Питання 2. Суб’єкти права на наукове відкриття та їх права.

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Специфіка відкриття. Відкриття як результат вирішення завдання пізнання від моменту його оприлюднення стає загальним надбанням, його може вільно використовувати кожен як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень.

Мова може йти лише про державне визнання заслуг вчених, завдяки творчим зусиллям яких зроблено відкриття, і забезпечення інтересів тих наукових установ, у яких вони працюють.

Автори як суб'єкти права на відкриття. Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За українським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.

Українські громадяни визнаються авторами відкриттів у всіх випадках, навіть якщо відкриття зроблено ними за кордоном. Що стосується іноземних громадян - авторів відкриттів, то вони користуються передбаченими законом правами лише за умови, що відкриття зроблене ними у співавторстві з українським громадянином або при виконанні роботи на підприємстві, в організації або установі, які знаходяться на території України.

Спадкоємці як суб'єкти права на відкриття. Після смерті автора його права на відкриття переходять до його спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці стають повноцінними володільцями всіх майнових прав, належних померлому автору відкриття. Вони можуть захищати особисті немайнові права авторів відкриттів.

Співавтори як суб'єкти права на відкриття. За співавторства відкриття здійснюється в результаті творчої діяльності кількох осіб. Співавторами визнають вчених, один із яких виявив невідоме раніше явище, а інший дав йому наукове обґрунтування. Аналогічно вирішують питання, коли одні особи сформулювали та теоретично довели предмет відкриття, а інші одержали експериментальне підтвердження достовірності відкриття.

Наукові установи як суб'єкти наукового відкриття. Якщо відкриття здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання, всі авторські права на нього визнають за його конкретним розробником.

З метою визнання заслуг наукових установ їм видають свідоцтво, яке засвідчує, що відкриття зроблено в цій установі.

Особисті немайнові права авторів відкриттів. Сама природа наукових відкриттів виключає визнання за авторами відкриттів або будь-якими іншими особами монопольних прав на них. Проте особи, які зробили відкриття, мають право претендувати на визнання і заохочення їхніх наукових заслуг.

Автори відкриттів мають право авторства, тобто особі, яка здійснила відкриття, гарантується можливість вважатися його автором. Це право має абсолютний і виключний характер. Право авторства є особистим немайновим правом і не може бути відчужене за життя автора або перейти до його спадкоємців після смерті.

Відповідно до ст. 458 (1) ЦК автор наукового відкриття має право надавати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Засвідчення права на відкриття. Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом на наукове відкриття, виданий на ім'я автора, який засвідчує: визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу відкриттям; пріоритет наукового відкриття; авторство на наукове відкриття.

Відповідно до ст. 458 (2) ЦК право на наукове відкриття засвідчує диплом.

Право авторів відкриттів на винагороду. Одночасно з одержанням диплома автор, як засвідчує досвід СРСР, набував право на винагороду. Розмір винагороди, що виплачувалася автору (співавторам), визначало Патентне відомство із врахуванням важливості відкриття в розмірі до 5 тис. рублів. Зазначену винагороду виплачували автору (співавторам) незалежно від одержання ним авторської винагороди за твір, у якому викладена суть винаходу, виплати різних видів премій, а також очікуваного ефекту від використання відкриття в подальших наукових дослідженнях і в народному господарстві. У разі смерті автора право на винагороду переходило до спадкоємців.

Авторам відкриттів надавали ряд пільг і переваг. Так, автори могли представляти свої відкриття для публічного захисту як кандидатські і докторські дисертації, їм могли присуджувати державні премії, присвоювати почесні звання тощо.

Функції правової охорони наукових відкриттів. Інститут правової охорони наукових відкриттів мусить виконувати передусім регуляційні функції, стимулюючи фундаментальні дослідження, забезпечуючи оцінку отриманих результатів шляхом державної експертизи на суспільно-колективних засадах, а також охорону особистих немайнових прав авторів (право авторства, пріоритет, право на найменування відкриття) і майнових (право на винагороду за здійснене відкриття у формі матеріального заохочення).

Захист прав авторів відкриттів у СРСР. У разі оспорювання кимсь авторства особи, зазначеної в дипломі на відкриття, вона або її спадкоємці мали право подавати позов до суду про визнання права авторства.

При задоволенні позову Патентне відомство відповідно до рішення суду виправляло запис про реєстрацію відкриття, здійснювало публікацію в офіційному бюлетені про анулювання попереднього і видачу нового диплому.

У разі порушення права на ім'я або прав, що випливають із присвоєння імені автора або спеціальної назви, автор відкриття міг вимагати через суд відновлення його порушених прав, а також припинення дій, що порушують його права.

У судовому порядку розглядали спір про розподіл винагороди між співавторами здійсненого відкриття.

Спори науково-технічного характеру розглядало Патентне відомство із залученням експертів відповідних наукових установ.

Висновок по другому питанню:

Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За українським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.

Питання 3. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми

Відносини щодо правової охорони компонування інтегральної мікросхеми в Україні регулюються ЦК України (статті 471-488) та Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (далі — Закон). Хоча між цими законодавчими актами є різниця в термінології, проте очевидно, що терміни «топографія» та «компонування» мають однаковий зміст.

Поняття та характерні ознаки компонування інтегральної мікросхеми. У Законі визначено, що:

інтегральна мікросхема (ІМС) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення;

топографія ІМС - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними;

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 227; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!