Хрестоматія з історії України / Упоряд. та автор коментарів Уривалкін О.М. – С. 12-13.
Хрещення Русі (988 р.)
І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів… Перуна ж він повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з гори по Боричевому [узвозі] на ручай… І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. ...
Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: "Якщо не з’явиться хто завтра — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб — то мені той противником буде". І це почувши, люди йшли, радіючи, і говорили: "Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли". А назавтра вийшов Володимир із священиками цесариними й корсуньськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду і стояли — ті до шиї, а другі до грудей. Діти [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а священики, стоячи, молитви творили.
І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається. ...
Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди його, глянувши на небо, сказав: "Боже великий, що створив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. [А] мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його".
|
|
|
І це сказавшей, повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях, де стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші, і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і священиків [настановляти], і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.
Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – С. 37-38.
З Іпатського літопису
Розгром руським військом кочових орд печенігів під Києвом (1036 р.)
[Року 1036]. Коли Ярослав був у Новгороді, йому прийшла звістка, що печеніги оточують Київ. Ярослав же, зібравши багато війська з варягів і слов’ян, прийшов до Києва і вступив у свій город. А печенігів було безліч. Тоді Ярослав виступив з міста, вистроїв дружину свою. Поставив варягів посередині, а з правого боку – киян, а на лівому крилі – новгородців. І стали вони на тому місці, де тепер стоїть церква святої Софії. Митрополія руська, а тоді там було поле поза містком. І сталася жорстока січа, і ледве переміг Ярослав підвечір. І розбіглися печеніги в різні боки, і самі не знали. Куди вони бігли, а деякі, тікаючи, потонули в Сітомлі[16], інші ж – в інших ріках, і так загинули…
|
|
|
Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – С. 38-39.
З «Руської правди» (ХІ-ХІІ ст.)
«Руська правда» – збірник норм давньоруського права XI - XI І ст. Найдавнішу «Руську правду» Ярослав Мудрий дав новгородцям 1016 р. Згодом її було дороблено й під назвою «Суд Ярославль Володимирич» упроваджено 1036 – 1037 pp . «Правду Ярославичів» було прийнято на з’їзді Ізяслава, Святослава і Всеволода Ярославичів у Вишгороді. Розширене видання вийшло наприкінці XI – на початку ХІІ ст.
1. Коли вб’є чоловік чоловіка, то мститься брат за брата, якщо сини одного батька, чи батька син, якщо племінник, чи сестри син; а якщо не буде мститися – то 40 гривен за голову; якщо буде русин, чи гридин, чи купець, чи ябетник, чи мечник, якщо ізгой чи слов’янин, то 40 гривен поклади за нього.
2. Якщо буде кров чи синці в ураженого, то не потрібен і свідок людині тій; якщо не буде знаку якогось – потрібен свідок, не буде знаків – й справі кінець; якщо не може мститися, то взяти за образу 3 гривні, а лікарю нагорода.
3. Якщо хтось когось ударить батогом, чи жердиною, чи рукою, чи чашею, чи рогом, чи обухом, то 12 гривен; якщо його не спіймали, то помоталися йому, на тому й кінець.
|
|
|
4. Якщо поранить мечем, не виймаючи його, чи рукояттю, то 12 гривен.
5. Якщо поранить руку, і відпаде рука, чи всохне – 40 гривен. Якщо нога буде ціла чи почне кульгати тоді то друзі примирять.
6. Якщо палець вріже якийсь, то 3 гривці за образу.
7. А коли вуса – 12 гривен, бороду – 12 гривен.
8. Якщо ж хто вийме меча, але не вдарить той гривню покладе.
9. Якщо ж поранить чоловік чоловіка чи від себе. Чи до себе – 3 гривні та два свідки; якщо буде варяг чи колбяга – то під присягу.
10. Якщо челядин сховається чи у варяга, чи у колбяга і його впродовж трьох днів не знайдуть, і на третій день не зізнається, — то 3 гривні за образу.
11. Якщо хто поїде на чужому коні, не позичив його, – виклади 3 гривні.
12. Якщо хто візьме чужого коня, чи зброю чи одяг, а знайдеться у своєму миру (общині), то взяти хазяїнові своє, а 3 гривні – за образу.
14. Якщо знайшов крадія, не кажи йому: моє; нехай піде на звід, де річ взяв, якщо не піде, то знайди поручника впродовж п’яти днів.
15. Якщо хто челядина спіймати хоче, упізнав своє, то до одного вести, у кого той купував, а той веде до іншого, і так, коли дійде до третього, — кажи йому: віддай ти мені свого челядина, а ти свої гроші шукай зі свідками.
|
|
|
16. Якщо холоп ударив вільного чоловіка і біжить хоромів, а пан почне ховати його, то холопа спіймати, пан мусить сплатити за нього 12 гривень, а коли: зустріне той муж холопа – може вбити його.
17. А якщо зламає чи спис, чи щит, чи сокиру і захоче сховати у себе, то взяти гроші у нього; а якщо зламає і почне повертати, то грішми мусить заплатити скільки це коштуватиме.
18. Якщо уб‘ють огнищанина за образу, то вбивці мусять сплатити 80 гривен, а людям не потрібно; і за збирача княжих податків – 80 гривен.
19. [Приблизно за змістом. – Авт.]Якщо убиваю огнищанина – то община, люди відповідальні за вбивство, здійснене на їхній території.
20. Якщо убивають огнищанина біля кліті, чи біля коня, вола, корови, який це захищає, – то крадія вбивають на місці як собаку.
21. А за княжого тивуна 80 гривен. А за конюха старого біля стада 80 гривен, як постановив Ізяслав про свого конюха, якого вбили Дорогобуджівці.
22. А за сільського старосту княжого і хлібороба 12 гривен. А за рядовичів княжих 5 гривен.
23. А за смерда і холопа 5 гривен.
24. Якщо сина годувальниці, чи годувальницю, 12.
25. А за княжого коня, якщо той з плямою, – 3 гривні; а за смердового – 2 гривні.
26. За кобилу 60 різань, а за вола гривню, а за корову 40 різань, а за третяка (дворічний бичок, жеребець) 15 кун, а за лонщину (худоба на другому році) півгривні, а за теля 5 різань, за яря (ягня) – ногата, за барана – ногата.
27. А якщо забере (уведе) чужого холопа чи раба, платити йому за образу 12 гривен .
28. Якщо ж стане чоловік закривавленим чи із синцями, то не шукати йому свідків.
29. Якщо один крадій краде чи коня, чи вола, чи кліть, то гривню і тридцять різань сплатити йому; якщо ж крадіїв буде 18, то по гривні і по 30 різань сплатити...
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!