Екскурсія як форма організації дітей для ознайомлення з явищами природи довкілля.
Навчальні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи.
Важливе місце екскурсіям відводили Я.А.Коменський, Ж.Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, Ф.Фребель, К.Д.Ушинський, А.Я.Герд. У дош5кільній педагогіці важливого значення екскурсіям надавали Є.М.Водовозова, Є.І.Тихєєва, А.С.Симонович.
Великого значення екскурсіям надавав В.О.Сухомлинський. Кожну подорож у природу він називав уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.
За тематикою екскурсії поділяють на:
5 природничі (в ліс, на луки, до водойми);
6 сільськогосподарські (в поле, на ферму, в плодовий сад, на город).
Екскурсії проводяться з середньої групи. В молодшій групі
проводяться екскурсії-огляди.
Природничі екскурсії проводяться у певний сезон, організовувати їх треба на одні і ті самі об’єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично.
Підготовка вихователя до екскурсії:
7 визначити тему і мету екскурсії;
8 визначити місця екскурсії. Маршрут не повинен перевищувати 2-3 км в обидва кінці;
9 за 1-2 дні відвідати місце екскурсії: уточнити маршрут, знайти потрібні об’єкти, намітити послідовність спостережень, місце для самостійних спостережень, збору природного матеріалу, місце для відпочинку, проведення ігор;
Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шкоди природі.
|
|
|
Підготовка дітей та екскурсійного обладнання:
10за декілька днів до екскурсії провести з дітьми невелику бесіду:- викликати інтерес. Діти повинні знати, куди підуть і для чого.
11разом з дітьми підготувати екскурсійне обладнання;
12подумати про зручний одяг,
13діти повинні знати, що екскурсія - це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним.
Схема екскурсії:
1. Зацікавлення дітей. Повідомлення теми, мети. Закріплення правил поведінки.
2. Емоційне сприймання об’єкту.
3. Спостереження за об’єктами неживої природи, встановлення взаємозв’язків.
14Спостереження за рослинами. Встановлення взаємозв’язків залежностей.
15Спостереження за тваринами. Встановлення взаємозв’язків залежностей.
16Проведення дидактичних ігор для закріплення знань.
- Проведення експериментів.
1. Самостійні ігри, спостереження.
2. Підведення підсумку. Оцінка.
15.Завідуюий – організатор та керівник ДНЗ. Вимоги до нього, зміст його роботи. Завідуюча є організатором і керівником ДНЗ, кваліфікованим педагогом. На посаду завідуючої ДНЗ приймається особа, яка має вищу освіту і стаж роботи за профілем не менше 3-х років (у деяких випадках допускається педагогічний стаж 2 роки), середню спеціальну (педагогічну освіту) та стаж роботи за профілем не менше 3-х років.
|
|
|
Завідувач ДНЗ повинен знати: Закони «Про освіту», «Конвенцію про права дитини», дошкільну педагогіку, дитячу психологію, вікову фізіологію, санітарію і гігієну (в дошкільному закладі спеціального призначення-дефектологію і відповідні методики), основні напрямки і перспективи розвитку народної освіти та педагогічної науки і перспективи розвитку народної освіти та педагогічної науки, програми навчання та виховання дошкільнят, передовий педагогічний досвід, трудове законодавство та основи наукової організації праці, економіку народної освіти, нормативні документи з питань дошкільного виховання.
В имоги до завідуючого: - авторитетною особою; - володіти організаторськими і господарськими уміннями; - прекрасним педагогом; Зміст роботи: - керівництво адміністративно – господарською діяльність; - організаційно – педагогічна діяльність; - методична та виховна робота; - керівництво роботою з батьками; - організація харчуванням; - введення діловодства;
16.Заняття-осн.форма фіз.вих.Типи.Завдання і зміст кожної частини заняття.Особл-ті змісту і методики пров.фізк.занять на повітрі в різні пори року. Фізичне виховання дітей здійснюється як на заняттях, так і в повсякденні. Нині розроблена досить широка система заходів розвитку рухів у дошкільнят протягом дня, тижня, місяця. Вона спрямована на досягнення дітьми повноцінного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, формування рухової активності.Основною формою фіз.вих є фіз.заняття.ФЗ-це ведуча форма організованого систематичного навчання дітей рух.вмінням та навичкам.Характерними рисами є:яскраво виражена дид.спрямованість,керівна роль вихователя,жорстка регламентація дія-ті дітей і дозування дія-ті,постійний склад дітей,що займаються та їх вікова однорідність. Типи: 1)за змістом та навчальними завданнями, методами проведення:мішані(чергування стройових, ЗРВ,основних рухів,РІ),ігрового характеру(для виріш.завдань кожної частини заняття добир.ігри з відповідними рухами),сюжетні(у формі рухового оповідання),інтегровані(вирішуються також завдання інших розділів програми-матем.,мови);2)за співвідношенням нового і знайомого матеріалу:мішані(вивч.нові вправи і закр.вивчені), побудоване цілком на незнайомих вправах(спрямоване на закріпл.рух.навичок),заняття контрольного і підсумкового хар-ру(перевір.рівень роз-ку рух.навичок,фіз.якостей). Зміст і завд.частин. Перша частина-вводно-підготовча(6-12хв)Завдання:організувати дітей і зібрати увагу,вмотивувати до рух.дія-ті,зацікавити,підготувати дітей до навантаження.Зміст:стройові вправи,різновиди ходьби та бігу,комплекс ЗРВ.Основна частина(15-20хв)Завдання:засвоєння та вдоскон.осн.рухів,забезпечення оптим.навантаження.Зміст:основні рухи,рухливі ігри.Заключна частина(2-4хв)Завдання:знизити фіз.навантаження,привести організм у відносно спокійний стан,підвести підсумки.Зміст:різновиди ходьби,короткочасний біг,ігри малої та сер.рухл.,аутотренінг.
Вибір типу заняття зал.від завдань,що стоять перед вихователем,від пори року та ін. У прохолодну погоду (особливо взимку та восени) це заняття планується на другу половину прогулянки. Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповідно до пори року, наявності інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпіровки дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. Влітку та навесні до їх змісту вводять практично всі фізичні вправи та ігри, які пропонує програма з фізичної культури для кожної вікової групи. Пізньої осені і ранньої весни до занять додають вправи з ходьби, бігу, стрибків (у довжину з місця, у глибину в яму з піском), метання в ціль, підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги, рухливі та спортивні ігри. Якщо на майданчику мокро, заняття можна проводити на відкритих верандах (павільйонах), де застосовують різноманітні вправи у рівновазі (ходьба по лаві, дошці), підлізання під шнур, метання предметів у вертикальну та горизонтальну ціль, пролізання в обруч, рухливі ігри на обмеженій площі. Взимку, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини, запобігати тривалих пауз чекаючи своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися. Заняття у будь-яку пору року може складатися з 3-4 рухливих ігор за таким принципом добору: перша гра — середньої рухливості, вона забезпечує поступове наростання фізичного навантаження; наступні — зберігають високий рівень рухливості, а завершується заняття грою малої рухливості. Кожна гра повторюється 3-5 разів. Наприклад, для дітей старшої групи спочатку проводиться гра «Чия ланка швидше збереться?», потім — «Рибалки і рибки», «Мисливці і зайці», у завершенні заняття — «Знайди і промовчи». Заняття на повітрі складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Однак взимку та в період несприятливої погоди зміст підготовчої частини має деякі особливості. Якщо діти тепло одягнуті (шубка або пальто) загальнорозвиваючі вправи з ними не проводяться. Діти можуть виконувати ходьбу зі зміною темпу, деякі імітаційні види ходьби. Це дає змогу підготувати їх організм до наступного виконання більш складних рухів. Тому основна частина цих занять збільшується. Тривалість занять на повітрі за часом така сама, як і в приміщенні, за винятком занять, змістом яких є спортивні ігри та вправи спортивного характеру.
Отже,на заняттях з фіз..вих.вирішуюється цілий комплекс оздоровчих,навч.і виховних завдань.
|
|
|
|
|
|
17. Заняття як форма організації навчання дітей дошкільного віку. Місце занять в режимі дня. Гігієнічні, дидактичні вимоги до організації занять з дошкільниками. Види занять. Особливості організації і методики проведення занять в різних вікових групах. Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.. Заняття мають чітко відведене місце в режимі,вони проводяться в першу половину дня. Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних — розширення знань, умінь, навичок.
Як правило, заняття відбувається за такою структурою:
1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;
2) основна частина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;
3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.
Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей. Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитися правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середній групах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв.
Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.
Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. У навчальному процесі дошкільного закладу використовуються різні види занять.
За змістом навчання розрізняють заняття:
— з ознайомлення з навколишнім середовищем;
— з розвитку мовленнєвого спілкування;
— з формування елементарних математичних уявлень;
— з образотворчої діяльності;
— з фізичної культури;
— музичні.
За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:
— заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;
— заняття із закріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);
— контрольні заняття. Покликані з'ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;
— комплексні заняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.
За організацією дітей заняття поділяють на:
— фронтальні (з усіма дітьми групи);
— групові (10—12 дошкільнят);
— індивідуально-групові (4—6 дошкільнят);
— індивідуальні (1—4 дошкільнят)Заняття організовуються за ведучими принципами дидактики(наочності, активності, сиситемнгсті, планомірності, емоційності, повторюваності.. У молодших групах активність дошкільників на заняттях, результати їхньої діяльності забезпечуються методами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емоційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і цікавого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації навчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи колективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки виявляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків. Таким чином, заняття є основною формою навчання дітей дошкільного віку.
18.зміст морального виховання дітей дошк.віку. Х-ка осв.лінії дитина в соціумі у БКДО. Мораль – це система поглядів, уявлень, норм, оцінок які регулюють поведінку людей, форма суспільної свідомості. Моральне виховання – цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей засвоєння моральних мотивів і навичок поведінки. Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини.
Основні напрями морального виховання: - виховання любові до Батьківщини; - виховання колективізму; - виховання дисциплінованості та культури поведінки; - виховання вольових рис характеру та позитивних моральних якостей;
Зміст освітньої лінії «Дитина в соціумі» передбачає формування у дітей навичок соціально прийнятої поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських відносин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Спілкування є важливим чинником соціального розвитку дитини. Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об’єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, уміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства.
19.Зміст та методика проведення занять з декоративного ліплення в старшій групі. Декоративне ліплення-це створення дітьми посуду, декоративних пластин, скульптур за мотивами народних іграшок, виготовлення сувенірів-оберегів. За технологією декоративного ліплення дитина може оздобити предмети орнаминтом геометричного та рослинного характеру. Дошкільнята можуть наліпити орнамент або прокарбувати його на тлі виробу (іграшки або посуду). Для успішного оволодінням навичками декоративного ліплення педагог використовує предмети декоративного мистецтва, художні вироби народних майстрів України та ін країн. Процес декоративного ліплення складається з етапів виготовлення предмета та його декорування (прекрашанням). У декоративному ліплені діти працюють з глиною, пластелином, воском, тістом. Під час ліплення діти працюють на дощечці, яку можна обертати навколо, деревяні стеки, петлі, палички з кінчиками-штампиками у формі трикутників, кружечків, квадратів, рисок, зірок; кришечки, гудзики, миски з водою, палітра, гумовігруші. Усі приладдя можна придбати у спеціалізованих магазинах. Декорування можна здійснювати штампами або за допомогою загострених паличок (крапка, кома, хвиляста лінія). Варіатами творчого декорування є відбитки рослин, сітки. Слід займати дітей різними видами декору. Виготовляння посуду потребує гладенької поверхні, рельєфний декор виконують окремо і наліплююь на виріб. Елементами рельєфного декору можуть бути кульки, квіти, кружечки, листя тощо.
Ознайомити дітей з декоративним мистецтвом допоможуть такі методи і прийоми:
- местецтвознавча розповідь педагога;
- читання художньої літератури;
- виставка виробів народних майстрів;
- спостереження за роботою майстра;
- виставка декоративних виробів батьків та спільні виставки виробів;
- екскурсії в музей, салон-магазин творів декоративного мистецтва;
Отримана дошкільятами інформація закріплюється за допомогою:
- дидактичних і графічнихігор;
- бесід;
- сюжетно-рольовихігор (магазин народних промислів)
- складання таблиць, кольорів, композицій, візерунків, характерних для промисловості.
20. Знач.дошк.віку у ф-ні х-ру. Ф-ня у дітей дошк.віку вольових рис та моральних якостей. Як відомо, характер формується протягом життя людини. Витоки характеру людини та перші ознаки його вияву слід шукати на самому початку життя. Головну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з оточуючими її людьми. Перші звички та форми поведінки формуються на основі механізму наслідування: дитина наслідує своїх близьких, а також шляхом научіння через емоційне підкріплення.Досить важливими для формування характеру дитини є стиль спілкування дорослих один з одним та з самою дитиною. У першу чергу це стосується спілкування батьків, особливо матері, з дитиною. Першими в характері дитини формуються такі риси як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості -егоїзм, черствість, байдужість до людей.
Воля є важливим чинником морального розвитку особистості, основою свідомого дотримання правил поведінки, забезпечує вибір способу поведінки відповідно до загальнолюдських норм моралі, інколи навіть усупереч власним бажанням і потягам. Щоб досягнути мети, довести до завершення доручену справу, відмовитися на користь товариша від омріяної перспективи, людина повинна виявити не тільки знання, вміння, особистісну культуру, а й вольові зусилля. Моральність особистості є наслідком таких морально-вольових якостей, як самостійність, організованість, цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, сміливість. У дітей дошкільного віку недостатній розвиток вольових процесів це виявляється у легкому відволіканні, у відмові від наміченої мети. Враховуючи цю особистість дітей вихователь звертає увагу на формування у них стійкої уваги, зосередженості, цілеспрямованості. Використовуючи для цієї мети їхній інтерес до гри праці різноманітних завдань.
Значення естет.в-ня. Завдання. Ос-вні засоби естет.в-ня Нар.пед. про естет.в-няДитина з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливому, радіє блискучим іграшкам, барвистим квітам і предметів. Все це викликає у нього почуття задоволення, зацікавленість. Слово «красивий» рано входить в життя дітей. З першого року життя вони чують пісню, казку, розглядають картинки, одночасно з дійсністю мистецтво стає джерелом їх радісних переживань. У процесі естетичного виховання в них відбувається перехід від несвідомого відгуку на все яскраве, красиве до свідомого сприйняття прекрасного. Естетичне сприйняття дійсності має свої особливості. Основним для нього є чуттєва форма речей - їх колір, форма, звук. Тому його розвиток вимагає великої сенсорної культури. Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з почуттями, переживаннями. Особливістю естетичних почуттів є безкорислива радість, світле душевне хвилювання, що виникає від зустрічі з прекрасним. Вихователь повинен вести дитину від сприйняття краси, емоційного відгуку на неї до розуміння, формування естетичних уявлень, суджень, оцінок. Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) виховання— послідовне формування у дітей естетичного ставлення до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб і здатності до художньої творчості. завданнях естетичного виховання дошкільників.
1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей.2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. 3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Засобами естетичного виховання є: 1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її.Художнє оформлення дошкільного закладу обумовлюється змістом виховної роботи, вимогами щодо охорони життя і зміцнення здоров'я дитини, її художнього розвитку.В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вихователів. 2. Твори мистецтва. їх використовують в оформленні побуту, під час навчання, самостійної діяльності. Різноманітні заходи у дитячому садку обов'язково супроводжуються музикою (ранкова гімнастика, дозвілля тощо). 3. Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін. Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники, використанням їхніх творів (наприклад, “Пори року” П. Чайковського, репродукції картин С Васильківського, І. Шишкіна та ін.).4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку. Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів.) 5. Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості. Розвиток самостійної художньої діяльності стимулюють такі чинники:— процес навчання на заняттях, його розвивальний характер, формування способів самостійних дій;— художні враження дітей, що спонукають до подальшого втілення їх у діяльності;— педагогічно доцільне естетичне предметне середовище;— заохочувальний вплив батьків, які стимулюють творчі пошуки і спроби дітей;— опосередкований вплив педагога, який ініціює самостійний пошук дітей. 6. Свята. З ними пов'язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Народна педагогіка про естетичне виховання. У практиці родинного виховання залучення дітей до прекрасного починається дуже рано з маленької колискової пісні. В українському фольклорі чимало дитячих пісеньок, які розвивають у дітей почуття ритму, привчають дітей виконувати прості рухи під музику, плескати в долоні, переступати з ноги на ногу. Значний вплив на формування естетичних уподобань в сімї мають дитячі іграшки. Не можна уявити українського одягу особливо дитячого без вишивок різноманітних торочок. народна педагогіка має ще одне виховне джерело: народну музику і різні види музичних інструментів, всіх дітей привчають до музики через слухання музичних творів та грі на музичних інструментів: скрипці, сопілці. Український народ складає багато українських пісень які діти з задоволенням виконують.
22. Знач. Розумового в-ня. Нар.пед.про роз.в-ня. Суч дослідж.Завдання роз.в-ня. Засоби роз.в-ня. Виховання і навчання спрямовані на те, щоб нові покоління, засвоюючи основи наук, суспільно-історичний досвід, були підготовленими до самостійної життєдіяльності, цивілізованого ставлення до природи, культури, інших людей, адаптації у світі, який динамічно змінюється. Ці вимоги особистість засвоює свідомо чи несвідомо як необхідні умови життя і діяльності. ”). Розум є важливим засобом пізнання навколишньої дійсності (“Бачить око далеко, а розум — ще далі”). Він свідчить не лише про дану людині від природи кмітливість і тямовитість, а й про здобутий у процесі виховання і самовиховання рівень розвитку (“Не той дурний, хто не вчився, а той, хто вчитися не хоче”). Отже, у процесі засвоєння дитиною знань, розвитку її інтелекту, мислення відбувається формування культури розумової праці. У цьому і полягає сенс розумового виховання. Розумове виховання — систематичний, цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання. Метою розумового виховання є підвищення рівня загального розвитку дошкільників. Розумове виховання забезпечує необхідний рівень розвитку дитини під час систематичної назви в іграх на заняття та у повсякденному житті. У народній педагогіці метою виховання є ідеальна особистість здатна до вдосконалення навколишньої дійсності і самовдосконалення, розумова досконалість високо цінується народом(знання та розум скарб людини; Не краса красить, а розум; Бачить око далеко, а розум ще далі;). У народі розум вважають важливим засобом пізнання навколишньої дійсності(Бачить око далеко, а розум ще далі). Розум свідчить не лише про дану людині від природи кмітливість, а й і про здобутий в процесі виховання і самовиховання рівень розвитку. Для успішного розумового розвитку дитини народ створив чудові засоби: - мова; - природа; - праця; - ігри;- приказки; - загадки; - народні пісні; - потішки, пестушки;- дидактичні ігри; Розумове виховання дітей дошкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань: 1. Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища. 2. Формування умінь і навичок розумової діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам´яті, уваги). Розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості. У роботах вітчизняних і зарубіжних учених дошкільне дитинство визначається як період, оптимальний для розумового розвитку й виховання. Так вважали педагоги, які створили перші системи дошкільного виховання, - Ф.Фребель, М.Монтессорі. У дослідженнях О.Усової, О.Запорожця, Л.Венгера, М.Подд’якова вказано, що можливості розумового розвитку дітей дошкільного віку значно вищі, ніж вважалось раніше. Дитина може пізнавати не лише зовнішні, наочні властивості предметів і явищ, як передбачено в системах, скажімо, Ф.Фребеля і М.Монтессорі, - вона здатна засвоювати уявлення про загальні зв’язки, основу багатьох явищ природи, соціального життя, оволодівати способами аналізу й вирішення різних завдань. У процесі розумового виховання дитина готова оволодівати спеціальними знаннями та способами мисленнєвої діяльності. У цей час закладаються основи для подальшого розвитку інтелектуальної сфери особистості.
Зміст розумового виховання реалізується через використання таких його засобів: Ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу. Обсяг і характер знань визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об´єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо. 2. Спілкування з дорослими. Особливу роль у розумовому вихованні відіграють відповіді дорослих на численні запитання дітей, які є одним із показників їхнього розумового розвитку. 3. Різні види діяльності дітей. Важливим засобом виховання є організована вихователем розумова діяльність дітей. 4. Навчання. Цей вид діяльності є найдієвішим засобом розумового виховання. Разом із збагаченням дітей новими знаннями в процесі навчання підвищується рівень їхнього розвитку, вдосконалюються всі форми мислительної діяльності.
Системне використання засобів розумового виховання забезпечує загальний розвиток дитини, набуття нею знань про навколишній світ, формування її пізнавальних здібностей.
23.Знач., завдання та умови фіз..в-ня. Суч.долідж. Х-ка осв.лінії «Особистість дитини» у БКДО. У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров´я, виховуються основні риси особистості людини. Сім´я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров´я. Міцне здоров´я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. На цій особливості наголошує народна мудрість: “У здоровому тілі — здоровий дух”, — стверджували в античні часи; “Нема щастя без здоров´я”, — гласить українське прислів´я. Фізичне виховання дітей дошкільного віку — систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров´я, формування рухових навичок і фізичних якостей. Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників — зміцнення здоров´я;— забезпечення гармонійного розвитку організму;— розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);— підвищення фізичної та розумової працездатності;— загартування організму;— прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;— виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом. Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим. Таким чином, можна виділити наступні умови та чинники успішної організації фізичного виховання дітей:
1. Вміти аналізувати і оцінювати ступінь фізичного здоров'я і рухового розвитку дітей. 2. Формулювати завдання фізичного виховання на певний період (на приклад, на навчальний рік) і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей. 3. Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах.4. Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення цілей.5. Порівнювати досягнуті результати з вихідними даними та поставленими завданнями.6. Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його.
Освітня лінія «Особистість дитини» передбачає:- формування позитивного образу «Я», створення бази особистісної культури дитини, її активної життєдіяльності;- виховання в дитини позитивного ставлення до своєї зовнішності, сформованості основних фізичних якостей, рухових умінь, культурно-гігієнічних, оздоровчих навичок та навичок безпечної життєдіяльності. На кінець дошкільного періоду життя в дитини мають бути сформовані базові характеристики особистості: довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода поведінки і безпечність, самосвідомість, самоставлення, самооцінка. Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей під впливом занять фізичними вправами розглянуті в роботах Н.В. Зімкіна (1956), А.В. Коробкова (1958), І.А. Фоміна і В.П. Філіна (1972) і інших авторів. Їх дослідженнями доведено, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості) є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму. Зокрема, для прояву цих якостей важливе значення мають координаційна діяльність нервових центрів по регуляції функції м'язового апарату і вегетативних органів.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!