Муніципальна нормотворчість як форма здійснення місцевого самоврядування
Поняття та ознаки місцевого самоврядування
Згідно з Конституцією України (ст. 140), самоврядування «є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Йому притаманні такі риси, закріплені законом «Про місцеве самоврядування в Україні»:
- місцеве самоврядування діє в порядку і межах, визначених верховною владою; його органи дотримуються визначеного законодавством розмежування сфер компетенції; для здійснення завдань, що стоять перед самоврядними органами, вони мають самостійні джерела фінансування; вони формуються з дотриманням принципу виборності.
Як форма народовладдя місцеве самоврядування дає змогу територіальним громадам (місцевим співтовариствам) самостійно і під свою відповідальність, з використанням власних матеріальних і фінансових ресурсів, безпосередньо і через органи місцевого самоврядування вирішувати питання, які стосуються спільних інтересів членів територіальних громад.
Система місцевого самоврядування в Україні включає: сільські, селищні, міські Ради та їх органи (виконавчі комітети, комісії тощо); інші форми самоорганізації громадян (громадські комітети і ради мікрорайонів, житлових колективів, домові, вуличні, дільничні комітети); різні форми безпосереднього волевиявлення громадян (місцеві референдуми, збори та сходи громадян).
|
|
|
Сільські, селищні, міські, районні й обласні ради формуються шляхом виборів. Спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст представляють обласні та районні ради. Таким чином, суб'єктом самоврядування виступає сама громада або інша територіальна спільнота і представницькі органи територіальних громад в особі рад. Територіальні громади прямим голосуванням обирають терміном на 4 роки голів сіл, селищ і міст, які очолюють виконавчі комітети рад та головують на їх засіданнях. Голови районних і обласних рад обираються самими радами і очолюють виконавчий апарат ради.
Органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, затверджують і реалізовують програми соціально-економічного і культурного розвитку та бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. Здійснення цих повноважень фінансується з державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнолюдських податків.
|
|
|
Кожну ланку самоврядування закон наділяє власною компетенцією, в межах якої вона діє незалежно. В разі незаконного втручання державних структур у їх повноваження, органи місцевого самоврядування мають право на судовий захист своїх інтересів. Разом з тим, органи самоврядування несуть конституційну відповідальність за свою незаконну діяльність. Рішення органів місцевого самоврядування в разі їх невідповідності Конституції і законам України призупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Форми здійснення місцевого самоврядування
Систему форм здійснення місцевого самоврядування складають:
1. Форми безпосередньої демократії, які використовуються в системі місцевого самоврядування. До них відносяться:
– місцевий референдум – форма вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення
– місцеві вибори – вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільських, селищних, міських голів;
– загальні збори громадян – збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення;
|
|
|
– місцеві ініціативи – пропозиція членів громади про обов’язковий розгляд на відкритому засіданні ради будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок внесення місцевої ініціативи визначається радою або статутом громади. Внесена місцева ініціатива підлягає обов’зковому розгляду на відкритому засідання ради за участю членів ініціативної групи;
– громадські слухання – це заслуховування не рідше одного разу на рік громадою звітів депутатів ради і посадових осіб місцевого самоврядування, під час якого можуть порушуватися різні питання і вноситися пропозиції з питань місцевого значення;
– організація і участь в мітингах, походах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні;
– участь населення у роботі органів місцевого самоврядування на добровільних засадах (в якості експертів, спеціалістів, консультантів, громадських контролерів).
2. Форми представницької демократії, які використовуються в системі місцевого самоврядування – це представницькі органи місцевого самоврядування, місцеві голови, органи самоорганізації населення, які обираються населенням і через діяльність яких громадяни можуть впливати на здійснення місцевого самоврядування на підвідомчій території.
|
|
|
Муніципальна нормотворчість як форма здійснення місцевого самоврядування
Стверджується, що концептуальне значення для розуміння властивостей муніципальної нормотворчості мають ознаки МСВ, які наведено в роботі.
На підставі аналізу законодавства зроблено висновок про те, що в рамках самоврядної практики приймаються правові акти, які відрізняються за порядком підготовки, прийняття та набрання чинності. Підкреслено, що для самоврядної практики найважливішого значення набуває поділ правових актів МСВ на нормативно-правові та індивідуальні.
Доводиться, що стосовно комплексу правовідносин, пов’язаних з підготовкою і прийняттям нормативно-правових актів МСВ, доцільно використовувати поняття „муніципальна нормотворчість”. Воно віддзеркалює суб’єктно-діяльнісні характеристики наведених правовідносин, що полягають у спрямованих на виявлення волі територіальної громади, формування у відповідності до неї владних імперативів, закріплення цих імперативів в актах прямої правотворчості або в актах органів МСВ, матеріально-технічних діях юридично визначеного кола суб’єктів. Підкреслено, що поняття, похідні від поняття „муніципалітет”, не належать до понятійного апарату законодавства України, але разом із тим їх використання у роботі запобігає громіздким термінологічним застереженням.
Доводиться, що муніципальна нормотворчість, як правова діяльність, спрямована на досягнення певних юридичних цілей, підкоряється відповідним принципам, складається з певних етапів, вимагає чіткої правової регламентації.
Серед цілей муніципальної нормотворчості пропонується виокремити конкретну та абстрактні. Конкретна мета – встановлення, зміна або скасування правової норми. Серед абстрактних цілей пропонується виокремити: проміжну – врегулювання суспільних відносин, та кінцеву - вирішення питань місцевого значення.
Принципи муніципальної нормотворчості пропонується поділяти на ті, що є екстраполяцією загальних принципів правотворчості (верховенство права, демократизм тощо, гуманізм), і спеціальні, що властиві саме муніципальній нормотворчості (субсидіарність, поєднання місцевих та державних інтересів, повнота нормотворчих повноважень з питань місцевого значення).
Муніципальна нормотворчість розглядається як явище, що складається з двох частин: перша - нормопідготовча - найменш пов’язана з юридичними імперативами; друга - нормоустановча - ґрунтується виключно на юридичних засадах.
Муніципальна нормотворчість здійснюється у правовому просторі, який „окреслений” законодавством. Незважаючи на його значний обсяг, ряд важливих питань, що пов’язані з організацією і технологією муніципальної нормотворчості, дотепер потребують законодавчого вирішення.
Запропоновано додаткові аргументи на користь прийняття закону про нормативно-правові акти, до структури якого має входити підрозділ про нормативно-правові акти МСВ.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!