Криміналістична діагностика матеріальних об’єктів.

Умовно цей вид діагностики можна поділити на два напрямки:

· розпізнання виробів;

· розпізнання матеріалів.

При дослідженні відкладень мікроволокон і забруднень на одязі, ставиться мета визначення виду матеріалів, з яким він був у контакті. Тканина як об’єкт діагностики належить до виробів текстильної промисловості, але на діагностику цього виробу спеціаліст виходить через діагностику волокон, матеріалів, визначаючи їх природу (натуральні, штучні ) або вид( бавовняні, синтетичні).

Криміналістична діагностика виробів і матеріалів.

Це процес багатоетапний.

Спочатку на базі класифікацій які розробляються в науці і техніці, визначаються:

· родова приналежність об’єктів;

· видова:

а. автомобільна фарба;

б. світлотехнічне скло.

У межах технічної класифікації встановлюється вузька групова приналежність об'єкта, тобто джерело його походження. На основі даних про збут-споживання об'єктів цього походження визначаються їх призначення, одержувачі.

Таким чином, криміналістична діагностика, включає в себе:

· товарознавчу діагностику;

· матеріалознавчу діагностику та інші.

Форми криміналістичної ідентифікації і д іагностики.

(лекція)

Криміналістична діагностика визначення групової приналежності та ідентифікація матеріальних об’єктів з метою вирішення завдань боротьби зі злочинністю, залежно від юридичної регламентації здійснюється:

a. в процесуальній формі;

b. в оперативній формі.

За напрямами виділяють наступні форми ідентифікації:

· експертна форма;

а) за матеріально-фіксованими ознаками.

· оперативно-слідча форма:

а) пред’явлення для впізнання;

б) ототожнення об’єкта за списком при огляді;

в) обшуку та інших слідчих діях.

· обліково-реєстраційна форма:

а) криміналістична реєстрація.

Кримінально-процесуальна форма криміналістичних досліджень, які пов’язані з ідентифікацією і діагностикою, має місце на стадії:

· досудового розслідування;

· судового розгляду;

Вона проявляється у вигляді:

· криміналістичних експертиз;

· пред’явлення для впізнання.

Результати криміналістичних експертиз оформляються висновками експерта, а впізнання - протоколами слідчих дій.

Оперативна форма криміналістичних досліджень, які пов’язані з діагностикою, визначенням групової приналежності та ідентифікацією матеріальних об'єктів, які проходять по оперативних справах, оформляються у вигляді спеціальних досліджень, а оперативне впізнання - довідками.

Таким чином, ідентифікація і визначення групової приналежності матеріальних об'єктів досить схожі за своїм змістом поняття. Різниця між ними полягає в тому, що при визначенні групової приналежності використовуються загальні ідентифікаційні ознаки, ідентифікація не обмежується цим для її здійснення використовуються, головним чином, окремі ознаки.

У результаті ідентифікації шляхом порівнювального дослідження визначається зв'язок того, хто перевіряється:

· підозрюваного;

· розшукуваного(наприклад: виконавця рукопис-ного тексту);

· об’єктів, кожний із яких проявляє себе при різних обставинах справи.

При позитивному вирішенні ідентифікаційного завдання встановлюється, що обидва вказаних об’єкти - одна і та ж особа.

На відміну від ідентифікації, діагностика стосується однієї конкретної особи, предмета, явища. Об’єкт, що діагностується або пропонується для дослідження, або є матеріальні сліди його існування (рукописний текст, слід контакту, тощо), але цей об’єкт на етапі діагностики не співставляється з іншими об'єктами у справі з метою встановлення їх зв’язку.

Таким чином, головна різниця діагностики від ідентифікації полягає в тому, що криміналістична діагностика порівняльного дослідження не здійснюється, а призначена для визначення характеристик матеріального об’єкта. її результати можна використовувати при висуванні розшукових версій.

Поняття та завдання техніко- криміналістичного дослідження документів. (лекція)

Крім судового почеркознавства та судового авторознавства галуззю криміналістичної техніки являється техніко-криміналістичне дослідження документів, де досліджуються слідуючі документи:

· Повністю підроблені документи (дослідження бланків);

· Документи, виконані на друкарських пристроях;

· Дослідження машинописних текстів, касових чеків;

· Відтисків печаток та штампів ;

· Частково підроблені документи;

· Документи, які мають засоби захисту від підробок.

У процесі цієї діяльності вирішуються наступні завдання:

1. Встановлення засобу виготовлення документу та його частин;

2. Ототожнення;

а. Конкретних предметів (друкарських машинок, печатних форм, печаток, штампів; компостерів, касових апаратів, пишучих приладів, принтерів та ін.);

б. Цілого по частинам;

в. Осіб, які друкують документ (ідентифікація особистості по особливостям навичок);

3. Встановлення факту та способу внесення змін до документу;

4. Встановлення прихованої інформації-виявлення залитих, замазаних текстів, відновлення згорілих документів та ін;

5. Відновлення першопочаткового виду документа;

6. Встановлення часу виготовлення документа.

Всі ці завдання вирішуються шляхом дослідження наступних документів.

Офіційні документи:

1. Документи, які посвідчують особистість;

2. Інші документи, які свідчать, наприклад, про наявність або відсутність товарне матеріальних цінностей, відомості, лікарняні листи та інше (реквізити: відтиски печатних форм, рукописні тексти, фотокартки на документах, компостерні позначення).

1. Матеріал, на якому виготовлений документ:

а. Папір;

б. Картон.

2. Засоби, за допомогою яких він заповнений :

а. Вміст стержнів шарикових ручок;

б. Туш, чорнило;

в. Графіт олівців.

3. Допоміжні речовини:

а. Клей;

б. Сургуч.

4. Речовини, які використовуються для часткової або повної зміни документа:

а. Травлящі речовини;

б. Розчинники та ін.

5. Технічні засоби та пристрої, які використовуються для виготовлення бланків, офіційних документів або їх реквізитів:

а. Літери шрифту;

б . Печатки;

в. Штампи.

6. Нетипічні об'єкти, на яких залишилися слабо видимі або невидимі записи:

а. Частини фанери;

б. Тканин;

в. Кераміки.

7. Порівнювальні об'єкти - зразки, які пред'являє слідчий на експертизу, або виготовлені експертом у ході дослідження.

До призначення експертизи документи повинні бути оглянуті слідчим.

2. Криміналістичне дослідження письма (лекція)

Письмо-це засіб фіксації думок людини за допомогою мови та спеціально створеної системи умовних позначень (письмових знаків, письменності), яка дозволяє закріпити мову в часі, і передавати її на відстані.

Письмо-в криміналістичному розумінні включає в себе:

1. Письмову мову;

2. Почерк;

а. Змістовні, письмові засоби;

б. Вираження думок при написанні.

Дослідження рукописів з метоювстановлення їх виконавця відноситься дочисла найбільш розповсюджених криміналістичних досліджень.

Об'єктом дослідження є рукопис (текст, підписи).

Вміння писати набувається у результаті довготривалого навчання та тренувань.

При цьому формується почерк-система складних рухомих навичок, обумовлених діяльністю центральної нервової системи людини.

Прийнято розрізняти:

1. Технічні навики:

а. Осанка людини при написанні;

б. Розташування паперу;

в. Як людина тримає ручку.

2. Графічні навики:

а. Відтворення письмових знаків та їх сполучників.

Навики письмової мови:

а. Словниковий склад;

б. Будова тексту, речення та ін.

Письмово-мовні навики кожної людини характеризуються сукупністю ознак, які поділяються на дві групи:

1. Ознаки письмової мови;

2. Ознаки почерку;

Ознака письмової мови - цеманера викладення тексту, який визначається:

1. Освітою людини;

2. Словниковим запасом;

3. Характером професійної діяльності та іншими обставинами.

Письмова мова оцінюється:

1. Граматикою;

2. Лексикою;

3. Стилем викладання.

Граматичні ознаки:

· Відображають володіння виконавцем граматичними правилами написання

Рівень освіти визначають:

1. Низький

2. Середній

3. Високий

Лексичні ознаки:

1. Характеризують загальний словниковий запас особи, яка пише;

2. Його рівень загальноосвітнього та професійного розвитку.

Стилістичні ознаки:

1. Виражають манеру викладення;

2. Мову написання.

Манера викладення може бути:

1. Короткою;

2. Лаконічною;

3. Багатослівною здовгими поясненнями.

Ознаки почерку поділяються на два види:

1. 3агальні ознаки;

2. Часткові ознаки.

Загальна ознака характеризує почерк в цілому як систему рухів. До них відносять:

1. Відпрацьованість почерку - це здатність людини, яка пише, користуватися системою скоропису.

Вільне, впевнене виконання письмових знаків, яке не супроводжується зупинками, хвилястістю штрихів та зайвими рухами, характеризує:

1. Високо відпрацьований почерк. Цей почерк зустрічається у тих людей, які багато пишуть.

2. Середньо відпрацьований почерк - в письмових знаках зустрічаються хвилястість та зупинки при написанні окремих елементів. Такий почерк мають люди, які пишуть небагато.

3. Мало відпрацьований почерк - характеризується відсутністю автоматизму написання, що проявляється у невпевненості, повільності рухів. Такий почерк мають люди, які пишуть дуже рідко.

Нахил почерку - визначається співвідношенням продольної дуги письмового знаку з лінією рядка. Виділяють слідуючи нахили:

1. Прямий вертикальний;

2. З правим нахилом;

3. З лівим нахилом.

Але слід зауважити, що сам нахил нестійкий і він може часто змінюватися.

Розмах почерку - це співвідношення висоти рядкових знаків та ширини проміжків між ними, або співвідношення висоти та ширини рядкових знаків.

Розмах буває:

1. Великий: коли висота знаків менша їх ширини(це розмашистий почерк);

2. Середній: висота знаків така ж, як їх ширина;

3. Малий: висота знаків значно більше їх ширини.

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 188; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!