Фінансова звітність як основна складова інформаційного забезпечення економічного аналізу

Річна фінансова звітність складається на завершальній стадіїфінансового обліку. Вона включає шість типових форм, які заповнюються та подаються за встановленими адресами. Фінансова звітність включає:

Баланс підприємства(форма № 1 - форму і зміст регламентує П(С)БО 2). В ньому відображається фінансовий стан підприємства,його активи, власний капітал і зобов’язання на певну дату.

Звіт про фінансові результати (форма № 2 - форму і зміст регламентує П(С)БО3). В ньому відображаються доходи, витрати, прибутку і збитки підприємства.

Звіт про власний капітал (форма № 3 - форму і зміст регламентує П(С)БО 5). В ньому відображаються зміни у складі власного капіталу, напрямки розподілу чистого прибутку підприємства.

 Звіт про рух грошових коштів(форма № 4- форму і зміст регламентує П(С)БО 4.) В ньому відображається надходження і видаток грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльностей підприємства.

 Примітки до фінансової звітності ( форма № 5). Вони являють собою сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових зві­тів, а також іншу інформацію, роз­криття якої передбачено відповід­ними положеннями (стандартами) .

Додаток до річної фінансової звітності - Інформація за сегментами ( форма № 6 –форму і зміст регламентує П(С)БО 29). У додатку деталізуються дані підприємства, його – доходи, витрати, фінансові результати, активи, зобов’язання за звітними сегментами.

           Звітними сегментами є:

господарський сегмент, що відображає види продукції, способи її розповсюдження, характер виробництва, категорію покупців.

Географічний виробничий сегмент – відображає географічні регіони, в яких розміщено виробництво продукції, тобто за місцями здійснення діяльності

Географічний збутовий обирається за ознакою розташування основних ринків збуту та покупців продукції, тобто за географічними регіонами, в які реалізується ( в яких купують) продукцію підприємства.

До користувачів фінансових звітів належать існуючі та потенційні інвестори, працівники підприємства, кредитори, клієнти, уря­дові установи та громадськість. Інформаційні потреби основних споживачів фінансових звітів узагальнені в таблиці 1.37.

Таблиця 1.37

Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби

Користувачі звітності

Сфера інтересів

 

1	2
Інвестори	Здійснення прибуткових фінансових вкладень (здатність підприємства сплачувати дивіденди)
Працівники підприємства	Рівень оплати праці, збереження робочих місць, пенсійне забезпечення
Кредитори (банки)	Повернення кредиту та отримання відсот­ків
Постачальники та інші кредитори	Оплата рахунків за товари, роботи, послуги, продукцію
Замовники (клієнти)	Отримання необхідних товарів, робіт, послуг
Органи державного управління	Своєчасне та повне отримання податків, формування макроекономічних показників
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологію, тощо).

 

Фінансова звітність, складена згідно з П(С)БО, задовольняє загальні інформаційні потреби користувачів. Через це окремі групи користу­вачів можуть встановлювати додаткові вимоги до інформації. Наприк­лад, уряд країни може встановити додаткові звіти для визначення і контролю податків. У свою чергу керівництво підприємства визначає склад і зміст внутрішньої звітності, необхідної для планування, аналізу і прийняття рішень.

Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є подання інформації у спосіб, який забезпечує якісні характеристики фінансових звітів і дотримання основних принципів їх підготовки (рис.1.12.)

 

Рис. 1.12. Якісні характеристики та принципи подання інформації
у фінансових звітах

П(С)БО виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність, зіставність.

Дохідливість – це якість інформації, яка дає можливість користувачам однозначно тлумачити її значення за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Доречність характеризує здатність інформації впливати на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події. Вона визначається суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильний розрахунок можуть вплинути на рішення користувачів. У свою чер­гу, включення в звіт несуттєвої інформації може погіршити її зрозумілість.

Найдостовірніша інформація втрачає сенс, якщо вона надана корис­тувачам із запізненням. Тому фінансові звіти мають бути надані корис­тувачам своєчасно, в строки, що забезпечують їх ефективне викорис­тання.

Інформація, наведена у фінансових звітах, повинна не тільки відображувати результати минулої діяльності, а й бути корисною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів та інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та упереджених суджень.

Зіставність інформації характеризує можливість користувачів звіт­ності порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприє­мства та його позиції на ринку.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації поперед­нього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Обліковою політикою вважають певні принципи, основи, домовленості, прави­ла та практику, прийняті підприємством для складання та подання фінансо­вих звітів.

Фінансовазвітність підприємства формується з дотриманням певних принципів.

Принцип автономності підприємства передбачає розгляд підприємства як юридичної особи, яка відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Принцип безперервної діяльності передбачає оцінку активів, зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність три­ватиме далі. Припустимо, що підприємство збирається припинити свою діяльність (ліквідуватися). У процесі ліквідації воно має покрити усі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками). Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю за таких обставин втрачає доречність. Для достовірності звітності їх слід перео­цінити за ринковою вартістю.

Принцип історичної (фактичної) собівартості визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат передбачає визначення фінансових результатів шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Згідно з принципом повного висвітлення, фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. За цим принципом, звітність не обмежується балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але й містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та її зміну, а також додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, в примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності операції з пов’язаними сторонами, події, які відбу­лися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями тощо.

Принцип послідовності вимагає постійного, з року в рік, застосування підприємством обраної ним облікової політики. Зміна облікової політи­ки повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності увідповідності з П(С)БО 6.

Принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’я­зань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це означає, що збитки та зобов’язання слід відображувати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи та доходи – лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість слід списувати на витрати та вираховувати із загаль­ної суми дебіторської заборгованості в тому періоді, коли з’явилися сумніви щодо можливості її погашення. Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисне заниження оцінки активів та доходів чи завищення зобов’язань або витрат.

Згідно з принципом превалювання змісту над формою, операції на підприємстві повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише ви­ходячи з юридичної форми. Наприклад, реалізація продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Однак, якщо угода забезпечує по­дальше використання продавцем економічних вигод, втілених у проданому активі, відображення цієї операції як реалізації не забезпечить правдивого подання інформації про неї у фінансовій звітності.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Фінансова звітність може бути консолідованою і зведеною.

Консолідована фінансова звітність- звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів юридичної особи та її дочірних підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зведена фінансова звітність- звітність, яку складають органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства державної форми власності або органи, яким належить майно, комунальної форми власності.

Звітність відіграє велику роль, оскільки є важливим засобом інформації для визначення перспективності розвитку підприємства, його привабливості для акціонування. Саме на основі звітної інформації можна визначити фінансовий стан підприємства, джерела отриманого прибутку і напрями його розподілу, джерела формування основних і оборотних засобів, визначити зміни в структурі фінансових джерел і фактори, які їх зумовили. На основі звітних даних розраховуються показники ліквідності підприємства, його платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості та інші.

Крім того, її ви­користовують не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою отри­мання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей, а також на рівні держави в цілому. В цьому контексті ринкова економіка ви­суває серйозні вимоги до ефективності викорис­тання показників звітності підприємств та глибини їх аналізу.

Значення звітності полягає й у тому, що вона є джерелом інформації для різних користувачів, які потребують таку інформацію. Економічне середо­вище охоплює різні групи осіб, які повинні знати, або мають бажання отримати інформацію про діяльність підприємства. При цьому різні групи користувачів за­цікавлені в отриманні саме тієї інформації, яка задовольняє їх запити і є необхід­ною у кожному конкретному випадку.

Окрім інформаційного значення, звітність має й контрольне значення, оскільки дає можливість на основі відображених у ній показників контролювати правильність обчислення загальнообов'язкових податків, внесків та платежів, які підприємства повинні сплачувати до бюджету.

Контрольне значення звітності полягає також у тому, що вона дає можливість державним органам управління виявляти та припиняти діяльність підприємств, що ухиляються від оподаткування і не легалізують своєї діяльності. При неподанні звітів підприємство автоматично потрапляє до переліку порушник діючого законодавства і до такого підприємства застосовують процедури щодо з'ясування усіх обставин його діяльності (юридична та фактична адреса фірми, склад засновників, керівників, банківські установи, у яких підприємством відкриті рахунки, прізвища осіб, уповноважених ставити підписи на банківських документах і т.д.).Отже, поряд з іншими заходами, які дають змогу викривати нелегально працюючі підприємства, звітність також слугує одним із способів виявлення припинення діяльності таких фірм.

Отже, звітність дає можливість не лише узагальнювати та накопичувати інформацію про окремі показники, вона слугує дієвим засобом контролю за правильністю обчислення встановлених державою податків, внесків та платежів своєчасним здійсненням розрахунків підприємств за нарахованими на основі звітів зобов'язаннями.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Статья I. Назвіть основні етапи проведення аналітичної роботи на підприємстві.

Статья II. Дайте визначення інформації, яка використовується в економічному аналізі.

Статья III. У чому полягає перевірка достовірності інформаційної бази? Назвіть основні вимоги до її формування.

Статья IV. Як здійснюється систематизація і узагальнення результатів аналізу?

 

 

Частина ІІ.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 471; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!