Поняття, система та завдання конкурентного права 5 страница

кож до осіб, які порушують законодавство про захист еконо­мічної конкуренції України шляхом встановлення монополь­них або дискримінаційних цін.

Ціни регулюються шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надба­вок і постачальницько-збутових націнок, граничних норма­тивів рентабельності або запровадженням обов’язкового декларування зміни цін.

Рішення про запровадження державного регулювання, приймають уповноважені на те органи державної виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує здійснен­ня в Україні державної політики цін; визначає перелік про­дукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджують відповідні органи держав­ного управління; визначає повноваження органів державно­го управління в галузі встановлення і застосування цін (та­рифів) та контролю за ними.

Міністерство економіки та з питань європейської інтегра­ції України разом з Антимонопольним комітетом України за­проваджують та скасовують державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень на загальнодержавних ринках.

Уряд Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ор­гани влади разом з органами Антимонопольного комітету за­проваджують та скасовують державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень на регіональних ринках. Виняток становить продукція, ціни на яку регулюються рі­шеннями Кабінету Міністрів України.

На загальнодержавних ринках обирає методи і встанов­лює терміни регулювання Міністерство економіки та з пи­тань європейської інтеграції України, на регіональних — Уряд Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві органи влади.

Запроваджуючи регулювання цін на продукцію монополь­них утворень, вони зобов’язані подати у терміни, встановле­ні відповідним органом:

• відомості про запланований рівень цін;

• калькуляцію собівартості продукції з розшифровкою матеріальних і трудових затрат;

• відомості про обсяги виробництва (фактичні за мину­лий і поточний роки та планові на поточний рік);

• дані про запланований і досягнутий розмір прибутків від реалізації продукції, про розмір прибутків, рента­бельність підприємства у цілому;

• пояснювальну записку.

Рішення про запровадження чи скасування державного регулювання цін, реєстрацію декларованих цін (тарифів) або їх зміни надсилається до монопольного утворення, відповід­ного органу Антимонопольного комітету та органу держав­ного контролю за цінами.

Регулювання цін (тарифів) не поширюється на продукцію, що експортується, нову продукцію, виготовлену із застосу­ванням запатентованого винаходу та високоефективної тех­нології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років з моменту постановки її на виробництво).

Суб’єкти господарювання, у яких в результаті перевірок виявлено порушення вимог законодавства України про за­хист економічної конкуренції шляхом встановлення моно­польних або дискримінаційних цін, зобов’язані в 10-денний термін після одержання акта перевірки повідомити відповід­ні органи про вжиті заходи щодо усунення порушень.

Функціонуючи на ринку, суб’єкти господарювання, що займають монопольне становище, можуть встановлювати монопольні чи дискримінаційні ціни. Тим самим вони пору­шують норми законодавства, щоб отримати надприбутки за рахунок споживачів та інших суб’єктів господарювання.

Монопольна ціна — ціна, яку встановлює суб’єкт госпо­дарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача. Вона може бути монопольне високою або

монопольне низькою.

Монопольне висока ціна — ціна, встановлена суб’єктом

господарювання, що займає монопольне становище на ринку як постачальник, продавець товару, надавач послуг, викона­вець робіт, понад рівень ціни, що існував би за умови знач­ної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до порушення прав. Монопольне високою є також ціна, яку встановив суб’єкт господарювання, що зай­має монопольне становище на ринку як споживач, отриму­вач, покупець товару, замовник робіт та послуг, нижча ніж ціна, що існувала б за умов значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до пору­шення прав інших споживачів, у тому числі прав інших суб’­

єктів господарювання — продавців, надавачів, отримувачів, покупців товару, виконавців, замовників робіт і послуг. Монопольне висока ціна, зокрема, має місце у разі:

підвищення ціни, не обрунтованої кон’юнктурою ринку чи необхідними витратами, що може призвести до одержання додаткових прибутків чи компенсації необрунтованих витрат;

прихованого підвищення ціни у вигляді незмінності її но­мінального рівня при зниженні якості товару, зміні його ком­плектації, погіршенні сервісного обслуговування, технічних характеристик виробів тощо, що призвело або може при-; звести до одержання додаткових прибутків чи компенсації

І необрунтованих витрат.

Монопольна низька ціна — ціна, встановлена суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку! як постачальник, продавець товару, надавач послуг, викона-’ вець робіт, нижча ніж ціна, що існувала б за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або мо­же призвести до обмеження конкуренції на зазначеному.. ринку або суміжних з ним ринках. Монопольне низькою є також ціна, яку встановив суб’єкт господарювання, що зай­має монопольне становище на ринку як споживач, отриму­вач, покупець товару, замовник робіт та послуг, вища за ці­ну, що існувала б-за умови значної конкуренції на ринку, тобто ціна, рівень якої призвів або може призвести до обме-| ження конкуренції.

І Монопольне низька ціна, зокрема, має місце, якщо ціна | товару нижча власних витрат (собівартості) і при цьому | призвів чи міг призвести до одержання збитків, не обрунто-

Іваних кон’юнктурою ринку, та обмеження конкуренції у ви­гляді встановлення перешкод вступу на ринок інших суб’єк­тів господарювання (конкурентів) та усунення конкурентів шляхом підриву їх фінансово-економічного становища.

Дискримінаційна ціна — ціна, встановлена суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на рин­ку, на один і той самий товар понад (нижче) ціну для інших споживачів цього ринку (за рівних інших умов), яка призве­ла до обмеження прав окремих споживачів, у тому числі прав окремих суб’єктів господарювання — отримувачів, по­купців товару, замовників робіт, послуг, поставивши їх у не­вигідне становище в конкуренції.

Дискримінаційна ціна може, зокрема, мати місце, якщо встановлено різні ціни на один і той самий товар для різних споживачів, різниця між якими не обрунтована необхідними витратами, що призвело до одержання додаткових прибутків та обмеження прав окремих споживачів; встановлено одна­ковий рівень цін на товари, що істотно різняться за якістю, специфікацією або витратами на транспортування, реаліза­цію тощо для різних споживачів, що призвело до одержання додаткових прибутків та/або обмеження прав окремих спо­живачів.

Щоб запобігти та надалі не допустити економічно необ-

рунтованого зростання цін та в разі потреби запровадити ме­ханізм їх державного регулювання в Україні, органи держав­ної виконавчої влади проводять щоденний моніторинг цін на

споживчому ринку.

Під поняттям «моніторинг цін на споживчому ринку»

розуміють роботу з оперативного дослідження цінової ситуа­ції на ринку, розвитку її динаміки, аналізу та визначення тенденцій її впливу на розвиток інфляційних (дефляційних) процесів у регіонах України та в державі у цілому. Моніто­ринг цін на споживчому ринку — складова економіко-аналі-тичної роботи з оцінки та прогнозування процесів соціально-економічного розвитку, проводиться окремо від здійснення перевірок стану додержання порядку формування, встанов­лення та застосування цін.

Метою проведення моніторингу цін на споживчому ринку

є вивчення динаміки розвитку цінових процесів на прикладі окремих найбільш соціальне значущих продуктів харчуван- ’. ня та споживчих товарів для оперативного інформування ор­ганів державної виконавчої влади України, забезпечення керованості інфляційними процесами в державі шляхом своєчасного застосування необхідних заходів впливу на їх

розвиток.

В результаті проведення оперативного моніторингу цін на

споживчому ринку забезпечується своєчасне інформування органів державної виконавчої влади України про стан роз­витку цінової ситуації на ньому.

Й&

Контрольні запитання для самоперевірки ^Щ

1. Чому виникає необхідність у державному регулюван- :| ні діяльності суб’єктів, що займають монопольне ^у становище?

2. У чому полягає сутність демонополізації економіки?

3. Для чого необхідна демонополізація економіки?

4. Які органи забезпечують процес демонополізації?

5. Що таке природна монополія? -;

6. На яких ринках діють суб’єкти природних моно­полій?

7. Які органи мають забезпечувати регулювання діяль­ності суб’єктів природних монополій?

8. Що таке монопольні та дискримінаційні ціни?

9. Хто запроваджує та скасовує державне регулюван­ня цін на продукцію монопольних утворень?

. ч»д»а

Глава 4 Ринок та його дослідження

§ 1. Сутність ринку

З економічної точки зору ринок (тагкеї) можна визначити як інститут чи механізм, що зводить разом покупців і про­давців певних товарів і послуг. Ринкові механізми створю­вались та розвивались протягом століть. Передумовою ви­никнення ринку був природно-історичний розвиток вироб­ництва і обміну товарів, що зумовив появу товарного госпо­дарства. Це відбувалося шляхом суспільного поділу праці, виникнення економічно самостійних, юридичне незалежних суб’єктів господарювання і переходу від натурального ви­робництва до прямого продуктообміну, а згодом і до обміну товарів на ринку.

Крім економічної точки зору на існування ринку, існує та­кож юридичне його визначення. З юридичної точки зору ри­нок — це місце де укладаються угоди, метою яких є при­дбання чи реалізація товару та отримання прибутку.

Відповідно до законодавства України товарний ринок — сфера обороту товару (взаємозамінних товарів) на який про­тягом певного часу і в межах певної території є попит і про­позиція.

Напевно у багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром — місцем придбання та реалізації товару. Але це не зовсім так. Ринок здатен набувати різних форм. Найближчий уні­вермаг, майстерня з ремонту взуття, газетний кіоск, їдальня, біржа — все це звичайні товарні ринки.

Найкраще зрозуміти сутність ринку можна, дослідивши функції, які він виконує. Найголовніші з них: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’яз­ків між різними галузями виробництва, попитом і споживан­ням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення.

Стимулююча функція ринку заохочує суб’єктів господа­рювання витрачати час та кошти на організацію своєї діяль­ності, розробку та використання новітніх технологій, забез­

печувати нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і виходячи з цього — найнижчі ціни тощо.

Розподільча функція. У процесі функціонування ринку відбувається оборот капіталу, який накопичується у ефек­тивних власників. Підприємці, що господарюють на ринку ефективно і здатні конкурувати з іншими його учасниками, залишаються на ринку, а неефективні йдуть з нього. Тобто відбувається розподіл учасників ринку за доходами: ефек­тивні стають багатими, неефективні — бідними.

Інтегруюча функція ринку полягає в тому, що він з’єд­нує світову економіку в єдине ціле, розвиваючи при цьому систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому чис­лі зовнішньоекономічних.

Ринки можна класифікувати за різними критеріями. За економічним призначенням їх поділяють на ринки предметів споживання, фінансовий, валютний, ринок праці тощо. Ці ринки у свою чергу поділяються на ринки м’яса, риби, хлібу і хлібобулочних виробів, коксу, вугілля, цінних паперів та ін.

В залежності від інфраструктури та обсягів обміну това­рів, є ринки, що розвиваються, розвинуті та високорозвинуті ринки. Наприклад, товарні та фондові біржі — це високо-розвинуті ринки.

В залежності від території, яку охоплює ринок, він може бути регіональним, загальнодержавним і міжнародним.

Крім того, залежно від кількості суб’єктів господарювання на ринку, їх ринкових часток, наявності та ступеня перебор-ності бар’єрів на шляху вступу на ринок, існують такі основ­ні типи (моделі) ринків:

• досконала (довершена) конкуренція;

• монополістична конкуренція;

• олігополія;

• абсолютна монополія.

Досконала (довершена) конкуренція. До такого типу (моделі) ринку належить ринок, на якому діє велика кіль­кість незалежних суб’єктів господарювання (продавців), що мають однаковий рівень або з незначною різницею часток на ринку. Нові суб’єкти господарювання мають можливість лег­ко вступити на цей товарний ринок. Ринок з досконалою (довершеною) конкуренцією характеризується наявністю та­ких умов:

1) на ньому діє настільки велика кількість покупців і про­давців, що жоден з них, діючи самостійно, не у змозі впли­нути на ціни на ринку;

2) немає перешкод на шляху вступу на ринок, виходу з

нього;

3) всі особи (продавці та покупці), що діють на ринку,

мають вільний доступ до інформації, яка необхідна для прий­няття рішень, пов’язаних з виробництвом і споживанням;

4) продукція однорідна (гомогенна).

Монополістична конкуренція. Цей тип (модель) ринку зовні схожий на досконалу конкуренцію, але йому прита­манні також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість суб’єктів господарювання, що мають незначну частку, кожний з яких пропонує різновиди одного й того самого товару. Такий ринок має незначний, легко пе­реборний рівень бар’єрів на шляху вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від рин­ків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають насамперед у поведінці кожного суб’єкта господа­рювання у сфері ціноутворення, тобто у незначному впливі кожного з суб’єктів господарювання на рівень ціни, який мо­же значно перевищувати конкурентну ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижчим, ніж рівень на ринку абсолютної

монополії.

Олігополія — найпоширеніший тип (модель) ринку і, на

відміну від ринкових структур, що були наведені раніше, включає різноманітні ринкові ситуації. Спрощену модель олігополії залежно від структурних показників ринку можна визначити як «групова монополія» або обмежена конкурен­ція. Олігополія характеризується невеликою кількістю дію­чих на ньому суб’єктів господарювання, причому кожен з учасників цього ринку має змогу незалежно від інших вста­новлювати ціни та визначати обсяги виробництва продукції.

Олігополія відрізняється від досконалої (довершеної) кон­куренції тим, що її учасники не залежать один від одного;

від монополістичної конкуренції — тим, що суб’єкти госпо­дарювання мають певний контроль над встановленням цін;

від абсолютної монополії— тим, що кожний її учасник ре­тельно стежить за діяльністю конкурентів (у абсолютного

монополіста немає конкурентів).

Є кілька видів олігополії. Якщо ринкові частки суб’єктів господарювання, що діють на олігополістичному ринку, при­близно рівні — це симетрична олігополія, а якщо різні — асиметрична. Спрощеною формою олігополії є дуополія. Дуополія — це ситуація, за якої на ринку діють два продавці.

Абсолютна монополія — ринок, на якому діє один про­давець та існують непереборні бар’єри на шляху вступу на ринок. Абсолютна монополія протилежна досконалій (довер­шеній) конкуренції. Учасник цього ринку має владу над’ці-I ноутворенням, він сам визначає і встановлює рівень цін.

Абсолютну монополію слід відрізняти від ринкової влади. Ринкову владу набувають учасники ринку не лише там, де існує абсолютна монополія, а й там де є олігополія, монополіс­тична конкуренція чи домінуючий суб’єкт господарювання.

Абсолютна монополія існує, якщо наявні бар’єри входу на. ринок. Виникнення таких бар’єрів може бути зумовлено як юридичними, так і економічними чинниками. Так, правовий захист плодів інтелектуальної діяльності може утворювати бар’єр входу на певний товарний ринок. Економічні бар’єри можуть виникати в результаті стратегічних дій суб’єктів гос­подарювання або внаслідок економії на масштабі.

Крім того, існують олігопсонічна та монопсонічна моделі ринку. Олігопсонія — ринок, на якому діє кілька покупців. І Монопсонія — ринок, на якому діє один покупець.

Докладніше характерні властивості основних чотирьох типів (моделей) ринків представлені на таблиці у праці Р. Маконнела та Л. Брю «Економіко».

Характерні ознаки чотирьох основних типів (моделей) ринку

Характерні	Типи (моделі) ринку
відмінності
(ознаки)	Досконала	Монопо­	Олігополія	. Абсолютна
	конкуренція	лістична	(групова	монополія
		конкуренція	монополія)
,
Кількість	значна	велика	невелика	один
суб’єктів	(велика)	кількість	кількість
господа­	кількість
рювання
Тип товару	стандарти­	диферен­	стандарти­	відсутн
	зований	ційований	зований	товари-
			або диферен­	замінники
			ційований
Контроль	відсутній	незначний,	обмежений	значний
за ціною		але в значно	взаємо­	(безумовний)
		вужчих	залежністю
		межах	або значний
			за наявності
			погоджених
			дій (таємної
			змови)
Бар’єри	відсутні	переборні	непереборні	непереборні
вступу на	або незначні		в коротко­	(блоковано
ринок	(легко		строковий	вступ
	переборні)		період	на ринок)
Нецінова	відсутня	стосується	існує,	стосується
конкуренція		реклами,	особливо	лише реклами
		торговельної	притаманна	щодо зв’язку
		марки тощо	цьому ринку	з громад­
				ськими
				організаціями
Приклади	роздрібна	ринок послуг,	ринки вироб­	ринки
	торгівля	зокрема	ництва сталі,	природних
	сільськогоспо­	ринки індпо­	автомобілів,	МОНОПОЛІЙ
	дарськими	шиву одягу,	сільськогоспо­
	товарами,	взуття,	дарського
	фондова	роздрібна	реманенту,
	біржа,	торгівля	побутових
	ринок інвалют		електро­
			приладів

 

§ 2. Аналіз ринку

Аналіз ринку здійснюється з метою дослідити стан конку­рентного середовища на певному товарному ринку, оцінити його й визначити можливості (умови) щодо обмеження або ослаблення конкуренції на ньому.

Для оцінки стану конкуренції на товарному ринку обов’язково визначають такі показники:

1. Товарні межі ринку.

2. Суб’єкти ринку. ^

3. Територіальні (географічні) межі ринку. Н

4. Часові межі ринку. ^Г

5. Обсяг ринку товару. ‘ ^^Н

6. Частка суб’єкта господарювання на ринку. ^^И

7. Рівень ринкової концентрації.

8. Бар’єри вступу на ринок.

9. Відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції.

10. Визначення ринкової влади.

11.^ Стан конкурентного середовища на ринку, потенціал його розвитку та висновки щодо доцільності запрова­дження заходів, спрямованих на розвиток конкуренції.

Враховуючи результати аналізу, можна зробити висновок щодо стану конкуренції на ринку і відповідно до цього прий­няти рішення про застосування тих чи інших заходів щодо захисту чи розвитку конкуренції.

Для аналізу ринку можуть використовуватися такі джере­ла інформації:

офіційна державна статистика — про економічні, соціаль­ні, демографічні процеси, явища, стан ринку і вплив на нього окремих факторів;

відомча статистика — про стан, розвиток і результати ді­яльності конкретних міністерств, відомств, підвідомчих під­приємств та організацій стосовно поставок, задоволення зая­вок і замовлень щодо потреб ринку;

дані вибіркових обстежень і опитувань населення або ін­ших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку — сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема думки покупців про асортимент і якість то­варів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх упо­добань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;

дані про виробничі плани підприємців — учасників ринку;

дані відомчих і незалежних дослідних та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців.

У ході аналізу ринку, зокрема, використовують інформа­цію про стан і поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, вироб­ничі програми підприємств, проведення оптових ярмарків, товарообіг та його товарне забезпечення, ефективність рек­ламної діяльності з формування попиту потенційних покуп­ців нових товарів тощо.

Суб’єктами ринку є всі продавці, які функціонують на да­ному товарному ринку, та всі покупці, що придбавають то­вар у конкретного покупця. Можливих продавців і покупців

(потенційних конкурентів) на досліджуваному товарному ринку, тобто суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які мають можливість або намір увійти на цей ринок, встанов­люють, ураховуючи такі обставини.

Потенційними конкурентами (продавцями) можна вважати:

— суб’єктів господарювання, які мають матеріально-тех- ‘ нічну базу, кадри, технології (у тому числі ті, за якими виготовляли цей товар раніше), але з різних причин не реалізують ці можливості;

— суб’єктів господарювання, які виготовляють певний то­вар, але не продають (реалізують) його в конкретно визначених територіальних межах цього товарного ринку;

— нових суб’єктів господарювання, щодо яких є відомості про наміри увійти на відповідний ринок.

Потенційними конкурентами (покупцями) можна вважати:

— суб’єктів господарювання, фізичних осіб покупців, які купують товар на іншому ринку, але через певні обста­вини (поліпшення умов транспортування, зменшення (зняття) інших бар’єрів) можуть з’явитися на цьому товарному ринку як споживачі;

— нових суб’єктів господарювання, щодо яких є факти про готовність у майбутньому споживати відповідний товар.

Існування потенційних конкурентів впливає або може іс­тотно вплинути на розвиток і функціонування ринку та на стан конкуренції на ньому.

Аналізуючи ринок, важливо правильно визначити товар­ні, територіальні (географічні) та часові його межі. У разі за­надто широкого визначення меж ринку рівень конкуренції на ньому може бути завищений, а частка домінуючого суб’-’ єкта занижена. В той час коли, надмірно вузьке визначення меж ринку, навпаки призведе до завищення частки такого суб’єкта та заниження рівня конкуренції на ринку. Наслід­ком цього можуть бути необ’єктивні висновки та прийняття неправильного рішення щодо розвитку та захисту конкурен­ції на ринку.

Визначення товарних меж ринку — це процедура ви­значення товару (його споживчих якостей), товарів-замінни­ків і формування групи товарів (товарної групи), сфера обігу яких розглядається споживачами (покупцями) як-один то­варний ринок.

Товар — це будь-який предмет господарського оборо­ту, у тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права, зокрема, цін­ні папери.

Товарні межі певного ринку визначають шляхом аналізу споживчих якостей товару (призначення, технічні і експлу­атаційні показники, фізичні якості, ціну), а також умов спо­живання чи експлуатації товару покупцями, умов реалізації товару та рівня задоволення попиту. Для цього необхідно послідовно виконати такі операції:

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!