Методика розслідування грабежів і розбоїв



Особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, боячись наразитися на напад. Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час, знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.

В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу є те, що такі злочинні акції, як правило, здійснюються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. При цьому нерідко використовуються різноманітні види сучасної вогнепальної зброї, найновіші технічні пристосування, інструменти та інші засоби ураження. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосіб вчинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів з грошовими коштами, старанно аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від’їзду, планують способи схову й реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників житлових приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов’язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.

Отже, способи вчинення грабежів і розбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин. На відміну від деяких інших злочинів, грабежі та розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому істотного значення у структурі криміналістичної характеристики набуває встановлення таких обставин:

а) час і місце вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наявність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя були використані;

б) хто став жертвою нападу, його стан здоров’я і тяжкість тілесних ушкоджень;

в) які матеріальні цінності викрадено, їхні індивідуальні особливості та споживча вартість;

г) хто вчинив грабіж або розбійницький напад, їхні зовнішні ознаки та інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину;

ґ) які обставини сприяли вчиненню злочину.

Титповими слідчими версіями є:

1) напад мав місце, скоєний за обставин, про які повідомив потерпілий;

напад мав місце, однак потерпілий розповідає про нього неправильно;

нападу не було - це інсценування з метою приховування розтрати, втрати важливих документів, зброї, привласнення чужого майна. Під час інсценування потерпілі іноді спричи­няють собі тілесні ушкодження. Версія про інсценування нападу заслуговує на увагу особливо у випадках, коли зая­ва про грабіж чи розбій від потерпілого надійшла через дея­кий час. Необхідно також перевірити наявність причинно­го зв'язку між діями особи та шкідливими наслідками.

Якщо відомі лише обставини події і шкідливі наслідки, версії будуються стосовно осіб, що скоїли напад. Потерпілий завжди володіє певними відомостями про злочинців. Однак він не зав­жди точно запам'ятовує навіть загальні ознаки злочинця (зріст, одяг тощо).

Якщо перед нападом мало місце спілкування потерпілого з злочинцем чи його спільниками, одержання відомостей про його особу не викликає труднощів. Необхідно на їх підставі розробити версії про місцезнаходження злочинця (з метою зат­римання), а також про можливі викрадені цінності.

Планування розслідування грабежів і розбоїв здійснюється з урахуванням висунутих версій про обставини, що підлягають встановленню. В плані відображаються слідчі дії, виконавці і строки, а також оперативно-розшукові заходи щодо встановлен­ня і розшуку злочинця, співучасників та викраденого майна.

Першочергові слідчі дії в поєднанні з оперативно-розшуко- вими заходами в кожному окремому випадку визначаються слідчим в залежності від ситуації, яка складається на даний момент (Схема 22). Якщо, наприклад, злочинець був затрима­ний з викраденим майном безпосередньо на місці скоєння зло­чину, необхідно негайно вияснити, що сталося, хто є потерпі­лим, провести особистий обшук затриманого з метою виявлення викрадених речей і знарядь скоєння злочину. Од­ночасно здійснюється огляд місця події з метою виявлення слідів і можливих інших речових доказів. Якщо кримінальна справа була порушена за заявою потерпілого і злочинець ще не відомий, слідчий повинен детально допитати його про обста­вини події, особу злочинця, можливих спільників та оче­видців, викрадені речі, провести освідування потерпілого з метою виявлення слідів злочину. З урахуванням одержаних даних необхідно провести огляд місця події, організувати проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлен­ня учасників злочину і їх затримання, а також встановлення можливих очевидців.

Установивши особу, що підозрюється в скоєнні грабежу чи розбою, необхідно: організувати нагляд за його поведінкою з метою виявлення викраденого і затримання з викраденим май­ном; затримати і після об'явлення протоколу затримання в підозрі про скоєння даного злочину допитати, а також пред'яви­ти з дотриманням вимог ст. 174 КПК України потерпілому для впізнання. В залежності від результатів цих слідчих дій висува­ються слідчі версії щодо перевірки показань підозрюваного і по­терпілого і складається план подальшого розслідування.

Під час складання плану розслідування, поряд з версіями про обставини скоєння грабежу чи розбою, часу і місця, де вони за показаннями потерпілого, відбувалися, в ньому повинні бути де­талізовані версії про кожного учасника даного злочину, можливі місця їх перебування, викрадені предмети, місця їх знаходження.

Якщо не в повному обсязі встановлені обставини скоєння грабежу чи розбою, не виявлено особи, причетної до цього зло­чину, завдання початкового етапу розслідування залишаються невирішеними. Слідчий повинен проаналізувати результати проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, висунути додаткові версії щодо недостатньо досліджених обста­вин, уточнити раніше складений план і продовжити пошукові дії, спрямовані на його виконання.

Наступний

У разі, якщо обвинувачений повністю визнає пред'явлене обвинувачення, дав конкретні показання, які збігаються з зібра­ними фактичними даними про обставини скоєння злочину і його вини, необхідно:

проаналізувати його показання по кожному пункту об­винувачення і порівняти з іншими джерелами доказів з метою виявлення неточностей і протиріч. Особливу ува­гу необхідно приділити обставинам, які могли стати відо­мими лише обвинуваченому як безпосередньому учасни­ку злочину. По кожній обставині повинні бути висунуті і перевірені конкретні версії;

у разі разходження показань обвинуваченого і результатів огляду місця події, показань потерпілого і свідків, прово­дяться їх перевірка на місці скоєння злочину та очні став­ки відповідно з потерпілим і окремими свідками;

якщо обвинувачений під час допиту згадав особу, раніше не відому слідчому, і не допитану по даному факту, необхідно її встановити і допитати. В залежності від результатів цих слідчих дій можуть бути висунуті версії про злочинні зв'язки цієї особи з обвинуваченим. У даному випадку необхідно перевірити версію про те, чи не обумовлено зізнання обви­нуваченого спробою приховати інші скоєні ним злочини.

В ході перевірки показань обвинуваченого, який зізнався в скоєнні злочину, виясняють також мотиви, причини, умови, що сприяли його скоєнню.

Установивши всі обставини у справі, визнавши зібрані до­кази достатніми для обвинувального висновку, слідчий по­відомляє про це потерпілому, знайомить його з матеріалами справи, а потім оголошує обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи.

У разі, коли обвинувачений не визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, необхідно кожне висунуте ним заперечення уточнити з посиланнями на джерела. Вис­ловлені заперечення повинні бути зафіксовані в протоколі, співставлені з іншими доказами у справі, підтверджені чи спростовані шляхом висунення конкретних версій і пере­вірки їх слідчими діями та оперативно-розшуковими захода­ми. Так само повинен діяти слідчий і у випадках, коли обви­нувачений частково визнає пред'явлене обвинувачення, але висуває заперечення стосовно окремих обставин справи або посилаєтьтся на вину інших осіб.

У разі, коли не здійснено перевірку всіх версій, не встановле­но достовірні дані, що підтверджують чи спростовують їх, не вив­чені обставини, які звинувачують чи виправдовують обвинуваче­ного, не вивчені причини й умови, що сприяли скоєнню грабежу чи розбою, завдання наступного етапу розслідування залишають­ся повністю не вирішеними. У такому випадку слідчий зобов'яза­ний знову критично проаналізувати зібрані докази, визначити недостатньо вивчені обставини, висунути за ними додаткові версії і відповідно уточнити план подальшого розслідування.

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!