Спеціалізовані (нетипові) норми права
Спеціалізовані (нетипові) норми права ‑ це приписи «нестандартного» характеру, які здатні нести регулювальне навантаження лише в поєднанні з основною нормою (регулятивною, охоронною, захисною). Ці спеціалізовані, або забезпечувальні, чи похідні норми існують поряд з конкретними, основними нормами. Рівень їх нормативності низький.
Ознаки спеціалізованих норм, якими вони відрізняються від основних норм:
1) за ступенем самостійності регулювання ‑ не володіють безпосередніми регулятивними властивостями, беруть участь у правовому регулюванні опосередковано, утворюють в поєднанні з основними нормами єдиний регулятор, тобто є допоміжними, допомагають основним нормам надати праву завершеності і повноти;
2) за структурою ‑ не мають усіх структурних елементів, які об’єктивно властиві класичній моделі норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція);
3) за характером утворення ‑ похідні, як правило, від основних норм, деталізують, конкретизують їх;
4) за регулятивними можливостями а) здатні охопити регулюючим впливом принципово нові види суспільних відносин, що вимагають більш глибокої спеціалізації, конкретизації і диференціації в межах загального обсягу та дії основної норми; б) можуть виступати сполучною ланкою між нормами різних галузей права;
5) за забезпеченістю державним примусом ‑ їх дія не підкріплюється державно‑примусовими засобами.
|
|
|
Спеціалізовані норми права ‑ породження регулятивних, охоронних і захисних норм, результат їх розвитку й удосконалення. Вони містяться в: а) преамбулах законодавчих актів; б) загальних частинах кримінальних кодексів, кодексів про адміністративні правопорушення, інших актах сфери правоохоронної діяльності; в) загальних і особливих (якщо вони виділені) частинах цивільних, житлових, земельних, сімейних, цивільно‑процесуальних кодексів, кодексів законів про працю й інших; г) приписах нормативно‑правових актів, що вносять зміни і доповнення у приписи актів, які були раніше прийняті.
Причини створення спеціалізованих норм:
1) необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану й перевірену на практиці систему правового регулювання і можливість їх охоплення в повному обсязі без будь‑яких принципових суперечностей із раніше прийнятими нормами (об’єктивний момент).
2) переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширювати чинні норми внесенням до них змін і доповнень, а не розробляти принципово нові норми (суб’єктивний момент).
Наявність спеціалізованих (допоміжних або похідних) норм права дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.
|
|
|
Основні спеціалізовані норми (їх класифікацію можна збільшити):
Загальнозакріпні (засади) ‑ закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин, що конкретизуються в інших нормах. Серед загальнозакріпних норм першість належить конституційним нормам. Конституція України встановлює: «Україна є республікою»; «Україна є унітарною державою». Загальнозакріпні норми‑ приписи іноді збігаються з установчими нормами.
Установчі {принципи) ‑ формулюють норми‑ідеї загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів чи норм галузі права й користуються найбільшим авторитететом. Наприклад, у ст. 8 Конституції України закріплено: принцип верховенства права, принцип незалежності суддів, принцип прямої дії норм Конституції та ін. Нормою‑принципом є ст. З Конституції України, яка проголошує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Прогностичні {цілі) ‑ містять прогнози розвитку правової системи, цілі і завдання галузей та інститутів права. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою»; ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд України»: «Завданням Конституційного Суду є гарантування Конституції як Основного закону держави на всій території України».
|
|
|
Декларативні (оголошення) ‑ містять положення програмного характеру, що вказують на предмет регулювання, закріплювальні цілі і мотиви видання нормативного акта (не слід плутати з цілями і мотивами діяльності, регульованої цим актом). Як правило, вони містяться в преамбулах законодавчих актів. Наприклад, абзац 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 є декларативною нормою: охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини ‑ невід’ємна умова постійного економічного і соціального розвитку України. Цілком звільнити закон від ідеологічних настанов не можна, проте необхідно, щоб законодавець, по можливості, створював ідеологічно нейтральні норми‑декларації.
Дефінітивні {визначення)‑ містять визначення правових категорій і понять. Вони вносять ясність у нормативно‑правовий акт, інформують і орієнтують правозастосувача. Значення цих норм підкреслюється тим, що поняття термінів законодавець викладає в перших статтях законодавчих актів.
|
|
|
Темпоральні {строки) ‑ визначають час настання, протікання або припинення дії, яка спричиняє певні юридичні наслідки. Часом можуть бути роки, місяці, дні, години, а також випадки й обставини, що пов’язані зі строком (настання повноліття). Строки можуть бути матеріальними (термін реєстрації шлюбу ‑ через місяць після подання особами заяви про реєстрацію шлюбу) і процесуальними (строк касаційного оскарження прокурора ‑ протягом місяця від дня проголошення постанови або рішення суду апеляційної інстанції).
Крім зазначених спеціалізованих норм, можна назвати ряд інших: норми‑преюдиції, норми‑презумпції, норми‑фікцїі та ін.
До спеціалізованих норм слід віднести оперативні (інструменти) і колізійні (арбітри). їх специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми.
Оперативні (норми‑інструменти) ‑ виконують допоміжну роль, установлюючи час набрання (зміни, припинення) чинності нормативно‑правового акта, його поширення на нове коло суспільних відносин, продовження дії на новий строк, тобто регулюють рух нормативно‑правового акта.
Колізійні (норми‑арбітри) ‑ регулюють вибір юридичної норми за наявності суперечностей (колізій) між кількома нормами з того самого предмета регулювання. Колізійні норми самі не долають колізій, а виступають арбітрами у спорах між нормами різних систем права або кількох нормативно‑правових актів, які по‑різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини; вони вказують на вибір певної норми з тих, що суперечать одна одній, для тимчасового врегулювання суспільних відносин. Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного приватного права і виконують тут провідні ролі. Чимало колізійних норм є типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм.
Структура норми права
Структура, або внутрішня форма, норми права ‑ це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов’язані між собою.
Три елементи норми права, у єдності, відображають саму природу норми:
Гіпотеза (припущення) ‑ частина норми, що вказує, за яких умов, обставин суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, визначені в диспозиції цієї норми. Гіпотеза забезпечує дію норми, надає їй руху.
Диспозиція (розпорядження) ‑ частина норми, що визначає права та обов’язки суб’єктів права за наявності умов, обставин, передбачених в гіпотезі, формулює саме правило поведінки ‑ дозволене (необхідне) або заборонене (неприпустиме). Це серцевина правової норми, що задає модель поведінки.
Санкція (стягнення) ‑ частина норми, що вказує на несприятливі наслідки, включаючи заходи примусу, які можуть настати при порушенні диспозиції норми права[35]. Санкція забезпечує здійснення диспозиції норми права.
Елементи класичної норми права можна умовно відобразити за такою схемою: «якщо ‑‑ тоді ‑у протилежному разі» чи «якщо ‑ тоді ‑ а інакше». В елементах норми права виявляється глибинна, онтологічна структура взаємодіянь: причина ‑ дія ‑ наслідок.
Від класичної (трьохелементної) норми слід відрізняти нормативно‑правовий припис ‑ цілісне, логічно і граматично завершене судження загального характеру, що формально закріплене в тексті нормативно‑правового акту. Як первинний елемент нормативно‑правового акту, нормативно‑правовий припис має зазвичай форму статті чи пункта цього акту. Його структура є двохелементною: у зобов’язальних приписах ‑ гіпотеза‑диспозиція (якщо ‑ то); в заборонних приписах ‑ диспозиція‑санкція (то ‑ а інакше).
Нормативний припис виступає техніко‑юридичним способом функціонування норми права, яку правозастосувач має встановити у повноті її елементів (у структурній єдності гіпотези, диспозиції, санкції) шляхом логічного аналізу, інтелектуальної роботи, тлумачення. Так, у нормативних приписах кримінального закону гіпотези є передбачуваними, гіпотетичними, які встановлюються шляхом тлумачення.
Варто звернути увагу на особливості структури процесуальних норм. Маючи трьохелементну структуру, процесуальні норми визначаються гіпотезою, диспозицією і санкцією норм матеріального права і є формами їх реалізації. Гіпотеза процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального права. Диспозиція норми матеріального права розчиняється в диспозиції процесуальної норми. Відносна самостійність диспозиції процесуальної норми допускає наявність процесуальних санкцій, похідних від санкцій матеріальних норм. Отже, норма матеріального права є «ніби присутньою» у гіпотезі процесуальної норми.
У міжнародних договорах відображені гіпотеза і диспозиція правових норм, а санкція має абсолютно невизначений характер і регламентується міжнародним звичаєм (щоправда, так звані «програмні правові норми» обов’язково містять санкції, але їх не завжди легко знайти). Незважаючи на те, що словесне вираження міжнародної норми здебільшого розосереджене у різних джерелах міжнародного права, вона становить єдине ціле і завжди регулює міждержавні відносини.
Структурні елементи норми права класифікують за ступенем визначеності і за складом.
Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції\санкції) за ступенем визначеності:
1) абсолютно визначені ‑ вичерпно окреслені обставини, з наявністю або відсутністю яких пов’язується чинність юридичної норми (гіпотеза); чітко визначені права й обов’язки учасників відносин, точно названий варіант поведінки (диспозиція); точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права (санкція);
2) відносно визначені ‑ не містять достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежують умови застосування норми певним колом формальних вимог (гіпотеза); не містять істотних ознак поведінки учасників відносин, досить повних приписів про їх права й обов’язки (диспозиція); межі юридичної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної або лише до максимальної (санкція);
3) альтернативні ‑ ставлять дію юридичної норми в залежність від одного чи кількох фактичних обставин (умов) (гіпотеза); вказують на кілька правових наслідків, але передбачають настання лише одного з них (диспозиція); названі чи перелічені через з’єднально‑роз’єднувальний сполучник «чи» («або») кілька видів юридичної відповідальності, із яких правозастосувач обирає лише один ‑ найдоцільніший для випадку, що вирішується (санкція).
Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за складом:
• прості ‑ ставлять дію юридичної норми у залежність від якоїсь однієї умови, однієї фактичної обставини (гіпотеза); передбачають один конкретний правовий наслідок, який настає за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визначають одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).
• складні ‑ ставлять дію юридичної норми у залежність від певної сукупності умов, сукупності фактів (тобто передбачають фактичний юридичний склад) (гіпотеза); передбачає кілька правових наслідків, які одночасно настають за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визначають одночасно два (і більше) заходи державного стягнення з порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).
§ 11. Способи (прийоми) викладення норм права в приписах статей нормативно‑правових актів. Співвідношення норми права і припису статті нормативно‑правового акта
Попередньо нагадаємо, що норми права як первинні елементи системи права зовнішньо (формально) виражені у приписах нормативно‑правових актів. А приписи розміщуються у статтях цих актів.
Способи (прийоми) викладення норм права у приписах статей нормативно‑правових актів можна класифікувати залежно від: 1) повноти викладу (ступеня визначеності); 2) рівня узагальнення.
Способи викладення норм права у приписах статей нормативно‑ правових актів залежно від повноти:
1) повний (прямий, визначений) ‑ у статті викладено припис, в якому є всі необхідні елементи норми права без відсилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначені всі елементи: «У разі припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і члени його сім’ї (а також тимчасові мешканці) зобов’язані негайно звільнити займане приміщення. У разі відмовлення, вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом,‑ в адміністративному порядку»;
2) відсильний (посилальний) ‑ у статті викладено припис, в якому містяться не всі елементи норми права, для їх заповнення є відсилання до інших статей цього акта, де містяться недостатні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинувачуваного» Кримінально‑процесуального кодексу України проголошує: «Коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук. При наявності підстав, передбачених у статті 155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою»;
3) бланкетний ‑ у статті викладено припис, в якому є відсилання не до якоїсь статті даного закону, а до іншого нормативного акта (вищої чи нижчої юридичної сили) або до міжнародного акта, який ратифікований парламентом. Така стаття є «бланком», що заповнюється приписом конкретного закону чи іншого джерела (форми) права. Наприклад, у п. 6 ст. 32 Цивільного кодексу України записано, що порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому випадку здійснюється відсилання до іншого конкретного нормативного акта.
Способи викладення норм права у приписах статей нормативно‑ правових актів залежно від рівня узагальнення:
• абстрактний ‑ зміст норми (ознаки фактичних обставин, дій, явищ) розкривається у приписах статей загальними, абстрактними, не індивідуалізованими поняттями, через родові особливості (характерний для романо‑германського типу (сім’ї) правових систем). Абстрактний спосіб викладення норм права свідчить про більш високий рівень юридичної техніки і має тенденцію до розширення сфери застосування;
• казуальний ‑ зміст норми (фактичні обставини, дії, явища, їх види) розкривається у приписах статей індивідуалізованими поняттями через певні факти, конкретні випадки (казуси), ознаки та ін. з широким застосуванням прийому переліків. Це призводить до громіздкості й утруднює використання (характерний для англо‑американського типу (сім’ї) правових систем). Казуальний (детальний) спосіб може використовуватися обмежено в інших правових системах, зазвичай разом із абстрактним (максимально узагальнювальним) способом.
Співвідношення норми права і припису статті нормативно‑ правового акта має такі варіанти:
1) в одній статті укладено один припис, що містить одну норму права (її гіпотезу, диспозицію, санкцію), тобто норма права і стаття нормативно‑правового акта збігаються, чим полегшується її сприйняття. Це оптимальний варіант;
2) в одній статті укладено два або більше приписів, що містять стільки ж норм права ‑ у такому разі стаття акта має кілька частин, пунктів;
3) в одній статті укладемо частину припису, що містить частину норми права (її гіпотезу і/або диспозицію ‑ особливо якщо норма складна), а інші частини припису (диспозиція і/або санкція) розміщуються в інших (декількох) статтях цього ж нормативно‑правового акта (відсильний спосіб викладення норм права) або в статтях інших нормативно‑правових актів (бланкетний спосіб викладення норм права).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 474; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!