Законом регулюється порядок проведення слідчих дій.
Слідчий, в залежності від ситуації, складності справи та інших обставин, вільний у виборі та застосуванні тактичних рекомендацій криміналістики. Але, жодна з цих рекомендацій не може суперечити законові.
Так ст. 143 КПК визначає загальний порядок допиту обвинуваченого. Але, в ній не має і не може бути таких вказівок, які б регламентували постановку питань, що необхідно задати підозрюваному (обвинуваченому) для того, щоб забезпечити отримання правдивих показань. Відповідь на ці питання дає слідча практика.
При розслідуванні злочинів велике значення мають загальні положення слідчої тактики, які пов'язані з методикою побудови версій та наукових плануваннях слідства.
Слідча тактика розробляється на базі глибокого та всебічного вивчення й узагальнення слідчої практики, але завжди з використанням вимог кримінально-процесуального закону, а також логіки і психології.
Слідча тактика може застосовуватись і при проведенні оперативно-розшукових заходів. Отримані відомості при проведенні цих заходів можуть являтися підставою для побудови слідчих версій та подальшого проведення слідчих дій.
Наприклад: встановлюється зовнішнє спостереження за підозрюваним і в той же час, встановлюється місце знаходження викрадених товарів, після чого проводиться обшук.
Методика розслідування
Методика розслідування - це науково-розроблена система методичних положень та рекомендацій по розслідуванню й попередженню окремих видів злочинів.
|
|
|
Методичні положення та рекомендації передбачають:
· особливості тактики проведення початкових слідчих дій по справам даної категорії;
· обставини, які підлягають встановленню по справі;
· особливості тактики проведення окремих слідчих дій;
· особливості тактики здійснення оперативно-розшукових заходів;
· профілактичні заходи по усуненню причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.
В розділі про методику розслідування розглядаються питання, які пов'язані з особливостями розслідування по справах різних категорій.
Методичні рекомендації розробляються на основі вивчення та узагальнення слідчої практики. В основному це рекомендації, які найчастіше зустрічаються:
· послідовність проведення тих чи інших слідчих дій;
· поєднання технічних й тактичних прийомів;
· оперативно-розшукові заходи по розслідуванню окремих видів злочинів.
Таким чином, загальні питання, такі як:
· загальна теорія криміналістики;
· криміналістична техніка;
· слідча тактика;
· методика розслідування окремих видів злочинів, в своїй сукупності складають систему науки криміналістика.
|
|
|
Природа криміналістики
(лекція)
Криміналістика - посідає певне місце серед інших наук, виконує притаманні їй функції, має власний потенціал та призначення.
Накопичення наукових знань час від часу призводять до зміни системи пануючих ідей.
За своєю природною криміналістика - це юридична наука.
Такий погляд сформувався в 1952-1955рр. І згодом став основним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у наступних тезах:
· Криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об'єкт пізнання належать до сфери правових явищ;
· Криміналістика - правова наука, тому що службова функція і завдання відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду справ;
· Усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;
· Головним „живильним середовищем" для криміналістики є право;
· Багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджується у змісті правових норм;
· Історично криміналістика була народжена у рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.
Історія криміналістики знає і інші погляди на природу криміналістики.
|
|
|
Одним із таких напрямків є визначення природи криміналістики як:
· технічної;
· або природничо-технічної науки.
Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань.
Представники таких поглядів - Рейс Р.А., Локар Б., Манне Г.Ю.,Громов в.І., Зіцер Є.У.
Причина такої оцінки природи криміналістики - у її змісті на той час (поліцейська чи кримінальна техніка), а також прагнення відмежуватися від кримінально-процесуальної науки у самостійну галузь, створити власний предмет і методи дослідження.
Є ще одна причина - це суттєвий вплив на криміналістику природничих і технічних наук, таких як:
· математика;
· фізика;
· хімія;
· біологія;
· психологія та ін.
Також використання прийомів і методів цих наук.
На той час погляди вчених-криміналістів були прогресивні і сприяли розвитку нової науки.
У цей період виникають такі галузі криміналістики як:
· судова хімія;
· судова фізика;
· судова біологія та ін.
Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи:
· правову;
· технічну.
Найчастіше цей погляд формулював Тарасов-Родіонов П.І.
Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямках у криміналістиці:
|
|
|
· розкриття і розслідування злочинів;
· методи дослідження речових доказів.
Такі помилкові погляди механічно розділили єдину науку на правові та не правові її розділи.
В останні роки з'явилися нові погляди на природу криміналістики згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р.С. Бєлкін та ін.).
На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити:
· правові розділи;
· природничо-наукові;
· технічні.
Вона являє собою єдиний сплав знань.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 139; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!