Загальна теорія держави і права

Глава 27. Правопорушення і юридична відповідальність

229

передбачала його суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність також поділяється на два види: протиправну самовпев­неність та протиправну недбалість. Необережність є протиправною самовпевнені­стю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних (шкід­ливих) наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховува­ла на їх відвернення. Необережність є протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Відзначимо, що в цивільному праві допускається можливість залучення до відповідальності і без наявності вини. Наприклад, у такому порядку відшкодову­ють шкоду громадяни і юридичні особи, діяльність яких пов'язана підвищеною небезпекою для оточуючих (використання транспортних засобів, вибухових речо­вин тощо). Проте в такому разі підставою для відшкодування шкоди буде не циві­льне правопорушення (обов'язковим елементом складу якого є вина), а інші юри­дичні обставини.

Елементами суб'єктивної сторони виступають також мотиви правопорушни­ка (внутрішні спонукання особи до вчинення правопорушення), які бувають кори­сливими чи особистими, а також штохмета (уявний результат протиправного ді­яння).

Об^єктом правопорушення виступають суспільні відносини, які регулюються й охороняються правовими нормами. Конкретно об'єкт може виражатися в певних благах і цінностях, яким правопорушенням завдано шкоди, або які внаслідок пра­вопорушення поставлені під загрозою завдання їм шкоди.

Перелік конкретних видів суспільних відносин, які можуть стати об'єктом правопорушення, визначається законом. Наприклад, Кримінальний кодекс Украї­ни визначив перелік суспільних відносин, які захищаються ним від злочинних по­сягань (тобто потенційно можуть стати об'єктом злочину), а саме: І) права і сво­боди людини і громадянина; 2) власність; 3) громадський порядок; 4) громадська безпека; 5) довкілля; 6) конституційний устрій України; 7) мир і безпека людства. Об Активну сторону правопорушення складають такі елементи: 1) суспільно небезпечне (шкідливе) діяння, котре виражається у двох фор­мах: а) дія (поведінка активного типу - фізичний вплив на інших людей і предме­ти, слова, жести); б) бездіяльність - (поведінка пасивного типу, котра виражається в утриманні від дії, котру особа зобов 'язана була вчинити);

2) наслідки такого діяння;

3) причинний зв'язок між діянням та наслідками;

4) спосіб, місце, час, знаряддя та обстановка вчинення правопорушення. Складом правопорушення може визнаватися лише повна сукупність його

ознак. Відсутність хоча б однієї з ознак складу свідчать про відсутність правопо­рушення як такого.

Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності

Юридична відповідальність є одним із видів соціальної відповідальності. Остання полягає в зовнішньому впливі з боку суспільства, держави, інших осіб на суб'єкта, котрий несе цю відповідальність за що-небудь уже вчинене.

В юридичній літературі поняття юридичної відповідальності визначається по-різному. Одні автори вказують, що юридична відповідальність є обов'язком особи переносити певні передбачені законом обмеження державно-владного характеру за вчинене правопорушення. Інші акцентують увагу на тому, що юридична відпо­ відальність проявляється в специфічних правовідносинах між державою і особою, котра вчинила правопорушення. Зміст цих правовідносин полягає в накладенні з боку держави заходів примусу до правопорушника в межах і порядку, передбаче­них законом.

Очевидно, що в умовах правової держави з її принципом взаємної відповіда­льності між особою і держави, юридична відповідальність не може бути настільки односторонньою.

По-перше, за вчинене правопорушення несе відповідальність не лише особа перед державою. За порушення закріплених законом прав людини держава пови­нна нести відповідальність перед конкретною особою і міра цієї відповідальності також має визначатися санкцією правової норми. У демократичних державах та­кий стан речей виступає аксіомою. В Україні та інших посткомуністичних країнах двохсторонній характер юридичної відповідальності сприймається нелегко. Але перші кроки в цьому напрямку вже є - згадайте закони про реабілітацію жертв по­літичних репресій, про відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями правоохоронних органів.

По-друге, право накладати на правопорушника заходи обмеження, підкрес­лимо, належить не державі загалом, а виключно уповноваженій законом інститу­ції: державній (наприклад, суду) або недержавній - органу місцевого самовряду­вання чи власнику приватного підприємства. Від цього юридична відповідальність не стає "менш юридичною".

Врахувавши наведене, виходимо на принципово нове розуміння поняття юридичної відповідальності.

Отже, юридична відповідальність - це застосування до правопорушника за­ходів впливу, передбачених санкцією правової норми, які полягають в обмежен­нях особистого, організаційного чи майнового характеру. Єдиною законною під­ ставою для настання юридичної відповідальності є наявність у діянні суб'єкта складу правопорушення.

До ознак юридичної відповідальності належать:

1) юридична відповідальність пов'язана з визначеним законом заходом при­мусу, котрий застосовується, як правило, державним правозастосовним органом. Правом притягати до юридичної відповідальності можуть бути наділені й органи місцевого самоврядування (наприклад, до адміністративної відповідальності);

2) обсяг юридичної відповідальності за вчинення конкретного правопору­шення чітко визначений законом;

231 Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы! Поделиться с друзьями: ⇐ Предыдущая52535455565758596061Следующая ⇒ Мы поможем в написании ваших работ! . . © 2014-2024 — Студопедия.Нет — Информационный студенческий ресурс. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав (0.012)