Розділ 21. ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА
Поняття та об’єктивна необхідність тлумачення норм права
Тлумачення норм права (інтерпретація норм права) ‑ інтелектуально‑вольова пізнавальна діяльність, що полягає у встановленні точного змісту (смислу) норм права і здійснюється за допомогою певних способів (прийомів) з метою правильного їх застосування та безпосередньої реалізації[60].
Етапи правотлумачної діяльності:
а) з ’ясування ‑ розкриття змісту правових норм (їх окремих елементів) «для себе» з метою їх правильної реалізації і застосування (воно не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора і не має зовнішніх форм вираження: у «волі» інтерпретатора відбувається об’єднання «волі законодавця» і «волі закону»);
б) роз’яснення ‑ розкриття змісту правових норм (їх окремих елементів) «для інших» з метою усунення неясності в його розумінні і забезпечення правильного застосування щодо тих обставин, на які вони розраховані. Іноді для правильного вирішення конкретної справи буває достатньо усвідомити зміст закону.
Структурні елементи системи тлумачення норм права:
1) об’єкт тлумачення ‑ норма права, що виражена в приписах законів і підзаконних актів, нормативних договорів та інших форм права, а також у правоположеннях проектів нормативно‑ правових актів, які підготовлені до прийняття;
2) суб’єкт тлумачення ‑ органи держави, посадові особи, громадські організації, окремі громадяни;
|
|
|
3) предмет тлумачення ‑ зміст (смисл) тексту юридичного акта в цілому або його частини (статті, пункту, абзацу);
4) мета тлумачення ‑ правильне й однакове розуміння норм права та правильне й однакове застосування і реалізація норм права.
Тлумачити норми права можуть усі, але лише тлумачна діяльність уповноважених суб’єктів права є правовою формою здійснення функцій держави разом з нормотворчою, правозастосовною, правоохоронною, контрольно‑наглядовою тощо. У деяких уповноважених органів (наприклад, у Конституційного Суду України) тлумачення норм права є провідною функцією.
Тлумачення необхідне в процесах:
1) нормотворчості‑ при виробленні нових правових приписів відбувається значеннєве зіставлення з приписами чинних актів;
2) систематизації нормативно‑правових актів ‑ створенні зводів законів, зібрань і довідників із законодавства, обліку нормативних актів;
3) безпосередньої реалізації права ‑ при укладанні угод і договорів господарюючими структурами, діяльності громадських організацій і громадян;
4) застосування правових норм судами, органами прокуратури, арбітражу, іншими державними органами;
|
|
|
5) імплементації норм міжнародного права в систему національного законодавства (імплементаційне тлумачення).
Об’єктивна необхідність тлумачення права зумовлена такими обставинами:
1) абстрактна (загальна) форма викладення норми права, її невідповідність конкретним, фактичним обставинам життя. Викладена в нормативних актах узагальнююча модель правової поведінки потребує її конкретизації у певному випадку, тобто суб’єкт права після осмислення норми права мусить знайти те конкретне, що закладалося в неї суб’єктом нормотворчості, інакше він не зможе змоделювати свою майбутню поведінку;
2) системність викладення норм права, що потребує розкриття обсягу змісту норми права у зв’язку з нормами, закріпленими в приписах цього ж нормативного акта чи інших актів. Особливо така потреба виникає за відсильного чи бланкетного способів викладення норм права, коли їх зміст не збігається з текстом припису нормативного акта;
3) складність та невизначеність термінів, що виражають спеціальні юридичні поняття. Термін: а) може бути вужчим або ширшим за юридичне поняття; виражатися різними словами («зобов’язаний», «випливає», «слід» та ін.); б) може містити правові застереження[61], що змінюють обсяг норм права («як правило», «за винятком», «як мінімум», «окрім випадків», «при необхідності», «маючи на увазі», «незалежно від того»); в) може містити оцінювальні поняття і визначення («тяжкі наслідки», «малозначущі діяння», «великі розміри»). У такому разі потрібний пошук змісту правового поняття, яке не знайшло адекватного терміна в нормативно‑правовому акті. Завдяки тлумаченню осягається ступінь відповідності вжитого терміна змісту правового поняття;
|
|
|
4) прогалини і колізії в нормативно‑правових актах. Це спостерігається у випадках неповного охоплення юридичними нормами фактичних умов життя або наявності суперечностей між нормами різних нормативних актів. Офіційне тлумачення дає можливість заповнити прогалини та подолати колізії;
5) зміни в розвитку суспільних відносин, коли затребуваною стає вимога з’ясувати волю законодавця не на момент видання норми права, а відповідно до сучасних умов.
Тлумачення права не містить (і не повинно містити) норм права. Воно є актом пізнання, встановлення того, що вже має юридичну силу. Проте тлумачення (правороз’яснювальний судовий прецедент) може стати актом творення нової норми права.
Зазвичай тлумачення норм права не має самостійного значення у відриві від норми чи акта і цілком розділяє її/його долю: зі скасуванням (зміною) норми або акта скасовується (змінюється) її/його тлумачення.
Важливим конструктивним правилом тлумача (інтерпретатора) є таке: чим недосконаліший закон, тим досконалішим, точнішим, тоншим має бути його роз’яснення.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 564; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!