Зв'язок педагогіки з іншими науками
Педагогіка як наука про людину розвивається в тісному зв'язку з іншими науками. На одні вона спирається, другі випливають із неї, треті змістовно і технологічно збагачують педагогіку, четверті збагачуються самі. Особливо продуктивними є зв'язки педагогіки з іншими науками про людину (психологією, фізіологією, медициною й ін.), про природу й суспільство (філософією, економікою, соціологією тощо), з математичними науками (інформатикою, статистикою, кібернетикою). Останні успішно використовуються для дослідження педагогічних систем, при проведенні педагогічних експериментів, прогнозуванні шляхів розвитку певних педагогічних явищ тощо. Аж до XVII століття педагогіка входила до складу філософії. Вона використовує філософські категорії необхідності та випадковості, закони розвитку і вчення про рушійні сили педагогічних явищ.
Різноманітні зв'язки педагогіки з соціологією. Будучи наукою про суспільство як цілісну систему, її компоненти та процеси їх функціонування, соціологія в сферу свого теоретичного й прикладного вивчення включає освіту. У структурі соціологічної науки відбита соціологія освіти, соціологія виховання, соціологія студентства.
Педагогіка пов’язана з психологією. Якщо психологія вивчає закони розвитку психіки людини, то педпгогіка лрсліджує можливості керування цим процесом. Знання вікових, індивідуальних особливостей дітей, якими озброює педпгога психологія, дозволяють йому організувати навчання і виховання в оптимальному режимі.
|
|
|
Педагогіка тісно пов'язана з фізіологією. Будучи наукою про життєдіяльність цілісного організму, його складових частин і функціональних систем, розкриває закономірності функціонування нервової системи і особливості вищої нервової діяльності в різні вікові періоди. Педагогіка і медицина. Медицина дає педагогу необхідні знання про попередження цілого ряду захворювань, що стали атрибутами сучасної школи. Це погіршення опорно-рухового апарату, травми, інфекційні захворювання, погіршення зору, слуху, мовлення, нервові розлади. Крім традиційних зв’язків педпгогіки з іншими науками, останнім часом входить ряд нових наук:
- евристика (теоретичні та технологічні основи наукових відкриттів);
- глобалістика (головні, глобальні проблеми сучасності та направляє освіту на їх вирішення).
- біоенергетика (знання й використання законів функціонування біологічних систем, однією з яких є людина);
- валеологія (наука про здоровий спосіб життя);
- екологія (наука про збереження природи й себе як її частини).
ПРИНЦИПИ ТА ПРАВИЛА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
Слово «принцип» означає основу, першопричину, керуючу ідею, головну вимогу, що витікає із закономірності.
|
|
|
Принципи педагогічного процесу - це система вимог до навчання та виховання, дотримання яких забезпечує ефективність вирішення освітніх завдань. Із принципів педагогічного процесу витікають його правила.
Правила педагогічного процесу - це механізм його реалізації відповідно до принципів (вимог). Якщо принципи говорять про те, що треба робити, то правилі показують, яким чином це можна здійснити.
Принципи гуманізації.
Принцип гуманізації педагогічного процесу. Цей принцип проголошує людину метою суспільного розвитку, а не засобом суспільного виробництва.
Значення принципу гуманізації в сучасній педагогіці ми підкреслюємо його заголовним місцем у загальному переліку принципів педагогічного процесу.
Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей витікає з принципу гуманізації педагогічного процесу і становить його складову частину. До цього принципу наледать людські чесноти: надійність, порядність, працьовитість, чесність, толерантність, поважне ставлення до людей і цінностей і т. ін. Це стверджувальні істини: полюби ближнього як самого себе; шануй батька й матір свою; стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе й ін. Впровадження в свідомість підростаючого покоління такого роду пріоритетів - надійний гарант поліпшення соціокультурної ситуації в країні, Ті розвитку та процвітання.
|
|
|
Принцип поваги до особистості дитини в поєднанні з доцільною вимогливістю до неї потребує визнання суспільної ваги підростаючої людини, її поглядів, відносин. В основі цього процесу лежить педагогічна вимога, що ставиться перед дитиною дорослими. Вона повинна бути конкретною, обґрунтованою, закінченою, відповідати силам та здібностям дитини. Логічним завершенням пред'явлення вимоги є контроль за якістю її виконання.
Принцип педагогічного оптимізму базується на позитивному в дитині, вірі в її сили та здібності, на використанні великої сили педагогічного навіювання з метою підтримки особистісного позитиву. У кожній людині співіснують позитивні якості з негативними, чесноти з вадами, достоїнства з недоліками. Організовуючи виховний вплив, і педагог може акцентувати свою увагу, як на тому, так і на іншому. Перелічені принципи реалізуються внаслідок виконання правил: 1. стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе; 2. вимагаючи - поважай, поважаючи - вимагай. 3. не використовуй велику силу слова, задля зла. 4. акцентуй увагу на чеснотах дитини; 5. не суди і тебе не засудять; 6. умій прощати; 7. люби людей і все зможеш.
|
|
|
Принципи комплексності
Принцип комплексності розглядає сутнісну цілісність людини як центральної фігури педагогічного процесу, що знаходиться в стані нескінченної зміни та розвитку, й проявляється у вигляді комплексу, який реалізується в єдності: біологічного, психічного ,соціального, естетичного, морального, матеріального та духовного тощо. Цей принцип показує також на взаємозв'язок людини з комплексом зовнішніх впливів. До них відносяться мікро-, мезо- і макрофактори.
Мікрофактори - це найближче оточення, з яким безпосередньо взаємодіє дитина. Це родина, школа, дружня компанія й ін.
Мезофактори впливають на людину в результаті змішаного спілкування. Це місто, регіон, країна і т.д.
З макрофакторамиможливе лише опосередковане спілкування. Це інші країни, континенти, планета, Всесвіт.
Крім цього принцип комплексності показує на єдність форм, засобів і методів педагогічного впливу на всі сторони педагогічного процесу та його учасників одноразово, а також на єдність і комплексність педагогічних впливів: вербальних і невербальних, традиційних і нетрадиційних, короткочасних і довгострокових тощо.
Принцип єдності навчання, виховання та розвитку говорить про нерозривний зв'язок і співіснування цих категорій. Він базується на тезах: Навчання та виховання є двома сторонами одного процесу, що не існують одна без одної. Навчаючи, передаючи соціальний досвід, учитель формує відносини дітей, тобто, формує особистість, значить, виховує. Виховуючи, він навчає нормам і правилам поведінки, формує самосвідомість, уміння спілкуватися, пізнавати світ, себе й інших людей тощо. Результат навчання і виховання є розвиток дитини.
Принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості. Всебічний розвиток показує на необхідність розвитку всіх сторін особистості: матеріальну (фізичну) і духовну. Гармонійний розвиток цих сторін показує, як вони сполучаються між собою. Ідея всебічного розвитку наголошує на необхідності одночасного розвитку краси, розуму, моральності, а гармонія полягає у випереджаючому розвитку моральної складової, коли через призму моральності сприймаються знання, і краса.
Загальні закони.
Загальні закони в педагогіці випливають із усесвітніх і конкретизують їх. Вони стосуються великої кількості педагогічних явищ, і описують зовнішні зв'язки педагогіки. До них можна віднести дію законів діалектики в педагогічному процесу:
Закон переходу кількісних накопичень у якісні зміни проявляється в педагогічних процесах як накопичення «критичної маси» та наступне перетворення педагогічного явища.
Закон єдності та боротьби протилежностей лежить в основі визначення рушійних сил педагогічного процесу.
Закон заперечення заперечень у педагогіці базується на тім, що розвиток іде шляхом відмирання старого й народження нового. Педагогічні ідеї, теорії, системи міняються на альтернативні, які свого часу теж вичерпають себе, даючи новий виток спіралевидного розвитку. Немає вічних ідей, є вічний пошук.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 392; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!