Травми м'яких тканин, суглобів, кісток

Найпоширенішим ушкодженням м'яких тканин і органів є забій, що найчастіше виникає внаслідок удару тупим предметом. На місці забою досить швидко з'являється припухлість, а часто і синець. При розриві судин під шкірою можуть утворитися скупчення крові (гематоми). Забиті місця призводять до порушення функції ушкодженого органа.

При забої перша медична допомога полягає в створенні спокою ушкодженому органу. На область забою необхідно накласти стисну пов'язку, надати йому піднесеного положення. Для зменшення болю і запальних явищ до забитого місця прикладають холод - міхур з льодом, холодні компреси (мокра серветка, холодний мета­левий предмет тощо). При тяжкому стані-загальний спокій, напоїти гарячим чаєм, дати болезаспокійливі препарати. Відправити в ліку­вальну установу.

При розтяганнях і розривах зв'язок перша медична допомога така ж, як і при забитих місцях. Для зменшення болю - будь-який наявний знеболюючий засіб, до області травми - холод.

Вивих - ознаками вивиху є: біль у кінцівці, різка деформація (западання) області суглоба, відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі, фіксація кінцівки в неприродному положенні, зміна довжини кінцівки - частіше її вкорочення.

Перша медична допомога: - холод на ушкоджений суглоб, засто­сування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тому положенні, якого вона набула після травми. Руку підвішують на косинці або пов'язці з бинта, ногу - іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів. Постраждалого з вивихом нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи.

Перелом - порушення цілості кістки.

Травматичні переломи діляться на закриті (без ушкодження шкіри) і відкриті, при яких є ушкодження шкіри в зоні перелому (рис. 43).

 

Рис. 35. Види переломів: а - закритий; б - відкритий

Для перелому характерні: різкий біль, зміна положення і фор­ми кінцівки, порушення її функції, поява набряклості і синця в зоні перелому, укорочення кінцівки, патологічна (ненормальна) рухливість.

Перша медична допомога:

- створення нерухомості кісток в області перелому (іммобілі­зація);

- проведення заходів, які спрямовані на боротьбу із шоком або його попередженням;

- організація найшвидшого транспортування постраждалого в лікувальну установу.

Іммобілізація кінцівки проводиться за допомогою транспортних шин або підручного матеріалу

 

Рис. 36. Іммобілізація перелому передпліччя драбинчастою шиною

 

 

 

Рис.39. Іммобілізація при переломі кісток гомілки

Рис. 40. Іммобілізація при переломі стегнової кістки

Рис.41. Іммобілізація кінцівок при переломах за допомогою підручних засобів:

а - при переломі стегна за допомогою лижних палиць;

б - при переломі стегна і гомілки - фіксація до здорової ноги;

в - при переломі кісток гомілки за допомогою планки

Перелом кісток таза

Характерним є симптом «прилиплої п'ятки» - постраждалий у положенні лежачи не може відірвати «п'ятку» від поверхні і підняти витягнуту ногу.

Множинні переломи кісток таза, розриви лобкового і крижово-клубового зчленування є важ­кими травмами, які супроводжуються масивною внутрішньою крововтратою в за черевний простір і тазову клітковину. При цьо­му розвивається картина важкого травматичного шоку.

Перша медична допомога:

 - попередження роз­витку шокових явищ,

- створення спокою і обережне транспорту­вання в лікувальну установу.

Постраждалого укладають спиною на тверду основу з валиком під коліньми і розводять їх у різні боки (положення «жаби»), тепло вкутати, дати знеболююче і тепле питво. У такому положенні здійснюється і транспортування постраждалого.

Рис. 42. Іммобілізація при переломах кісток тазу

Синдром тривалого стиснення

Виникає в результаті тривалого стиснення кінцівок (протягом 4-8 годин і більше). Ці травми виникають при дорожньо-транспортних пригодах у малолюдних місцях, а також при обвалах, землетрусах, руйнуваннях будинків тощо.

У розвитку синдрому тривалого стиснення найбільше значення мають три фактори:

- тривале болюче подразнення;

- усмоктування в кров отруйних продуктів розпаду з ушкоджених м'язів;

- втрата значної кількості плазми крові в результаті масивного на­бряку стисненої кінцівки.

Виділяють чотири форми синдрому тривалого стиснення:

- легка виникає в тих випадках, коли тривалість стиснення кінцівки не перевищує 4-х годин;

- середня - стиснення від 4-х до 6 годин. У більшості випад­ків немає особливо виражених гемодінамічних розладів, функція нирок страждає помірно;

- важка виникає внаслідок стиснення всієї кінцівки, частіше стегна і гомілки, протягом 7-8 годин. Чітко проявляється симптоматика ниркової недостатності і розладу гемодінамики;

вкрай важка розвивається, якщо стисненню піддаються обидві кінцівки протягом 6 годин і більше, постраждалі вмирають від гострої ниркової недостатності в перші 2-3 доби.

Перша медична допомога

- перед звільненням кінцівки від стиснення, необхідно накласти джгут вище місця стиснення;

- туго забинтувати кінцівку зверху (від джгута) донизу;

- зняти джгут;

- охолодити кінцівку (прикласти лід, сніг, холодну воду);

- іммобілізувати кінцівку шиною;

- дати зне­болюючі і заспокійливі препарати, гарячий солодкий чай;

- лужне питво у великій кількості - «Боржомі» або інша мінеральна вода.

Тепло вкутати ковдрами і транспортувати постраждалого в лікувальну установу на ношах у положенні лежачи.

 

ТЕРМІЧНА ТРАВМА

Опіки

Опіком називають ушкодження тканин, викликане впливом високої температури, хімічних речовин, сонячних променів та іо­нізуючого випромінювання.

Термічні опіки виникають від безпосереднього впливу на тіло високої температури (полум'я, окріп, гарячі рідини і гази, розпечені предмети, розплавлені метали та ін.).

Найчастіше спостерігаються опіки рук, ніг, очей, рідше - тулуба та голови.

За глибиною ураження розрізняють чотири ступені опіку:

- опік першого ступеня (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість та біль. Запальні явища швидко проходять (через 3-6 днів), залишається пігментація.

- опік другого ступеня (утворення міхурів) - сильний біль, інтенсивне почервонінням шкіри і відшарування епідермісу з утворенням міхурів. Ушкодження глибоких шарів шкіри не відбувається, через тиждень відновлюються всі шари шкіри без утворення рубця.

- опік третього ступеня - некроз (змертвіння) всіх шарів шкіри. Відбувається коагуляція білків шкіри та крові і на опіковій поверхні утворюється щільний струп.

- опік четвертого ступеня (обвуглювання) виникає при впли­ві на тканини найвищих температур (полум'я, електрична дуга, розплавлений метал). Це найважча форма опіку, при якій ушкоджуються шкіра, м'язи, сухожилки та кістки.

Перша медична допомога при опіках спрямована на припинення впливу високої температури на постраждалого:

- погасити полум'я на одязі;

- видалити постраждалого із зони дії високої температури;

- зняти тліючий і палаючий одяг - одяг розрізати, особливо там, де він прилип до опікової поверхні. Відривати одяг від шкіри не можна, його обрізають навколо опіку та накладають асептичну пов'язку. Роздягати постраждалого не рекомендується, особливо в холодну пору року.

- накласти суху асептичну пов'язку використовувати стерильний бинт або індивідуальний перев'язний пакет, чисту бавовняну тканину.

Не слід промивати опік, доторкатися до обпаленого місця руками, проколювати міхури, відривати прилиплі до місць опіку частини одягу, а також присипати порошком або змазувати опікову поверхню жиром.

При великих опіках другого, третього та четвертого ступенів досить швидко розвивається опіковий шок. Постраждалого необ­хідно:

- укласти в таке положення, при якому його найменше турбує біль;

- тепло вкрити;

- дати знеболюючі та за­спокійливі препарати;

- якщо є можливість ввести наркотики;

- дати гарячого чаю, велику кількість рідини з додаванням соди (0,5 чайної ложки на літр води ) або солі (1 чайну ложку на літр води).

При великих опіках постраждалих краще загорнути в чисте простирадло та організувати термінову доставку в лікувальну установу, зробивши транспортну іммобілізацію

Перша допомога при опіках очей (гаряча пара, вода, жир, полум'я):

- охолодити око холодною водою;

- усунути уражальний агент ватним тампоном;

- накласти стерильну пов'язку;

- дати знеболюючий засіб і відправити в лікувальну установу.

Обмороження

Ушкодження тканин у результаті впливу низької температури називається обмороженням. Причини обмороження: тривалий вплив холоду, нерухоме положення, важкий стан постбочі і службовці об'єкту ховаються в захисних спорудах;

- після виникнення надзвичайної ситуації з'ясовується обстановка на об'єкті;

- якщо об'єкт опинився за межами осередку ураження і зон радіоактивного зараження, то поновлюється виробнича діяльність в䥆䕌0 ะ[1]8 ɈЀ 풵[1]nj`H䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj ͇ʳ0p X풴䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj ကȋBONUS~1.SCR0ˆ[1]n풴䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧nj ကĖBonus.ScreenshotReader°Ѐ $I300က€€풶`L풵䢀໙迧nj䢀໙迧nj䢀໙迧njя, при цьому виникає тупий біль. Запалення триває протягом кількох днів, потім поступово проходить.

- обмороження другого ступеня проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. При відігріванні бліді шкірні покриви стають багряно-синюшними, швидко розвивається набряк тканин, який поширюється за межі обмороження. У зоні обмороження утворюються заповнені білуватою рідиною міхури. Для даного ступеня обморожен­ня характерні загальні явища: підвищення температури, озноб, розлад сну, поганий апетит.

- обмороженні третього ступеня порушення кровообігу (тромбоз судин) призводить до некрозу всіх шарів шкіри і м'яких тканин на різну глибину. У перші дні відзначається некроз шкіри - з'являються заповнені темно-червоною рідиною міхури. Навколо некротизованої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія). Ушкодження глибоких тканин виявляється через 3-5 днів у вигляді вологої гангрени, що розвивається. Загальні явища при даному ступені обмороження: озноб, заливний піт, значне погіршенням самопочуття, апатія до навколишнього.

- обмороження четвертого ступеня характеризується некрозом всіх шарів тканин, у тому числі і кісток. Шкіра швидко покривається заповненими чорною рідиною міхурами. Границя ушкодження виявляється повільно. Виражена демаркаційна лінія проявляється лише через 10-17 днів. Ушкоджена зона швидко чорніє і починає висихати (муміфікуватися). Загоєння рани повільне та мляве. У цей період різко страждає загальний стан, спостерігаються дистрофічні зміни в органах - міокарді, печінці, нирках, що проявляються недостатністю і порушенням функцій цих органів.

Перша медична допомога

- негайне зігрівання постраждалого, це досягається за допомогою теплих ванн. За 20-30 хвилин температуру води поступово збільшують від 20° до 40°С, при цьому кінцівку обережно і ретельно відмивають милом від забруднення.

- ушкоджені ділянки тіла висушити (протерти), закрити стерильною пов'язкою та тепло вкрити, дати гарячий чай чи каву.

Не можна змазувати жиром і мазями, розтирати снігом.

При обмороженні першого ступеня обмежених ділянок тіла (ніс, вуха) зігрівання можна здійснювати руками або за допомогою теплої (але не гарячої) грілки.

За наявності ознак обмороження кінцівок постраждалі обов'язково повинні бути доставлені в лікувальну установу з ви­користанням засобів транспортної іммобілізації.

Загальне замерзання

Загальне замерзання настає при охолодженні всього організму.

Симптоми: з'являється почуття утоми, скутості, сонливості, байдужності, людина перестає від­чувати холод і впадає в загальмований стан.

Перша медична допомога.

Перенести постраждалого в тепле приміщення і посту­пово зігрівати у ванні з водою кімнатної температури, проводячи послідовний обережний масаж всіх частин тіла по черзі, воду поступово нагрівати до температури тіла (36,0-36,5°С). З появою рожевого кольору шкіри та зникненням задубіння кінцівок постраждалого витягнути із ванни і проводити заходи щодо оживлення: штучну вентиляцію леге­нів і непрямий масаж серця. Коли з'являються самостійне дихан­ня, серцебиття і свідомість, постраждалого переносять на ліжко, тепло вкривають, дають гарячий чай або каву.

Тепловий і сонячний удар

Тепловий удар

Температура тіла людини - величина постійна.

Перегріванню організму сприяють: тяжка фізична робота, висока температура навколишнього середовища, підвищена вологість повітря, щільність одягу. Має значення і зменшення кількості випитої рідини.

Ознаки загального перегрівання або теплового удару:

- загальна слабість;

- розбитість, головний біль;

- запаморочення, шум у ву­хах;

- сонливість, спрага та нудота.

Людина червоніє, дихання стає утрудненим. Якщо на ці симптоми не було звернено уваги, стан продовжує погіршуватися - пульс частішає, артеріальний тиск падає, постраждалий непритомніє, розвивається коматозний стан, іноді виникають судоми.

Перша медична допомога:

- постраждалого винести в прохолодне місце або укласти в тіні;

- розстебнути одяг, що стискує груди;

- на голову покласти холодний компрес;

- дати багато холодної води.

У більш тяжких випадках показані обгортання в змочене холодною водою простирадло, обливання прохолодною водою, лід на область чола, потилиці, шиї (сонні артерії) і пахових складок.

При непритомному стані: - вдихання парів нашатир­ного спирту на ватці та розтирання скроневих областей.

При розладах дихання і кровообігу - серцево-легенева реанімація.

При опритомненні рекомендуються міцний чай, кава. Постраждалий потребує спокою, а у важких випадках необхідна госпіталізація в лікувальну установу.

Сонячний удар

Сонячний удар - це ураження центральної нервової системи у результаті інтенсивного або тривалого впливу прямих сонячних променів на голову. Він може виникнути під час тривалого знаходження під сонцем без головного убору, при три­валому загорянні, особливо в стані алкогольного сп'яніння, пере­повненому шлунку і відсутності звички до перебування на сонці.

Симптоми: розбитість, млявість, головний біль, запаморочення, нудота. Шкіра постраждалого червоніє, висту­пає піт, температура підвищується, частішають пульс і дихання. Можливі розлади зору, шум у вухах, біль в області серця, почуття браку повітря.

Перша медична допомога.

- помістити постраждалого в тінь,

- звільнити від одягу, дати випити холодної води;

- прикласти холод до голови або обгорнути тіло мокрим простирадлом. Якщо стан постраждалого продовжує погіршуватися, необхідно разом із за­ходами щодо охолодження організму проводити серцево-легеневу реанімацію до опритомлення або приїзду «Швидкої медичної до­помоги».

УТОПЛЕННЯ

Розрізняють три види утоплення: первинне (справжнє), «сухе» (асфіксичне) і вторинне (синкопальне).

Первинне утоплення відбувається потрапляння рідини в дихальні шляхи і легені, а потім надходження її в кров.

«Сухе» утоплення потрапляння постраждалого в забруднену, а також хлоровану воду. При цьому виді утоплення розвивається рефлекторний спазм голосової щілини, настає ядуха, вода в дихальні шляхи не потрапляє, а у великій кількості надходить у шлунок.

Вторинне втоплення розвивається в результаті зупинки серцевої діяльності, внаслідок потрапляння постраждалого в холодну воду, рефлекторної реакції на потрапляння води в дихальні шляхи або в порожнину середнього вуха при ушкодженій барабанній перетинці.

Симптоми:

- при первинному - шкіра різко синюшна, вушні раковини, губи та кінчики пальців фіолетово-сині, обличчя одутле, з рота і носа виділяється багато піни із домішкою крові. Зіниці розширені, дихання клекочуще, прискорене або, при тривалому перебуванні під водою, рідке, за участі допоміжної мускулатури, пульс аритмічний, прискорений.

- при вторинному різка блідість шкірних покривів.

Перша медична допомога:

Підпливати до постраждалого треба позаду, обхопити його під пахви або взяти за волосся і, не даючи захопити себе, поверну­ти обличчям нагору та плисти до берега.

Якщо в постраждалого, що наковтався води, свідомість збережена, його необхідно роздягнути, обтерти та укутати, викликати блювоту подразненням кореня язика і задньої стінки глотки для звільнення шлунка від води і попередження нудоти. Після цього дати постраждалому заспокійливе і, якщо його не турбує нудота, гарячий чай або каву.

За відсутності свідомості у постраждалого очистити порожнину рота і глотки від слизу, води, мулу, піску, блювотних мас, швидко укласти животом на стегно зігнутої ноги рятувальника і різкими поштовховими рухами стискати бічні поверхні грудної клітки протягом 10-15 сек. Після цього його перевернути на спину і очистити порожнину рота пальцем, обгорненим хусткою або марлею, та приступити до проведення реанімаційних заходів - штучного дихання і непрямого масажу серця.

При відновленні кровообігу і дихання (здригування кутів рота, поява руху губ і реакції зіниць на світло, а також зміна кольору обличчя, поліпшення наповнення пульсу, поява слабких перших вдихів з наступним відновленням адекватного дихання) постраждалого потрібно зігріти, дати вдихнути пари нашатирно­го спирту на ватці, розтерти скроні. При опритомненні дати чай, каву, настоянку валеріани та інші заспокійливі засоби.

Оживлення постраждалих іноді можливе навіть після перебування їх під водою протягом 10-15 хвилин і більше.

ЕЛЕКТРОТРАВМА

Електротравма - ураження організму людини, яке спричи­нене дією електричного струму і характеризується загальними і місцевими змінами в органах і тканинах.

Електричний струм спричиняє термічне, механічне і хіміч­не ушкодження тканин. Термічна дія виражається в появі неспе­цифічних опіків і специфічних міток (знаків) струму на шкірі. Останні мають вигляд цяток або кратероподібних ум'ятин жовто-сірого кольору діаметром до 1-3 см з валикоподібно стовщеними краями без ознак запалення (гіперемії, набряку шкіри, болю).

Існує чотири ступені електротравми:

I - судомне скорочення м'язів без знепритомненням, постраждалий переляканий, блідий, судорожно кричить;

II - судомне скорочення м'язів із втратою і швидким відновленням свідомості, блідість шкіри, різкий переляк, крик про допомогу, самостійне звільнення від дії струму неможливе;

ІІІ - судомне скорочення м'язів із знепритомненням, дихання утруднене, тони серця глухі, брадикардія або фібриляція шлуночків, голосові зв'язки спазмовані, постраждалий не може кричати навіть після опритомнення;

ІV - клінічна смерть з асистолією або фібриляцією шлуночків, на фоні судом миттєвий різкий видих, зупинка дихання.

Перша медична допомога

Вимкнути рубильник, або відвести від постраждалого провід за допомогою сухої палиці, дошки та ін.

Якщо ураження сталося від високовольтної мережі, то підходити до постраждалого треба маленькими кроками, щоб уникнути потрапляння під «крокову напругу».

При непритомності (відсутність дихання, пульсації на магістральних судинах) приступають до серцево-легеневої реанімації.

Після надання першої медичної допомоги постраждалого направити до лікувальної установи.

---

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!