Питання для самоконтролю та самоперевірки
Навчальна дисципліна
«ЛІТЕРАТУРНИЙ СТИЛЬ»
(за кредитно-модульною системою)
Викладач: доц. Павлик Н.В.
Навчальний модуль
«Літетатурний стиль»
КРЕДИТ 1
Змістовий модуль № 1
Основні поняття загальної стилістики.
Стилі і форми мови
Змістовий модуль № 2
Лексична стилістика.
Характеристика лексико-стилістичних засобів
Української мови
Змістовий модуль № 1
Тема 1. Основні поняття загальної стилістики. Стилі і форми мови
Навчальні цілі:
1 – подати стилістичну систему української мови у її довершеній, поліфункціональній формі;
2 – домогтися оволодіння стилістичними нормами української мов;
3 – дослідити й зіставити виражальні й експресивні можливості мовних засобів української мови; навчитися доцільно використовувати їх, ураховуючи конкретну ситуацію спілкування;
4 – виробити чуття естетики мовлення, вміння працювати над своїм словом і стежити за мовленням інших.
Студент повинен знати:
– основні поняття і категорії загальної стилістики;
– головні критерії класифікації функціональних стилів;
– основні етапи формування, становлення і розвитку функціональних стилів української літературної мови в різних сферах спілкування;
повинен уміти:
– описувати у формі загальної стилістики шляхом визначення маркованих і нейтральних мовних засобів, емоційно та експресивно забарвлених елементів тексти, що належать до різних функціональних стилів української мови;
|
|
|
– виявляти паралельні процеси і тенденції розвитку стилістичної системи;
– враховувати взаємозв’язки двох форм мови – писемної та усної, виявляти книжні та розмовні елементи;
– редагувати тексти, виявляти і виправляти відхилення від стилістичних норм.
Методичні вказівки щодо роботи з модулем
Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь в обговоренні питань під час практичних занять, написання реферату – ІНДЗ (до всього курсу – 17 балів), самостійну роботу над окремими питаннями теми, модульний контроль у формі тестування.
Рейтингова оцінка засвоєння студентами навчання навчального матеріалу:
| Поточний контроль | Самостійна робота | ІНДЗ | Модульний контроль | Усього |
| 24 | 18 | 17 | 41 | 100 |
Практичне заняття № 1 (6 год.)
Тема.
Основні стильові різновиди писемної й усної форм української мови
Питання для обговорення
1. Писемна й усна форми сучасної української літературної мови.
2. Особливості формування стилістичної системи української мови.
3. Стилі мови: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, конфесійний, розмовний, епістолярний.
|
|
|
4. Поняття про колоритно-стильові різновиди літературної мови: урочистий, офіційний, ввічливий, фамільярний, жартівливий, інтимно-ласкавий тощо.
Література
1. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – 254 с.
2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 368 с.
3. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.
4. Мацько Л. Стилістика української мови: Програма для філологічних факультетів вищих навчальних закладів України // Дивослово. – 2002. – №9. – С. 50–57.
5. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наук. думка, 1976. – 288 с.
6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.
7. Сопоставительное исследование русского и украинского языков. – К.: Вища шк., 1980. – 203 с.
8. Статистичні параметри стилів. – К.: Наук. думка, 1967. – 260 с.
9. Стилистика и литературное редактирование: Учебник / Под ред. В.И.Максимова. – М.: Гардарики, 2007. – 653 с.
10. Стиль і час: Хрестоматія. – К.: Наук. думка, 1983. – 249 с.
11. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 588 с.
|
|
|
12. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. – К.: Рад. шк., 1962. – 495 с.
Домашнє завдання
Використовуючи «Словник лінгвістичних термінів» (Ганич Д.І., Олійник І.С., К.,1985), законспектувати такі словникові статті: мова, норма (мовна), стиль, функції мови.
Методичні вказівки для студентів
Стиль (від латин. stilus – паличка для письма) літературної мови – різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах.
Кожний стиль має:
1) сферу поширення і вживання (коло мовців);
2) функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
3) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику,фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).
Для виділення стилів мовлення важливе значення належить формам мови – усній та писемній, розмовній і книжній. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим – переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.
|
|
|
Структура текстів різних стилів неоднакова: якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших – переважно монолог.
У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди –підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.
Поряд із функціональними стилями, враховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.
Розмовний стиль. Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побуті, у сім'ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.
Розмовний стиль поділяється на два підстилі:
а) розмовно-побутовий; б) розмовно-офіційний.
Типові форми мовлення – усні діалоги та полілоги.
Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.
Основне призначення:
— інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми;
— активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;
— пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.
Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:
а) стиль ЗМІ – засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо);
б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);
в) есе (короткі нариси вишуканої форми);
г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).
Художній стиль. Цей найбільший і найпотужніший стиль можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій.
Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.
За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:
а) епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);
б) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);
в) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
г) комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
Науковий стиль. Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.
Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.
Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:
а) власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;
б) науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного, викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;
в) науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання елементів емоційності.
Епістолярний стиль. Сфера використання – приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад, художньої літератури, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листи до сина» Ф. Честерфілда та ін.).
Упродовж століть він, як і всі зазначені вище стилі, зазнавав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним, скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань увічливості тощо.
Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія та церква.
Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється (реалізується) в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).
Офіційно-діловий стиль.У ст. 11 Закону «Про мови в Українській РСР» записано: «Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова».
Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; відзначається найвищою мірою книжності.
Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі: законодавчий; дипломатичний; юридичний; адміністративно-канцелярський.
Робота в аудиторії
1. Визначіть, до якого стилю чи стильового різновиду належать ці тексти. Вкажіть їх характерні стильові ознаки.
I. Час від часу на поверхні землі, у пробах повітря знаходили найдрібніші скловидні краплини. Встановлено: то – космічна речовина, рештки метеоритів, що згоріли. Ці часточки добре зберігаються у шарах Антарктичного та Гренландського льодовиків. Ці часточки інтенсивно вивчають за даними, одержаними з проб льоду різного віку, досліджують також змінюваність їх потоків у часі.
II. Національна свідомість, що є одним із найпереконливіших доказів справжнього духовного поступу, виростає на ґрунті знання минулого. Лише спільна історична пам’ять дає підстави вважатися народом.
Звернення до своєї сивої давнини, її осмислення в проекції на сучасне та майбутнє – успадкована жага неперебутності, “інстинкт” самозбереження й самовідтворення (С.Андрусів).
III. Дротяне кільце радіуса R знаходиться в постійному однорідному магнітному полі з індукцією В, перпендикулюрною площині кільця. Центр сполучено з його обводом двома дротинками. Опір одиниці довжини дротинки дорівнює у. Магнітні поля індукційних струмів малі порівняно з зовнішнім магнітним полем.
IV. – Тату, не кажіть “потилиця”, а кажіть “затилок”.
- Добре, добре тебе, синку, в школі навчили! А як по-вченому гній?
- Гноятус!
- А вила?
- Вилатус!
- От як гарно вивчився! Відтепер не будеш чухати затилок, а братимеш вилатус, ними гноятус та вйо на возатус! Вчись та розуму не провчи! Бо забудеш скоро, як і батька рідного звати (Н.тв.).
V.Стаття 8. Захист мов.
Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі.
Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української або інших мов в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, проповідь ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Закон про мови в Українській РСР
2.Перекладіть українською мовою, правильно використовуючи наведені в дужках слова. Поясніть значення слів.
1. Он делал свою работу не из каких-либо корыстных соображений. Его внутренней потребностью было делать какое-нибудь полезное дело (корисливий, корисний). 2. В воскресенье будет ровно неделя со дня открытия новой линии метро (неділя, тиждень). 3. Теперь общий объём производства значительно возрос. Стало ясно, что необходимы чаны намного большего объёма (об’єм, обсяг). 4. Мы попали в тяжёлое положение. Все основные положения работы необходимо пересмотреть (положення, становище). 5. Рабочий целый день не отходил от станка. Он недаром считался хорошим работником (працівник, робітник).
3.Подані речення записати в такій послідовності, щоб вони утворили текст (членувати на абзаци). Дібрати заголовок, визначити стиль.
Колись малюків, що готувались до школи, називали «кашоїдами». Батько, коли школяр залишав домівку, запалював на покуті перед образами свічку, примовляючи: «Святому на пошану, моїй дитині на розум». Напередодні Наума мати варила кашу в горщику – її подавали на сніданок, який проходив урочисто й піднесено. Про людину, яка необізнана в тому чи іншому питанні, і нині говорять, що вона мало каші з’їла. Дітлахів відправляли в “науку” після того, як закінчувалися сільськогосподарські роботи. “Батько Наум наведе на ум,” – зауважували старі люди. Як же проходив процес навчання у минулому? Потім малюк, одягнений у чисту білу сорочку, прикривши горщик новим рушником, відносив кашу до школи, де учні швидко з нею порались. Звідки походить цей вираз? Днина на початку зими, коли церква святкує день пророка Наума, вважалася найкращою для оволодіння грамотою (“Народини. Витоки нації: символи, вірування, звичаї та побут українців”).
4. Випишіть слова і словосполучення, які можна використати для оформлення текстів у розмовному, науковому, офіційно-діловому, художньому і публіцистичному стилях.
Таким чином, ось так, редагування, побалакати, ліквідувати недоліки, прекрасний, інформація, до відома, надати допомогу, згідно з, ось тому, за наслідками спостережень, поплівся, дипломатичний корпус, міжнародні зв’язки, золоті руки, на щастя.
5. Визначте стиль висловлювання. Знайдіть у тексті мовні засоби, не властиві цьому стилю висловлювання.
Людина часто вживає воду. Взимку потреба у воді менша, влітку – більша. За рік у помірному кліматі людина ковтає майже тонну води – тисячу літрів. Та найбільше води вона споживає з їжею. В усіх продуктах є вода. Майже дві тонни води треба для того, щоб виростити один кілограм овочів, зерна чи смачних фруктів. А щоб одержати кілограм м'яса, треба витратити двадцять тонн води, якщо й не більше. Без води не може обійтися жодний завод, жодне підприємство. Для виготовлення речей, якими ми користуємося, теж витрачається багато води.
Коли підрахувати все, на що потрібна вода, то виявиться: на кожну людину щодня припадає майже ціла цистерна води (З журналу).
6. Замість крапок поставте слова, які найбільш точно виражають думку. Вмотивуйте свій вибір.
Мене... (дивує, вражає, непокоїть) не те, що буває людина ... (знівечена, викривлена, пригнічена), збита з ніг, а інше: як, незважаючи ні на що, всупереч усьому тому, людина ... (зрештою, нарешті, все ж таки) знаходить у собі сили знову ... (піднятися, підвестися, зрушитися), видобутись з-під тих жорен, зводиться, випростовується душею й тілом і знову ... (припадає, падає, поприпадає) до того ... (істинного, дійсного, єдиного) джерела, чистого й світлого, яке ... (тільки, лише, лиш) й робить її людиною... (О. Гончар).
7. Прочитайте і з'ясуйте, чи можна назвати текстом подану групу речень. Чи відповідає вона нормам літературної мови? Аргументуйте відповідь. Відредагуйте деформований текст.
Я дуже полюбляю читати книги. Вони вчать добру і справедливості, вводять у світ літератури та історії, географії і природознавства, хімії і фізики. Ці мудрі порадники навчають жити і працювати по-новому. Книга – джерело знань. Одні з них розповідають про далеке минуле, з інших дізнаєшся про наше сьогодення. Книги необхідно любити й берегти і завжди пам'ятати, що вони найкращі друзі.
8. Розкрийте дужки: виберіть потрібне слово чи форму. Свій вибір обґрунтуйте.
Корупція
Бурхливе зростання корупції звичайно спостерігається (в, у) країнах (з, із) перехідною економікою, коли (колишні, минулі, бувші) форми контрол(ю, я) слабнуть, а нові правові обмеження ще не (відпрацьовані, відпрацьовано). Україна, на жаль, не спростовує (міжнародний досвід, міжнародного досвіду).
(Для корумпованих країн, корумпованим країнам) (характерніш, характерні) надзвичайно низький рівень інвестиц(ій, ії) уповільнене економічне зростання.
(У 1993 році, 1993 року) (для, з метою) оцінки рівн(ю, я) корупції була створена спеціальна міжнародна незалежна організація «Транспаренсі інтернейшнл». Після статистичної обробки отриманих даних «Транспаренсі інтернейшнл» виводить індекс сприйманої корупції і складає рейтинг найбільш і найменш корумпованих країн. Індекс (варіюється, змінюється) від 0 максимум до 10 мінімум корупції. У 1998 році рейтинг (складений, складено) для (вісімдесят п'яти, вісімдесяти п'яти) країн за (дванадцятьма, дванадцятьома) опитуваннями. Виявилось, що (найменш корумпованими, найменш корумпованішими) (являються, є) скандинавські країни, найбільш – африканські. Данія третій рік (займає, посідає) перше місце, і оцінка чесності її чиновників (збільшується, зростає). (За рейтингом, по рейтингу) 1998 року за (Данією, нею) (йде, йдуть) Фінляндія, Швеція, Нова Зеландія, Ісландія, Сінгапур. У Канади — 8-е місце, у США — 17-е. Нижню частину таблиці займають (найбільш бідні, найбідніші) африканські і латиноамериканські країни. (У позаминулому році, позаминулого року) (найбільш великими, найбільшими) хабарниками виявились чиновники Нігерії, Болівії, Колумбії. Далі (йде, йдуть) Росія, Україна, потім Таїланд, Індонезія, В'єтнам, Китай, Філіппіни, Румунія, Угорщина, Польща, Чехія – у центрі таблиці.
(Основним, головним, кардинальним) джерелом корупції (рахується, вважається) (втручання, вмішування) держави в економіку, залежність (економіки, останньої, її) від (свавілля, сваволі) конкретних (осіб, особистостей, людей). (Замісник, заступник) міністра фінансів США Л. Самперс (зазначав, відмічав): «Якщо ви вводите контроль над цінами, – ви отримуєте чорний ринок і корупцію, якщо ви вводите квотування, то не уникнете хабарів людям, (що, котрі, які) ці квоти розподіляють». Серед (інших, других) факторів, (що провокують, провокуючих) корупцію, (відзначається, відзначаються) ненадійний контроль за (діяльністю, роботою) чиновників, слабкість (покарань, покарання) відсутність свободи преси, роздутий бюрократичний апарат і велика різниця в оплаті праці службовців державного і приватного (сектора, секторів), суперечності в законодавстві, обмеження конкуренції.
Практично (всі, усі) (ці, оці) фактори (присутні, наявні) і (на, в) Україні. Більше половини економіки працює (у, в) тіньовому секторі. Аналітичні центри відзначають непомірні державні витрати, (що, які, котрі) у 2-3 (раза, рази) перевищують у (процентному, відсотковому) відношенні (рівень, рівні) Казахстан(а, у) та країн Балтії. (Найбільш прозаїчна, найбільш прозаїчніша, найпрозаїчніша) економічна інформація міністерствами (ретельно, старанно) приховується. Державна митна служба, наприклад, (дані, інформацію) про (увезення, увіз) потриманих (автомобілів, авто, машин) згодна надати (виключно, винятково) (із, з) санкції прокурора, держкомітет (статистики, по статистиці, із статистики) (аналогічну, подібну) інформацію продає, але дуже дорого.
Керівники правоохоронних органів (відмічають, відзначають) високий рівень корупції в Україні. 13800 заяв про корупцію вищих посадових осіб (було розглянуто, були розглянуті) Верховною Радою минулого скликання. Приблизно 7 тисяч фактів (підтвердилися, підтвердилося). Зараз заяв (у Верховну Раду, до Верховної Ради) надходить у 1,5-2 (раза, рази) більше. У середньому 25 листів щоденно (направляються, направляється) (до прокуратури, у прокуратуру) (для, задля, з метою, щодо) подальшої перевірки.
Міжнародний досвід (свідчить, показує), що (радикальним, основним, головним) методом боротьби з корупцією є (скорочення, зменшення, унеможливлення) можливостей для сваволі. Кредитування, надання держзамовлень (повинне, повинні) здійснюватись на конкурентній основі. Випадки корупції у вищих ешелонах влади (необхідно, потрібно, треба) (максимально, якнайбільше) розголошувати. Країни з перехідною економікою (повинні, мають) (якомога швидше, якнайшвидше) (здійснити, провести) економічні й адміністративні реформи.
Самостійна робота
Тема. Стиль. Критерії визначення стилю. Основні ознаки стилю. Індивідуальні стилі.
Завдання
1. Опрацювати програму зі стилістики для ВНЗ (укл. Мацько Л.І. // Дивослово. – 2002. – № 9. – С. 50-57). Виписати основні ознаки функціональних стилів української мови.
2. Доберіть невеликі художні твори (оповідання, вірш), уривки наукових праць, газет (нариси, огляди) і охарактеризуйте їх за планом:
1) змістовий аналіз;
2) лексико-стилістичні властивості;
3) синтаксично-стилістична організація тексту.
3. Доберіть різні типи текстів і виділіть найбільш показові щодо змістової інформативності, емоційного й естетичного плану уривки.
Питання для самоконтролю та самоперевірки
1. Назвіть форми сучасної української мови. Чому обидві форми однаково важливі для суспільства?
2. Які переваги писемної мови над усною? Чому виникнення письма було неминучим в історії розвитку людства?
3. Що таке стиль?
4. Назвіть функціональні стилі літературної мови та їх підстилі, визначте мету, форми існування та сферу реалізації мовних засобів.
5. Які мовні й позамовні фактори впливають на формування стилю?
6. Проаналізуйте призначення та мовні особливості таких функціональних стилів: художнього; офіційно-ділового; наукового; розмовно-побутового; публіцистичного; епістолярного; конфесійного.
7. Охарактеризуйте функції мови.
8. Доведіть, що мова – явище суспільне.
9. Наведіть приклади міжстильової взаємодії.
10. До яких стилів мовлення найчастіше звертаєтеся ви? Якою є ваша самооцінка стилістичної вправності мовлення?
Змістовий модуль № 2
Тема 2. Лексична стилістика
Навчальні цілі:
1 – подати стилістичну систему української мови у її довершеній, поліфункціональній формі;
2 – домогтися оволодіння стилістичними нормами української мови;
3 – дослідити й зіставити виражальні й експресивні можливості мовних засобів української та російської мови; навчитися доцільно використовувати їх, ураховуючи конкретну ситуацію спілкування;
4 – виробити чуття естетики мовлення, вміння працювати над своїм словом і стежити за мовленням інших.
Студент повинен знати:
– основні поняття і категорії загальної стилістики;
– стильову і жанрово-стилістичну диференціацію мовних одиниць;
– систему виражальних засобів української мови;
повинен уміти:
– описувати у формі загальної стилістики шляхом визначення маркованих і нейтральних мовних засобів, емоційно та експресивно забарвлених елементів тексти, що належать до різних функціональних стилів української мови;
– здійснювати стилістичну характеристику на лексичному рівні мови;
– враховувати взаємозв’язки двох форм мови – писемної та усної, виявляти книжні та розмовні елементи;
– користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників;
– редагувати тексти з лексичними помилками.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 502; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!