам можливий за наявності вільних земель, придатних для сільськогосподарського освоєння.

В сучасний період реформування земельних відносин не можна залишити поза увагою питання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, що випливають з договірних відносин. Так, Законом "Про оренду землі" передбачена відповідальність за невиконання зобов'язань за договором оренди землі і порушення земельного законодавства сторонами договору. Згідно з ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

У свою чергу у ст. 27 Закону, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці фізичними і юридичними особами. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Орендодавець несе відповідальності за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків; відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору оренди землі. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

Відповідно до ст. 29 Закону "Про оренду землі" у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків. Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди земельної ділянки. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку.

92. Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відпо­відальності за правопорушення у земельних відносинах.

Дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, органі­зацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінар­них стягнень.

Зазначена відповідальність застосовується на підставі норм трудового законодавства за вчинені дисциплінарні проступки земельно-правового характеру. Вона настає за порушення особами трудових обов'язків, які стосуються земельних інтересів. Об'єктом дисциплінарних проступків у галузі земельного права є земельний правопорядок. Суб'єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи під­приємств, установ та організацій, до чиїх трудових обов'язків входить до­держання вимог земельно-правових норм.

Якщо внаслідок порушення норм земельного законодавства особами, винними в невиконанні трудових обов'язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх матеріальна відповідальність. Вона полягає в покладенні на працівників і посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку.

Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України - далі КЗпП. За певних умов застосовуються захо­ди відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств. У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Підставами їх застосу­вання є здійснення проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час роботи.

Дисциплінарна відповідальність може застосовуватися за пору­шення земельного законодавства лише до тих працівників, чиї трудові обов'язки входило дотримання земельно-правових норм. Об'єкт право­порушення тут подвійний: правила внутрішнього розпорядку і правила використання земель, для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідне співпадання дисциплінарного проступку і земельного правопорушення, тобто невиконання працівником трудового обов'язку одночасно має бути порушенням ним земельного правопорядку.

Правовий аналіз обов'язків власників землі та землекористувачів, закріплених у ЗК України, свідчить, що вони, як правило, звернені до юри­дичних осіб. Невиконання земельного обов'язку юридичною особою не може бути визнано дисциплінарним проступком працівника, що перебуває з ним у трудових відносинах. Тому ідеальна сукупність дисциплінарного проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв'язку з цим ЗК не вказує на існування дисциплінарної відповідальності за вчинення земельних правопорушень. Хоча дисциплінарна відповідальність може мати місце за порушення земельного законодавства, наприклад, якщо ведення земельно-кадастрової книги було покладено на агронома сільськогосподарського підприємства, а він не виконував цього обов'язку, чим порушив свої трудові обов'язки, і не виконав припис земельного зако­нодавства. Таким чином, дисциплінарна відповідальність являє собою за­стосування до учасників трудових відносин підприємств і їх посадових осіб, винних у здійсненні; дисциплінарних проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення дисциплінарних стягнень .

Дисциплінарна відповідальність як відповідальність особистісного ха­рактеру настає при порушенні умов праці, що не викликало матеріальних наслідків. Порушення норм земельного законодавства, норм статуту чи правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, внаслідок чого заподіяна матеріальна шкода, тягне матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність по суті є продовженням дисциплінарної відповідальності у випадках, коли порушенням трудових обов'язків заподіяна матеріальна шкода земельним ресурсам. Матеріальна відповідальність полягає в покладанні на працівників і посадових осіб, що вчинили винне протиправне діяння, внаслідок якого заподіяна матеріальна шкода чи порушені його майнові інтереси, обов'язку ком­пенсувати цю шкоду в натурі чи покрити заподіяні збитки. Такими особа­ми можуть бути члени колективних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподарських кооперативів, працівники і посадові особи дер­жавних чи інших підприємств - землевласників і землекористувачів.

Необхідно розрізняти відповідальність працівників організацій землекористувачів і відповідальність членів колективних чи кооператив­них підприємств - власників землі. Перша категорія - це робітники та службовці, що не побажали чи з інших причин не стали членами зазна­чених організацій. їхні трудові відносини з організаціями регулюються нормами трудового права. Але ці особи також повинні належним чином виконувати свої трудові обов'язки і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. У противному випадку ця категорія працівників може притягатися до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності на підставі норм трудового законодавства.

Відповідно до статуту колективного сільськогосподарського підприємства питання про притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності членів підприємства та осіб, які не є його членами, а пра­цюють за трудовими договорами, вирішується правлінням-підприємства чи загальними зборами членів колективу (зборами уповноважених). Отже, у подібних випадках дисциплінарна і матеріальна відповідальність, що застосовується на підставі статутів підприємств і відповідно до норм трудового законодавства, має внутрішній характер.

Об'єктом усіх дисциплінарних і матеріальних правопорушень в галузі земельного права є земельний устрій, встановлений земельним законо­давством. Порушення посадовими особами своїх трудових обов'язків без заподіяння матеріальної шкоди може викликати застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Якщо ж зазначеними правопорушен­нями заподіюється майнова шкода сільськогосподарським угіддям, може наставати не дисциплінарна, а матеріальна та адміністративна відповідальність.

Якщо порушення вчинені працівником організації чи членом колек­тивного сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарського кооперативу при виконанні ним своїх трудових обов'язків, то може на­ставати дисциплінарна чи матеріальна відповідальність відповідно до норм трудового і аграрного законодавства. При скоєнні порушень, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, органи державного контр­олю за використанням земель вправі вимагати припинення незаконних дій і дотримання вимог законодавства щодо раціонального використання земельних ресурсів.

93. Визначення та застосування спеціального виду юридичної відпо­відальності за порушення земельного законодавства.

Відомо, що земельне законодавство містить низку самостійних заходів впливу на правопорушників. Це дало підстави окремим авторам виділяти ще один вид юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства — земельно-правову. Втім, у літературі відсутня єдність щодо визначення найменування цього виду відповідальності. Так, Б.В. Єрофєєв називає його спеціальним видом відповідальності1, а І.Ф. Пан-кратов — земельно-правовим2.

Визначення та застосування спеціальної земельно-правової відповідальності за земельні правопорушення обґрунтовується наступним: земля як об'єкт природи має певну специфіку, відмінну від інших об'єктів матеріального світу, тому застосування загальної цивільно-правової відповідальності є недостатнім для забезпечення належного правового режиму її використання та охорони; основною метою законодавчого закріплення та практичного застосування спеціальних земельно-правових заходів є відновлення попереднього стану у земельних відносинах; спеціальні міри відповідальності проявляються не стільки у настанні несприятливих матеріальних наслідків, скільки у відшкодуванні витрат, завданих незаконним використанням земельної ділянки.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 116; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!