Способи діяльності (уміння і навички)
Проблема вмінь і навичок досить складна, оскільки від характеру і рівня придбаних у навчанні вмінь і навичок залежить результат діяльності.
Уміння - це погоджена система розумових і практичних дій, спрямованих на досягнення ясно усвідомлюваної мети.
Навички - це точно, безпомилково виконувана діяльність, що у силу багаторазового повторювання стає автоматизованою. Уміння і навички формуються в процесі багаторазового повторення діяльності. Класифікуючи способи діяльності, уміння і навички можна розділити на 4 групи:
1. загальнонавчальні (читання, письмо, конспектування) формують механізм навчання.
2. інтелектуальні (виділяти, аналізувати) формують механізм пізнання миру і себе у світі.
3. комунікативні (вміння спілкуватись в різних умовах): вербальні навички (за допомогою усного і письмового слова); невербальні (жести, міміка). Вони формують механізм спілкування.
4. спеціальні (розкривають суть і специфіку конкретного навчального предмету).
Закони і закономірності.
Як у природі, так і в суспільстві всі предмети та явища пов'язані між собою, тобто взаємодіють одне з одним. Вивчення ціє'і взаємодії приводить до відкриття законів, в основі яких лежать виявлені та вивчені зв'язки.
Закон - це об'єктивний, стійкий, істотний зв'язок між явищами та процесами, що характеризує їх розвиток. Людина є частиною природи й суспільства, тому всі закони, що діють в них, обов'язково стосуються її, а значить повинні враховуватися та використовуватися в педагогічному процесі.
|
|
|
Педагогічний процес, з одного боку, є частиною більш широких соціальних процесів, а з іншого - сам містить у собі цілий ряд більш дрібних процесів, на які поширюється дія його законів. У цьому зв'язку закони в педагогіці можна розглядати як усесвітні, загальні та специфічні.
Закон і закономірність характеризують зв’язки між педагогічним явищем і всередині них. Закон описує загальні і істотні зв’язки, а закономірність - другорядні. Закономірність розкриває якісні, кількісні зв’язки і характеристики і причинно-наслідкові залежності. Закон - стверджує. Закономірність - відтворює умови, за яких цей закон діє.
Дидактика.
Дидактика - це частина педагогічної теорії, що вивчає навчання на найбільш загальному, теоретичному рівні.
Дидактичні дослідження як галузеві дослідження педагогіки, з одного боку, збагачують педагогічну науку, а з іншого, моделюючи педагогічні процеси, - прокладають шлях практиці. У зв'язку з цим навчання в дидактиці виступає як об'єктом вивчення, так і об'єктом конструюванням. Відповідно до цього дидактика, отримуючи нові знання про педагогічні явища, їх сутність і закономірності розвитку та існування, виконує науково-теоретичну функцію, а переходячи від вивчення дидактичного явища до конструювання нового чи вдосконалення та перетворення вже відомого, - конструктивно-технічну. Об'єктом дидактики є процес навчання як передача соціального і досвіду від одного покоління до іншого. Предметом дидактики є зв'язок викладання (діяльності вчителя) І й учіння (діяльності учнів)
|
|
|
Дидактика як педагогічна теорія навчання повинна відповісти на запитання чому вчити, що передавати від покоління до покоління (змістовна сторона навчання), і як це робити (технологічна). Сам процес навчання існує в єдності цих сторін, недооцінка кожної з них веде до його виродження.
Характерною рисою сучасної дидактики є поєднання навчання з вихов анням. Поклавши в основу навчання передачу соціального досвіду, містить у собі досвід емоційно-ціннісних відносин, ми узаконили пяд виховних проблем у процесі навчання. Навчаючись, учень не тільки засвоює знання й уміння, а й формує власне ставлення до них.
Дидактика, як і будь-яка наука, має свій категоріальний апарат, який поєднує в собі:
1 специфічні поняття, властиві спочатку їй, а потім вже іншим
дисциплінам: викладання, уміння, навчальний предмет, навчальній
матеріал, метод навчання, вчитель, учень, урок тощо;
|
|
|
2 філософські категорії: сутність, явище, протиріччя, рушійна
причина, наслідок і т.д.;
3 загальнопедагогічні: педагогіка, виховання, педагогічний процес
педагогічна дійсність тощо;
4 поняття, запозичені в суміжних науках: мислення, розвитоц|
засвоєння, запам'ятовування й ін., що прийшли в дидактику
психології, система, зворотний зв'язок, алгоритм - з кібернетики й ін.
Система педагогічних знань.
Сучасна педагогіка існує як певна галузь теоретичних і емпіричних знань про педагогічні явища і являє собою систему педагогічних наук. На теоретичному рівні педагогіка вивчає закони, закономірності, принципи та правила визначеної педагогічної цілісності; на технологічному - мету, зміст, методи, форми та результат педагогічного процесу; на змістовному - знання, способи діяльності, досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісних відносин. Загальна педагогіка містить у собі дидактику (теорію навчання), що вивчає закони й закономірності навчання, визначає його принципи та правила, розглядає цілі, зміст, форми, засоби, результат навчального процесу.
|
|
|
Вікова педагогіка містить у собі:
1. ясельну педагогіку, що досліджує навчання, виховання та розвиток дітей ясельного віку,
2. дошкільну, котра вивчає закономірності навчання та виховання дітей переддошкільного й дошкільного віку,
3. педагогіку школи, що розглядає освіту дітей шкільного віку. Вона має додаткову градацію за типами навчально-виховних закладів, які поєднують дітей зазначеного віку, на:
- педагогіку загальноосвітньої школи,
- педагогіку професійного навчання,
- педагогіку середньої фахової освіти;
- педагогіку вищої школи, що розглядає специфіку вищої освіти;
- педагогіку дорослих, розвивається, в основному, в двох напрямках: як педагогіка післядипломної освіти (перекваліфікації або підвищення кваліфікації) та як педагогіка «третього віку» (старості).
Галузева педагогіка являє собою систему спеціальних педагогічних знань, що використовуються в різних галузях науки та виробництва. Це військова педагогіка, інженерна, медична, юридична тощо.
Порівняльна педагогіка вивчає закономірності розвитку освітніх систем у різних країнах світу шляхом їх зіставлення, знаходження подібностей і розбіжностей, оцінки позитивних і негативних сторін.
Спеціальна педагогіка присвячена проблемам навчання й виховання
дітей, що мають відхилення в фізичному, психічному та розумовому
розвитку.
- Сурдопедагогіка вивчає закономірності навчання та
виховання глухих дітей,
- тифлопедагогіка - сліпих,
- олігофренопедагогіка - розумововідсталих.
Лікувально-профілактична педагогіка - порівняно нова галузь педагогіки, що швидко прогресує в наш час. Розвивається вона на стику з медициною, розглядає закономірності навчання та виховання хворих і потенційно хворих дітей, що потребують особливих умов для попередження та відновлення здоров'я.
Виправно-трудова педагогіка являє собою теорію та практику перевиховання людей, позбавлених волі. В останні роки в нашій країні набула особливої популярності соціальна педагогіка, що розглядає закономірності позашкільної освіти дітей і дорослих.
Методи усного опитування
Методи опитування - це діалог дослідника з респондентами, з метою виявлення думки останніх, щодо досліджуваного явища. Усне опитування проводиться при безпосередньому контакті дослідника з випробуваним.
Усне: - дослідницька бесіда, - інтерв’ю. Вони являють собою комунікативний акт, в ході якого одержуючи відповіді на поставлені питання, випробувач з’ясовує сутність явища, що його цікавить. Питання повинні бути: - короткими, - зрозумілими. Діалог (бесіда) має бути етичною і проводитись в доброзичливій атмосфері. Кількість питань жорстко не фіксується. Розмова триває до виявлення суті досліджуваного явища.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 235; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!