Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – С. 50-52.
З «Повісті минулих літ»
Розповідь Володимира Мономаха про князівські усобиці (1066-1077 pp .)
«...Розкажу вам, діти мої, про труди свої, як я трудився, роблячи походи і полюючи з 13 років. Насамперед до Ростова пішов через землю вятичів – послав мене батько, а сам він пішов до Курська; потім – до Смоленська з Ставком Скордятичем[17]; він знову пішов до Берестя[18] з Ізяславом[19], а мене послав до Смоленська; від Смоленська я пішов до Володимира (Волинського). Тієї ж зими послали мене брати до Берестя на пожарище, де попалили, там охороняв їх місто... Тоді послав мене Святослав[20] проти ляхів, ходив я за Глогову[21] до Чеського лісу, ходив по землі їхній 4 місяці... звідти до Турова, весною – до Переяславля і також до Турова. Святослав помер, і я знову ходив у Смоленськ, а із Смоленська тієї ж зими до Новгорода; весною Глібові[22] на допомогу, а влітку з батьком під Полоцьк, а на другу зиму – із Святополком[23] під Полоцьк, спалили Полоцьк; він (Святополк) пішов до Новгорода, а я з половцями на Одрськ, воюючи, а звідти до Чернігова... І знов я прийшов до Смоленська, і пройшов з боєм крізь половецькі війська до Переяславля, і знайшов батька, що прийшов з походу. Ходили ми в тому ж році з батьком і Ізяславом до Чернігова битися з Борисом (Вячеславичем) і перемогли Бориса і Олега[24]. Знову пішли ми до Переяславля і зупинились на Оброві, а Всеслав[25] спалив Смоленськ; і я разом з чернігівцями пішов йому вслід, змінюючи одного коня другим, але не захопили (Всеслава) в Смоленську; на цьому шляху, переслідуючи Всеслава, я спустошив землю і розорив від Лукомля[26], до Логожська[27]; звідти пішов, воюючи, на Друцьк[28], а звідти повернувся на Чернігів...»
|
|
|
Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – С. 52-53.
З‘їзд князів у Любечі у справі міжкнязівських взаємин (1097 р.)
У період феодальної роздрібненості ( XII – XIII ст.) активізувалися князівські міжусобиці. З метою їх подолання проводили князівські зібрання, про які оповідають наведені документи.
У рік 6605 [1097]. Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк – Київ Ізяславів; Володимир – Всеволодів [уділ]; Давид і Олег, і Ярослав – Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод; Давидові – Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль – Володареві, а Теребовль – Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі:
|
|
|
«Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе.
Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – С. 56.
З «Повчань» Володимира Мономаха (початок XII ст.)
У «Повчаннях», які він писав упродовж свого життя, Володимир Мономах дає настанови нащадкам. Вони є свідченням того, що князь був видатним мислителем свого часу.
Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, нареченний у хрещенні Василієм, [а] руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір’ю своєю [з] Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені, і задля християнських людей, бо скільки оберіг [їх] я по милості Божій і отчою молитвою од усяких бід!..
Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру.
Якщо ж кому нелюба грамотка ся, хай не насміються чи так ото скажуть: «На далекій путі та на санях сидячи, нісенітницю ти єси мовив». ...
|
|
|
«Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на Господа, заволодіють землею. Бо іще трохи – і не стане нечестивого, шукатиме він місця свого – і не знайде [його]. А кроткії унаслідують землю [і] радуватимуться у тривалому мирі. Підстерігає грішний праведного і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміюється над ним, бо бачить, що прийде день Його». ... Воістину, діти мої, розумійте, як ото єсть Чоловіколюбець Бог милостив і перемилостив. Ми, люди, грішні є і смертні, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти і кров його пролити найскоріш. А Господь наш, володіючи і животтям і смертю, согрішення наші, вищі од голови нашої, терпить [раз], і знову, і до [скону] живоття нашого. ...
Тож, Бога ради, не лінуйтеся, я благаю вас, не забувайте трьох діл тих, бо не є важкі вони. ...
Якщо вам Бог зм’якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої, кажучи: «Як ото блудницю, і розбійника, і митника ти помилував єси, [Господи], так і нас, грішних, помилуй». І в церкві се дійте, і [спати] лягаючи. Не пропустіте ж ні одної ночі. Якщо ви при силі, [хоч раз] поклонітесь до землі, а коли вам стане немічне – то тричі. І сього не забувайте, не лінуйтеся, бо тим нічним поклоном і співом [молитви] чоловік побіждає диявола, і що за день людина согрішить, то сим ізбавляється [од гріха]. Навіть і на коні їздячи, [коли] не буде [у вас] ні з ким діла [і] якщо інших молитов не умієте ви мовити, то «Господи, помилуй» благайте без перестану потай – бо ся молитва єсть ліпша од усіх. [Молітеся краще], ніж думати нісенітницю, їздячи.
|
|
|
Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської..
Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся Богом, ні хрестітеся, бо немає ж [у сім] ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи [іншому] кому, то [робіть се], лише вивіривши серце своє.…
Паче всього – гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смерті ми єсмо. Нині живі, а завтра – у гробі. Се все, що Ти нам, [Боже], дав єси, – не наше, а Твоє, [його] нам поручив Ти єси на небагато днів». І в землі не ховайте [нічого], – се нам великий єсть гріх.
Старих шануй, як отця, а молодих – як братів.
У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна1, ні отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.
На війну пішовши не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розгледівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.
Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо всьому, бо всьому душа погибає і тіло.
А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете – напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до [не] вас прийде – чи простий, чи знатний, чи посол, – якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони бо, мимо ходячи, прославлять чоловіка по всіх землях – або добрим, або лихим.
Недужно одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смерті єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте. Жону свою любіте, але не дайте їм [жінкам] над собою власті. А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе. Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і імені буде без сорома, і вам буде добре.
А коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов – а за се почесть єсть од інших країв. А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви ходити. Хай не застане вас сонце на постелі – так бо «отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні».
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 270; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!