Методика розслідування вбивств
У всіх випадках виявлення ознак насильницької смерті людини під час встановлення обставин її настання та причин необхідно керуватися положеннями криміналістичної методики розслідування убивств.
У криміналістичній характеристиці убивств важливе значення надається питанню про те, був даний злочин очевидним чи тайним.
Розмежування убивств на очевидні і таємні дозволяє уже під час порушення кримінальної справи вибрати відповідний напрям розслідування. В першому випадку (очевидний факт убивства і відомий його виконавець) слідчий після провадження огляду місця події і трупа зосереджує зусилля на встановлення відповідності показань обвинуваченого і очевидців об'єктивній картині події; встановлення мотивів убивства і даних, що характеризують особу винного і потерпілого, їх взаємовідносин та обставин, що сприяли скоєнню злочину. В другому випадку (факт убивства неочевидний і особа, що його скоїла, невідома) першочерговим завданням розслідування є встановлення обставин події і винної особи, а інколи (в разі розчленування трупа) і встановлення особи потерпілого.
Убивство - це злочин, який завжди залишає сліди взаємодії елементів, що входять до його складу. До елементів криміналістичної характеристики убивств відносяться:
особа потерпілого;
особа злочинця;
місце, час та обстановка;
спосіб вчинення;
«слідова картина»;
спосіб приховування.
|
|
|
У криміналістичній характеристиці убивств важливе значення мають дані щодо особи потерпілого. Вивчення його особи - складова частина діяльності слідчого щодо розслідування злочину, що включає збирання даних про дану особу, їх аналіз і фіксацію у відповідних процесуальних документах. Це не лише автобіографічні відомості, а й службова, громадська, побутова характеристика, відомості про стан здоров'я, спосіб життя, судимість, коло знайомих, світогляд, поведінку тощо. В сукупності такі дані дозволяють визначити індивідуальну віктимність потерпілого (потенційна здібність, обумовлена біофізичними, психічними та соціальними якостями, стати жертвою злочину у відповідній життєвій ситуації). Виявлення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо убивці, мотивів учинення злочину тощо.
До елементів криміналістичної характеристики убивств відносяться дані щодо особи злочинця: відомості про його спосіб життя, відношення до праці, особисті якості, коло знайомих, зв'язки і стосунки з потерпілим тощо. Особа убивці порівняно часто характеризується явними і прихованими негатив- ними якостями (жорстокість, егоїзм, агресивність тощо). Окремим із них притаманна велика сила волі, цинізм, неврівноваженість психики, схильність до зловживання алкогольними напоями, наркотичними речовинами. Окрему різновидність складають особи, що скоїли вбивство під час перевищення меж необхідної оборони чи в стані афекту. Як правило, ці особи не мають вказаних вище негативних якостей і вчиняють злочин внаслідок неправильної оцінки конкретної ситуації, що склалася. Такі особи найчастіше після убивства з'являються з повинною і розкаюються.
|
|
|
В криміналістичній характеристиці убивств звертається увага і на такі елементи, як місце і час вчинення злочину. Місце вчинення убивства дозволяє визначити обстановку, виявити і зафіксувати сліди, що вказують на механізм його скоєння, особу злочинця і знаряддя, що застосовувалось. Аналіз справ про убивства показує, що вони частіше вчиняються у вечірній і нічний час. На відкритій місцевості вони в більшості випадків скоюються в затемнених малолюдних місцях. При розчленуванні трупа місцем убивства майже завжди є помешкання злочинця чи потерпілого. Встановлення часу скоєння убивства необхідно для організації оперативно-розшукових заходів щодо виявлення і затримання злочинця тощо.
Спосіб вчинення є одним із елементів криміналістичної характеристики убивств. Це цілий комплекс дій злочинця, спрямованих на підготовку, здійснення злочинного умислу та приховування слідів. Таке розуміння способу вчинення убивства в методичному плані дуже важливе, оскільки орієнтує на повне виявлення ретельно продуманих дій, які застосовують злочинці. Однак не будь-яке убивство вчиняється способом, що включає всі перераховані види умисних дій. Практиці відомі випадки умисних вбивств без попередньої підготовки і без приховування їх слідів (наприклад, убивства, що скоюються в стані сильного душевного хвилювання, під час перевищення меж необхідної оборони, алкогольного чи наркотичного сп'яніння).
|
|
|
«Слідова картина» події - це наявність на місці убивства трупа потерпілого, ушкоджень на ньому, плям крові, слідів ніг, пальців рук, зубів, залишків їжі тощо. Вказані сліди, виявлені, зафіксовані і приєднані до справи, складають найчастіше основний матеріал, який використовується в ході розслідування. Значення перерахованих та інших речових доказів у справах про убивства особливо велике в зв'язку з тим, що в більшості їх відсутні свідки- очевидці. Тому головна увага в доказуванні події злочину і вини певної особи в цих справах зосереджується на дослідженні речових доказів, які характеризують «слідову картину».
|
|
|
Спосіб приховання. З метою приховання убивств і їх слідів злочинці застосовують різні способи в залежності від умов місця скоєння злочину (наприклад, закопування трупа, його знищення, спалювання, утоплення, розчленування). Застосовується також інсценування убивства під нещасний випадок чи самогубство.
Початковий етап
У процесі розслідування вбивств необхідно з’ясувати ряд обставин, що сприяють встановленню істини. До них належать:
1) безпосередня причина смерті;
2) що мало місце — насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба);
3) яким способом, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство;
4) час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов’язаних з пошуком злочинця, та ін.);
5) місце вчинення вбивства;
6) обставини, за яких вчинено вбивство;
7) особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення документів, які посвідчують особу, а також пред’явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема, до дактилоскопічного і обліку осіб, які зникли безвісти);
8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;
9) особа вбивці (може бути встановлена шляхом опитування свідків, складання суб’єктивного портрета, його показу по телебаченню);
10) мотиви вбивства (помста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, «розборки» організованих злочинних груп);
11) обставини, що сприяли вбивству (умисному чи необережному), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.
Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні вбивств, але не вичерпують їх.
Першочергові дії при розслідуванні вбивств включають невідкладні слідчі дії таоперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать організація переслідування злочинця, опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, котрі перебували на місці злочину, організація спостереження на вокзалах, пристанях, улаштування засідок тощо.
Першочерговою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа. Особливості огляду місця події у справах цієї категорії випливають із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо). Важливими є також пошук і огляд слідів та речових доказів. Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину. Так, слідами застосування вогнепальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби) і, що особливо важливо, мікросліди й сліди нашарування. Аналіз таких слідів дозволить дійти висновку про вид зброї, з якої було зроблено постріл; при дослідженні мікрослідів (крупинок, ниток) можна встановити групову належність тканини одягу злочинця.
До першочергових слідчих дій належить призначення до провадження судово-медичної експертизи. Серед питань, що розв’язуються судово-медичною експертизою, можуть бути такі: причина смерті, час її настання; характер та послідовність ушкоджень; чи міг постраждалий сам нанести собі ушкодження; прижиттєвість або посмертність ушкоджень трупа; його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного. Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної ідентифікації особи по крові, частках м’язів, фрагментах кісток тощо. Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дактилоскопічна, біологічна та ін.
До невідкладних слідчих дій належить пред’явлення трупа для впізнання. Потреба у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо. Пред’явлення для впізнання здійснюється у морзі особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред’явленню для впізнання передує допит заявників про прикмети зовнішності та одягу постраждалого, а також здійснення туалету трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого вигляду. Результати пред’явлення для впізнання фіксуються у протоколі.
При розслідуванні вбивств особливе місце посідає допит свідків. До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Особливе значення має деталізація показань, бо вона може містити необхідну інформацію для контрольних запитань і перевірки показань як свідків, так і обвинувачених. Показання свідків можуть мати значення для розшуку злочинця (опис прикмет зовнішності) та наступного пред’явлення для впізнання.
При розслідуванні вбивств однією з важливих слідчих дій є обшук, метою якого є виявлення слідів і речових доказів причетності особи до злочину. В процесі обшуку слідчий повинен бути орієнтований на пошук: одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час події; знарядь і засобів заподіяння смерті; цінностей і предметів, що належали потерпілому; зброї і боєприпасів; листування, фотознімків та інших даних, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим; слідів крові.
При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дворових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування і останків розчленованого трупа.
Успіх розслідування вбивств визначається його плануванням, яке в своїй основі передбачає висунення версій, виявлення доказів внаслідок логічного аналізу їх походження, ролі та значення. Висунення загальних версій є важливим етапом планування і має місце на тій стадії розслідування, коли вже проведені основні невідкладні слідчі дії. Аналізуючи одержані докази, слідчий висуває найбільш ймовірні версії, серед яких суттєве значення мають версії про осіб, які вчинили вбивство, і мотиви вчинення злочину. Залежно від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі слідчі версії:
а) смерть є наслідком убивства;
б) смерть є наслідком самогубства;
в) смерть є наслідком нещасного випадку;
г) природна смерть.
Щодо мотивів вбивства можуть бути висунуті такі версії:
а) вбивство з метою заволодіння майном потерпілого;
б) вбивство із помсти;
в) вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття;
г) вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.);
ґ) вбивство у сварці, бійці;
д) вбивство з необережності;
е) вбивство при необхідній обороні.
Неприпустимо перебувати в полоні однієї версії, якою б правдоподібною вона не здавалася.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!