Муніципальна нормотворчість як форма реалізації компетенції органів місцевого самоврядування

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 19Следующая ⇒

Стверджується, що законодавче положення про право територіальної громади вирішувати питання місцевого значення не можна абсолютизувати. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку МСВ в Україні більшість питань місцевого значення вирішуються органами МСВ. Пропонується виокремлювати два основні типи функцій органів МСВ: представницькі і виконавчо-розпорядчі. Доведено, що у вітчизняній самоврядній практиці пошук оптимального розподілу цих двох типів функцій між органами МСВ триває.

Зазначено, що зміст компетенції представницького органу МСВ складають: предмет відання і владні повноваження. Доводиться, що прийняття нормативно-правового акта є способом реалізації владних повноважень. В законодавстві відсутні визначення понять „нормативно-правовий акт” та „індивідуальний акт”. Суб’єкти, що залучені до муніципальної нормотворчості, відрізняються один від одного за рівнем юридичних знань, через що вони нерідко неоднаково розуміють призначення нормативно-правових актів у механізмові правового регулювання, що утворює ситуацію, коли одне і те ж питання різні місцеві ради регулюють різними за нормативністю правовими актами. Таке становище не є припустимим, оскільки воно порушує єдність правового простору України.

Стверджується, що ті повноваження представницьких органів МСВ, реалізація яких пов’язана з покладанням обов’язків на конкретно не визначене коло фізичних та юридичних осіб у розумінні здійснення ними дій, стримування від здійснення ними дій або не перешкоджання здійсненню стосовно них дій, потребують прийняття нормативно-правового акта. Пропонується доповнити законодавство нормою, яка визначала б коло питань, які регулюються з боку представницьких органів МСВ виключно нормативно-правовими актами. Межі цього кола питань запропоновано в роботі.

Система місцевого самоврядування в Україні

( ст. 6 ЗУ «Про місцеве самоврядування»)

У систему місцевого самоврядування входять:

— територіальна громада;— сільська, селищна, міська рада;

— сільський, селищний, міський голова;— виконавчі органи сільської, селищної, міської ради — органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законодавством;

— районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

— органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

У містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Важливою ознакою місцевого самоврядування є його системний характер.

Отже, система місцевого самоврядування України - це визначена Конституцією та законами України сукупність суб'єктів місцевого самоврядування, що, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють основні функції місцевого самоврядування.

Поняття та класифікація функцій органів місцевого самоврядування

Найважливішим компонентом правового статусу територіальних громад, органів місцевого самоврядування є притаманні їм функції. Класифікація функцій місцевого самоврядування пов'язана з різними критеріями, однак найбільш поширеним є поділ функцій за формами та сферами діяльності. За формами діяльності виокремлюють нормотворчу, установчу, контрольну і правоохоронну функції. За сферами діяльності можна вирізнити такі функції: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення; управління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян; зовнішньоекономічну; природоохоронну; регулювання земельних відносин; облікову; дозвільно-реєстраційну; інформаційну.

Реалізуючи нормотворчу функцію, органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти локального характеру, розробляють і приймають статут територіальної громади, регламент ради, здійснюють правове регулювання комунальних відносин у межах повноважень, передбачених законодавством (порядок управління і розпорядження об'єктами комунальної власності, місцевими фінансами, регулювання земельних відносин, використання природних ресурсів на відповідній території та ін.).

Установчу функцію представницькі органи місцевого самоврядування реалізують на пленарних засіданнях, де вирішують питання про кількісний склад ради, внутрішню структуру і персональний склад комісій ради, її виконавчих органів, апарату ради та її виконавчих органів, забезпечуючи в такий спосіб принцип організаційної самостійності місцевого самоврядування.

Контрольна функція органів місцевого самоврядування має досить об'ємний зміст. Представницькі органи місцевого самоврядування здійснюють контрольні заходи щодо перевірки діяльності посадових осіб, виконавчих органів місцевого самоврядування і депутатів відповідних рад. Ці заходи здійснюються у вигляді заслуховування звітів, повідомлень, розгляду депутатських запитів, прийняття рішень про дострокове припинення повноважень посадових осіб місцевого самоврядування, діяльності тимчасових комісій місцевих рад. Контрольна функція також реалізується шляхом взаємного контролю радами, посадовими особами і виконавчими органами місцевого самоврядування за дотриманням правових актів органів місцевого самоврядування.

Зміст правоохоронної функції стосовно місцевого самоврядування та його органів становить сприяння охороні громадського порядку, який забезпечується діяльністю всієї системи правоохоронних та судових органів, державних служб, інспекцій, які здійснюють функції нагляду та контролю за дотриманням законодавства. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено коло повноважень щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян на підвідомчій території.

Функції місцевого самоврядування за сферами діяльності деталізуються та конкретизуються у вигляді певних повноважень, які закріплені в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» та галузевому законодавстві.

11.Зміст компетенції органів місцевого самоврядування Повноваження місцевого самоврядування є предметним відображенням функцій.Термін «повноваження» звичайно визначається як офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.Юридична наука використовує цей термін для характеристики прав і обов'язків певних органів, посадових осіб. Він в рівній мірі охоплює і права, і обов'язки.Повноваження місцевого самоврядування — це закріплені нормами муніципального права за населенням (територіальними громадами), виборними та іншими органами місцевого самоврядування, посадовими особами права і обов'язки, необхідні для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на своїй території.В Законі про місцеве самоврядування поряд з терміном «повноваження» використовується й іншій термін — «компетенція» (зокрема, статті 15, 26). На жаль, в Законі не визначаються відмінні риси цих двох категорій.Між тим, компетенція органу місцевого самоврядування є складною правовою категорією, структура якої складається не лише з прав і обов'язків, а й предметів відання, які є першим елементом компетенції.Кожний орган місцевого самоврядування повинен мати своє власне поле діяльності. Тому правове регулювання компетенції цього органу представляє перш за все, визначення тієї сфери місцевого життя, в якій діє цей орган самоврядування.Отже, предмет відання, як структурний елемент загального поняття «компетенція», є способом юридичного зазначення тих сфер місцевого життя, які визначаються в якості предмету власних дій органу місцевого самоврядування.Повноваження, які здійснюють органи місцевого самоврядування, в законодавстві поділяються на повноваження загального характеру і повноваження конкретного характеру.Особливу роль в організації місцевого самоврядування відіграє його самостійність. З правової точки зору ця категорія виявляється в тому, що відповідно до основних функцій представницьких органів органи місцевого самоврядування повинні мати власні повноваження.Ці повноваження, згідно з п. 4 ст. 4 Європейської Хартії про місцеве самоврядування, мають бути повними і винятковими. Вони можуть заперечуватися або обмежуватися іншим органом влади, центральним або регіональним, тільки в межах, встановлених законом.Відповідні засади повноважень закладені в ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також у ст. 71 Закону про місцеве самоврядування України, згідно з якою територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.Однак з метою ефективного розподілу праці щодо реалізації повноважень самоврядування Конституція України застосовує принцип «безпосередньо» і «через».Згідно з цим принципом ч. З ст. 140 Конституції і п. 2 ст. 2 Закону про місцеве самоврядування передбачають три рівня асоціацій, органів і посадових осіб, які здійснюють місцеве самоврядування, а саме: територіальні громади базового рівня, які здійснюють надані їм повноваження безпосередньо; ради базового рівня та їх виконавчі органи, через які реалізуються повноваження самоврядування, і районні обласні ради (регіональний рівень самоврядування), які представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.Проте територіальна громада через зазначені причини безпосередньо не в змозі виконувати всі без винятку функції і повноваження місцевого самоврядування. Тому, зважаючи на роль і місце, яке займають в системі органів місцевого самоврядування ради, головним носієм функцій і повноважень територіальної громади є представницькі органи, які найбільшою мірою уособлюють їх інтереси.Орієнтовний перелік повноважень територіальної, громади та утворюваних нею органів в цілому передбачає п. 1 ст. 143 Конституції України.В частині другій цієї статті міститься перелік повноважень, які належать лише представницьким органам регіонального рівня — обласним та районним радам.У ч. З ст. 143 статті Основного Закону визначаються у загальному вигляді повноваження органів державної виконавчої влади, які делегуються органам місцевого самоврядування. Цим у певній мірі порушується принцип самостійності місцевого самоврядування, оскільки, відповідно до ч. 4 згаданої статті, органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.Подальший розподіл загальновизначених у Конституції повноважень територіальної громади та її органів, в тому числі і представницьких, здійснюється Законом про місцеве самоврядування в Україні, який на підставі Основного Закону поділяє ці права й обов'язки між суб'єктами їх здійснення: базового рівня — радами (ст. 25 Закону), їх виконавчими органами (статті 27—41), сільським, селищним, міським головою (ст. 42) та регіонального рівня — районними і обласними радами (ст. 43 Закону).Окрему групу становлять повноваження районних і обласних рад, делеговані відповідним місцевим державним адміністраціям (ст. 44).

12. Нормативно правовы акти органів та посадових осіб місцевого самоврядуванняЗгідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування дозагального складу сільської, селищної, міської ради включаєтьсясільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарномузасіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємнимголосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 тастаттями 55, 56 цього Закону. Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моментуйого прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою івнесено на повторний розгляд відповідної ради із обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (уразі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власноїкомпетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідноюрадою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копіявідповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.Державна реєстрація нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, протягом 15 робочих днів після надходження їх до відповідного органу Міністерства юстиції України.

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 123; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!