Таким чином, у першому випадку була неправильно вибрана задана сукупність об’єктів.
Процес виділення об’єкта, що розшукується - це процес поступового звуження заданої сукупності об’єктів, які перевіряються за ідентифікуючими ознаками, до того часу, поки не залишиться єдиний об'єкт, який розшукується.
Виділити об’єкт, що ідентифікується, із множини тих, що перевіряються, можливо лише за стійкими особливостями, які незазнають суттєвих змін з моменту відображення до початку ідентифікаційного дослідження.
Цей період часу називається ідентифікаційним періодом.
Ідентифікаційний період характеризує часовий період, протягом якого об'єкт зберігає індивідуалізуючі його ознаки.
Після їх зміни (наприклад, зношування взуття з моменту споєння злочину до його вилучення) ідентифікація стає неможливою.
Об’єкти криміналістичної діагностики
Об’єктами криміналістичної діагностики є:
· діагностуємі об’єкти:
а. це властивість об’єкта;
б. стан об’єкта;
в. механізм злочину.
· Пошукові об’єкти:
а. ситуативні умови, що визначають динаміку події, та відображені в її речовій обстановці.
· діагностуючі об’єкти:
а. ознаки, які відображають в матеріальному виді стан, властивість і механізм.
· Перевіряємі об’єкти:
а. версії слідчого, судді, експерта;
б. пояснення інших учасників процесу (потерпілого, підозрюваного, обвинува-ченого, підсудного).
|
|
|
Відмінність ідентифікації від діагностики:
· При ідентифікації об’єкт, що перевіряється, завжди існує матеріально;
· При діагностиці об’єкта, що перевіряється, може і не бути.
Наприклад: „місце знаходження стріляючого”, що фігурує у якості об’єкта дослідження, було як таке в момент минулої події, під час пострілу.
Цієї ж ситуації в момент діагностування уже немає, що обумовлює необхідність її реконструкції чи моделювання.
При ідентифікації встановлюється індивідуально- конкретний об’єкт;
При діагностиці визначається конкретна ситуативна умова події.
Наприклад: при експертному аналізі слідів знаряддя злому визначення напряму злому - діагностичне завдання, а встановлення, індивідуальних ознак знаряддя злому ідентифікаційне завдання.
Види криміналістичної ідентифікації та діагностики.
(лекція)
Залежно від характеру відображення матеріальних об’єктів криміналістичну ідентифікацію розрізняють:
За матеріально-фіксованими та психофізіологічними відображеннями, або їх ще називають за ознаками загального походження.
Здійснюються вони, як правило, експертами.
|
|
|
Під матеріально-фіксованими відображеннями розуміють об’єктивну фіксацію ознак предмета на матеріальних об’єктах.
До них належать:
· сліди;
· фотознімки;
· кіноплівки;
· відеозапис;
· описування та інші подібні об’єкти.
Під психофізіологічними відображеннями розуміють уявний образ об’єкта, який зафіксований у пам’яті конкретної особи.
Ототожнення за уявним образом може здійснювати тільки людина, в пам’яті якої він зберігається.
Залежно від природи властивостей об'єктів, що ототожнюються, закономірностей їх формування і відображення розрізняють декілька видів криміналістичної ідентифікації:
1. ідентифікація особи;
2. ідентифікація предметів;
3. ідентифікація матеріалів і речовин.
Ідентифікація особи здійснюється як за матеріально-фіксованими, так і за психофізіологічними відображеннями.
Матеріально-фіксовані відображення проявляються у різного виду слідах людини :
· слідах рук;
· ніг;
· фонограмах голосу;
· рукописних і машинописних документах;
· фотографічних зображеннях.
Продуктах життєдіяльності:
· слині;
· крові;
· потожировій речовині, тощо.
Для ідентифікації людини за матеріально- фіксованими відображеннями проводяться:
|
|
|
· дактилоскопічні дослідження;
· трасологічні;
· фоноскопічні;
· почеркознавчі;
· авторознавчні;
· фотопортрети;
· біохімічні.
Ідентифікація особи за психофізіологічним відображенням здійснюється у вигляді впізнавання розшукуваного об’єкта на основі порівняння з його образом, зафіксованим у пам’яті.
2. Ідентифікація предметів та їх комплектів (сукупності) має місце при встановленні:
· знарядь злочину, які використовувалися злочинцями;
· транспортних засобів;
· предметів злочинного посягання;
· знарядь письма;
· друкарсько-розмножувальних засобів, тощо.
За матеріально-фіксованими відображеннями цих предметів встановлюється:
· чи цей об’єкт використовувався при здійсненні злочину;
· чи не вистрілена куля з пістолету, вилученого у обвинуваченого;
· чи не віддрукований текст документа за допомогою конкретного принтера, тощо.
Комплекти предметів можуть розглядатися як об’єкт ідентифікації тільки в тому випадку, якщо вони складають у сукупності єдине ціле, відповідну єдність.
Наприклад: набір інструментів, якГ використовувались при відкриванні сховища.
3. Ідентифікація матеріалів і речовин здійснюється лише в тих випадках, коли можливо встановити неповторність відповідного об’єму:
|
|
|
· твердої речовини;
· рідкої речовини;
· газоподібної речовини, яка матеріальної обстановки злочину
Якщо індивідуальність конкретного об’єму речовини не встановлена, то обмежуються визначенням її групової (родової, видової) приналежності.
Види криміналістичної діагностики. Слід розрізняти слідуючі види діагностики:
1. криміналістична діагностика особи;
2. діагностика матеріальних об’єктів;
3. діагностика виробів і матеріалів.
1.Криміналістична діагностика особи є встановлення загальних і окремих характеристик її обліку:
· статі особи;
· віку;
· расової чи національної приналежності;
· професії особи;
· рівня володіння трудовими навичками, тощо.
Діагностика особи здійснюється на основі використання найрізноманітнішої за своєю природою інформації, в основному щодо навичок:
· навички почерку;
· письмової та усної мови.
Морфологічні частини тіла:
· дапілярних узорів пальців рук;
· кисті;
· будови голови і частин тіла.
· будова і функціонування голосового апарату;
· складу частин людського організму:
а) волосся;
б) крові.
· людських виділень:
а) слини;
б) запаху;
в) поту;
г) сперми.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!