НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СПАДКОВЕ ПРАВО»
Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Факультет №2
Кафедра цивільно-правових дисциплін
Навчально-методичний комплекс
Навчальної дисципліни
«СПАДКОВЕ ПРАВО»
для підготовки бакалаврів у галузі знань «Право» (0304)
за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Київ - 2016
Методичні матеріали обговорені та схвалені на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Факультет №2 НАВС «__» _______________ 201_ р. (протокол № ___).
Укладачі:
В.А. Залізняк, кандидат юридичних наук.
Рецензенти:
В.І. Лебідь, кандидат юридичних наук, доцент.
Спадкове право: Навчально-методичний комплекс / Залізняк В.А. – К., Факультет №2 Національної академії внутрішніх справ, 2016. – ______ с.
Навчально-методичні матеріали укладено з урахуванням вимог кредитно-модульної системи навчання. Матеріали містять програму навчальної дисципліни «Спадкове право», робочу навчальну програму, плани-конспекти проведення лекційних занять, плани проведення семінарських занять, плани проведення практичних занять, завдання для самостійної підготовки, індивідуальні навчально-дослідні завдання, методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів, навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю, тестові завдання для модульного контролю, орієнтовний перелік питань до іспиту, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни «Спадкове право», методичні, наочні, мультимедійні, стимулюючі та опорні матеріали для лекцій і семінарів та список рекомендованої літератури.
|
|
|
Навчально-методичні матеріали призначені для студентів-бакалаврів 4 курсу денної форми навчання Факультету №2 НАВС
ЗМІСТ
| 1 | ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА | 5 |
| 2 | ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА | 7 |
| 3 | АНОТАЦІЯ | 9 |
| 4 | ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА | 11 |
| 5 | НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ | 13 |
| 6 | РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА | 21 |
| 7 | ЗАВДАННЯ ДО СЕМІНАРІВ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ | 22 |
| 8 | ОРІЄНТОВАНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ | 37 |
| 9 | РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА | 39 |
Витяг
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Бакалавр
Для підготовки бакалаврів у галузі знань «Право» (0304)
За напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Підготовка бакалаврів зі спеціальності 6.060101 «Правознавство» здійснюється за умови наявності повної середньої освіти, або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
|
|
|
Абітурієнти повинні мати державний документ про освіту або (та)професійну підготовку встановленого зразка (свідоцтво про повну загальну середню освіту або диплом молодшого спеціаліста). Для забезпечення ефективної реалізації визначених в ОКХ завдань освітньої і професійної підготовки при відборі студентів ставляться вимоги щодо їх здібностей і підготовленості у вигляді системи знань, умінь і навичок, визначених програмою базової (повної) вищої освіти і підтверджених результатами державної атестації.
Обов’язковою умовою є вільне володіння державною мовою.
Основні елементи структури професійно - значущих якостей особистості бакалавра зазначеної сфери виявляються:
• у громадянській зрілості: розвинуте почуття обов’язку, дисциплінованість, наполегливість, контроль за своєю поведінкою та емоціями, високі моральні якості;
• у соціально - управлінській орієнтації: спрямованість на ефективну взаємодію з людьми, самостійність, готовність до ризику, ініціативність, вміння брати на себе відповідальність;
• у розвитку організаційних якостей: готовність до співробітництва та активність у встановленні контактів, виражене лідерство, розвинуті управлінські, пізнавальні та комунікативні здібності;
|
|
|
• у сформованості комплексу професійно необхідних знань та вмінь, навичок для діяльності в юридичних службах підприємств, органів установ та організацій.
Для успішного засвоєння освітньо-професійної програми магістра слухачі повинні мати здібності до оволодіння знаннями, вміннями і навичками в галузі гуманітарних, соціально - економічних та юридичних наук.
Підготовка бакалавра права в ННІПП НАВС зорієнтована на одержання студентами базової вищої юридичної освіти. Відповідно до Державного класифікатора видів економічної діяльності, а також з урахуванням вимог ринку праці видами професійної діяльності бакалавра з права є:
- послуги, що надаються переважно юридичним особам;
- діяльність у сфері права;
- нотаріальна діяльність (консультації з питань надання юридичних послуг нотаріальними конторами і приватними нотаріусами, державними нотаріальними архівами під керівництвом нотаріуса);
- діяльність державних виконавців, слідчих і арбітрів (крім арбітражної діяльності);
- консультації з питань комерційної діяльності і управління;
- слідча діяльність і забезпечення безпеки;
- управління і нагляд у сфері оподаткування;
|
|
|
- діяльність судів;
- діяльність органів прокуратури;
- охорона і забезпечення громадського порядку;
- обов’язкове соціальне страхування.
Витяг
ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА
ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА
З дисципліни
«Спадкове право»
Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни «Спадкове право»
| № з/п | Зміст виробничої функції | Зміст уміння |
| 1. | Інформаційна | Вміння створювати і підтримувати позитивний власний імідж. |
| 2. | Виховна | 2.1. Протистояти явищам професійної деформації і негативним явищам. 2.2. Знати засади загального та службового етикету, професійної етики. |
Здатності випускника вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», що вимагаються та система умінь, що їх відображає, яка формується засвоєнням змісту навчальної дисципліни «Спадкове право»
| № з/п | Зміст здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності | Зміст уміння |
| 1. | Здатність засвоювати і реалізовувати наукові та культурні досягнення світової цивілізації | 1.1. Оцінювати і прогнозувати політичні, економічні, екологічні, культурні та інші події та явища. 1.2. Розвивати кругозір у галузі міжнародного життя та політичних процесів. |
| 2. | Здатність займати активну життєву та громадську позицію | 2.1. Орієнтуватися у зовнішній та внутрішній політиці держави, її історії. 2.2. Захищати інтереси держави, поєднувати суспільні, колективні та індивідуальні інтереси. 2.3. Виконувати конституційні обов’язки. 2.4. Дотримуватися норм законодавства та вимагати цього від інших осіб. 2.5. Захищати права та свободи людини і громадянина. 2.6. Розвивати комунікабельність та можливість адаптації в колективі. |
| 3. | Здатність до ефективної, комунікаційної взаємодії, у тому числі засобами сучасних інформаційних технологій. | 3.1. Чітко, послідовно та логічно висловлювати свої думки. 3.2. Створювати і підтримувати гармонійну соціальну мережу ділових та особистих контактів. |
| 4. | Здатність до засвоєння нових знань, самовдосконалення. | 4.1. Адаптуватися до зростаючих потоків інформації, до наслідків науково-технічного прогресу. 4.2. Встановлювати життєві цілі, визначати їх пріоритетність, планувати власну кар’єру. 4.3. Тренувати пам’ять. 4.4. Обирати оптимальні форми постійного підвищення власної кваліфікації. |
АНОТАЦІЯ
Спадкування свій довгий і складний шлях розвитку прокладало через всі відомі соціально-економічні формації, кожна з яких вносила певні корективи у зміст спадкового права. Але його стрижнева суть завжди залишалася незмінною – майнове правонаступництво, яке складає зміст інституту спадкового права.
Римське спадкове право нерозривно пов’язане з процесом розвитку інститутів власності (propretas) і сім’ї (familia). Первісно право спадкування мало сімейний характер, що обумовлювалося пануванням довічної і абсолютної влади батька - глави сім’ї (patria potestas, pater familias). Після смерті когось із членів роду майно залишалося всередені роду. Майнові відносини, які виникли до смерті особи – спадкодавця, зберігалися у всій цілісності, поки не з’являвся наступник, представник покійного – спадкоємець (heres).
Основним інститутом спадкового права є спадкування (hereditas). Спадкування (hereditas) – це перехід майна особи, що померла, до іншої особи (осіб). За допомогою цього інституту забезпечується збереження у цілісності майна померлого і перехід цього майна до правонаступника. Цим самим спадковим правом забезпечується загальне (універсальне) майнове наступництво після смерті особи. Універсальне правонаступництво (sucessio universitas, universales) має місце у разі, якщо одна особа приймає на себе майнові права і обов’язки другої як одне юридичне ціле (universitas).
Спадщина - це сукупність прав і обов’язків (juris nomen) спадкодавця, яка переходила в порядку правонаступництва до його спадкоємців адкоємців. Спадщина існує і тоді, коли у її складі немає майна (речей) взагалі, а також і тоді, коли борги померлої особи перевищують її права і вимоги. Отже, за сутністю римське визначення спадщини не співпадало з визначенням майна.
Важливий правовий принцип римського права полягав в тому, що спадщина до прийняття її спадкоємцем, не маючи живого, фізичного суб’єкта, все ж зберігає статус майна відомої, хоча і померлої особи. І тільки тому дане майно не визнається безгосподарним (нічиїм), воно само собі хазяїн. Це майно “охороняє” особа померлого власника. Воно здатне і у такому стані зменшуватися та збільшуватися у своєму складі, якщо для цього не знадобляться дії фізичної особи (наприклад, збільшення майна за допомогою рабів). Про спадщину, що не була прийнятою, римляни казали: спадщина лежить, покоїться (hereditas jacet).
Поряд з універсальним правонаступництвом римське право виділяло і так зване сингулярне (successio singularis), сутність якого полягає в наданні особі окремих прав, без покладення на неї обов’язків. Це правонаступництво здійснювалося у двох історичних формах: цивільна форма сингулярного наступництва, яка називалася легат (legatum), і загальнонародна форма – фідеЇкоміс (fideicommissum). Сутність обох цих форм складає розпорядження спадкодавця, яке вигідне для третьої особи і належить обов’язковому виконанню спадкоємцем. У праві Юстиніана ці форми були об’єднані у окремий інститут.
За римським правом спадкування можливе було лише або за заповітом або за законом. Спадкування за законом мало місце у разі, якщо заповіт не був складений певною особою, або був визнаний недійсним, або спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину. Характерною особливістю римського спадкового права була неприпустимість поєднання цих двох підстав спадкування (заповіту та закону) в одному і тому ж випадку, тобто неприпустимим було, щоб одна частина спадщини перейшла до спадкоємця за заповітом, а друга частина цієї ж спадщини – до спадкоємців за законом.
Довгий час римське спадкове право включало дві історичні форми: цивільну (juris civilis) і преторську (juris praetorii). Цивільний порядок спадкування мав назву hereditas, преторський порядок вводу у фактичне володіння спадщиною - bonorum possesio. Право Юстиніана встановило тільки один порядок спадкування, який являв собою симбіоз існуючих раніше цивільного і преторського порядків спадкування.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Інститут спадкування відіграє важливу роль у житті кожної людини, оскільки його норми за своєю природою покликані забезпечувати правонаступництво поколінь. У справедливому та юридично грамотному регулюванні спадкових правовідносин зацікавлені абсолютно всі, адже фактично кожен громадянин за життя стає спадкоємцем за життя і приречений стати спадкодавцем після своєї смерті. Завдання спадкового права гарантувати кожному громадянинові право вільного, на свій розсуд розпорядження власним майном на випадок смерті.
Водночас норми спадкового права спрямовані і на забезпечення інтересів спадкоємців, створюючи чіткий і прозорий механізм відкриття прийняття спадщини, її охорони, розділу спадкового майна, оформлення спадкових прав тощо. Причому особливий захист законом неповнолітнім та непрацездатним спадкоємцям. Інститут спадкового права має також виховне значення, що проявляється у позбавленні його нормами права спадкування тих осіб, які своїми протиправними діями сприяли закликанню себе до спадкування, а також осіб, позбавлених батьківських прав. Викладене свідчить про необхідність детального вивчення та оволодіння широким комплексом питань, пов’язаних зі спадкуванням.
Запропонований навчальний курс “Спадкове право” призначений для студентів юридичного факультету ННІПП НАВС і ставить за мету надати можливість одержати знання у сфері спадкових правовідносин.
Вивчення курсу “Спадкове право” передбачає наявність у студентів певного рівня знань з сімейного, цивільного, цивільного процесуального права, міжнародного приватного та інших галузей права.
Навчання спадковому праву здійснюється в формах: лекцій, семінарських та практичних заняттях.
Однак важлива роль у процесі навчання студента-юриста у вищому навчальному закладі приділяється його самостійній роботі: з підручником, тією або іншою монографією, практикумом, необхідними нормативно-правовими актами та постановами Пленуму Верховного Суду України. Без такої підготовки неможливо отримати знання, достатні для кваліфікованого фахівця в області правозастосування.
Курс передбачає глибоке вивчення юридичної літератури, чинного законодавства України з питань спадкування, книги шостої «Спадкове право» Цивільного кодексу України, прийнятого Верховною радою України 16 січня 2003 року.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СПАДКОВЕ ПРАВО»
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 164; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!