Субєкти та підстави застосування правових норм



 

Застосування норм права - це форма реалізації норм права компетентними суб'єктами щодо вирішення конкретної справи, що має державно-владний, творчо-організуючий характер, здійснюється у встановленому процедурному порядку і завершується виданням правозастосовного акта.

 

- визначеність суб'єктів цієї діяльності. Якщо реалізацію норм права у формі дотримання, виконання і використання здійснюють як державні органи та посадові особи, так і громадяни, то застосуванням громадяни займатися не мають права. Вони лише можуть або ініціювати застосування права, або надавати допомогу компетентним особам у цій діяльності;

 

В правозастосувальній практиці можна виділити цілий ряд ситуацій, коли необхідно застосовувати норми права, вирі­шувати конкретні справи і приймати рішення. В практич­ному житті можна виділити сім таких основних ситуацій або підстав, коли потрібно застосовувати правові норми. До них можна віднести наступні підстави.

1) Першою підставою є такі обставини, коли певні право­відносини повинні пройти контроль зі сторони правоохо­ронних органів, які приймають по них свої рішення. На­приклад, видача ліцензії на заняття підприємницькою діяль­ністю; реєстрація купівлі-продажу житлового будинку, ав­томобіля нотаріальними органами чи місцевими органами влади.

2) Другою підставою є такі обставини, коли виникає спір про суб'єктивні права і обов'язки, і певні сторони не мо­жуть прийти до узгодженого рішення. Наприклад, коли ви­никає спір між двома підприємствами стосовно невиконан­ня чи неналежного виконання договірних зобов'язань, то зацікавлена сторона змушена звертатись в арбітражний суд для вирішення питання про захист своїх суб'єктивних прав і виконання обов'язків другою стороною. Крім того можуть виникати спори стосовно спадщини, в результаті чого пору­шується чиє-небудь суб'єктивне право. В такому випадку позивач звертається в народний суд для захисту своїх суб'єк­тивних прав.

3) Третьою підставою для застосування правових норм є такі ситуації, коли неналежним чином виконуються права і обов'язки членами суспільства. Наприклад, в сфері трудо­вих правовідносин, якщо працівник не виконує своїх трудо­вих обов'язків, власник вправі застосувати заходи дисциплі­нарних стягнень — догану чи звільнення з роботи — і вида­ти відповідний наказ. У випадку незаконного звільнення навпаки працівник звертається в комісію по трудових спо­рах, профспілковий комітет чи народний суд для поновлен­ня на роботі, а відповідні органи зобов'язані приймати рішен­ня по справі.

4) Четвертою підставою застосування правових норм є такі обставини, коли потрібно офіційно встановити наявність чи відсутність конкретних фактів і визнати їх юридично значи­мими. Наприклад, поновлення права по втрачених докумен­тах на пред'явника; в цивільних правовідносинах — визнан­ня громадянина безвісно відсутнім або померлим. В усіх цих випадках громадяни повинні звернутися в народний суд і офіційно встановити їх юридичне значення.

5) В-п'ятих, коли необхідно у випадку правопорушення встановити його склад, вину особи і встановити міру юри­дичної відповідальності та інші заходи державного примусу В усіх цих випадках видаються індивідуальні акти застосу­вання правових норм.

6) По-шосте, коли передбачені нормою суб'єктивні права і обов'язки за своїм характером такі, що не можуть виника­ти у конкретних суб'єктів і з їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних органів чи інших юридичних осіб. Наприклад, зарахування на роботу на відповідальні посади. До початку роботи, крім заяви, повинен бути виданий наказ, щоб особа могла виконувати свої адміністративні функції.

7) По-сьоме, коли існують прогалини в праві і потрібно застосувати аналогію права чи закону, або міжнародно-пра­вові акти, які офіційно ратифіковані державною владою.

 

Стадії процесу застовування права

 

Застосування норм права становить складний процес, який включає в себе цілий ряд послідовних та взаємопов’язаних стадій.

Виділяють такі стадії застосування норм права:

1. Встановлення фактичних обставин справи.

На цій стадії суб’єкт застосування норм права повинен зібрати та проаналізувати матеріали, які мають юридичне значення щодо справи і дають можливість уявити найбільш близьку до реальності картину того, що відбулося.

Встановлення фактичних обставин справи виступає, частіше за все, як доказування. У широкому розумінні доказування — це діяльність суб’єктів, спрямована на встановлення за допомогою юридичних доказів дійсних обставин справи.

З практичного погляду весь процес доказування поділяють на дві частини, а саме: 1) збір та представлення доказів; 2) оцінка доказів та оперування ними у процесі підготовки і винесення акта застосування норм права.

Встановлення фактичних обставин справи здійснюється згідно з принципами відносності, допустимості, достовірності та достатності.

Головна мета першої стадії застосування норм права — досягнення фактичної істини, тобто відповідності знань щодо фактичних обставин об’єктивній дійсності.

2. Вибір норми права та юридична кваліфікація справи.

На другій стадії процесу застосування норм права встановлюється, на основі змісту якої конкретної норми права повинна розглядатися ця життєва ситуація. Юридична кваліфікація знаходить своє відображення в оцінці відповідних життєвих фактів з погляду їх значення для права та тих наслідків, які набувають сили на основі відповідних правових вимог.

На цій стадії діяльності суб’єкта застосування норм права включає: 1) пошук норми, яка підлягає застосуванню; 2) перевірку правильності тексту того акта, в якому міститься норма, що шукається; 3) перевірку дії норми права в часі, просторі та за колом осіб.

До діяльності суб’єкта застосування норм права на цій стадії необхідно також віднести: 1) визначення всіх тих норм, якими доведеться керуватися протягом усього процесу застосування норм права і на окремих його стадіях; 2) знаходження та перевірку актів тлумачення норм права головної норми і норм, про які йшлося в попередньому пункті; 3) відшукування засобів вирішення справи, коли конкретна норма, яка підходить до встановлених обставин, у законо- давстві відсутня, а відмовити у вирішенні справи на цій підставі заборонено.

3. Перевірка і тлумачення норм права.

Кожну обрану для застосування норму права необхідно досліджувати в таких напрямах: 1) чи діяла норма права в момент, коли відбувались обставини, що досліджуються; 2) чи діє вона на момент розгляду конкретної справи; 3) чи діє вона на території, де розглядається справа; 4) чи розповсюджується її дія на суб’єктів, які пов’язані з цією справою; 5) чи є текст норми, який застосовується, автентичним її офіційно встановленому змісту.

За наявності колізій та прогалин, які можуть зустрічатися у процесі застосування норм права, застосовуються існуючі правила їх подолання, а саме: 1) якщо суперечать один одному акти одного й того ж органу, але видані в різний час, — застосовується останній; 2) якщо колізійні акти видані одночасно, але різними органами, застосовується акт, який має більш високу юридичну силу; 3) у разі розходження загальнофедеративного акта й акта суб’єкта федеративної держави, то застосовується перший; 4) якщо суперечності виникають між федеральним актом і актом суб’єкта федеративної держави, виданим у межах його компетенції, перевагу має останній; 5) у складній унітарній державі діють аналогічні положення, які зазначені у п. 4 і 5 щодо федеративної держави, тобто за загальним правилом перевага надається актам складної унітарної держави щодо актів існуючих автономних утворень. Винятки становлять лише випадки; коли акти автономних утворень видані в межах їх компетенції; б) якщо існує прогалина у праві, тоді застосовується аналогія закону або аналогія права.

4. Винесення рішення і доведення його до зацікавлених осіб та організацій.

Рішення, яке приймається в результал застосування норм права,— це найбільш відповідальний акт, тому що: 1) особи, які його приймають, відповідальні за нього перед державою в цілому; 2) відповідальні перед громадянами; 3) від сформульованих у ньому висновків залежить подальший процес розвитку правових відносин.

Залежно від складності справи та характеру норми, яка застосовується, рішення може прийматися таємним голосуванням, відкритим голосуванням, або ж одноособово посадовою особою. Прийняте рішення оформляється шляхом видання акта застосування норм права й оголошується зацікавленим особам.

 

 

Ще деякі науковці виділяють контрольно-виконавчу стадію.

 

П'ята, заключна, стадія пов'язана з реальним виконанням прийнятого акту, доведенням його до логічного завершення. Це дуже важливо, бо невиконане рішення зводить нанівець весь правозастосовний процес. Наприклад, з усіх судових рішень з майнових стягнень виповнюється лише половина. І тільки зараз, коли запроваджено інститут судових приставів, становище дещо покращилося.

У цілому застосування правових норм має бути справедливим, законним, обгрунтованим, своєчасним і гласним. Тільки в такій єдності воно може бути ефективним, досягати своїх цілей, приносити користь. Давньоримський мислитель, політичний діяч, оратор і письменник Марк Туллій Цицерон вважав, що суддя - це провіщає закон, а закон - німий суддя. Тому важливо, щоб закон і суд не розходилися, а доповнювали один одного. Неприпустимо також в даному процесі протиставлення законності і доцільності (політичної, ідеологічної, прагматичної і т.д.).

 


Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 629; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!