З авдання естетичного виховання
1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань — виховання розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку.
2. Формування і розвиток естетичного сприймання.
3. Виховання естетичних почуттів — почуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві.
4. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві - розвиток творчих здібностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, хореографії та інщих видів художньої самодіяльності, привчити школярів будь-яку роботу виконувати красиво.
Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо.
Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між людьми тощо.
Шляхи естетичного виховання :
1) в процесі навчання. (Роль уроків музики та співів, образотворчого мистецтва , хореографії в естетичному вихованні школярів.)
|
|
|
2) у позакласній та позашкільній діяльності. створюються малі академії народних мистецтв (МАНМ), школи іконопису, етнографічні групи, проводять б есід и , лекці ї , диспут и, , тематичн і вечор и , вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, створюють клуб и любителів мистецтв, гуртк и художньої самодіяльності тощо. Музичні, художні школи тощо…
3) у сім’ї.(формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту, одяг, взаємини в сім'ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності - оформлення квартири, відвідування театру, сімейних традицій з обговорення телепередач, книжок тощо).
23. Система фізичного виховання школярів в контексті Концепції національного виховання.
(Див. Концепцію національного виховання – про фізичне виховання).
Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.
“Фізичне вдосконалення, розвиток потреби у здоровому способі життя — озброєння знаннями про роль фізичної культури в житті людини, фізичне і психологічне загартування, вироблення інтелігентного і відповідального ставлення до свого здоров'я; гармонійний розвиток духовного, фізичного та психологічного здоров'я” – такі завдання постають сьогодні перед сучасною національною школою, про що зазначається у Концепції національного виховання.
|
|
|
Завдання фізичного виховання
1. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.
2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.
3. Підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.
У фізичному вихованні використовують фізичні вправи (гімнастика, ігри, туризм, спорт), природні (сонце, повітря, вода) та гігієнічні чинники (гігієнічне забезпечення фізкультурних занять, раціональний режим навчальної праці, відпочинку, харчування, сну та ін).
24. Роль сім'ї у вихованні особистості. Напрями і форми роботи школи із сім'єю.
Сім’я – це гармонійний ланцюг розвитку людства. (Концепція національного виховання). Сім’я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлю бом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов ‘язані родинними зв ‘язками з подружжям.
|
|
|
Виховна функція сім ’ ї має 3 аспекти:
— передача дорослими членами сім’ї дітям накопиченого суспільством соціального досвіду;
— систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя;
— постійний вплив дітей на батьків, що спонукає останніх активно займатися самовихованням.
Саме в сім’ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, найважливіших моральних, ідейних і культурних цінностей. Суспільство кровно зацікавлене в міцній, духовно і морально здоровій сім’ї. Ось чому піклування про сім’ю, надання їй допомоги щодо виконання своїх функцій, виховання дітей, розширення заходів, спрямованих на поліпшення матеріальних, житлових та побутових умов багатодітних і молодих сімей має державне значення.
В Законі України “Про освіту” в ст. 59 наголошується:
1. «Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
|
|
|
Сімейне виховання (те ж саме — виховання дітей у родині) — загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів родини з метою досягнення бажаних результатів.
Найвища мета виховання дітей у родині й школі (за Концепцією «Сім’я та родинне виховання») — забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки й культури, врахування національно-територіальних особливостей України, здійснювати її соціально-економічний розвиток і господарювання, утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взаємин людей, обстоювати і боронити права, гідність і честь своєї Вітчизни.
У Концепції національного виховання (1994р.) у п. 4, який має назву «Система безперервного національного виховання» зазначено у п.4.1. Основні виховні завдання сім’ї та родини:
У Концепції «Сім’я та родинне виховання» наголошуються, основні завдання родинно-сімейного виховання в умовах сьогодення є:
з міст виховання в родині обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою родинного виховання. Тому його складовими компонентами є відомі напрями виховання - фізичне, інтелектуальне, моральне, трудове, художньо-естетичне тощо.
Успішність формування особистості обумовлюється насамперед родиною. Ця залежність давно використовується на практиці. Досвідченому педагогу досить подивитися і поспілкуватися з дитиною, щоб зрозуміти, у якій родині вона виховується.
Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України "Про загальну середню освіту":
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
– вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
– приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
– обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
– звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
– захищати законні інтереси дітей.
2.Батьки або особи, які їх замінюють, зобо в'язані:
– забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
– постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
– поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.
У «Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти» зазначено, що у виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого - педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.
Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках:
1) Організаційна робота школи з сім’єю включає:планування роботи школи і учителя з батьками;вивчення сімей учнів;форми роботи учителя з батьками;робота з неблагополучними сім’ями.
2) Педагогічна пропаганда серед батьків. Підвищення педагогічної культури батьків . ( Психолого - педагогічна просвіта батьків – цей термін означає систематично проведену і теоретично обґрунтовану програму, метою якої є передача знань, формування відповідних умінь та навичок в учасників програми в різних галузях сімейного виховання).
Форми співпраці школи з батьками можна класифікувати на:
- Індивідуальні форми – відвідування сімей учнів вдома, бесіди-консультації, бесіди-поради, педагогічні консиліуми, листування, телефон довіри.
- Групові форми - засідання батьківського комітету, групові педагогічні консультації, психолого-педагогічний тренінг.
- Колективні форми - класні батьківські збори, конференції, колективні форми суспільно-корисної праці, батьківські дні, класні батьківські збори, спільні бесіди, вечори, педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч…
- Масові форми – дні відкритих дверей, загальношкільні збори, загально-шкільні свята, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання тощо.
25. Поняття про систему освіти, її структуру, основні компоненти.
В Законі України “Про освіту” в статті 26 конкретизується поняття “система освіти”.
Система освіти — це сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню і вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для економіки і культури.
Закон України “Про освіту” стаття 29, 33-49 (Структура освіти)
Система освіти України складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню осві ту, позашкільну освіту; професійно-технічну освіту, вищу освіту; післядип ломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Дошкільна освітаі виховання здійснюються у сім'ї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.
Загальна середня освітазабезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.
Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І - початкова школа (1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, II - основна школа (5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, III - старша школа (10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.
Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах (Див.: Закон України "Про загальну середню освіту" // Законодавство України про загальну середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної політики України. — К., 1999. — № 9. — С. 34—35.):
Позашкільна освітата виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Професійно-технічна освітазорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Вища освітазабезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є: технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та інші.
Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; II - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; III і IV рівні (залежно від наслідків акредитації") - інститут, консерваторія, академія, університет.
Післядипломна освіта(спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.
Для самоосвіти громадяндержавними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 136; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!