Особливості конкретизації норм права у процесі їх застосування.
У сучасній літературі проблематику, пов’язану з дослідженням конкретизації навряд чи можна вважати достатньо вивченою. Аналіз вже існуючих досліджень дає можливість зробити висновок, що автори наголошують лише на окремих аспектах феномена юридичної конкретизації.
Конкретизація може розглядатись як логічна операція, а в гносеологічному плані - як метод пізнання. Однак, існуючі наукові ідеї не надають можливості досягнення єдності та однозначності наукових ідей у цій сфері. Так, існує точка зору щодо ототожнення процесу конкретизації пізнання з діалектичним процесом пізнання як «безперервним рухом, розвитком пізнання»13. Обґрунтовується думка про те, що «конкретизація пізнання є процес найбільш глибокого відображення об’єкту»14.
У гносеологічному аспекті аналізує конкретизацію І. М. Волошко, вважаючи її методом пізнання, що надає можливість «переходу від абстрактно-теоретичних знань до конкретнотеоретичних»15. По суті метод конкретизації, у розумінні І. М. Волошко, є методом сходження від абстрактного до конкретного, що здійснюється за допомогою визначених логіко-гносеологічних прийомів (визначення, опису, інтерпретації, пояснення).
Конкретизація права являє собою також рух пізнання від абстрактного до конкретного, але на практикоприкладному рівні - рівні пізнання. При цьому, даний процес зумовлений специфічним об’єктом конкретизації права (діючими нормами права), її предметом (зв’язок загальних абстрактних юридичних норм з реальними обставинами, умовами їх функціонування) та ціллю (підвищення результативності правового регулювання). Специфіка такого підходу потребує, на нашу думку, особливої уваги до логічних та спеціально-юридичних аспектів правоконкретизуючої діяльності.
Досліджуючи конкретизацію В. М. Костюк обґрунтував визначення цієї категорії як результат співвідношення змісту абстракції до сфери її застосування.
Конкретизація як будь-який пізнавальний акт являє собою, по-перше, визначений процес мислення, націлений на перетворення понять у родові відносини; по-друге, результат цього процесу діалектико-матеріалістичне розуміння співвідношення загального, особливого та одиничного, а також співвідношення абстрактного та конкретного, надає можливість розглядати конкретизацію як процес переведення понять з високого рівня загальності та абстрактності на більш низький рівень; як їх рух від меншої конкретності до більшої, результатом якого виступає найбільш конкретне поняття.
В якості об’єктивної конкретності в юридичній науці може виступати право в цілому, юридична норма та інші явища правової діяльності. Наприклад, при пізнанні норми права (її змісту, форми, структури, призначення) складається знання (поняття) про неї. Та якщо таке поняття відтворює юридичну норму в формі єдності «багатьох визначень», які фіксують важливі межі та ознаки норми, то його зміст є повністю конкретним.
Досліджуючи конкретизацію, Г. Г. Шмельова дає їй наступне визначення: «конкретизація розуміється як процес, направлений на досягнення найбільшої конкретності понять, що співвідносяться між собою як загальне з особливим, або ж як загальне (особливе) - з одиничним.
Сутність конкретизації як методу заповнення прогалин у процесі правотворчої діяльності складаєтся з того, що компетентні органи шляхом уточненя, доповнення, деталізації або пояснення сформульованих норм права усувають існуючі прогалини правового регулювання. Конкретизація виступає як результат правотворчої діяльності після використання всіх способів тлумачення.
На думку М. М. Вопленка, поява терміна «конкретизація в праві» зумовлена, з одного боку, розвитком техніки правотворчості, а з іншого - розвитком теорії тлумачення правових норм.
|
|
|
|
|
|
Конкретизація правової норми покликана розвивати положення загальних норм враховуючи умови, місце, час та професії суб’єктів, особливим видам відносин. У зв’язку з чим, виникає залежність правових приписів: одні встановлюють загальні правила, інші уточнюють конкретні деталі регулювання. Отже, конкретизація правової норми або торкається деталей, яких загальна норма не передбачає, або логічно завершує початкову норму, оскільки, її реалізація ускладненна без її конкретизації. Конкретизація деталізує зміст нормативного регулювання, здійснює більш детальне упорядкування окремих сторін та елементів суспільних відносин. Особливістю правозастосовчої конкретизації є встановлення персоніфікованих конкретних велінь через створення індивідуальних правоконкретизуючих положень шляхом зменшення логічного обсягу понять юридичних норм на основі розширення їх змісту. Як у процесі тлумачення, так і конкретизації юридичних норм відбувається встановлення змісту поняття. Проте метою тлумачення поняття є встановлення вичерпного переліку всіх його суттєвих ознак, а при здійсненні конкретизації перелік ознак поняття, що тлумачиться, не є вичерпним (і може згодом доповнюватися), внаслідок чого відбувається певне звуження обсягу цього поняття.
На нашу думку, конкретизація - це необхідний засіб правового регулювання, зумовлений абстрактністю нормативних розпоряджень, які характеризуються необхідністю відобразити особливості змісту і межі правового регулювання окремих суспільних відносин та їх груп. Об’єктом процесу конкретизації є діючі законодавчі норми загального характеру, які в результті конкретизуючої діяльності уповноважених на те суб’єктів стають максимально наближеними до умов їх застосування. Це досягається шляхом застосування логічної операції обмеження понять, суть якої поляга у зменшенні обсягу понять, що вміщені в юридичній нормі на основі розширення їх змісту.
Конкретизація правової норми має наступні ознаки: а) об’єктивно необхідна для забезпечення ефективного правового регулювання; б) вносить елемент новизни в суспільні відносини, що регулюються в результаті конкретизації; в) здійснюється компетентними державними та іншими уповноваженими органами; г) об’єктом виступають юридичні норми, що мають значний рівень загальності та абстрактності; д) є передумовою одноманітного застосування та реалізації юридичних норм, що є засобом забеспечення законості; є) в процесі конкретизації передбачається переробка змісту правової норми; ж) логічний механізм здійснення конкретизації права полягає в обмеженні обсягу понять; з) результат конкретизаціїї - відносно нове правило поведінки, яке має більш вузьку галузь застосування; і) конкретизації підлягають лише ті відносини, які не відображені в емпірично фіксованих ознаках вчинків та подій і не можуть бути беспосередньо втілені у поведінку таким чином, щоб її можна було перевірити на відповідність правовим вимогам.
|
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 238; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!